Справа № 308/11747/24
Іменем України
04 вересня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.
з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня 2024 року, постановлену головуючим суддею Бедьо В.І., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту з рахунків
встановив:
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зняття арешту з його рахунків.
Позовні вимоги вмотивував тим, що старшим державним виконавцем Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Кушнір А.І. 04.10.2018 у ВП № 51995900 відкрито виконавче провадження. Виконавчий лист видав Ужгородський міськрайонний суд 29.06.2016 у справі №308/11170/15 на користь ТзОВ "Купер Прайс". 28.11.2019 ОСОБА_2 повернула виконавчий лист стягувачу без виконання з тих підстав, що в результаті вжитих заходів майно на яке можливо звернути стягнення не виявлено.
З цих підстав просив суд зняти арешт з його рахунків.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення суду в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Зазначає, що судом в порушення встановлених законом строків, було враховано поданий відповідачем відзив.
Також посилається на положення ст. 447 ЦПК України щодо можливості звернення до суду із скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця.
У дане судове засідання учасники справи не з'явились.
Позивач ОСОБА_1 просив у апеляційній скарзі розглянути справу за його відсутності, оскільки він проходить службу в лавах ЗСУ.
Відповідач ОСОБА_2 повідомлена шляхом надіслання судової повістки, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення від 27.05.2025.
У зв'язку з тим, що сторони по справі не з'явились, однак такі були повідомлені про судове засідання належним чином, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, то таку слід вирішити по суті.
Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційним судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Саліховою М.І. відкрито виконавче провадження №51995900 на підставі виконавчого листа №308/11170/15 виданого 29.06.2016 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Купер Прайс» заборгованості в сумі 16 739,01 грн.
Постановою старшого державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Саліховою М.І. ГТУ МЮ у Закарпатській області від 25.04.2018 оголошено в розшук майно боржника - т/з ЗАЗ DAEWOO Т13110, легковий седан - В, рік випуску 2005 року, колір - зелений, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Постановою від 04.10.2018 старшим державним виконавцем Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Саліховою М.І. ГТУ МЮ у Закарпатській області накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1
28.11.2019 старшим державним виконавцем Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Саліховою М.І. ГТУ МЮ у Закарпатській області ви постановлено повернути виконавчий документ стягувачу у зв'язку з відсутністю майна на яке можна звернути стягнення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
Згідно із частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а саме на 31.05.2011 року, 26.12.2014 року та 30.11.2015 року у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У відповідності до ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у ч. 6 ст. 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" (ч. 4 ст. 59 доповнено пунктом 10 згідно із Законом №1630-ІХ від 3.07.2021р.).
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Як зазначає в своїй апеляційній скарзі позивач, то судом першої інстанції неправомірно взято до уваги відзив на апеляційну скаргу, хоча такий було подано з порушенням строку.
З ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.09.2024 було відкрито спрощене позовне провадження та роз'яснено відповідачу право подати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Однак, в матеріалах справи відсутнє підтвердження щодо отримання державним виконавцем Кушнір А.І. ухвали про відкриття провадження та позовної заяви, оскільки строк для подачі відзиву починає спливати з моменту його отримання, а тому неможливо встановити чи було порушено відповідачем строк для подачі такого. Оскільки суд першої інстанції такий відзив взяв до уваги, то слід вважати, що такий було подано в строк.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову керувався тим, що виконавче провадження не було завершено у зв'язку з фактичним виконанням рішення на підставі якого було відкрито виконавче провадження. Виконавець повернув виконавчий лист стягувачу, оскільки було відсутнє майно на яке можна звернути стягнення.
Також суд наголосив, що ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту та якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС під час виконання рішення було порушено його права чи свободи, то такий має право звернутися до суду із скаргою, відповідно до розділу VII Судовий контроль за виконанням судових рішень ЦПК України.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією суду першої інстанції та в контексті цього зазначає наступне.
Частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» наведено вичерпний перелік підстав для зняття арешту виконавцем з усього майна боржника.
Однак, ОСОБА_1 не доведено, що з його рахунків слід зняти арешт на підставі вищезазначених положень Закону.
Велика Палата Верховного суду у Постанові від 14.05.2025 у справі №2/1522/11652/11 виснувала, що законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом установлених законом строків.
Таким чином, повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про закінчення виконавчого провадження й не означає автоматичне право зняти арешт з майна боржника.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Якщо Туряниця В.В. вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця було порушено його права чи свободи, то такому слід звернутися із скаргою, відповідно до розділу VII Судовий контроль за виконанням судових рішень ЦПК України.
Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 12, 18, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня 2024 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: