15.09.25
22-ц/812/1283/25
Провадження № 22-ц/812/1283/25
іменем України
09 вересня 2025 року м. Миколаїв
справа № 479/1560/24
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Шаманської Н.О., Лівінського І.В.,
розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю
«Фінансова компанія «Фінтраст капітал»
на заочне рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області, ухвалене 22 травня 2025 року суддею Репушевською О.В., в приміщенні цього ж суду, (дата складання повного рішення не зазначена), у цивільній справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю
«Фінансова компанія «Фінтраст Україна»
до ОСОБА_1
про стягнення кредитної заборгованості,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У листопаді 2024 року ТОВ"ФК "Фінтраст Україна" звернулося до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач зазначав, що 16 серпня 2023 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено електронний договір №6971275 про надання споживчого кредиту на суму 10 000 грн, строком на 360 днів, зі сплатою 1,99 % в день що застосовується в межах строку кредитування. ТОВ "Авентус Україна" свої зобов'язання перед відповідачкою виконало шляхом зарахування 10 000 грн кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .
27 травня 2024 року між ТОВ "Авентус Україна", як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено договір факторингу №27.05/24-Ф, за умовами якого ТОВ "Авентус Україна" відступило ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" права грошової вимоги за договором №6971275 від 16 серпня 2023 року, укладеним між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 .
Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 27 травня 2024 року ТОВ «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідачки на суму
28 308 грн, з яких 10 000 грн заборгованості за основною сумою боргу та
18 308 грн за відсотками. Також за період з 27 травня 2024 року по 25 липня 2024 року позивачем було нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 11 940 грн.
Посилаючись на неналежне виконання позичальницею своїх кредитних зобов'язань, ТОВ «Фінтраст Україна» просило стягнути з ОСОБА_1 у розмірі 40 248 грн, з яких 10 000 грн заборгованості за основною сумою боргу та 30 248 грн за відсотками.
Також позивач просив стягнути з відповідачки судові витрати - 2 422, 40 грн зі сплати судового збору та 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідачка участі у розгляді справи не приймала, про час, дату та місце слухання справи повідомлялася рекомендованим листом з повідомленням про вручення та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 травня 2025 року позов задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» стягнуто 28 308 грн кредитної заборгованості, 1 703, 77 грн судових витрат та 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відмовляючи у стягненні 11 940 грн відсотків за користування кредитними коштами, які були нараховані за період з 27 травня 2024 року по 25 липня 2024 року, суд посилався на те, що за умовами договору факторингу до позивача перейшло право вимоги існуючої заборгованості ОСОБА_1 , розмір якої зазначений у реєстрі боржників, а підстав для самостійного нарахування відсотків за кредитним договором ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» не мало.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу у 2 00 грн визначений судом з огляду на малозначність справи, невеликий обсяг доданих позивачем документів, виконані адвокатом роботи та зміст позовної заяви є звичайними для даного виду правовідносин.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» (змінена рішенням єдиного учасника товариства 25 листопада 2024 року назва), посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалите нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
На підставі Договору факторингу № 27.05/24-Ф ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» за плату відступило ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 у тому числі право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
На це вказує пункт 1.1. Договору факторингу, відповідно до якого «За цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право одержання яких належить Клієнту.».
Умови п.1.1 Договору факторингу кореспондуються з частиною першої статті 1078 ЦК України та відповідають вимогам чинного законодавства.
З огляду на викладене апелянт зазначає, що відмова суду у стягненні відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 11 940 грн, нарахованими за період з 27 травня 2024 року по 25 липня 2024 року, є безпідставною та такою, що не ґрунтується на нормах діючого законодавства.
Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача посилався на те, що ці витрати у зв'язку з підтвердженням обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не має права втручатися у ці правовідносини.
Відповідачка ОСОБА_1 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, оскільки направлені на її адресу документи повернуті до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.
2.Мотивувальна частина
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову у справі є меншою тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 40 248 грн, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.
Відповідно до приписів частини тринадцятої статті 7 ЦПК України у випадках, коли розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, судове засідання не проводиться.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
Оскільки направлені на адресу відповідачки ОСОБА_1 копія позовної заяви та повідомлення про слухання справи, але вони повернуті суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, відповідачка ОСОБА_1 вважається такою, що належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що 16 серпня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна»
та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Авентус Україна" було укладено електронний договір №6971275 про надання споживчого кредиту на суму кредиту 10 000 грн. Строк кредиту 360 днів, який зобов'язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним, вказаного в п.1.5,1, п1,5,2, п.1.7,1, п.1.7.2, п 1.8.2 цього Договору.
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором "С2991".
Додатком №1 до вказаного вище договору №6971275 від 16 серпня 2023 року погоджено Графік платежів та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
27 травня 2024 року ТОВ "Авентус Україна" уклало з ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" Договір факторингу №27.05/24-Ф, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №6971275 від 16 серпня 2023 року.
За умовами договору факторингу №27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року сторони визначили, що право вимоги - право грошової вимоги щодо погашення (стягнення) Заборгованостей з Боржників, які виникли на підставі кредитних договорів; заборгованість - грошові зобов'язання Боржників перед Клієнтом, що містяться у Реєстрі боржників, які належать до сплати Клієнту Боржниками, у зв'язку з наданими кредитами. До заборгованості включається сума основного зобов'язання (повернення кредиту), плата за кредитом (плата за процентної ставкою), пеня за порушення грошових зобов'язань та інші платежі згідно кредитних договорів.
Згідно положень п.1.2. договору факторингу №27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому - передачі реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу №27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року, укладений сторонами 27 травня 2024 року.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 27 травня 2024 року до договору факторингу №27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" набуло грошової вимоги до відповідача в сумі 28 308,00 грн, з яких 10 000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 308 грн заборгованість за відсотками.
Позивачем нараховані проценти за 60 календарних днів (27 травня 2024 року - 25 липня 2024 року) в межах строку договору відповідно до наступного: 10 000 грн * 1,99% = 199 грн.*60 календарних днів = 11940 грн.
Позиція апеляційного суду
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі танадати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис").
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.
У справі, що переглядається, встановлено, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Надані позивачем докази в сукупності підтверджують факт перерахування відповідачці ОСОБА_1 10 000 грн кредитних коштів.
Тип процентної ставки - фіксована, у розмірі 1.99 %, яка застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. цього договору. (п.1.5 договору)
Пунктом 1.4 договору визначено строк кредиту - 360 днів.
Отже, останнім днем строку дії договору є 25 липня 2024 року.
Пунктом 1.1. Договору факторингу визначено, що «За цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право одержання яких належить Клієнту.».
Отже, Договором факторингу № 27.05/24-Ф ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 у тому числі щодо права вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), що відповідає приписам частини першої статті 1078 ЦК України, за якою предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином нарахування ТОВ «ФК «Факторинг Україна» процентів у розмірі 11 940 грн за період з 27 травня 2024 року по 25 липня 2024 року є такими, що нараховані в межах строку дії договору.
За таких обставин, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють договірні відносини, а тому ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення у справі нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а саме про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача кредитної заборгованості у розмірі 40 248 грн, з яких 10 000 грн заборгованості за основною сумою боргу та 30 248 грн за відсотками.
Згідно зі статтею 141 ЦПК між сторонами підлягають розподіленню судові витрати, сплачені позивачем при подачі позовної заяви та при подачі сторонами апеляційних скарг.
Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
З огляду на висновок апеляційного суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінтраст Україна» (змінена назва «ТОВ «ФК «Фінтраст капітал») підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у повному обсязі - у сумі 2 422, 40 грн.
Також враховуючи задоволення апеляційної скарги у повному обсязі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінтраст Україна» (змінена назва «ТОВ «ФК «Фінтраст капітал») підлягає стягненню 3 633, 60 грн судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги.
Загальний розмір судових витрат позивача, понесених у зв'язку зі сплато су судового збору, який підлягає стягненню з відповідачки складає 6 056 грн.
Також позивач просив стягнути із відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Так, відповідно до договору про надання правової допомоги № 17/07-2024 від 17.07.2024 року, акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та рахунку на оплату по замовленню № 4107/14/08 від 21.11.2024 року, адвокат Столітній Михайло Миколайович надав стороні позивача юридичні послуги відповідно до вказаного договору.
Загальна сума витрат на професійну правничу допомогу складає 10 000 грн.
Відповідно до положень частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд враховує обсяг наданих послуг, зокрема незначну складність справи, витрати часу адвоката на підготовку та подання позовної заяви, оформлення додатків до позовної заяви, розгляд справи без участі сторін, та доходить висновку що стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн буде відповідати принципу розумності та співмірності.
Визначаючи розмір судових витрат позивача, понесених у зв'язку з розглядом апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про те, що стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді апеляційної скарги, у розмірі 2 000 грн, з урахуванням складності справи та оскаржуваної суми позову, також буде відповідати засадам розумності та співмірності.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (змінена назва «Фінтраст капітал») задовольнити.
Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (змінена назва «Фінтраст капітал») (03150 м.Київ вул.Загородня,15 офіс 118/2) заборгованість за кредитним договором №6971275 від 16 серпня 2023 року у розмірі 40 248 (сорок тисяч двісті сорок вісім) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (змінена назва «Фінтраст капітал») (03150 м.Київ вул.Загородня,15 офіс 118/2) 6 000 (шість тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (змінена назва «Фінтраст капітал») (03150 м.Київ вул.Загородня,15 офіс 118/2) 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн судових, витрат понесених у зв'язку зі сплатою судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: І.В.Лівінський
Н.О.Шаманська
Повний текст постанови виготовлено 15 вересня 2025 року