Провадження № 2/537/1465/2025
Справа № 524/5259/25
15.09.2025 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:
головуючого судді Мартишева Т.О.,
за участю секретаря Антохіної Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кременчук цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, вказуючи в обґрунтування позовних вимог, що протягом 2025 року позивач декілька разів давав в борг малознайомому відповідачу - ОСОБА_2 , у зв'язку з його скрутним становищем. Так, 11 лютого 2025 року позивач здійснив переказ коштів в сумі 4000 грн та 3000 грн на банківський рахунок відповідача. 14 лютого 2025 року відповідач повернув позивачу вказані грошові кошти в загальному розмірі 7000 грн, але в цей же день знову взяв в борг 2000 грн. (в призначенні платежу позивач вказав - «позичив до зп»). 15 лютого 2025 року повернув 2000 грн і в цей же день взяв у борг 3000 грн, а потім 24 лютого ще 300 грн. Вказані перекази грошових коштів підтверджуються банківськими квитанціями, випискою та довідкою з банку.
Отже, загальний розмір грошових коштів, які відповідач не повернув позивачу, становить 3300 грн.
Приблизно з початку березня 2025 року відповідач почав ухилятися від спілкування: не відповідав на телефонні дзвінки, повідомлення та відмовлявся приймати кореспонденцію. Позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв'язку було направлено вимогу про повернення грошових коштів, яка повернулася позивачу через закінчення встановленого терміну зберігання на поштовому відділенні.
У подальшому позивач дізнався, що відповідача притягнуто до кримінальної відповідальності за вироком суду за ч. 1 та ч.2 ст. 190 КК України (шахрайство).
Вважає, що відсутні будь-які правові підстави для набуття майна (грошей) відповідачем, передбачені ст. 11 ЦК України. Тому, відповідно до чинного законодавства та судової практики відповідач зобов'язаний повернути безпідставно набуті грошові кошти, проте останній не вчинив жодних дій для їх повернення.
Приймаючи до уваги викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 3300 грн безпідставно набутих грошових коштів, покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 травня 2025 року позовна заява, відповідно до ст. 31 ЦПК України, передана за підсудністю на розгляд до Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області.
Ухвалою судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату та час його проведення був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. За таких обставин зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1 здійснив перерахування грошових коштів на банківський рахунок, відкритий на ім'я відповідача ОСОБА_2 :
-11 лютого 2025 року в сумі 4000 (чотири тисячі) грн що підтверджується копією квитанції «Monobank» АТ «Універсалбанк» про перерахування коштів № С447-КСАК-Р10Н-М1РН від 11 лютого 2025 року, час операції - 09-44 год., відправник - ОСОБА_1 , одержувач VISA 4441111049300613;
-11 лютого 2025 року в сумі 3000 (три тисчі) грн що підтверджується копією квитанції «Monobank» АТ «Універсалбанк» про перерахування коштів № 7МХ3-АМЕ1-9Н0Е-В521 від 11 лютого 2025 року, час операції - 11-11 год., відправник - ОСОБА_1 , одержувач VISA 4441111049300613;
-14 лютого 2025 року в сумі 2000 (дві тисячі) грн що підтверджується копією квитанції «Monobank» АТ «Універсалбанк» про перерахування коштів № К9СН-КНЕЕ-3А44-ХВАР від 14 лютого 2025 року, час операції - 20-00 год., коментар відправника «позичив до зп», відправник - ОСОБА_1 , одержувач VISA 4441111049300613;
-15 лютого 2025 року в сумі 3000 (три тисячі) грн що підтверджується копією квитанції «Monobank» АТ «Універсалбанк» про перерахування коштів № 42Е8-Е6М9-ЕВ97-М0Е5 від 15 лютого 2025 року, час операції - 16-40 год., відправник - ОСОБА_1 , одержувач VISA 4441111049300613;
-24 лютого 2025 року в сумі 300 (триста) грн що підтверджується копією квитанції «Monobank» АТ «Універсалбанк» про перерахування коштів № А78К-Е4Х6-М3Е0-545М від 24 лютого 2025 року, час операції - 11-37 год., відправник - ОСОБА_1 , одержувач VISA 4441111049300613 (а.с. 7-11).
Наведене також підтверджується випискою «Monobank» АТ «Універсалбанк» про рух коштів клієнта ОСОБА_1 за період часу з 11 лютого 2025 року по 24 лютого 2025 року (а.с. 12-13).
У даній виписці, а також виписці про поповнення картки позивача ОСОБА_1 «Monobank» АТ «Універсалбанк» також відображено надходження грошових коштів на карту позивача від ОСОБА_2 у сумі 7 000 грн 14 лютого 2025 року, у сумі 2 000 грн. 15 лютого 2025 року (а.с. 12-13, 14).
Згідно роздруківки про визначення банку за номером банківської карти (а.с. 15), повідомлення АТ "Універсалбанк" вих. № БТ/Е-9320 від 25.07.2025 вбачається, що банківська карта НОМЕР_1 емітована АТ "Універсалбанк" на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 104-105).
Позивач стверджує, що перераховані відповідачу кошти 15 лютого 2025 року в сумі 3 000 грн, а також 24 лютого 2025 року в сумі 300 грн останнім не повернуті.
Звертаючись із цим позовом, позвач зазначив, що будь-які правові підстави для набуття майна (грошей) відповідачем, передбачені ст. 11 ЦК України, відсутні.
Письмова вимога позивача, направлена засобами поштового зв'язку на адресу відповідача про повернення грошових коштів в сумі 3 300 грн, повернулася позивачу через закінчення встановленого терміну зберігання на поштовому відділенні (а.с. 16-20).
За матеріалами справи вимога позивача до відповідача повернути перераховані грошові кошти в розмірі 3 300 грн. не виконана до теперішнього часу.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу правової природи передачі грошових коштів, та неповернення таких коштів відповідачем у позасудовому порядку.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми цивільного кодексу України, цивільно-процесуального кодексу України, та практика ВС.
Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Статтями 12,13,81,89 ЦПК України передбачено: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормамиглави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Зокрема, відповідно до змістуст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбаченихстаттею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першоїстатті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. Така правова позиція висловлена в постанові КЦС Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №623/363/20.
Позивачем доведено, що він перерахував грошові кошти в сумі 3 300 гривень на рахунок відповідача, які останнім не були повернуті.
Матеріали справи не містять доказів щодо повернення повністю або частково суми перерахованих коштів позивачу, відповідачем таких не надано, наявності такого обов'язку не спростовано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
За таких обставин, оцінивши докази, встановивши характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів є обґрунтованим та таким підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки між сторонами будь-яких договорів не укладалось та відповідачем не були спростовані належними і достатніми доказами у справі доводи, викладені в позовній заяві, зокрема щодо підстав отримання грошових коштів в сумі 3 300 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 1 211 грн. 20 коп. (а.с. 1).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,76, 95, 141, 263- 265, 273, 280-283, 354- 355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (адреса останнього відомого зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму безпідставно набутих грошових коштів в сумі 3 300 (три тисячі триста) грн. 00 коп.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлений 15 вересня 2025 року.
Суддя : Т.О. Мартишева