Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/3482/24
Провадження № 2/376/369/2025
27 серпня 2025 року Сквирський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Коваленка О.М.,
за участю секретаря - Щур Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося в суд з вказаним позовом.
Позовні вимоги мотивує тим, що 08.10.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено електронний Договір № 4040178 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором Т103. Зазначений договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за вказаним договором виконало в повному обсязі, надало можливість відповідачу користуватися кредитними коштами, надіславши на картку відповідача грошові кошти в сумі 15 000,00 грн.
12.10.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено електронний додатковий договір до Договору № 4040178 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором М508. Сума кредиту за додатковим договором складає 6 000,00 гривень.
Надалі відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором не здійснював.
24.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 24/05/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Відповідач має заборгованість, яка станом на дату звернення до суду становить 61320,00 грн, із яких: тіло кредиту - 21 000,00 грн, нараховані відсотки первісним кредитором - 15120,00 грн, нараховані відсотки ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за 60 календарних днів - 25 200,00 грн.
Зважаючи на те, що відповідач у добровільному порядку наявну за кредитним договором заборгованість не погашає, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість загальним розміром 61320,00 грн, а також судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 23.01.2025 провадження по справі відкрите, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просив позовні вимоги задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явився, правом не подачу відзиву не скористався, в зв'язку з чим, на підставі ч. 3 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто у його відсутність, на підставі доказів наявних в матеріалах справи.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на таке.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.
Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Матеріалами справи встановлено, що 08.10.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено електронний Договір №4040178 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором Т103. Зазначений договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за вказаним договором виконало в повному обсязі, надало можливість відповідачу користуватися кредитними коштами, надіславши на картку відповідача грошові кошти в сумі 15 000,00 грн.
12.10.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено електронний додатковий договір до Договору №4040178 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором М508. Сума кредиту за додатковим договором складає 6 000,00 гривень.
Надалі відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором не здійснював.
24.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 24/05/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Відповідач ОСОБА_1 має заборгованість, яка станом на дату звернення до суду становить 61320,00 грн, із яких: тіло кредиту - 21 000,00 грн, нараховані відсотки первісним кредитором - 15120,00 грн, нараховані відсотки ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за 60 календарних днів - 25 200,00 грн.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У пункті 5 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа. Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Договір, укладений у електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19; від 23.03.2020 у справі № 404/502/18; від 07.10.2020 № 127/33824/19.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (положення кодексу, що регулюють договір позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як вбачається із матеріалів справи, 24.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 24/05/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Суд приймає до уваги надані позивачем розрахунки заборгованості, оскільки будь-яких доказів чи власних розрахунків на спростування таких відповідачем не надано.
Дана позиція суду відповідає позиції, що міститься у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року по справі 753/16745/15-ц, провадження № 61-40036св18.
Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 істотно порушив умови кредитного договору, не повернув суму простроченого кредиту, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, а тому позов слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором № 4040178 від 08.10.2023 у розмірі 61320,00 гривень.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов висновку.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені платіжними інструкціями № 3621 від 14.11.2024, за правилами ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача, а тому суд має підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача адвокатом Столітнім М.М. надано ордер про надання професійної правничої (правової) допомоги серія АІ №1743666, укладений 13.11.2024 між позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та адвокатом Столітнім М.М., договір про надання правової допомоги №17/07-2024.
Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22.
Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Оскільки позивачем в передбаченому ЦПК України порядку надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 гривень, а відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 530, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, статтями 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 280-284, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (код ЄДРПОУ 44559822, розташовано: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2) заборгованість за кредитним договором № 4040178 від 08.10.2023 у розмірі 61320,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (код ЄДРПОУ 44559822, розташовано: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (код ЄДРПОУ 44559822, розташовано: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя О.М. Коваленко