Номер провадження: 11-сс/813/1469/25
Справа № 496/3987/25 1-кс/496/1211/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
04.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши матеріали кримінального провадження №12025162250000505 від 17.06.2025 року за апеляційною скаргою прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 09.07.2025 року, стосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Великий Дальник Біляївського району Одеської області, громадянина України, маючого середню освіту, не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307КК України,
встановив:
В провадженні СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження №2025162250000505 від 17.06.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.
08.07.2025 року ОСОБА_6 затриманий в порядку ст. 208 КПК України, а 09.07.2025 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється в тому, що він, переслідуючи злочинну мету незаконного збагачення за рахунок незаконного збуту наркотичних засобів, у невстановлений слідством час та місці, невстановленим способом, умисно, із корисливих мотивів, незаконно придбав з метою подальшого збуту наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс у невстановленій кількості. Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_7 придбати в нього наркотичний засіб, обіг якого обмежено канабіс, по ціні 200 гривень за 1 г. У подальшому, 08 липня 2025 року, ОСОБА_6 домовився з ОСОБА_7 , який діяв на підставі постанови про контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, про зустріч біля місця проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 . Надалі, 08 липня 2025 року, близько 17 години 00 хвилин, ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_7 в заздалегідь обумовленому місці, біля будинку №112-А по вул.Шевченка в с.Великий Дальник, Одеського району, Одеської області, де ОСОБА_7 передав ОСОБА_6 , грошові кошти в сумі 400 гривень, в якості плати за наркотичний засіб. ОСОБА_6 , отримавши грошові кошти, повідомив ОСОБА_7 , що для передачі останньому наркотичного засобу, йому необхідно проїхати з ним до вул. Івана Липи в с. Великий Дальник, Одеського району, Одеської області. В подальшому, 08 липня 2025, близько 17 години 32 хвилин, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 , на громадському транспорті, прибули на зупинку громадського транспорту, що розташована на розі вулиці Івана Липи та 2-го провулку Івана Липи в с. Великий Дальник, Одеського району, Одеської області. Надалі, ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_7 чекати, а сам пішов в напрямку 2-го провулку Івана Липи в с.Великий Дальник, Одеського району, Одеської області. Так, 08 липня 2025, близько 18 години 00 хвилин, ОСОБА_6 , зберігаючи наркотичний засіб при собі, повернувся до ОСОБА_7 , який чекав на зупинці громадського транспорту, що розташована на розі вулиці Івана Липи та 2-го провулку Івана Липи в с. Великий Дальник, Одеського району, Одеської області, де, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, передав, тобто, незаконно збув ОСОБА_7 паперовий згорток з речовиною рослинного походження темно - зеленого кольору, яка, відповідно до результатів тесту IDT 3000 LOT3033122А на речовини щодо виявлення канабісу, містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено канабіс. В подальшому, ОСОБА_7 добровільно видав працівникам поліції придбаний у ОСОБА_6 наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс.
Старший слідчий СВ Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з визначенням застави - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120 гривень.
Оскарженою ухвалою клопотання слідчого задоволено частково, до підозрюваного ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 (за виключенням переміщення до найближчого укриття під час оголошення повітряної тривоги), з покладанням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Строк дії ухвали до 06.09.2025 року в межах строку досудового розслідування.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави в сумі 121120 гривень.
Вимоги апеляційної скарги прокурор мотивує тим, що в даному кримінальному провадженні існують ризики того, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування, впливати на свідків та вчинити новий злочин.
Прокурор звертає увагу, що ОСОБА_6 вважається особою, яка не має судимості в силу ст.89 КК України, проте вчинив інкримінований злочин через 6 місяців після зняття з обліку органу пробації. Викладені обставини свідчать про те, що підозрюваний на шлях виправлення не став, а отже лише запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Прокурор Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_5 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, надіслав заяву, в якій просив провести апеляційний розгляд без його участі, просив задовольнити скаргу.
Підозрюваний ОСОБА_6 до апеляційного суду не прибув, подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Зазначив, що умови домашнього арешту не порушував, в задоволенні апеляційної скарги прокурора просив відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.406 КПК України (далі - КПК), суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.
За таких підстав, враховуючи положення ч.4 ст.107, ч.1 ст.406 КПК апеляційний розгляд проведено у письмовому провадженні за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Заслухавши суддю-доповідача; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні/продовженні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені положеннями ст.ст. 177, 178, 183 КПК.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Так, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При цьому, слідчому судді слід мати на увазі, що обмеження розгляду клопотання про застосування/продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).
За результатами розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя не погодився з доводами клопотання про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та відмовив у задоволенні клопотання слідчого, застосувавши запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
У відповідності до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі доказі в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК.
З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, в якому ОСОБА_6 оголошено про підозру та практики ЄСПЛ, апеляційний суд вважає, що надані слідчим до клопотання докази, в своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування, вказують на обґрунтованість висунутої підозри.
Водночас колегія суддів не вбачає нагальної потреби в застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою,, оскільки прокурором не надано суду доказів, які вказують на те, що застосований оскарженою ухвалою до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту, не забезпечує належної процесуальної поведінки останнього.
Даних про те, що з моменту застосування такого запобіжного заходу, на протязі майже двох місяців, підозрюваний порушував умови перебування під домашнім арештом матеріли справи не містять.
За таких обставин, доводи прокурора про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з посиланням лише на тяжкість обвинувачення, за відсутністю порушень підозрюваним умов перебування під домашнім арештом, не є достатньою підставою для обрання виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Порушень положень КПК під час розгляду клопотання слідчим суддею, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону, та винесене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.177, 178, 181, 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 09.07.2025 року, якою в кримінальному провадженні №12025162250000505 від 17.06.2025 року до підозрюваного ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4