Справа № 357/15058/24
Провадження № 2/362/1171/25
04 вересня 2025 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Кравченко Л.М.,
за участі секретаря судового засідання - Шмагун М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
До Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування поданого позову вказано, що 31.03.2021 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №963369251 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти в сумі 22000 грн. Просять суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №963369251 від 31.03.2021 р. у розмірі 97050,58 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.
Сторони, будучи у встановленому законом порядку повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення не подано.
Згідно ст. 280 ЦПК у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Крім того, в силу вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.
31.03.2021 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір № 963369251 на суму 22000 грн. Між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Також надано Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору №963369251 від 31.03.2021 р., заявка на отримання грошових коштів в кредит від 31.03.2021 р., що відповідно разом становлять Кредитний договір №963369251 (а.с. 1880-81, 82-87,99).
Кредитний договір №963369251 від 31.03.2021 р., підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор №МNV23TS3, було направлено позичальнику 31.03.2021 р. о 12:25:55 год, на номер мобільного телефону, вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів 0974527568, одноразовий персональний ідентифікатор було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 31.03.2021 р. о 12:26:54 год., після чого відповідач підтвердив підписання договору одноразовим ідентифікатором (а.с.87).
Відразу після вчинених дій, 31.03.2021 р. товариством було перераховано грошові кошти 10000 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , яка належить відповідачу, що підтверджено відповідним платіжним дорученням (а.с.124).
28.11.2018 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс» зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором (а. с. 128-138).
У подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди (а.с.139, 140-149, 150). Водночас із витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 р. вбачається, що до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 963369251 від 31.03.2021 р. про стягнення заборгованості (а. с. 23-24).
05.08.2020 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) був укладений договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язався відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.26-40).
Із Реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 р. вбачається, що до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 963369251 від 31.03.2021 р. про стягнення заборгованості у загальному розмірі 970505,58 грн. (а. с. 37-40).
04.09.2024 р. між ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) був укладений договір факторингу №0409/24, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» зобов'язалося відступити ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за плату на умовах, визначених цим договором (а. с. 41-54).
Із Реєстру боржників до договору факторингу №0409/24 від 04.09.2024 р. вбачається, що до ТОВ «Юніт Капітал» від ТОВ «Фінансова компанія Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 963369251 від 31.03.2021 р. про стягнення заборгованості у загальному розмірі 970505,58 грн. (а. с. 51-53).
Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 р. у справі № 752/8842/14-ц.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.
Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 р. у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 р. у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 р. у справі № 910/12787/17
Так, з матеріалів справи вбачається, що 31.03.2021 р. було укладено кредитний договір № 963369251 від 31.03.2021 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , натомість договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28.11.2018 р., тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018 р., яке в свою чергу передало 05.08.2020 р. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», які лише 04.09.2024 р. уклали договір факторингу з позивачем ТОВ «Юніт Капітал».
Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні, не набуло, таке право не могло було передане цим товариством спочатку ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 р., а потім 04.09.2024 р. по договору факторингу №0409/24 ТОВ «Юніт Капітал».
Крім того, право вимоги до ОСОБА_1 вказано лише у реєстрі від 05.05.2022 р. і не існувало на момент укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 р.
Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 31.03.2021 р. між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу від 28.11.2018 р., 05.08.2020 р. та 04.09.2024 р.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача, оскільки у задоволенні позову судом відмовлено.
На підставі зазначеного і керуючись стст.. 5, 12, 13, 76-81, 141, 89, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд. -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до статті 283 ЦПК України відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Суддя Л.М. Кравченко