вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/1910/25
381/3662/25
15 вересня 2025 року м. Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді Анапріюк С.П.,
з участю секретаря Куценко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна,
У липні 2025 року позивач звернулася до суду з цим позовом, у якому просить зняти арешт з квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження відділом державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 - чоловік позивача. Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_2 .
Позивач зазначає, що оскільки її та померлого чоловіка спільний син помер, тому вона та їхня спільна донька звернулися до нотаріуса з метою прийняття спадщини.
При зверненні до нотаріуса вони дізналися про те, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 12.05.2025, на належну на праві власності ОСОБА_3 квартиру накладено арешт.
Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав від 12.06.2025, квартира АДРЕСА_2 , перебуває у спільній частковій власності, розмір частки належить власнику ОСОБА_1 та належить власнику ОСОБА_2 .
Оскільки на квартиру накладено арешт, нотаріус не може видати їй свідоцтво про право на спадщину.
У травні 2025 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила повідомити про те, коли та ким було накладено арешт на майно ОСОБА_3 .
Позивач отримала відповідь про те, що під час перевірки не встановлено відкритих виконавчих проваджень, де боржником є ОСОБА_3 , встановити інформацію відносно обтяження немає можливості, оскільки матеріали виконавчого провадження знищені у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Рекомендовано звернутися до суду з приводу зняття арешту з майна.
Крім того, позивач повідомляє, що згідно з довідкою Комунального підприємства «Фастівтепломережа» №24 від 01.05.2025, квартира АДРЕСА_2 відключена від централізованого теплопостачання.
Позивач зазначає, що оскільки виконавчі провадження відносно ОСОБА_3 відсутні, вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання на 28.07.2025.
Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Запропоновано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, подати письмові пояснення щодо позовної заяви з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Відповідно до правил ст. 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 09.09.2025.
Позивач у судове засідання не з'явилась, про день, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечувала.
Представник відповідача Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав, причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про день, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, позов підтримала, не заперечувала проти заочного рішення.
Згідно зі ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність передбачених до ст. 280 ЦПК України умов для цього, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні у справі докази та з'ясувавши обставини справа, суд встановив таке.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , 04.05.1982 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . При реєстрації шлюбу дошлюбне прізвище дружини змінено на прізвище чоловіка « ОСОБА_5 ».
Згідно з відомостями свідоцтва про народження ОСОБА_6 (донька позивача, у справі третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору) серії НОМЕР_2 , в графі «батько» вказаний ОСОБА_3 , а в графі «мати» - ОСОБА_1 (а.с. 29).
За час перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у шлюбі у них народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Фастівського міськрайонного управління юстиції у Київській області склав актовий запис № 63 (а.с. 6).
За життя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , діючи як від свого імені, так і в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі рішення опікунської ради від 10 липня 1994 року, а також ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , яка діяла від свого імені та в інтересах ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 на підставі відповідного рішення опікунської ради, уклали договір міни.
Згідно з умовами договору, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 передали у власність ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 чотирикімнатну приватизовану квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , в обмін на трикімнатну приватизовану квартиру, що належала останнім і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).
Відповідно до відомостей витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №81208740 від 17.05.2025, спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.15).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 за життя заповіт не склав, тому, відповідно до ст. 1223, 1261 ЦК України, право на спадкування за законом одержала ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_7 (син) та ОСОБА_8 (донька) як спадкоємці першої черги.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) склав актовий запис № 310 (а.с. 5).
18 квітня 2022 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_14 , актовий запис №193, її прізвище після державної реєстрації шлюбу зазначене як « ОСОБА_15 », про що свідчать відомості свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 (а.с.28).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 4300990692 від 12.06.2025, квартира за адресою АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 (а.с.11).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 430990008 від 12.06.2025, квартира за адресою АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 (а.с.12).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 426382136 від 12.05.2025, на все майно ОСОБА_3 накладено арешт, реєстраційний тип обтяження - 1228302, підстава обтяження - постанова б/н 19.01.2001, Державна виконавча служба, Фастівська (а.с.9).
Згідно з відомостями довідки №24 від 01.05.2025, виданої Комунальним підприємством «Фастівтепломережа» ОСОБА_1 , проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 , будинок відключений від центрального теплопостачання (а.с.11).
За змістом відповіді Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 46056-7 від 03.06.2025, встановити інформацію стосовно обтяження за реєстраційним номером 1228302 немає можливості, оскільки матеріали виконавчого провадження знищені в зв'язку із закінченням терміну зберігання. За відсутності відкритих виконавчих проваджень, перелічені законом підстави для зняття арешту з зазначеного майна не застосовуються. Зазначено, що в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (а.с.30).
Нормативно-правове обґрунтування.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Водночас незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України, обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається на осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд дійшов до таких висновків.
Підставою для звернення позивача із цим позовом стала наявність арешту на нерухомому майні, яке за життя належало на праві власності її чоловіку - ОСОБА_3 .
Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначила, що виконавче провадження, знищене у зв'язку з закінченням строку його зберігання.
Вказана обставина, за твердженням позивача, порушує її право на володіння належним йому на праві власності успадкованим майном, а тому таке право підлягає захисту судом.
З огляду на це суд зазначає, що системний аналіз норм права, які регулюють спірні правовідносини, свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного «панування» власника над майном, не пов'язана з використанням його властивостей. Право користування власністю ? це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості. Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.
Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: прийняття постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; прийняття постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що міститься в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах.
Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним.
Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.
Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям.
ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Згідно з ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У цій справі суд встановив, що обтяження за реєстраційним номером 1228302 встановити неможливо, оскільки матеріали виконавчого провадження в рамках якого видано постанову б/н 19.01.2001 року знищено у зв'язку із закінченням строку зберігання, відповідно до порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби.
Запис про арешт майна боржника (реєстраційний номер обтяження 1228302) наявний у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Обставини, у зв'язку з наявністю яких було накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_3 , станом на сьогоднішній день відсутні, виконавче провадження, у межах якого накладався арешт, знищене за закінченням строку його зберігання.
Крім того, суд встановив, що позивач та третя особа є спадкоємцями після померлого та прийняли спадщину у встановленому законом порядку.
Також суд встановив, що наявність незнятого арешту нерухомого майна, яке входить до спадкової маси, становить перешкоду для позивача та третьої особи у справі та позбавляє можливості оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, тобто порушує їх права як спадкоємців цього майна.
З огляду на встановлені судом обставини справи та приписи чинного законодавства, враховуючи, що матеріали справи містять належні докази того, що позивач не може оскаржити з цих підстав дії або бездіяльність державного виконавця, фактично набув у власність належне спадкодавцю нерухоме майно, проте не може його оформити в зв'язку з накладеним на нього арештом, який підлягає зняттю, проте не може бути знятий державним виконавцем у межах виконавчого провадження з підстави закінчення строку зберігання та знищення матеріалів виконавчого провадження, тому суд приходить до висновку про те, що вказаний арешт підлягає зняттю у судовому порядку.
Отже, наявні правові підстави для задоволення позову.
Керуючись ст. 259, 263- 265 ЦПК України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 до Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна.
Зняти арешт з нерухомого майна, що накладений постановою Фастівської державної виконавчої служби б/н 19.01.2001, боржник ОСОБА_3 , номер запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1228302, державний реєстратор: Фастівська міська державна нотаріальна контора.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, визначених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складене 15.09.2025.
Суддя Сніжана АНАПРІЮК
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Фастівський відділ державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ - 34446916, адреса місцезнаходження: Київська область, Фастівський район, м. Фастів, вул. Тимофія Рудяка, буд. 1.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .