Номер провадження: 11-сс/813/1565/25
Справа № 947/28082/25 1-кс/947/11600/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
08.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12025160000000757 від 02.07.2025 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 01.08.2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Одеси, громадянки України, з середньою освітою, заміжньої, ФОП, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1
ст.114-1 КК України,
встановив:
Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025160000000757 від 02.07.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.1 ст.366, ч.3 ст.368, ч.2 ст.369-2 КК України.
30.07.2025 року ОСОБА_9 затримана в порядку ст.208 КПК України, а 31.07.2025 року їй повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України.
31.07.2025 року старший слідчий СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, або з її визначенням в розмірі 660 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1998480 грн.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 01.08.2025 року задоволено клопотання слідчого, до підозрюваної ОСОБА_9 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 27.09.2025 року включно, з визначенням застави в розмірі 660 (шістсот шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1998480 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн, з покладанням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, постановити нову, якою застосувати до підозрюваної
запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, або визначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вимоги апеляційної скарги захисник посилається на недоведеність ризиків, вважає, що сама по собі тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній, не може бути єдиною підставою для застосування до неї найсуворішого запобіжного заходу.
Захисник звертає увагу, що підозрювана раніше не судима, має постійне місце проживання в м.Одесі, позитивно характеризується, утримує членів своєї родини, внаслідок чого визначений слідчим суддею розмір застави є для неї завідомо непомірним для неї.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги; прокурора, який заперечував проти її задоволення; дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
У даному кримінальному провадженні обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами: повідомленнями про виявлення ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114, ч.1 ст.366, ч.3 ст.368, ч.2 ст.369-2 КК України від Представництва внутрішньої безпеки в Одеській області (з дислокацією в м. Одеса) 2 управління ГУ ВБ СБУ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 21.07.2025 року; протоколами обшуків від 30.07.2025 року; протоколами затримання осіб в порядку ст. 208 КПК України від 30.07.2025 року; іншими матеріалами досудового розслідування у сукупності.
Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування надані стороною обвинувачення докази є достатніми та вагомими для висновку про обґрунтованість підозри пред'явленої ОСОБА_9 .
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих їй злочинів, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання вищевказаних доказів недопустимими на даній стадії, апеляційним судом не встановлено.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.
Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені пунктами 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрювана обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваної кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваної та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На думку апеляційного суду, обставини даного кримінального провадження, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_9 , яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке їй загрожує у разі доведеності вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Оцінюючи наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками у кримінальному провадженні, відповідно до частин 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
Дане кримінальне провадження перебуває на початковій стадії, на теперішній час не встановлені і не допитані всі особи обізнані про обставини кримінального правопорушення, а також ті, які можуть бути причетні до його вчинення. Тому, у випадку застосування до підозрюваної ОСОБА_9 , запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, остання матиме можливість здійснювати на них вплив, що буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що у даному кримінальному провадженні існує ризик того, що ОСОБА_9 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на те, що досудове розслідування триває, встановлюються особи, які можуть мати причетність до злочинної схеми в рамках кримінального провадження, які можуть бути знайомими підозрюваної ОСОБА_9 , яких вона може повідомляти про хід досудового розслідування та матеріали, які зібрані наразі стороною обвинувачення з метою подальшого уникнення такими особами відповідальності за протиправні дії.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрювана обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваної кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваної та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Окрему увагу слід звернути на те, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого було продовжено до теперішнього часу.
Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки» № 2198-IX (з подальшими змінами) були внесені істотні зміни щодо запобіжних заходів. Зокрема, ст.176 КПК України було доповнено новою частиною 6 наступного змісту: «Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини 1 цієї статті».
Пункт 5 ч.1 ст.177 КПК України встановлює, що тримання під вартою є запобіжним заходом.
За таких обставин в умовах введеного на території України воєнного стану до ОСОБА_9 , яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, може бути застосований лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Доводи сторони захисту про те, що слідчий суддя визначив завідомо непомірний розмір застави апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог абз.3 п.5 ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право взагалі не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст.109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.
Водночас колегія суддів звертає увагу на те, шо вказана норма КПК України не є імперативною, а отже визначати або не визначати розмір застави у конкретному кримінальному провадженні є правом суду, а не його обов'язком безальтернативно не визначати заставу, у разі якщо особа обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України в умовах воєнного стану.
З огляду на правову кваліфікацію інкримінованого підозрюваній злочину, беручи до уваги фактичні обставини кримінального провадження, апеляційний суд не вбачає підстав для зменшення визначеного слідчим суддею розміру застави.
За наведених обставин, на даний час, тобто на початковій стадії досудового розслідування, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою з визначенням застави у виключному розмірі на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим слідчим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Обставин передбачених ч.2 ст.183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Пунктом 1 ч. 3 статті 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 01.08.2025 року, якою в кримінальному провадженні №12025160000000757 від 02.07.2025 року до підозрюваної ОСОБА_9 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4