11.09.2025 Справа № 940/1775/25
Провадження по справі № 1-кс/940/321/25
11 вересня 2025 року слідчий суддя Тетіївського районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , начальника Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні № 12025111300000200 від 09.09.2025 до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Денихівка Тетіївського району Київської області, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановив:
Старший слідчий слідчого відділення відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 звернулась до слідчого судді Тетіївського районного суду Київської області з клопотанням, в якому просить обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши підозрюваному залишати житло з 20 години до 06 години, строком на два місяці.
Клопотання мотивоване тим, що 09.09.2025, близько 17 години 40 хвилин, по АДРЕСА_2 ОСОБА_4 , маючи на меті умисел на незаконне заволодіння мотоциклом марки LIFAN LF175-2E, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для здійснення на ньому поїздки, реалізуючи свій злочинний умисел, шляхом вільного доступу, всупереч волі законного користувача ОСОБА_7 , умисно, таємно, протиправно, застосовуючи фізичну силу покотив мотоцикл,після чого привів двигун вказаного мотоцикла в дію та поїхав на ньому в напрямку вул. Першотравнева, цим самим здійснив незаконне заволодіння транспортним засобом.
У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється
ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років.
Водночас, обґрунтовуючи необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту, старший слідчий посилається у клопотанні на те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами, а також встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні начальник Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити, вказуючи, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити дієвість кримінального провадження та належну поведінку підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби. Водночас висловив позицію щодо можливого застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби саме з 22 години до 6 години.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Згідно з ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням ВП № 3 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025111300000200, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
У цьому кримінальному провадженні 10.09.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
Отже, відповідно до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин слідчий суддя лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Як вбачається з матеріалів клопотання, підставою обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:
- протоколом огляду місця події від 09.09.2025, територія лісу, що знаходиться в м. Тетіїв, по вул. Першотравнева, де було виявлено мотоцикл LIFAN LF175-2E сірого кольору;
- протоколом огляду місця події від 10.09.2025, місце вчинення крадіжки, що знаходиться в м.Тетіїв, провулок Ріхарда Зорге;
- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 від 09.09.2025, з якого вбачається, що у серпні 2025 року вона придбала мотоцикл LIFAN LF175-2E, яким користувався її син;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 09.09.2025, з якого вбачається, що у його присутності ОСОБА_4 заволодів мотоциклом;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 10.09.2025, з якого вбачається, що у його присутності ОСОБА_4 заволодів мотоциклом;
- протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_11 від 10.09.2025, з якого вбачається, що 09.09.2025 близько 17 год. 40 хв. він залишив мотоцикл в центрі міста на пров. Р.Зорге. та повернувшись через деякий час, виявив відсутність мотоцикла;
- протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_12 від 10.09.2025, з якого вбачається, що 09.09.2025 близько 17 год. 40 хв. його товариш ОСОБА_13 залишив мотоцикл в центрі міста на пров. Р.Зорге та повернувшись через деякий час, виявив відсутність мотоцикла;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 10.09.2025, який згідно ст.63 Конституції України відмовився від надання показань;
- протоколом огляду мобільного телефону, який належить ОСОБА_4 від 10.09.2025 з якого вбачається, що в додатку Інстаграм, виявлено переписку із користувачем « ОСОБА_14 ». З даної переписки вбачається, що ОСОБА_15 повідомляє користувачу «nasyxxs», що він заховав мотоцикл на вул. Першотравнева, також надсилає фото мотоцикла.
На переконання слідчого судді, оголошена ОСОБА_4 підозра у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, є обґрунтованою, в розпорядженні органу досудового розслідування є здобуті у визначеному законом порядку достатні відомості, які вказують на наявність ознак зазначених кримінальних правопорушень.
Водночас, необхідно зазначити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Крім того, обґрунтовуючи клопотання, старший слідчий посилалась на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Так, оцінюючи ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 5 років.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Отже, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже само по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі.
Відтак, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.
Також досить вірогідним є заявлений ризик можливого незаконного впливу на свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , яким відомо про злочинні дії ОСОБА_4 , оскільки всі вони є жителями одного населеного пункту та до вчинення кримінального правопорушення спілкувалися між собою, мали спільні інтереси, а тому з метою створення алібі підозрюваному ОСОБА_4 або спотворення картини вчинення ним кримінального правопорушення, умовлянням, підкупом чи погрозами підозрюваний ОСОБА_4 може примушувати їх змінити свідчення, виправдовуючи тим самим його дії.
Водночас, при встановленні наявності ризику впливу на свідків необхідно враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Разом з тим, слідчий суддя вважає переконливими доводи прокурора про наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, який обґрунтовано тим, що підозрюваний ОСОБА_4 не працює та не навчається, не має постійного джерела доходу, а тому здатен до вчинення протиправних дій задля збагачення за рахунок викрадення чужого майна.
Отже, з урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Одночасно слідчий суддя бере до уваги обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 289 КК України, відомості про особу підозрюваного, який раніше не судимий, не має постійного джерела доходів, не працює та не навчається.
Водночас, застосований до підозрюваного запобіжний захід має корелюватися із ризиками та їх інтенсивністю, а також з особою підозрюваного, тобто має існувати пропорційність між заходом та мірою обмеження права та дієвості його застосування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби та може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відтак, з огляду на викладене та доведеність прокурором наявності підстав вважати, що на час розгляду клопотання наявні ризики вчинення дій, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.
Крім того, з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов'язку, передбаченого ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання.
Цей обов'язок релевантний встановленим ризикам та здатний їм запобігти.
Крім того, слідчий суддя зазначає, що приписи ч. 5 ст. 181 КПК України передбачають, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Строк дії обов'язку слідчий суддя визначає у межах, передбачених ч. 7 ст. 194 КПК України, а саме до 11.11.2025.
З огляду на зазначене, клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, строком на два місяці, тобто до 11.11.2025, підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 176-178, 181, 193-194,196, 309 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту, поданого в межах кримінального провадження №12025111300000200 від 09.09.2025, - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Денихівка Тетіївського району Київської області, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , з повною середньою освітою, неодруженого, не депутата, не працюючого, громадянина України, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши підозрюваному залишати житло з 20 години до 06 години, строком на два місяці, тобто до 11.11.2025.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язок, передбачений ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладеного на нього обов'язку, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням обраного запобіжного заходу покласти на органи Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 .
Визначити строк дії ухвали до 11 листопада 2025 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали слідчого судді буде виготовлено та оголошено о 14 год 00 хв. 15 вересня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_16