Справа № 307/1274/25
Іменем України
15 вересня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача - Кожух О.А.,
суддів - Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 травня 2025 року в справі №307/1274/25 (головуючий суддя Ніточко В.В.) за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося в Тячівський районний суд Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101718739270354 від 18.06.2024 в розмірі 26109,14 гривень, станом на 11.04.2025, яка складається з наступного: 15 000 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом, 10 171 грн. 58 коп. - заборгованість за відсотками та 937 грн. 56 коп. -заборгованість за пенею, та судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що 18 червня 2024 року ОСОБА_1 , будучи клієнтом банку, уклав з банком кредитний договір №АВН0СТ155101718739270354 щодо надання йому кредиту в розмірі 15 000 грн. 00 коп., строком на 36 місяців зі сплатою процентів. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Зазначає, що відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 85,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Кредитний договір підписано боржником за допомогою електронного підпису, що визначено Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію», а також ч.2 , 3 ст. 207 ЦК України.
Зазначає, що відповідно до п.11 Заяви про надання послуг «Швидка готівка» та/або паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» у випадку порушення клієнтом зобов'язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0.07% (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, з відповідними обмеженнями.
Вважає, що при стягненні неустойки слід застосовувати не загальне, а спеціальне законодавство, яке регулює безпосередньо відносини щодо споживчого кредитування, тобто Закону України «Про споживче кредитування». Вказує, що на договори споживчого кредиту, які будуть укладатися після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом №3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023 + 30 днів = 23.01.2024) вимога пункту 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону не поширюється, та нарахування пені не забороняється.
Позивач стверджує, що в порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконав і станом на 11 квітня 2025 року, його заборгованість перед позивачем становить 26 109 грн. 14 коп., з яких: 15 000 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом, 10 171 грн. 58 коп. - заборгованість за відсотками та 937 грн. 56 коп. - заборгованість за пенею.
В підтвердження обставин, на які позивач посилався як на підставу для задоволення позову, АТ «Акцнт-Банк» додало до позовної заяви копії письмових доказів: анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 20.09.2022 (а.с.10) , заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 20.09.2022 (а.с.11), паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» (а.с.13-14), заяву про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ155101718739270354 від 18.06.2024 (а.с.15-17), таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (а.с.18-19), протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 11.04.2025 (а.с.21), розрахунок заборгованості за кредитним договором № АВН0СТ155101718739270354 від 18.06.2024, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом ОСОБА_1 (а.с.22), меморіальний ордер про видачу кредиту від 18.06.2024 у розмірі 15000 грн (а.с.23), виписку про кредиту від 11.04.2025 (а.с.24-25), копія закордонного паспорту ОСОБА_1 (а.с.27), а також копії документів на підтвердження повноважень представника позивача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 травня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість в сумі 25 171, 58 грн, з яких 15 000,00 грн. - заборгованість за кредитом та 10 171,58 грн - заборгованість за відсотками.
Вирішено питання судового збору.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції визнав доведеним факт укладення договору між Банком та ОСОБА_1 , встановив невиконання умов договору позичальником щодо повернення боргу, а також відсутність підстав для стягнення пені за прострочення виконання зобов'язань, посилаючись на дію норм, викладених у пункті 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 12.05.2025, Акціонерне товариство «Акцент-Банк», в інтересах якого діє адвокат Омельченко Євген Володимирович, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та задовольнити позовні вимоги АТ «А-Банк» про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 в повному обсязі.
У апеляційній скарзі товариство зазначає, що відмова суду в стягненні пені за кредитним договором не відповідає чинному законодавству. Стверджує, що суд помилково застосував до вказаних правовідносин Цивільний Кодекс України, а не спеціальну норму права, а саме Закон України «Про споживче кредитування».
У своїх доводах посилається на п.6 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», за яким у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Стверджує, що неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24.01.2024, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року + 30 днів, тобто з 23.01.2024, а з 24 січня вже заборона відсутня.
У зв'язку з наведеним апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що постановлено з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.
Копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження було направлено на поштову адресу відповідача ОСОБА_1 , яка міститься в Єдиному державному демографічному реєстрі (а.с.51). Іншої адреси місця проживання відповідач суду не повідомляв.
Конверт з копією ухвали про відкриття провадження та апеляційної скарги повернуто до суду, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с.100).
Відповідно до ч.8 с. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Межі розгляду справи апеляційним судом
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не належить до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи встановлені судом
З матеріалів справи вбачається, що 20 вересня 2022 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банку» (а.с.10).
20.09.2022, за заявою ОСОБА_1 , йому було відкрито поточний рахунок в гривнях з кредитним лімітом та пільговим періодом користування коштами до 62 днів за ставкою 0.000001%. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,4% на місяць. Строк кредитування - 240 місяців. При не виконанні зобов'язання передбачалось нарахування ставки 6,8 % у місяць, яка нараховується на суму загальної заборгованості. А також передбачено штрафи за несвоєчасне погашення кредиту та/ або відсотків (а.с.11-12).
18 червня 2024 року, будучи клієнтом банку, ОСОБА_1 подав Заяву про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101718739270354 щодо надання йому кредиту в розмірі 15 000 грн. 00 коп., строком на 36 місяців зі сплатою процентів в розмірі 85 % на рік. Строк дії кредиту - по 17.06.2027 (а.с.15-17).
У вказаній заяві клієнт погодив з товариством розмір щомісячного платежу, що складає 1174,7 грн, номер платіжної картки, яка є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту - 5169155120995301.
У пункті 10 Заяви про надання кредиту зазначено, що сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить 42289,01 грн , що є загальною вартістю кредиту, та відображено також у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (а.с.18-19).
Вказані Заява та Таблиця підписані ОСОБА_1 та шляхом накладення електронного підпису.
Відповідно до меморіального ордеру №TR.36884323.59513.65455 від 18 червня 2024 року публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» перерахувало ОСОБА_1 15 000 грн, де призначення платежу : видача кредиту № АВН0СТ155101718739270354 від 18.06.2024 (а.с.23).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 11 квітня 2025 року становить 26 109 грн. 14 коп., з яких: 15 000 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом, 10 171 грн. 58 коп. - заборгованість за відсотками та 937 грн. 56 коп. - заборгованість за пенею.
Застосовані норми права та мотиви апеляційного суду
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Неустойка за своєю правовою природою володіє акцесорним характером і, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов'язання.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про споживче кредитування» метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
Стаття 3 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У справі, яка переглядається апелянт оспорює рішення суду в частині відмови у стягненні з відповідача нарахованої пені за користування кредитними коштами. В апеляційній скарзі представник АТ «А-Банк» стверджує, що суд неправомірно застосував до правовідносин норми Цивільного Кодексу, оскільки до таких слід було застосувати спеціальну норму права, а саме Закон України «Про споживче кредитування», в якому п.6 визначено: «У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».
Таким чином вважає, що неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24.01.2024, аз 24.01.2024 вже заборона відсутня.
Такі твердження позивача колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» 3498-IX прийнятий Верховною Радою України 22.11.2023 та набув чинності 24.12.2023.
При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір, за яким нараховано пеню за користування кредитними коштами, укладено 18.06.2024.
Таким чином правовідносини щодо споживчого кредиту з 24.01.2024 не врегульовані спеціальною нормою права, відтак застосуванню підлягає загальна норма права Цивільного Кодексу України.
Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє по цей час.
На час розгляду справи як судом першої, так і апеляційної інстанції положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України(частина 2 статті 4 ЦК України).
Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046,1049,1050,1054 ЦК України, колегія суддів доходить до висновку про те, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник ОСОБА_1 звільняється від обов'язку сплати на користь позикодавця неустойки за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.
Строк дії таких обмежень триває включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Висновки апеляційного суду
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_1 , пені в розмірі 937,56 грн, нарахованої внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Відтак, доводи апеляційної скарги позивача про те, що до відносин за договором про надання споживчого кредиту мають застосовуватися спеціальні норми, визначені Законом України «Про споживче кредитування» щодо нарахування штрафних санкцій та те, що позивач має право на стягнення неустойки за кредитним договором АВН0СТ155101718739270354 від 18.06.2024 відхиляються апеляційним судом, як безпідставні.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для його зміни чи скасування - немає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.368, ч. 1 ст. 369, п. 1 ч. 1 ст.374, ст. ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-банк», в інтересах якого діє адвокат Омельченко Євген Володимирович - залишити без задоволення.
Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді: