Справа № 369/17255/24
Провадження № 2/369/3939/25
03.09.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Козак І.А.,
при секретарі Кавун Є. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення коштів, отриманих без достатньої правової підстави,
У квітні 2024 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області звернулася представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Крюкова М.В. із позовною заявою до ОСОБА_2 про повернення коштів, отриманих без достатньої правової підстави.
Позовну заяву мотивовано тим, що 05 квітня 2024 року ОСОБА_1 перерахував грошові кошти у сумі 5 000,00 грн на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 , а саме на рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" без достатньої на те правової підстави, тобто помилково.
02 жовтня 2024 року позивач звернувся до відповідача щодо повернення помилково перерахованих грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн, грошові кошти просив повернути у строк до 10 жовтня 2024 року за наведеними в листі банківськими реквізитами.
Проте, станом на день подання позовної заяви, ОСОБА_2 грошові кошти не повернув, на зазначений лист жодним чином не відреагував.
На підставі вищевикладеного, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Крюкова М.В. просила стягнути з ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 5 334,30 грн, з яких основна сума боргу - 5 000,00 грн, інфляційні витрати - 255,00 грн, три відсотка річних - 73,30 грн. Окрім того, стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 968,96 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 35 000,00 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2024 року по цивільній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, при цьому представник позивача подала до суду заяву у якій просить суд здійснювати розгляд справи за її відсутності та у відсутності позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою та номером телефону, які вказані у позовній заяві, відзив на позовну заяву до суду не надав.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оцінивши усі докази, зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, керуючись принципом верховенства права, суд дійшов до такого висновку.
Судом встановлено, що відповідно до платіжної інструцкції № P24A2553016617D3487 від 05 квітня 2025 року ОСОБА_1 здійснив переказ коштів на рахунок ОСОБА_2 у розмірі 5 000,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що з метою досудового врегулювання спору, 02 жовтня 2025 року ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 направила ОСОБА_2 претензію про повернення помилково сплачених коштів до 10 жовтня 2024 року за вкзаними банківським реквізитами.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Частиною другою статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Набуття однією із сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Тобто, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.
Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню інший стороні на підставі ст.1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинення або була відсутня взагалі.
З доказів, наданих стороною позивача, не встановлено, що позивач перерахував спірні грошові кошти відповідачу без будь-яких попередніх домовленостей щодо їх цільового призначення.
За таких обставин, грошові кошти не можна визнати як безпідставно набуте майно.
У даному спорі позивач не довів належними та достатніми доказами, що ним були перераховані спірні грошові кошти відповідачу помилково чи з інших причин, а не у зв'язку з виникненням правовідносин на підставі домовленості.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статями 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Як на підставу заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач отримав кошти в сумі 5 000,00 грн без достатньої правової підстави у зв'язку з тим, що ці кошти він перерахував помилково.
За твердженнями позивача, безпідставне набуття відповідачем грошових коштів було результатом саме його поведінки (помилки).
Однак, таке обґрунтування позову викликає об'єктивні сумніви, оскільки належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження помилковості перерахування відповідачу коштів позивач не надав та жодних обставин, які б свідчили про можливість такої помилки, суд не встановив.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про недоведеність вимог позивача, а тому вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України у зв'язку із відмовою у позові понесені позивачем судові витрати та витрати на правову допомогу відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення коштів, отриманих без достатньої правової підстави - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ірина КОЗАК