Номер провадження: 22-ц/813/4669/25
Справа № 520/3572/16-ц
Головуючий у першій інстанції Куриленко О.М.
Доповідач Комлева О. С.
09.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року, постановленого під головуванням судді Куриленко О.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , треті особи Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Одеській області, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Люстдорф 139/1» про знесення об'єкта самочинного будівництва, -
У березні 2016 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 , третя особа Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Одеській області про знесення об'єкта самочинного будівництва, в якому просили зобов'язати ОСОБА_6 знести самочинно збудований будинок на АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі зазначали, що ОСОБА_6 здійснює будівництво 59-квартирного житлового будинку з відхиленням від проекту, з порушенням містобудівних умов та обмежень, будівельних, протипожежних та санітарних норм та правил, крім того, сам проект будівництва також розроблено з порушенням норм ДБН.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 задоволений.
Зобов'язано ОСОБА_6 знести самочинно збудований будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судом до участі у справі, в якості третьої особи було залучено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Люстдорф 139/1».
Також судом до участі у справі, в якості правонаступника позивача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , була залучена ОСОБА_4 .
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , сторона, яка не приймала участі у розгляді справи, оскільки судом до участі у справі залучена не була, однак вважає, що оскаржуваним рішенням суду порушені його права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що він є власником квартири АДРЕСА_2 , право власності на яку він набув на підставі договору купівлі-продажу 20.05.2021 року №1390.
Також апелянт зазначає, що оскільки на момент ухвалення оскаржуваного рішення попереднього власника квартири АДРЕСА_3 не було залучено до участі у справі, судом не було враховано того факту, що самочинно збудований будинок фактично був відсутній.
Апелянт вважає, що рішення суду є необґрунтованим, оскільки не містить належного обґрунтування обставин, з якими пов'язується наявність підстав для застосування крайньої міри в усуненні перешкод у користуванні майном, а саме знесення, а наявні у справі докази не підтверджують факту, як порушення прав позивачів, так і не підтверджують факту незаконності будівництва.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просить закрити апеляційне провадження у справі, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для скасування рішення суду.
В судове засідання, призначене на 09 вересня 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представники Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Одеській області, ОСББ «Люстдорф 139/1» не з'явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 162, 162 зв.б., 177, 180-181, 182-183 т. 11).
На час розгляду справи (09.09.2025 року на 10-43) від сторін будь-яких клопотань про відкладання розгляду справи не надходило.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи у разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_4 , правонаступника ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , представника ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження слід закрити, з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Системний аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що особи, які не брали участі у справі, мають право на апеляційне оскарження лише за умови, що суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, адреса за якою розташоване спірне нерухоме майно змінювалась, зокрема 31 липня 2017 року були внесені такі зміни: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 139/1 змінено на м. Одеса, вул. Костанді, 127, а 07 серпня 2017 року адреса: м. Одеса, вул. Костанді, 127 змінено на м. Одеса, Люстдорфська дорога, 139/1.
Позивачі є власниками суміжних земельних ділянок.
Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи, а у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Перевірка дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, порушення яких є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного в апеляційному порядку судового рішення, за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, допускається, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки в межах відкритого апеляційного провадження, виходячи з наступного.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Ейрі проти Ірландії», від 09.10.79, п. 24, Series A N 32, та «Гарсія Манібардо проти Іспанії», заява № 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II), які з огляду на положення ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2010 у справі «Мушта проти України» зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Згідно з ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Таким чином, положеннями цивільного процесуального законодавства визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову або заяви в порядку окремого провадження.
У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Тобто, судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв'язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов'язок як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв'язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкованим іншими правовідносинами.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Аналіз наведеної процесуальної норми свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. У разі, якщо доводи заявника про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Таким чином, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, з посиланням на те, що оскаржуваним судовим рішенням вирішені питання про її права та інтереси, апеляційному суду належить відкрити апеляційне провадження та за результатами розгляду, у разі з'ясування, що оскаржуваним судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі №668/17285/13-ц, постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №2-4211/09, від 18 березня 2020 року у справі №2207/622/2012 та пункт 8 постанови Пленуму Верховного суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 352 ЦПК України повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може бути взято до уваги.
Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з наведеного вище, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.
Аналогічні висновки наведені об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15 травня 2020 у справі №904/897/19, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 26.06.2020 у справі №910/3438/17, від 01 грудня 2020 у справі №910/5511/19, від 11 січня 2021 року у №925/1600/16 та від 06 жовтня 2021 року у справі №2-12341/10.
Так, із вказаним вище позовом до суду першої інстанції позивачі звернулися 30 березня 2016 року, судове рішення, яким зобов'язано ОСОБА_6 знести самочинно збудований будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ухвалено 10 січня 2017 року.
Після ухвалення судом у справі рішення, адреса спірного нерухомого майна змінювалась, зокрема, 31 липня 2017 року адресу: АДРЕСА_4 змінено на: АДРЕСА_1 , а 07 серпня 2017 року знову на: АДРЕСА_4 .
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою на вказане рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 , зазначає про власну «юридичну заінтересованість у вирішенні цієї справи», з огляду на те, що він є власником квартири АДРЕСА_2 , право власності на яку він набув на підставі договору купівлі-продажу 20.05.2021 року №1390.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року в справі №504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19) судове рішення, оскаржене не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Звертаючись до суду з вказаним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вимог до ОСОБА_1 не заявляли.
Апелянт ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , набув на підставі договору купівлі-продажу майна № 1390 лише 20.05.2021 року, тобто після ухвалення судом у цій справі рішення 10 січня 2017 року.
Отже, ОСОБА_1 не був учасником спірних правовідносин, а відтак його права та законні інтереси рішенням, яке ним оскаржується, на момент ухвалення рішення не порушувались.
Стосовно належного визначення позивачами у цій справі сторони відповідача, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зроблено висновки у постанові від 26 лютого 2020 року, та у постанові від 14 травня 2024 року у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
Тож, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що оскаржуваним рішенням було вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки скаржника, а у мотивувальній частині цього рішення не міститься висновків суду про права та обов'язки ОСОБА_1 , так само як і резолютивна його частина прямо про них не вказує.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
За таких умов при розгляді апеляційної скарги даної категорії суд насамперед має вирішити питання, чи порушує оскаржуване судове рішення права та інтереси апелянта. Якщо суд прийде до позитивного висновку із зазначеного питання, оскаржуване рішення підлягає перегляду по суті справи. У разі, якщо оскаржуване рішення не стосується прав свобод, інтересів та (або) обов'язків апелянта, апеляційне провадження підлягає закриттю.
На підставі наведеного вище, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 362, 368, 374, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , треті особи Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Одеській області, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Люстдорф 139/1» про знесення об'єкта самочинного будівництва - закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 15 вересня 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький
______________________________________ С.М. Сегеда