15.09.25
22-ц/812/1397/25
Провадження №22-ц/812/1397/25
іменем України
11 вересня 2025 року м. Миколаїв
справа № 472/859/24
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лівінського І.В.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,
із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,
за участю представника Міністерства оборони України Тищенко М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції
апеляційну скаргу
Міністерства оборони України
на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області, ухвалене 04 червня 2025 року під головуванням судді Тустановського А.О., в приміщенні цього ж суду, повний текст судового рішення складено того ж дня, у цивільній справі
за заявою
ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерство оборони України, Пенсійний фонд України, Головне управління Пенсійного фонду України, ОСОБА_4 , про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
В серпні 2024 року ОСОБА_1 , через свого представника звернулась до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, зазначивши заінтересованих осіб у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Заявниця зазначала, що вона починаючи з 1998 року почала проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та проживали однією сім'єю по день смерті ОСОБА_5 , тобто по ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вони проживали спільно в її будинку, що розташований в АДРЕСА_1 .
В період спільного проживання у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Своє батьківство відносно дітей ОСОБА_5 визнав в порядку статті 126 Сімейного кодексу України. З часу проживання однією сім'єю без шлюбу вона та її цивільний чоловік ОСОБА_5 надавали взаємну допомогу один одному, вели спільне господарство, мали спільне харчування, спільний бюджет, приймали спільну участь у витратах, разом відпочивали. Фактично вони створили гарну родину на ґрунті почуття любові та психологічної сумісності характерів, спільних інтересів та поглядів. Вони позиціонувала себе як чоловіка та дружину.
ОСОБА_5 був призваний на військову службу за мобілізацією 18 жовтня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_5 та ніс військову службу в лавах Збройних Сил України гранатометником автомобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти автомобільного батальйону в/ч НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи поблизу населеного пункту Борова Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_5 , помер. Його смерть була зареєстрована 05 липня 2024 року Веселинівським відділом ДРАЦС у Вознесенському району Миколаївської області ПМУ МЮ (м. Одеса), про що складено відповідний актовий запис № 168.
ОСОБА_1 стверджувала про достатність доказів, які доводять факт її проживання однією сім'єю без зареєстрованого шлюбу з померлим військовослужбовцем ОСОБА_5 ..
Посилаючись на те, що встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу їй необхідно для отримання одноразової грошової допомоги згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та отримання інших видів соціального забезпечення, гарантованих членам сім'ї військовослужбовця, зокрема отримання пенсійного забезпечення пов'язаного зі смертю військовослужбовця, заявник просила суд встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу між нею та ОСОБА_5 з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 06 листопада 2024 року було залучено до участі у справі в якості заінтересованих осіб Міністерство оборони України та Пенсійний фонд України.
Узагальнені доводи інших учасників
26 листопада 2024 року від заінтересованої особи Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зазначено, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
У законодавстві про пенсійне забезпечення імперативно визначено, що право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не належать." (пункти 42, 43 постанови).
Встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу у даній справі може вплинути на осіб, які також мають право на отримання одноразової грошової допомоги та відповідно на її розмір частки для кожної такої особи, тобто встановлення факту пов'язане з наступним вирішенням спору про право, що відповідно є підставою для розгляду такої заяви по суті в порядку позовного провадження. Якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, то суд залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).
Під час розгляду справи від заінтересованої особи ПФУ надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд замінити Пенсійний фонд України на належну зацікавлену сторону - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, посилаючись на те, що відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні управління (п. 7 Положення № 280).
Відповідно до статті 10 Закону № 2262 призначення (перерахунок) і виплата пенсій здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Отже, Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади не наділений повноваженнями безпосереднього призначення пенсії, оскільки така функція є виключною компетенцією територіальних управлінь Фонду. Пенсійний фонд України відповідно до його процесуального статусу у справі повинен мати процесуальну заінтересованість, оскільки, встановивши відповідний факт, заявниця має на меті звернутись до уповноваженого територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії. Ураховуючи зазначене, Пенсійний фонд України не може бути заінтересованою особою по зазначеній справі.
24 січня 2025 року від заінтересованої особи Міністерства оборони України (далі - МОУ) надійшли письмові пояснення щодо заяви, в яких зазначено, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Враховуючи той факт, що протягом двадцяти шести років, починаючи з 1998 року по 2024 рік заявниця і померлий ОСОБА_5 не звертались до органу РАЦСу з метою офіційно зареєструвати свої можливі відносини, можна дійти висновку, що в законний спосіб не була визнана воля ОСОБА_5 у бажанні визнання своєю дружиною заявницю до моменту смерті, що свідчить про його ставлення до цього факту.
Заявницею не доведено та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про спільне проживання заявниці та померлого ОСОБА_5 як жінки та чоловіка, тобто наявність сім'ї, зокрема, що заявниця з ОСОБА_5 постійно спільно проживали, мали спільний бюджет, харчування, мали спільні витрати на купівлю майна спільного користування, брали участь в утриманні житла, ремонті, тобто відсутнє підтвердження реальності сімейних відносин. Враховуючи вищевикладене, МОУ вважає, що заявницею не доведено належними та допустимими доказами факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з померлим ОСОБА_5 , а тому відсутні правові підстави для задоволення її заяви. Просило суд заяву ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу - залишити без задоволення.
Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 29 січня 2025 року було залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
13 лютого 2025 року від заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що статтею 3 Сімейного кодексу України зазначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19). Відповідно до ч. 1-2 ст. 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Таким чином, проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2025 року було залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи, ОСОБА_4 , дочку загиблого ОСОБА_5 ..
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 04 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 , про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу задоволено.
Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 , однією сім'єю, без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто по день смерті ОСОБА_5 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявниця довела факт спільного проживання з померлим однією сім'єю, оскільки в матеріалах справи наявні докази спільного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 у незареєстрованому шлюбі як чоловіка і жінки. Встановлення факту проживання заявниці з ОСОБА_5 однією сім'єю без шлюбу має для неї юридичне значення.
Таким чином, керуючись наведеними вище нормами матеріального права, враховуючи факти, що мають бути встановлені судом при розгляді такої категорії справ, а саме: спільного проживання, наявності у ОСОБА_1 і ОСОБА_5 спільного бюджету, побуту, здійснення спільних витрат, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимог заяви про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто по день смерті ОСОБА_5 ..
Доводи МОУ, ПФУ, ГУ ПФУ про необхідність залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду через наявність спору про право суд вважає безпідставними, оскільки під час розгляду справи судом не було встановлено існування такого спору між ОСОБА_1 та донькою загиблого ОСОБА_4 , яка була залучена до участі у справі та заперечень щодо вимог, з якими заявниця звернулася до суду, не висловила, а також дітьми ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , які визнали вимоги заявниці.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове яким відмовити у задоволенні заяви.
Узагальненні доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час дослідження судом першої інстанції наданих заявницею доказів, які на думку МОУ, не узгоджуються між собою та не доповнюють один одного, суд хибно вважав доведеним факт проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_5 однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. У заяві ОСОБА_1 зазначала, що факт спільного проживання її із загиблим ОСОБА_5 підтверджується місцем її проживання (реєстрації) та місцем реєстрації ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 , Міністерство оборони України вважає, що слід взяти до уваги висновки у постанові КЦС ВС від 17 січня 2024 по справі №759/14906/18 про те, що «спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю» та «….сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю». Проживання чи реєстрація за однією адресою не підтверджує факту що між заявницею та померлим ОСОБА_5 склалися і мали місце усталені відносини, які були притаманні подружжю.
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Стосовно підтвердження свідками факту спільного проживання заявниці із померлим ОСОБА_5 , то свідки, даючи свої показання, повідомляли загальні твердження про те, що заявниця та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю, мали спільних дітей, мали взаємні права та обов'язки, не конкретизували фактичними даними змісту таких прав та обов'язків що і не дає підстави для висновку що між заявницею та ОСОБА_5 були усталені відносини, які притаманні подружжю. Також, народження дітей, записаних на ОСОБА_5 не є підставою вважати, що між заявницею та ОСОБА_5 були усталені відносини, які притаманні подружжю. Переведення ОСОБА_5 коштів на банківську картку заявниці, також не підтверджують факту проживання однією сім'єю, та того, що вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
Апелянт зазначає, що враховуючи той факт, що протягом двадцяти шести років, починаючи з 1998 року по 2024 рік заявниця і померлий ОСОБА_5 не звертались до органу ДРАЦС з метою офіційно зареєструвати свої можливі відносини, можна дійти висновку, що в законний спосіб не була визнана воля ОСОБА_5 у бажанні визнання своєю дружиною заявницю до моменту смерті, що свідчить про його ставлення до цього факту.
Вважає, що ОСОБА_1 не було доведено належними, допустимими доказами, які між собою узгоджуються та доповнюють один одного факту спільного проживання однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, адже сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю, що не було доведено заявницею.
У судове засідання апеляційного суду заявниця ОСОБА_1 та заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Пенсійний фонд України, Головне управління Пенсійного фонду України, ОСОБА_4 не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.33,34,36,37). Пенсійний фонд України, Головне управління Пенсійного фонду України про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документу (а.с.28).
Клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило, а тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
2. Мотивувальна частина
Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуваючи поблизу населеного пункту Борова Ізюмського району Харківської області помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його смерть була зареєстрована 05 липня 2024 року Веселинівським відділом ДРАЦС у Вознесенському району Миколаївської області ПМУ МЮ (м. Одеса), про що складено відповідний актовий запис № 168, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданого Веселинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 05 липня 2024 року (т.1 а.с. 9).
ОСОБА_5 був призваний на військову службу за мобілізацію 18 жовтня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_5 та ніс військову службу в лавах Збройних Сил України гранатометником автомобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти автомобільного батальйону в/ч НОМЕР_1 (т.1а.с. 10).
На підтвердження факту постійного проживання заявниці ОСОБА_1 з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто по день смерті, остання надала такі докази:
- копію витягу з Реєстру територіальної громади Веселинівської селищної ради № 29871-02/06-07-2024 від 09 липня 2024 року, в якому зазначено, що місце проживання гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 з 25 серпня 1998 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Знятий з реєстраційного обліку, як померлий. На день смерті за цією адресою були зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 21 січня 1993 року по теперішній час; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 21 травня 2008 року по теперішній час; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 12 липня 2021 року по теперішній час; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 10 серпня 2016 року по теперішній час; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 28 серпня .2009 року по теперішній час (т.1а.с. 11);
- копію Витягу № 29733-02/06-07-2024 від 05 липня 2024 року про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_13 (т.1а.с. 12);
- копію Витягу з Реєстру територіальної громади Веселинівської селищної ради № 29732-02/06-07-2024 від 05 липня 2024 року, в якому зазначено, що місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 з 25.08.1998 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_14 . Знятий з реєстраційного обліку, як померлий. (т.1а.с. 13);
- квитанції № 699431711472 від 16 березня 2024 року, № 640839068075 від 15 червня 2024 року, № 661767219789 від 15 червня 2024 року, № 639031827354 від 22 червня 2024 року, № 666982683132 від 22 червня 2024 року Першого Українського Міжнародного банку, з яких вбачається, що ОСОБА_5 переказував кошти на картку НОМЕР_3 (т.1а.с. 14-18);
- копію довідки за реквізитами від 08 серпня 2024 року з АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з якої вбачається, що картковий рахунок № НОМЕР_4 належить ОСОБА_1 (т.1а.с. 19);
- копії свідоцтва про народження дітей (т.1 а.с.20,21)
Наполягаючи на задоволенні заяви ОСОБА_1 просила встановити факт, що вона та ОСОБА_5 , який загинув (помер) ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу. Зазначала, що метою встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки є отримання одноразової грошової допомоги згідно з Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та отримання інших видів соціального забезпечення, гарантованих членам сім'ї військовослужбовця, зокрема, отримання пенсійного забезпечення пов'язаного зі смертю військовослужбовця.
Позиція апеляційного суду
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і далі - в редакції, чинній на час звернення із заявою) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
При цьому частиною першою статті 16-1 вказаного Закону встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Відповідно до пункту четвертого статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до пункту першого статті 16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
За такого встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу заявниці із загиблим військовослужбовцем має для неї юридичне значення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.
Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 25 вересня 2024 року у справі № 461/8250/20.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі № 524/10054/16.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Надаючи оцінку сукупності доказів, які містяться у матеріалах справи, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 1 січня 2004 року по 24 червня 2024 року перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, під час яких вони проживали разом, у них народилась донька ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_15 ), вели спільне господарство, мали спільний бюджет та проводили спільні витрати. При цьому в будь-якому іншому шлюбі вказані особи в цей період часу не перебували.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів відбулося з дотриманням судом вимог, передбачених статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України.
За такого, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 сталих відносин, притаманних саме подружжю, в період з 1 січня 2004 року по 24 червня 2024 року, а саме щодо спільного їх проживання, наявність спільних дітей, облаштування та ремонту житла, придбання спільно речей для своєї сім'ї, матеріальної та моральної підтримки, підтверджена як поясненнями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які добре знали заявницю та ОСОБА_5 за місцем проживання, так і письмовими доказами - довідками про їх спільне проживання, квитанціями про переказ коштів, свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Доказів, які б спростовували обставини спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім'єю саме у вказаний період, заінтересованими особами не надано та судами першої і апеляційної інстанції не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом висновків про застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі 759/14906, є необґрунтованими, оскільки висновки у цій справі і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у зазначеній справі суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Саме по собі посилання на справи з подібними правовідносинами, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм процесуального права. При цьому, питання щодо подібних правовідносин вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи.
Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про задоволення заяви.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення суду підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 04 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий І.В. Лівінський
Судді: Т.Б. Кушнірова
Н.О.Шаманська
Повне судове рішення складено 15 вересня 2025 року.