Справа № 757/7595/24-ц
Провадження № 2/369/2072/25
05.08.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Янченка А.В.,
за участі секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л.,
представника позивача Деркач В.В.,
представника відповідача - прокурора Немцева Є.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 757/7595/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав людини Державою Україна,
У лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав людини Державою Україна.
Постановою старшого слідчого ВР ДТП СУ УМВС України в Черкаській області Сиротою П.П. від 11.05.2011 року ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення в скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України по факту ДТП, яке сталося 24.07.2006 року.
27.05.2015 року старшим слідчим ВР ДТП СУ УМВС України в Черкаській області Теслею В.В. у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12013250020000164 від 21.02.2013 року позивачу було повідомлено про підозру в скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України по факту вищевказаного ДТП 2006 року.
Постановою слідчого СУ УМВС України в Черкаській області Черниченка Є.М. від 03.08.2015 року погодженою з прокурором відділу прокуратури Черкаської області Шарапою В.А. зупинено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013250020000164 від 21.02.2013 та оголошено розшук підозрюваного - ОСОБА_1 .
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 31 березня 2016 року вказану постанову слідчого від 03.08.2015 року про зупинення досудового розслідування та оголошення розшуку підозрюваного скасовано як незаконну.
Також слідчими ВР ДТП СУ УМВС України в Черкаській області за погодженням з прокурорами прокуртури Черкаської області до суду неодноразово заявлялись клопотання в рамках кримінального провадження №12013250020000164 від 21.02.2013, про застосування щодо позивача запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалами слідчих суддів Придніпровського районного суду м.Черкаси від 29.02.2016 та від 05.05.202016 у задоволенні вказаних клопотань про застосування щодо позивача запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено та обрано стосовно позивача запобіжний захід - особисте зобов'язання з покладенням певних обов'язків.
У травні 2016 року обвинувальний акт щодо позивача за ч. 2 ст. 286 КК України у кримінальному провадженні №12013250020000164 від 21.02.2013 направлено до суду першої інстанції для розгляду по суті.
01 червня 2016 року ухвалою судді Городищенського районного суду Черкаської області Савенко О.М. призначено підготовче судове засідання по справі № 710/567/16-к.
15 липня 2016 року ухвалою судді призначено розгляд кримінального провадження №12013250020000164 по суті.
Позивач зазначає, що вісім років поспіль суддя ОСОБА_2 безпідставно затягує розгляд даної справи, чим порушує принцип дотримання розумних процесуальних строків її розгляду з метою встановлення правової визначеності статусу позивача, ОСОБА_1 , у зв'язку з чим я вісім років перебуваю в статусі підсудного, обвинуваченого, що відображається в усіх офіційних реєстрах щодо наявності факту притягнення до кримінальної відповідальності, перебування під судом, а також на відкритому сайті «Судова влада», на сторінці суду якого щоразу у відкритому сторонньому спостерігачу доступі відображається інформація про позивача, як про обвинуваченого.
Суддя не бажає розглядати дану справу, відмовляє позивачу у доступі до правосуддя у розумні строки, оскільки по справі втрачено стороною публічного обвинувачення головний речовий доказ - мотоцикл, знімки моєї ноги, які зроблено після ДТП, але до хірургічного втручання, уламки радіатора та фари мотоцикла, а самі кольорові фото зроблені під час огляду місця ДТП ніколи не досліджувалися жодним експертом в даному кп №12013250020000164 і були виявлені значно пізніше через 6 років після ДТП під час розслідування кп, відкритого за заявою про злочин - викрадення речового доказу мотоциклу з штрафмайданчику невстановленими слідством особами.
У даній справі у 2017 році прокурори не з'являлися тричі, 26.04.2018 суд зобов'язав прокурора надати для огляду диски з первинними кольоровими фотознімками з місця ДТП, які містяться в кп № 42015250000000212 (кп щодо викрадення речових доказів по справі, в тому числі мотоциклу, циліндру від нього, решток фари, одягу, який був на потерпілому та на загиблому, рентгенівські знімки ноги потерпілого, зроблені до хірургічного втручання).
Вказана вимога щодо надання прокурором доказів, з мовчазної згоди судді, за 7 років так і не виконана.
22.07.2019 прокурор з'явився до судового засідання без постанови про включення його до групи прокурорів. 05.11.2019 прокурор Палій О.О. заявив про перенесення судового засідання, оскільки він не знайомий з матеріалами справи. 16.02.2022, 14.03.2022, 06.04.2022, 13.04.2022 жодного прокурора по даній справі в суді не спостерігалося також. 08.06.2022 прокурор повідомив, що йому треба час для ознайомлення зі справою. 04.07.2022 не з'явився в судове засідання ні прокурор ні потерпілий. При цьому на адресу суду через електронну пошту 04.07.2022 надіслано лист начальника відділу Черкаської обласної прокуратури Антона Грекова про відкладення судового розгляду у зв'язку з перебуванням старшого групи прокурорів Курбет О.О. у щорічній відпустці та перебуванням процесуальних прокурорів в інших судових засіданнях та дію воєнного стану в Україні.
Водночас, воєнний стан не зупиняв правосуддя в Україні в цілому і в Черкаській області зокрема. Жодних активних бойових дій на території Черкаської області в 2022 році не було, що завадило би дорослим військовозобов'язаним прокурорам прибути в судове засідання.
Слід зазначити, що на даний час група прокурорів у вказаному провадженні відповідно до постанови від 14.02.2023 року про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12013250020000164 від 21.02.2013 налічує 9 осіб.
Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 04.07.2022 порушено питання про відповідальність процесуального прокурора Курбета О.О., який підтримує державне обвинувачення у кримінальному провадженні №12013250020000164 про обвинувачення сторони захисту у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за систематичну неявку в судові засідання, якщо причини є неповажними.
При цьому, суддя в недотримання вимог статті 324 КПК України порушила питання про відповідальність прокурора, який не прибув у засідання без поважної причини, не перед органом, що згідно із законом уповноважений притягати їх до дисциплінарної відповідальності (Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів), а лише поінформувала Черкаську обласну прокуратуру про неявку процесуальних прокурорів, яка у свою чергу, листом від 02.09.2022 № 09/2-845вих-22 надано відписку про відсутність обставин щодо випадків неявки прокурорів у судові засідання щодо розгляду кримінального провадження.
Слід зазначити, що Черкаська обласна прокуратура у своєму листі від 02.09.2022 № 09/2-845вих-22 вказала на те, що повідомлення Городищенського районного суду про призначення судового засідання на 14.03.2022 надійшло до прокуратури лише 15.03.2022, а повідомлення про призначення судового засідання на 06.04.2022 не надходило взагалі, що може вказувати про неналежне виконання суддею своїх обов'язків з повідомлення сторони про час судового засідання.
Внаслідок бездіяльності судді, сторона обвинувачення продовжила порушувати свої процесуальні обов'язки з явки до суду та підтримання державного обвинувачення, так 15.03.2023, 29.05.2023 та 03.11.2023 ні прокурор ні потерпілий до судового засідання не прибули. У зв'язку з чим судом на вимогу сторони захисту направлено лист до прокуратури Черкаської області, про надання підтверджуючих документів щодо поважності причин неявки у судові засідання сторони обвинувачення (підтверджуючі документи прокуратурою так і не надано).
Така бездіяльність судді Савенко О.М. (невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки сторони обвинувачення), яка в недотримання положень статті 324 КПК України не порушує перед Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів питання про відповідальність прокурорів, які не прибувають у судові засідання без поважних причин, дозволяє стороні обвинувачення й надалі не з'являтись у судові засідання з розгляду кримінального провадження.
Вісім років розгляду справи по одному-єдиному епізоду ДТП в суді першої інстанції це неприпустимо з огляду на вимоги Європейської конвенції з прав людини.
Вказане провадження однозначно не є складним ні з правової точки зору, ні за обсягом фактичних обставин, які слід було дослідити та оцінити суду під час їх розгляду, вісім років розгляду справи по одному-єдиному епізоду ДТП з одним учасником, яке сталося внаслідок наїзду мотоцикла на дерево, в суді першої інстанції є неприпустимим з огляду на вимоги Європейської конвенції з прав людини.
При цьому, розгляд справи суддею Савенко О.М. фактично не здійснюється, за майже вісім років судового розгляду, наразі стороною обвинувачення надано до суду окремі письмові докази, у судовому засіданні допитано 2 свідки сторони захисту та 2 свідки сторони обвинувачення.
Таким чином, у позивача, як у обвинуваченого та підсудного, з липня 2016 року виникли законні очікування на розгляд позивача судом справи у розумний строк та законні очікування на ухвалення вироку.
Фактично порушення прав позивача, як обвинуваченого на розгляд позивача справи у розумний строк допущено Державою Україна, оскільки має місце комплексна та системна неналежна діяльність органів прокуратури та судових органів з організації розгляду вищезгаданої кримінальної справи, на яку я, як обвинувачений, не маю передбаченої національним законодавством можливості впливати.
Позивач вважає, що станом на дату пред'явлення даного позову справедливий розмір компенсації моральної шкоди, заподіяної порушенням права на розгляд справи судом у розумний строк, становить сума 1 000 000 (один мільйон) гривень.
Вважаю, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за два етапи: за шкоду, спричинену на стадії досудового розслідування і шкоду, заподіяну на стадії судового провадження. Перший етап тривав 5 років, а другий тримає і по теперішній час та наразі становить 7 років, 9 місяців.
Моральна шкода обґрунтовується:
1. Довготривалим емоційним напруженням, вразливістю, відчуттям постійного стану тривоги та невизначеності у подальшому житті;
2. Постійною необхідністю внесення позивачем до всіх анкет, до письмової автобіографії під час проходження державної служби відомостей щодо перебування позивача у статусі підсудного (обвинуваченого) тринадцять років поспіль;
3. Відповідями на питання від представників контролюючих (перевіряючих) органів щодо причин та підстав такого тривалого розгляду кримінальної справи, на які у позивача не має відповідей, але це є постійним джерелом стресу для позивача та поганого самопочуття;
4. Будь-хто з відвідувачів сайту «Судова влада» може бачити у відкритому доступі моє прізвище ім'я та по-батькові, статтю за якою Держава намагається притягнути позивача до кримінальної відповідальності, наступну дату судового засідання. Тривалий не розгляд та затягування судом розгляду позивача справи це постійна правова невизначеність, моє нервування та перманентний стрес, в якому перебуваю тривалий час.
На підставі зазначеного позивач просив суд:
- Стягнути на користь ОСОБА_1 з Держави Україна, в особі Міністерства юстиції України у відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна порушенням права на розгляд справи судом у розумний строк, компенсацію у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, шляхом списання з рахунку Міністерства юстиції України, відкритого в Державній Казначейській Службі України;
- Стягнути на користь ОСОБА_1 з Держави Україна в особі Міністерства юстиції України судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи;
- Звільнити позивача від сплати судового збору за даним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.02.2024 року справу було передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
08.04.2024 року позовна заява з матеріалами справи надійшла до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 09.04.2024 року справу передано на розгляд судді Янченку А.В.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.04.2024 року провадження у справі було відкрито в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.10.2024 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті.
10.05.2024 року до суду від представника відповідача 2 Державної казначейської служби України - Жиліна О.Ф. направлено відзив, в якому відповідач заперечував щодо задоволення позову у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позову на підставі наступного.
Відповідач 2 жодних прав та інтересів позивача не порушував, не вступав у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдав (до того ж сам позивач не вказує на Відповідача2 як на порушника своїх прав). Відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства, й обов'язкових висновків Конституційного суду України Відповідач2 не повинен нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів.
Позивачем в своїх обґрунтуваннях та доводах, що були наведені в позовній заяві, щодо відшкодування моральної шкоди, не доведено факту заподіяння моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, погіршенню стану здоров'я та його причино наслідковий зв'язок. Відповідач2 вважає, що Позивачем не доведений розмір заподіяної шкоди, крім того, відсутній причинний зв'язок між заподіяною Позивачу шкодою та діяльністю органу досудового розслідування та суду. Відтак, крім власних тверджень щодо моральної шкоди та спричинення вказаним сильних душевних страждань, Позивачем не надано будь-яких передбачених ЦПК України доказів заподіяння моральної шкоди.
Враховуючи, що у кримінальному провадженні №12013250020000164 відсутній вирок суду, більше того, факти, що містяться в матеріалах досудового розслідування ще підлягають доказуванню в рамках кримінального доказування, тому факти, що містяться в матеріалах досудового розслідування не є доказом у цивільній справі та не є підставою вважати, що позивач належним і допустимим способом довів спричинення йому моральної шкоди діями службових осіб.
22.05.2024 року представник відповідача 1 Міністерства юстиції України подав до суду відзив, у якому заперечував щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позову оскільки позивачем не доведено факту заподіяння йому Міністерством юстиції України моральної шкоди. Крім того, Міністерство юстиції України не наділено повноваженнями представляти інтереси Держави Україна.
04.06.2024 року від відповідача 3 Черкаської обласної прокуратури до суду подано відзив, у якому відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позову наступних підстав.
Факт заподіяння шкоди доводить позивач, який повинен у підтвердження своїх доводів про заподіяння йому моральної шкоди надати докази застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв'язків, здоров'я і відновлення стосунків з оточуючими людьми тощо. Отже доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювана шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Чинний КПК України передбачає можливість захисту зацікавлених осіб від порушень, пов'язаних із недотриманням розумних строків проведення досудового розслідування чи вчинення окремих процесуальних (слідчих) дій.
Зокрема, шляхами захисту порушених прав від недотримання розумних строків під час досудового розслідування є:
- оскарження прокурору вищого рівня недотримання розумних строків у порядку, передбаченому ст. 308 КПК України. Нерозгляд прокурором вищого рівня такої скарги, або відмова в її задоволенні може бути оскаржена слідчому судді в порядку ст. 303 КПК України;
- звернення до слідчого судді з клопотанням про встановлення строку для здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних чи слідчих дій) в порядку, передбаченому ст.ст. 28, 114 КПК України.
Однак, позивач цим правом при не скористався. На час звернення до суду з цим позовом відсутні будь-які судові рішення або висновки компетентних органів, прокурора вищого рівня, до компетенції якого згідно ст. 308 КПК України відноситься розгляд скарг щодо недотримання слідчим або прокурором розумних строків або допущення будь-яких інших процесуальних порушень, якими б встановлено факт невиконання або неналежного виконання своїх службових обов'язків уповноваженими особами прокуратури під час досудового розслідування у кримінальному провадженні.
В нормативно-правових актах України немає спеціальних норм для звернення до суду з вимогою до держави про відшкодування моральної шкоди, завданої порушення м гарантії розумного строку розгляду судової справи, як і відсутня особлива процедура для швидкого розгляду такої вимоги.
Разом з тим, звертаю увагу тривалий розгляд кримінальної справи №710/567/16-к зумовлено систематичною неявкою сторони захисту у судові засідання, зокрема 22.06.2016, 18.07.2016, 28.09.2016, 25.05.2017, 15.11.2017, 21.02.2018, 13.03.2018, 21.02.2018, 13.03.2018, 14.05.2018, 11.09.2018, 27.12.2018, 11.02.2019, 11.03.2019, 27.03.2019, 04.12.2019,06.12.2019,26.05.2020.01.07.2021, 15.07.2021,25.10.2021, 19.11.2021, 09.12.2021, 16.02.2022, 13.04.2022,27.07.2022, 04.07.2023 та 28.08.2023.
У зв'язку з численними заявами про відкладення судових засідань стороною захисту судом направлявся лист адресований обвинуваченому ОСОБА_1 , де констатовано факт того, що судові засідання відкладаються в більшості випадків саме за клопотанням стороно захисту.
Крім того, окремі клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про відкладення судового засідання мали на меті не лише відкладення найближчого судового засідання, а стосувалися певного періоду часу на який він відряджався у зв'язку зі своїми службовими обов'язками до іншого населеного пункту.
Так, у січні 2019 року він у зв'язку з відрядженням тривалістю 43 дні подав відповідне клопотання з проханням призначити наступне судове засідання після закінчення відрядження. 12.07.2021 подав клопотання про відкладення у зв'язку з відрядженням, яке тривало 83 дні, судове засідання від 25.10.2021 відкладено у зв'язку з відрядженням яке тривало вже 126 днів, а 16.02.2022 засідання не відбулося у зв'язку з відрядженням ОСОБА_1 на 43 дні, наступне судове засідання, на яке прибув обвинувачений відбулося лише 04.07.2022.
Також до обвинуваченого застосовувався примусовий привід, зокрема ухвалою суду від 16.02.2022.
Випадків неявки прокурорів без поважних причин у судове засідання щодо розгляду вказаного кримінального провадження не встановлено.
Ураховуючи вказане, у цій справі не доведеним жодними доказами є факт порушення Державою вимог ст. 1 Першого протоколу до Конвенції в частині невиконання державою свого позитивного зобов'язання щодо проведення ефективного розслідування злочину, де заявник є потерпілим, що може бути підставою відшкодування моральної шкоди.
Отже, на думку відповідача 3 жодних доказів спричинення за фактом розслідування кримінального провадження ОСОБА_1 страждань, якими йому заподіяно моральну шкоду, до позову не додано, як і розрахунків щодо розміру цієї шкоди, підтверджених належними, допустимими та достовірними доказами.
13.06.2024 року на адресу суду від позивача надана відповідь на відзив прокуратури Черкаської області в якій зазначено, що протягом багатьох років сторона захисту намагалась домогтися призначення судової експертизи технічного стану речового доказу мотоцикла Дніпро-11. Однак за 10 років експертиза проведена не була.10.06.2015 року від слідчого позивач дізнався, що мотоцикл зник. Тобто вимога щодо збереження речових доказів не виконана.
На підставі зазначеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні 30.07.2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Деркач В.В. підтримав позовну заяву у повному обсязі та просив суд її задовольнити у повному обсязі.
У судове засідання представник відповідача 1 Міністерства юстиції України не з'явився, надав 30.07.2025 року заяву про розгляд справи без його участі, у задоволенні позову просив відмовити.
У судове засідання представник відповідача 2 Державної казначейської служби України не з'явився, надав відзив, у якому заперечував щодо задоволення вимог.
У судовому засіданні 30.07.2025 року представник відповідача 3 Черкаської обласної прокуратури Немцев Є.Г. заперечував щодо задоволення позовних вимогу повному обсязі.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що прокурорами Черкаської обласної прокуратури здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12013250020000164 від 21.02.2013 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 24.07.2006, близько 02 години, ОСОБА_1 , керуючи мотоциклом «Дніпро-11», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі від села Кримки у напрямку села Водяне Шполянського району Черкаської області, був не уважним та допустив виїзд керованого ним мотоцикла на ліве узбіччя, а потім у кювет, де здійснив наїзд на дерево.
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла «Дніпро-11», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.
Відомості про вказане кримінальне правопорушення 21.02.2013 внесені в ЄРДР за № 12013250020000164.
Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні 22.02.2016 доручено Головному управлінню Національної поліції в Черкаській області.
За наслідками проведеного досудового розслідування 12.05.2016 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013250020000164 відносно ОСОБА_1 скеровано до Шполянського районного суду Черкаської області. У подальшому ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24.05.2016 матеріали вказаного кримінального провадження скеровано до Городищенського районного суду Черкаської області для розгляду по суті.
На цей час триває судовий розгляд вказаного кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ст.ст.15, 16 ПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені ст.ст.1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені ч. 7 ст. 1176 ЦK України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч.6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 цього Кодексу).
Задля встановлення факту заподіяння моральної шкоди внаслідок неправомірних рішень, дій та бездіяльності органів державної влади, необхідна наявність усіх складових елементів правопорушення, сукупність яких згідно з законом є підставою для відповідальності заподіювана за завдану моральну шкоду.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.
Тобто, у разі заявлення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачу, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Позивачем моральна шкода обґрунтовується наступним: Довготривалим емоційним напруженням, вразливістю, відчуттям постійного стану тривоги та невизначеності у подальшому житті; Постійною необхідністю внесення позивачем до всіх анкет, до письмової автобіографії під час проходження державної служби відомостей щодо перебування позивача у статусі підсудного (обвинуваченого) тринадцять років поспіль; Відповідями на питання від представників контролюючих (перевіряючих) органів щодо причин та підстав такого тривалого розгляду кримінальної справи, на які у позивача не має відповідей, але це є постійним джерелом стресу для позивача та поганого самопочуття; Будь-хто з відвідувачів сайту «Судова влада» може бачити у відкритому доступі моє прізвище ім'я та по-батькові, статтю за якою Держава намагається притягнути позивача до кримінальної відповідальності, наступну дату судового засідання. Тривалий не розгляд та затягування судом розгляду позивача справи це постійна правова невизначеність, моє нервування та перманентний стрес, в якому перебуваю тривалий час.
Суд погоджується з переконанням відповідачів, що сам факт звернення позивача з заявами до правоохоронних органів чи до суду не може свідчити про реальне порушення його прав, а не погоджуючись з рішеннями слідчого чи прокурора, він у повному обсязі реалізував своє конституційне право на доступ до правосуддя шляхом звернення до слідчого судді, який здійснює судовий контроль за додержанням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Так, позивачем не надано доказів заподіяння моральної шкоди та наявності вини працівників органів досудового розслідування чи протиправності дій прокуратури, причинного зв'язку між рішеннями, діями або бездіяльністю органу досудового розслідування, прокуратури, суду і шкодою, не доведено належними і допустимими доказами самого факту заподіяння шкоди такими діями відповідачів.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти "України» від 18 липня 2006 року).
Враховуючи, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх згідно положень ст. ст. 77-80 ЦПК України доказів, які підтверджують заявлені позовні вимоги, з огляду на відсутність обов'язкових складових для відшкодування шкоди, а саме неправомірності дій працівників органів досудового розслідування та протиправності дій прокуратури, наявності шкоди та причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, суд вважає, що позовні вимоги не є доведеними, а відтак задоволенню не підлягають.
Також, позивачем не обґрунтовано суму 1 000 000,00 грн моральної шкоди, яку зазначив позивача як суму яка підлягає стягненню на користь позивача з відповідачів, не надано розрахунку з зазначенням розмежування сум моральної шкоди та її складових.
При цьому відмовляючи у задоволенні позову, суд також виходить із того, що сам факт скасування відповідних ухвал суду, непогодження позивача з процесуальними діями та рішеннями головуючого судді, не є доказами заподіяння позивачу моральної шкоди та підставою для її відшкодування, оскільки позивачем не доведено належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідачів і заподіяною шкодою.
Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 14, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 12, 81, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави України в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав людини Державою Україна, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 15.09.2025 року.
Суддя А.В. Янченко