Справа № 369/19399/23
Провадження № 2/369/1229/25
Іменем України
09.09.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Янченка А.В. за участі секретаря судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу № 369/19399/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю третіх осіб Вишневої державної нотаріальної контори, комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального кругу Загвоздіної Альони Миколаївни про визнання права власності на частини будинку в порядку спадкування.
встановив:
У листопаді 2023 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до відповідача Вишневої міської територіальної громади про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за заповітом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , 1932 року народження, яка доводилась матір'ю для ОСОБА_1 та бабою для ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, яка складається з 11/20 (одинадцяти двадцятих) частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями за заповітом складеним ОСОБА_6 та посвідченим 19.11.2011 року державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Білінець О.П. в рівних частинах є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .
Спадкоємці належну їм спадщину прийняли, подали до Вишневої міської державної нотаріальної контори відповідні заяви, на підставі яких було заведено спадкову справу №194/2016.
Постановою Вишневої міської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 25.04.2023 poкy №534/02-14/02-31 позивачам було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, посвідченим державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Білінець О.П. 19.11.2011року, зареєстрованого у реєстрі за №l-1517.
Відмова у вчиненні нотаріальної дії мотивована тим, що позивачі не надали документів, як встановлюють право власності спадкодавця ОСОБА_6 на належну померлій частку у житловому будинку.
У зв'язку із зазначеним позивачі звернулись до суду з позовом до Вишневої міської територіальної громади про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом та просили суд визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в рівних частинах на право власності 11/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27 листопада 2023 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі головуючого судді Дубас Т.В прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у вищезазначеній цивільній справі, на виконання положень ч. 1 ст. 189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі та призначено підготовче судове засідання, витребувано у Вишневої державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30 січня 2023 року суду від Вишневої державної нотаріальної контори надійшла засвідчена копія спадкової справи №194/2016 відкритої після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв'язку з мобілізацією в Збройні Сили України та увільненням від обов'язків з відправлення правосуддя судді Дубас Т.В. згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутньої Н.О. № 834 від 17.07.2024 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/19399/23 та згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18.07.2024 року справу передано на розгляд судді Янченко А.В.
19 липня 2024 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі головуючого судді Янченко А.В. прийнято цивільну справу до розгляду, на виконання положень ч. 1 ст. 189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
18 жовтня 2024 року до канцелярії суду від представника позивачів адвоката Паламарчука Миколи Андрійовича надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача - Вишневої міської територіальної громади на належних відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до яких позивачі шляхом викладення позовної заяви в редакції від 18 жовтня 2024 року заявили вимоги:
визнати за ОСОБА_1 право власності на 11/48 (одинадцять сорок восьмих) частин житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
визнати за ОСОБА_2 право власності на 11/48 (одинадцять сорок восьмих) частин житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
18 жовтня 2024 року до канцелярії суду від представника позивачів адвоката Паламарчука Миколи Андрійовича надійшло клопотання про залучення третьої особи приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Загвоздіну Альону Миколаївну та витребування доказів.
07 листопада 2024 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області:
замінено неналежного відповідача - Вишневу міську територіальну громаду на належних відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;
залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору у цивільній справі № 369/19399/23 - приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Загвоздіну Альону Миколаївну;
витребувано у приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Загвоздіної Альони Миколаївни належним чином завірені матеріали спадкової справи №20/2019, що заведена після смерті ОСОБА_8 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 .
17 лютого 2025 року до суду від відповідача ОСОБА_5 надійшла заява про визнання позову за змістом якої остання заявила суду, що зі змістом ч. 4 ст. 206 Цивільно процесуального кодексу України ознайомлена, зміст вказаної норми закону їй повністю зрозумілий, наслідки визнання позову та наслідки ухвалення рішення у зв'язку із визнанням позову по справі, які передбаченні ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України їй відомі та зрозумілі, а тому на підставі ст. ст. 206 ЦПК України повністю визнала позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просила задовольнити позовну заяву.
20 травня 2025 року до суду від приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Загвоздіної Альони Миколаївни надійшла належним чином завірена копія спадкової справи №20/2019, що заведена після смерті ОСОБА_8 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 .
22 травня 2025 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області закрито підготовче провадження у справі №369/19399/23, призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 09 вересня 2025 року.
08 вересня 2025 року до суду від відповідача ОСОБА_4 надійшла заява про визнання позову за змістом якої останній заявив суду, що зі змістом ч. 4 ст. 206 Цивільно процесуального кодексу України ознайомлений, зміст вказаної норми закону йому повністю зрозумілий, наслідки визнання позову та наслідки ухвалення рішення у зв'язку із визнанням позову по справі, які передбаченні ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України їй відомі та зрозумілі, а тому на підставі ст. ст. 206 ЦПК України повністю визнав позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просив задовольнити позовну заяву.
У судове засідання 09.09.2025 року позивачі не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. До суду від представника позивачів адвоката Паламарчука Микола Андрійовича надійшла заява про розгляд справи без участі позивачів та їх представника. Також у поданій заяві представник позивачів заявив, що позов підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити.
У судове засідання 09.09.2025 року відповідачі не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
17 лютого 2025 року до суду від відповідача ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи без її участі, позов визнає у повному обсязі та проти його задоволення не заперечує.
08 вересня 2025 року до суду від відповідача ОСОБА_4 надійшла заява про визнання позову надійшла заява про розгляд справи без його участі, позов визнає у повному обсязі та проти його задоволення не заперечує.
Треті особи Вишнева державна нотаріальна контора, комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального кругу Загвоздіна Альона Миколаївна у судове засідання 09.09.2025 року не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1ст.81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 , 1932 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 виданим 05 лютого 2016 Виконавчим комітетом Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про що 05.02.2016 складено відповідний актовий запис про смерть №8.
Після смерті ОСОБА_6 міською державною нотаріальною конторою Київської області заведена спадкова справа №194/2016.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.11.2023 року витребувано у Вишневої міської державної нотаріальної контори копію спадкової справи №194/2016 відкритої після смерті ОСОБА_6 , яка померла що ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із матеріалів спадкової справи №194/2016 вбачається, що ОСОБА_6 19.11.2011 року склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Білінець О.П., яким все своє майно заповіла в рівних долях ОСОБА_1 та внучці ОСОБА_9 .
28 вересня 2013 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уклали шлюб, що зареєстрований Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області про що складено актовий запис №576, після укладення шлюбу прізвище змінено із « ОСОБА_11 » та « ОСОБА_12 ».
12 липня 2016 заяву про прийняття спадщини подала спадкоємиця за заповітом ОСОБА_2 , яка є онукою померлої ОСОБА_6 .
12 липня 2016 заяву про прийняття спадщини подала спадкоємиця за заповітом ОСОБА_1 , яка є донькою померлої ОСОБА_6 .
15 липня 2016 заяву про прийняття спадщини подав спадкоємець за законом ОСОБА_3 , який є сином померлої ОСОБА_6 .
15 липня 2016 заяву про прийняття спадщини подала спадкоємиця за законом ОСОБА_8 , яка є донькою померлої ОСОБА_6 та мала право на обов'язкову частку у спадщині
Відповідно до ч. 1 ст. 1241 Цивільного кодексу України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.10.2018 року у справі №369/7091/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Білінець Ольги Павлівни ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову про визнання недійним заповіту ОСОБА_6 складеного 19.11.2011 року та посвідченого державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Білінець О.П.. Постановою Київського апеляційного суду від 03.07.2019 року та Постановою Верховного Суду від 13.05.2021 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.10.2018 року у справі №369/7091/16-ц залишено без змін.
ОСОБА_13 , ОСОБА_2 23.09.2022 року Вишневою міською державною нотаріальною конторою Київської області видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 в рівних долях на 1/3 (одну третю) частину квартири АДРЕСА_2 .
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 25.04.2023 poкy №534/02-14/02-31 ОСОБА_13 , ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, посвідченим державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Білінець О.П. 19.11.2011року, зареєстрованого у реєстрі за Nol-1517 на 11/20 (одинадцять двадцятих) частин житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 .
3гiдно даної постанови: «Відповідно до п.4.16. Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 No296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, здійснюється нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. Згідно з листом КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» від 20.09.2016 року №1231, право власності на 11/20 (одинадцять двадцятих) частин житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 , зареєстровано за померлою на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Кріківщинської сільської ради на підставі рішення від 30.03.1993 року №11/21, зареєстроване в бюро технічної інвентаризації під реєстровим №172 в книзі 1. Документ, що підтверджує належність померлій вказаних 11/20 (одинадцяти двадцятих) частин житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 , а саме свідоцтво про право власності, видане виконавчим комітетом Крюківщинської сільської ради на підставі рішення від 30.03.1993 року №11/21, зареєстроване в бюро технічної інвентаризації під реєстровим №172 в книзі, 1 не подано.
Як вбачається із зазначеної вище постанови нотаріусом при підготовці документів було встановлено, що частка у розмірі 11/20 (одинадцяти двадцятих) частин житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 належала померлій ОСОБА_6 , право власності померлої ОСОБА_6 відповідно до ч.1 ст. 182 ЦК України було зареєстроване, однак правовстановлюючий документ, а саме свідоцтво про право власності, видане виконавчим комітетом Крюківщинської сільської ради на підставі рішення від 30.03.1993 року №11/21 у спадкоємців відсутній, а до бюро технічної інвентаризації не подавався.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8 , 1957 року народження, РНОКПП НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 виданим 21 грудня 2018 Вишгородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області про що 21.12.2018 складено відповідний актовий запис про смерть №388.
Після смерті ОСОБА_8 приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Загвоздіною А.М. заведена спадкова справа №20/2019.
07 листопада 2024 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області витребувано у приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Загвоздіної Альони Миколаївни належним чином завірені матеріали спадкової справи №20/2019, що заведена після смерті ОСОБА_8 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Із матеріалів спадкової справи №20/2019 вбачається, що ОСОБА_8 20.07.2017 року склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Загвоздіною А.М. на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_14 , яким належну їй на праві власності частку житлового будинку АДРЕСА_3 заповіла ОСОБА_14 .
10 липня 2019 заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 подала спадкоємиця за заповітом ОСОБА_14 , яка є донькою померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_8 та онукою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .
29 жовтня 2019 заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 подав спадкоємець за заповітом ОСОБА_4 , який є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_8 та онуком померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уклали шлюб, що зареєстрований Вишгородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про що складено актовий запис №589, після укладення шлюбу прізвище змінено із « ОСОБА_16 » на « ОСОБА_17 ».
ОСОБА_5 06.02.2025 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Загвоздіною А.М. видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на після смерті ОСОБА_8 на 11/120 (одинадцять сто двадцятих) частин житлового будинку АДРЕСА_3 , як на обов'язкову частку у спадщині (1/6 (одну шосту) ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНКПП НОМЕР_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила спадкових прав після смерті ОСОБА_6 .
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону України «Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень» право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Відповідно до вимог ч. 6 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до вимог ст.ст.1216,1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч. 1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За вимогами ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Згідно з ч. 1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
За ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом отримують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її у строк і в порядку, встановленому статтями 1269 і 1270 ЦК України. За положеннями ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, а саме протягом шести місяців.
За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, або в разі відсутності наведених вище обставин поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк.
За змістом ст. ст.1296, 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності.
З огляду на позицію, висвітлену у п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, відповідно дост.67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Згідно абз. 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р., у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що оскільки позивачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як спадкоємці за заповітом прийняли спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , до позивачів перейшли всі права і обов'язки, що належали померлій на день смерті.
Як встановлено судом, на момент смерті спадкодавцю належало на праві власності 11/20 (одинадцять двадцятих) частин житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 , які на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Крюківщинської сільської ради на підставі рішення від 30.03.1993 року №11/21, яке було зареєстроване за померлою в бюро технічної інвентаризації під реєстровим №172 в книзі 1.
Таким чином на момент смерті спадкодавцю ОСОБА_6 належало на праві власності 11/20 (одинадцять двадцятих) частин житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 .
ОСОБА_6 19.11.2011 року склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Білінець О.П., яким все своє майно заповіла в рівних долях ОСОБА_1 та ОСОБА_9 .
Із матеріалів спадкової справи №194/2016 відкритої після смерті ОСОБА_6 , вбачається, що заяви про прийняття спадщини подали троє спадкоємців за законом першої черги, діти спадкодавця: донька ОСОБА_1 , син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 1241 Цивільного кодексу України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).Обов'язкова частка ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_6 становила 1/6 (одну шосту) від 11/20 (одинадцять двадцятих) частин житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 , що відповідно складає 11/120 (одинадцять двадцятих) частин житлового будинку.
Зі змісту заповіту ОСОБА_8 складеного 20.07.2017 року та посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Загвоздіною А.М. вбачається, що належну їй на праві власності частку житлового будинку АДРЕСА_3 остання заповіла ОСОБА_18 .
Відповідачу ОСОБА_5 06.02.2025 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Загвоздіною А.М. видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на після смерті ОСОБА_8 на 11/120 (одинадцять сто двадцятих) частин житлового будинку АДРЕСА_1 , як на обов'язкову частку у спадщині (1/6 (одну шосту) ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНКПП НОМЕР_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила спадкових прав після смерті ОСОБА_6 .
Спільна частка спадкоємців за заповітом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розраховується як різниця між часткою будинку, яка на праві власності належала спадкодавцю 11/20 (або 66/120) та 11/120 частин обов'язкової частки ОСОБА_8 , та становить 55/120 (або 11/24) частин будинку.
Відповідно позивач ОСОБА_1 має право на визнання за нею права власності половини від 11/24, тобто на 11/48 частин будинку та відповідно аналогічно позивач ОСОБА_2 має право на визнання за нею права власності на 11/48 частин будинку.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та визнання за позивачем ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на половину від 11/24, тобто на 11/48 (одинадцять сорок восьмих) частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
Також суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_2 та визнання за позивачем ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на половину від 11/24, тобто на 11/48 (одинадцять сорок восьмих) частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, ч. 3 ст.200, 258, 259, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, ст. ст.16, ч. 1 ст.328, 392, 1216-1218, ч. 1 ст.1220, 1221, 1222, 1225, 1233, 1234, ч. 1 ст.1235,1251,1268-1270,1296,1297 ЦК України, суд, -
ухвалив:
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) право власності на 11/48 (одинадцять сорок восьмих) частин житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , 1932 року народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) право власності на 11/48 (одинадцять сорок восьмих) частин житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , 1932 року народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено: 15.09.2025 року.
Суддя А.В. Янченко