Справа № 536/50/25
Провадження № 2/536/420/25
09 вересня 2025 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.
за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
07 січня 2025 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись, що 07.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4200187 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу були надані грошові кошти у сумі 24 500 грн строком на 360 днів: з 07.12.2023 по 01.12.2024 зі сплатою процентів кожні 30 днів. Позивач вказує, що кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Кредитні кошти були перераховані за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку відповідача.
26.07.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №26/07/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило належні йому права вимоги, а ТОВ «Українські фінансові операції» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників відповідно до реєстру, зокрема, до ОСОБА_1 . На виконання вимог ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до положень п. 1.3 Договору факторингу від 26.07.2024 року №26/07/2024, листом від 29.07.2024 ТОВ «Лінеура Україна» повідомило відповідача про відступлення права грошової вимоги за договорами та передачу персональних даних ТОВ «Українські фінансові операції» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора, а також направлення відповідного текстового повідомлення (SMS - повідомлення) боржникам, згідно реєстру SMS повідомлень.
Відповідно до укладеного договору факторингу від 26.07.2024 №26/07/2024 до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4200187 від 07.12.2023 на загальну суму 138 670 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 24 500 грн, заборгованість за процентами 114 170 грн. Враховуючи, що станом на дату укладання договору факторингу від 26.07.2024 №26/07/2024, строк дії договору № 4200187 від 07.12.2023 не закінчився, а тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» у період з 26.07.2024 по 01.12.2024 (128 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 62 720 грн (24 500 грн * 2.00% = 490 грн * 128 календарних дні = 62 720 грн).
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивач ТОВ «Українські фінансові операції» просили стягнути з відповідача заборгованість загальною сумою 201 390 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) у розмірі 24 500 грн, заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 114 170 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» за 128 календарних днів - 62 720 грн, понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422 грн 40 коп та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
Ухвалою судді від 13 січня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відзив на позовну заяву до суду не надійшов.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.
Так, правовідносини, які виникли між сторонами по справі, регулюються нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Частиною 1ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пунктом 12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що одноразовий Ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).
Установлено, що 07.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір № 4200187 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого товариство зобов'язувалося надати відповідачу грошові кошти у сумі 24 500 грн строком на 360 днів: з 07.12.2023 по 01.12.2024 зі сплатою процентів кожні 30 днів.
Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів» та не суперечить приписам ч.1 ст. 205, ст. 6, 207, 627-628, ч. 2 ст. 639 ЦК України.
ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов'язання та перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 24 500 грн, що підтверджується листом ТОВ «Пейтк Україна» від 26.07.2024 та листом АТ «Універсал Банк» від 11.04.2025, що ОСОБА_1 належить платіжна картка № НОМЕР_1 , на яку 07.12.2023 нараховані кошти в сумі 24 500 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
26.07.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №26/07/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило належні йому права вимоги, а ТОВ «Українські фінансові операції» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників відповідно до реєстру, зокрема, до ОСОБА_1 .
На виконання вимог ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до положень п. 1.3 Договору факторингу від 26.07.2024 року №26/07/2024, листом від 29.07.2024 ТОВ «Лінеура Україна» повідомило відповідача про відступлення права грошової вимоги за договорами та передачу персональних даних ТОВ «Українські фінансові операції» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора, а також направлення відповідного текстового повідомлення (SMS - повідомлення) боржникам, згідно реєстру SMS повідомлень.
Відповідно до укладеного договору факторингу від 26.07.2024 №26/07/2024 до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4200187 від 07.12.2023.
Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу від 24.07.2024, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на суму на загальну суму 138 670 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 24 500 грн, заборгованість за процентами 114 170 грн.
Отже, право вимоги за договором про споживчий кредит укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції».
Враховуючи, що станом на дату укладання договору факторингу від 26.07.2024 №26/07/2024, строк дії договору № 4200187 від 07.12.2023 не закінчився, а тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» у період з 26.07.2024 по 01.12.2024 (128 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 62 720 грн (24 500 грн * 2.00% = 490 грн * 128 календарних дні = 62 720 грн).
Таким чином, позивачем заявлено позовні вимоги в межах суми та складових розміру вимог, якій мав первісний кредитор.
За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем не надано і судом не встановлено.
Так як позов задоволено, то в відповідності до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп та витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн, що підтверджено документально.
При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з того, що такі витрати підтверджені належними доказами та клопотання про їх зменшення іншою стороною не подано, тому відсутні передбачені ст.137ЦПК України підстави для зменшення витрат на професійну правничу допомогу і з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу, що становить 10 000 грн.
Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, що суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Керуючись статтями 13, 81, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, на підставі ст. 525, 526 ЦК України, суд
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість по кредиту за договором №4200187 від 07 грудня 2023 року в сумі 201 390 (двісті одна тисяча триста дев'яносто) грн, а саме: кредит в сумі 24 500 (двадцять чотири тисячі п'ятсот) грн, відсотки в сумі 176 890 (сто сімдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто) грн, судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп та витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) грн.
На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його отримання до Полтавського апеляційного суду.
СуддяС. М. Клименко