Номер провадження: 22-ц/813/6319/25
Справа № 522/15675/24
Головуючий у першій інстанції Чорнуха Ю. В.
Доповідач Сегеда С. М.
15.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Драгомерецького М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тітов Віталій Володимирович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 травня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Чорнухи Ю.В., у цивільній справі за позовом ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ОСНОВА КОМФОРТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
17.09.2024 року ОСББ «ОСНОВА КОМФОРТ» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 6 959,66 грн., з яких заборгованість по внескам та платежам співвласників у розмірі 5 000,00 грн. за період з 01.11.2021 року по 30.04.2024 року, 3% річних у розмірі 374,66 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 585,00 грн.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
12.06.2012 року зареєстровано ОСББ «ОСНОВА КОМФОРТ».
Протоколом загальних зборів ОСББ від 21.12.2018 року затверджено тарифи на послуги з управління ОСББ у розмірі 4,55 гривень за 1 кв.м. Протоколом загальних зборів ОСББ від 25.10.2021 року прийнято рішення про фінансування власниками житлових та нежитлових приміщень заміни електромереж в своїх парадних (разова виплата 5 000,00 гривень з одного приміщення).
Посилаючись на те, що відповідач не сплатив 5 000,00 грн. щодо обслуговування будинку, у останнього виникла заборгованість за період з 01.11.2021 року по 30.04.2024 року загальною сумою 6 959,66 грн., з яких: разовий цільовий внесок на капітальний ремонт електромереж будинку - 5 000,00 грн., інфляційні - 1 585,00 грн., 3% річних - 374,66 грн.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26.05.2025 року позовні вимоги ОСББ «ОСНОВА КОМФОРТ» були задоволенні частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ОСНОВА КОМФОРТ» заборгованість зі сплати разового внеску у розмірі 5000,00 грн, а також судові витрати: 2 175,39 грн. судового збору та 1 500,00 грн. витрати на правничу допомогу.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (т.2, а.с.23-26).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Тітова В.В., ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26.05.2025 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.35-37).
У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 15.09.2025 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з перебуванням суддів Сегеди С.М., Громіка Р.Д. та Драгомерецького М.М. у відпустці, а також з врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 8), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду даної справи в строки, передбачені національним законодавством, датою ухвалення цього судового рішення є 15.09.2025 року.
При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.06.2025 року (т.2, а.с.46), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином (т.2, а.с.47-48), що передбачено ст. 130 ЦПК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті разового внеску у розмірі 5 000,00 грн., суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених позовних вимог (т.2, а.с.23-26).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 360 ЦК України, згідно з якою співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у втратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
За змістом ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон), об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
У відповідності до ч.3 ст.12 Закону об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
Згідно зі ст.15 Закону, співвласник зобов'язаний в тому числі: забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі тощо.
Відповідно до ст. 16 Закону об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту шляхом скликання загальних зборів встановлювати розміри платежів, зборів, внесків членів об'єднання.
Як встановлено ст.17 Закону об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання зокрема утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність; приймати рішення про надходження та витрати коштів об'єднання; виступати замовником робіт з капітального ремонту, реконструкції багатоквартирного будинку; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.
Згідно ст.22 Закону для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Розмір обов'язкового внеску у розмірі 5 000,00 грн. на утримання будинку, обслуговування та ремонт будинку було оформлено протоколом загальних зборів ОСББ «ОСНОВА КОМФОРТ» від 25.10.2021 року (т.1, а.с.31-33).
Згідно довідки № 9 від 25.07.2024 року у відповідача виникла заборгованість за період з 01.112021 року по 30.04.2024 року по сплаті послуг у розмірі 6 959,66 грн., з яких: разовий цільовий внесок на капітальний ремонт електромереж будинку - 5 000,00 грн., інфляція - 1 585,00 грн., 3% річних - 374,66 грн. (т.1, а.с.12).
Протокол загальних зборів ОСББ «ОСНОВА КОМФОРТ» від 25.10.2021 року та довідку про заборгованість відповідачем у встановленому законом порядку спростовані не були.
Крім того, станом на даний час, зазначена заборгованість відповідачем - апелянтом у справі, сплачена не була.
Як вже зазначалось вище, ст. 22 Закону визначено, що якщо правління ОСББ самостійно здійснює функції управителя, об'єднання за договором з постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг.
Отже, відповідно до наведених вимог чинного законодавства особа, яка є власником приміщення і в свою чергу співвласником будинком, в якому створено ОСББ, зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об'єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів.
Посилання заявника апеляційної скарги те, що позивач не здійснив електромонтажні роботи, та на те, що відповідач за власний рахунок зробив такі ремонті роботи, не заслуговують на увагу, оскільки, в даному випадку, розглядається спір щодо стягнення заборгованості.
Апеляційний суд роз'яснює, що відповідач у даній справі, не позбавлений права звернутися до суду із відповідним позовом за захистом своїх прав.
Крім того, апелянт зазначає, що нарахування інфляційних витрат та 3% річних на нараховану заборгованість не підлягає задоволенню в умовах воєнного стану, веденого Указом Президента України № 64 від 22.02.2022 року, також не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції в цій частині позовних вимог ОСББ «ОСНОВА КОМФОРТ» було відмовлено.
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389 а, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тітов Віталій Володимирович, залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький