11 вересня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/4313/22
Провадження № 22-ц/820/1534/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Талалай О.І., Янчук Т.О.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Іваницьким Андрієм Мироновичем, на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 липня 2022 року (суддя Козак О.В.).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У лютому 2022 року Міське комунальне підприємство «Хмельницьктеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазналось, що МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» є суб'єктом господарювання, яке надає відповідачам послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) та постачання гарячої води (гарячого водопостачання) до приміщення площею 26,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .
З 09.11.2021 відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 року №1022 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. №830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", між сторонами укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, що встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення індивідуальному споживачу.
Незважаючи на неодноразові попередження про необхідність повного погашення заборгованості, відповідачі здійснюють неналежну оплату за надані підприємством послуги, чим порушують зобов'язання.
Зазначалось, що станом на 26.01.2022 заборгованість відповідачок за період з 01.08.2014 по 31.12.2021 становить 61780,02 грн.
Враховуючи викладене вище, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) та постачання гарячої води (гарячого водопостачання) у розмірі 61780,02 грн.
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 липня 2022 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» заборгованість за послуги з теплопостачання в розмірі 61780,02 грн за період з 01.08.2014 по 31.12.2021.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» судовий збір в розмірі 2481 грн, з кожного відповідача по 1240,50 грн.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подала заяву про його перегляд.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 травня 2025 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права.
Зазначає, що позивач обґрунтовував пред'явлення вимог до ОСОБА_1 фактом її реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 01.08.2014 по 31.12.2021. Натомість, відповідачка звертає увагу апеляційного суду, що, будучи зареєстрованою за зазначеною адресою, з 22.08.2017 до теперішнього часу фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . А тому, ОСОБА_1 не була фактично споживачем відповідних житлово-комунальних послуг за адресою реєстрації у період з 22.08.2017 по 31.12.2021.
Зазначає, що позивачем обраховано заборгованість за строк з 01.08.2014 по 31.12.2021, проте позивач звернувся до суду лише у лютому 2022 року. Вважає, що позивач мав право на стягнення заборгованості не раніше як з березня 2017 року, а суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не застосував позовну давність. Вказує, що не була повідомлена про розгляд справи, а тому була позбавлена можливості скористатись своїм правом заявити про застосування позовної давності в суді першої інстанції.
Звертає увагу суду, що ОСОБА_1 не є стороною типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником квартири є ОСОБА_4 .
Наполягає на тому, що суд першої інстанції не перевірив відповідність розрахунку ціни позову доказам, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги. А саме, позивач не навів належного правового та фактичного обґрунтування підстав виникнення та не надав формули розрахунку вказаної заборгованості за послуги з постачання теплової енергії (гарячого водопостачання).
У відзиві на апеляційну скаргу МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вказує, що доводи скаржниці щодо відсутності у неї обов'язку по сплаті комунальних послуг спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Крім цього, вказує у зв'язку проведенням часткової оплати заборгованості відповідачами було перервано позовну давність і визнано існування заборгованості за отримані послуги.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» є суб'єктом господарювання, яке надає послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води (постачання гарячої води) монопольно в межах власних мереж м. Хмельницького.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 та отримують за вказаною адресою послуги з теплопостачання та постачання гарячої води.( а.с. 6)
Відповідно до довідки про розмір заборгованості за особовим рахунком НОМЕР_1 , виданою МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" 26.01.2022 за №2, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не здійснювали повної оплати наданих послуг в період з 01.08.2014 по 31.12.2021 включно, внаслідок чого їх заборгованість за послуги з теплопостачання становить 61780,02 грн. (а.с. 4,5,7-8)
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог про обов'язок виконання споживачами зобов'язань з оплати житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Такий висновок суду, на думку колегії суддів, відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання» та відповідними постановами Кабінету Міністрів України та рішеннями органів місцевого самоврядування.
Житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно з п.1 та п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
В силу ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
В силу ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Правовідносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною особою та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги) регулюються Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМУ від 21серпня 2019 року №830 (далі - Правила).
Відповідно до п.13 Правил, надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Відповідно до п.33 Правил, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньо будинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Згідно п.п.35-37 Правил, розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Пунктом 45 Правил визначено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Доводи апеляційної скарги про те, що спірних правовідносин слід застосувати строк позовної давності у відповідності до статті 257 ЦПК України не заслуговують на увагу.
Так, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина 1 статті 256 ЦК України).
Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно зі статтею 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З обставин справи вбачається, що рішення суду першої інстанції ухвалювалось в заочному порядку.
Відповідач ОСОБА_1 зверталась до суду першої інстанції з заявою про перегляд заочного рішення, у якій також ставила питання про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.
З огляду на викладене вище, слід зазначити, що рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності та обґрунтованості рішення суду, а враховуючи те, що ст. 267 ЦК України є нормою матеріального права, суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності. При цьому, апеляційним судом враховується, що відповідачка ОСОБА_1 у відповідності до положень ст. 128 ЦПК України належним чином була повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги в тій частині, що ОСОБА_1 не є власницею квартири по АДРЕСА_1 , не орендує її, а власником квартири є ОСОБА_4 , а тому вона не повинна нести обов'язок по сплаті комунальних послуг.
Так, як вбачається з технічного запису судового засідання, в судовому засіданні 01 травня 2025 року при розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, остання визнала той факт, що її батько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і вона є єдиною дитиною спадкодавця, інших спадкоємців у спадкодавця немає.
Крім того, встановлено, що зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання ОСОБА_1 з 05.10.2006 є АДРЕСА_1 .
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України)
Статтею 322 ІЦК України визначено, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, на відповідачку ОСОБА_1 правомірно покладено обов'язок щодо сплати житлово-комунальних послуг з теплопостачання та постачання гарячої води.
Скаржницею не спростовано правильності наданого позивачем розрахунку заборгованості належними та допустимими доказами, не надано свого контр розрахунку, а тому доводи апеляційної скарги щодо не перевірки судом правильності розрахунку не приймаються апеляційним судом до уваги.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судові витрати у зв'язку з переглядом судового рішення перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Іваницьким Андрієм Мироновичем, залишити без задоволення.
Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 11 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: О.І. Талалай
Т.О. Янчук