Справа № 127/27795/25
Провадження №11-сс/801/732/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
09 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
зі секретарем судового засідання: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці в режимі відеоконференції апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03.09.2025 року про застосування у кримінальному провадженні №62025240040003872, внесеному до ЄРДР 01.09.2025 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в м. Одеса, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю сторін провадження:
прокурора: ОСОБА_9
захисника: ОСОБА_7
підозрюваного: ОСОБА_8
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03.09.2025 року застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_8 , тобто до 10 години 28 хвилин 31 жовтня 2025 року, в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено до 31 жовтня 2025 року.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, просила ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03.09.2025 року скасувати, винести нову ухвалу,якою відмовити в задоволенні клопотання.
Захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, просив ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03.09.2025 року скасувати, винести нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання органу досудового розслідування, визначити ОСОБА_8 заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та покласти наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Згідно клопотання слідчого встановлено, що ОСОБА_8 призваний 21.06.2025 на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 за призовом під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (по особовому складу) №182 від 24.06.2025 солдата ОСОБА_8 зараховано на посаду курсанта 4 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України.
Відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно вимог п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
17.03.2014 ОСОБА_10 Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України оголошено часткову мобілізацію та після його затвердження 17.03.2014 Верховною Радою України цей Указ набрав чинності, у зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розпочався особливий період.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Законом України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжений та триває по даний час.
Солдат ОСОБА_8 будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), а також у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Згідно до ст. ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до ст. 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України наказом командира військової частини НОМЕР_1 встановлено розпорядок дня військової частини, в якому визначено, що о 09 год. 00 хв. проводиться шикування особового складу та о 18 год. 00. хв. завершується робочий день.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 05.07.2025 у військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_8 виник злочинний умисел тимчасово ухилитися від проходження військової служби, в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_8 в порушення вищевказаних нормативно - правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, близько 08.20 години 05.07.2025 самовільно залишив розташування 3 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_2 , та ухилявся від проходження військової служби, перебуваючи у не встановленому місці, до 23.08.2025 коли добровільно прибув до Південного територіального управління ВСП у м. Одеса.
У подальшому, солдату ОСОБА_8 у Південному територіальному управлінні ВСП вручено письмовий припис за вихідним №808/3082-в від 23.08.2025, з метою його прибуття до військової частини НОМЕР_3 Збройних Сил України, що дислокується у АДРЕСА_3 , для подальшому проходженню військової служби, однак за вказаним приписом станом на 02.09.2025 солдат ОСОБА_8 відмовився прибувати до військової частини НОМЕР_3 , з метою подальшого тимчасового ухилення від проходження військової служби.
За час відсутності у розташуванні військової частини НОМЕР_3 , що дислокується у АДРЕСА_3 , солдат ОСОБА_8 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про самовільне залишення військової частини не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
Вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 мотивовано тим, що підозрюваний частково визнає фактичні обставини справи, викладені у повідомлені про підозру, однак вважає, що його незаконно мобілізували.
Як слідує з довідки № 6089 від 24.04.2025 року релігійної організації «Релігійний центр свідків Єгови в Україні» ОСОБА_8 є служителем зазначеного релігійного об»єднання і йому відповідно до віросповідання заборонено брати до рук зброю у зв'язку з чим він не погоджується проходити військову службу, а має можливість та бажання проходити альтернативну невійськову службу.
Також на утриманні підозрюваного є матір, яка є особою з інвалідністю та відповідно до медичних висновків потребує постійного стороннього догляду.
Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що всупереч вимогам п.3 ч.1 ст. 196 КПК України, слідчим та прокурором не звернуто жодної уваги про можливість застосування до ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів.
Сторона захисту вказує, що прокурором не доведено ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в результаті чого висновки суду першої інстанції є необгрунтованими.
Судом першої інстанції, всупереч вимог п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, неналежним чином оцінено в сукупності всі обставини справи, зокрема не прийнято до уваги, що ОСОБА_8 згідно довідки № 6089 від 24.04.2025 року релігійної організації «Релігійний центр свідків Єгови в Україні» ОСОБА_8 є служителем зазначеного релігійного об»єднання і йому відповідно до віросповідання заборонено брати до рук зброю, дбає про свою літню та дуже хвору матір, яка згідно із висновком ЛКК№ 115 дов. 290 від 30.06.2025 має емоційнолабільний розлад (F06.6), вивих правого ліктьового суглобу, ампутацію лівого передпліччя, потребує постійного стороннього догляду, а ОСОБА_8 є єдиною близькою людиною, яка може про неї подбати.
Враховуючи відсутність у ОСОБА_8 стабільно значних доходів протягом тривалого часу, в тому числі спричинених й утримуванням останнього у ІНФОРМАЦІЯ_3 та військової частини Збройних сил України НОМЕР_1 , відсутність депозитів або коштів у значних розмірах на рахунку у банківських установах, цінного майна чи інших активів, необхідність дбати про літню та дуже хвору матір, застосування судом застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб можуть у достатній мірі гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, забезпечувати процесуальну поведінку підозрюваного.
Заслухавши доповідача, прокурора ОСОБА_9 , який просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг, ухвалу слідчого судді залишити без змін, захисника ОСОБА_7 , який просив задоволити апеляційну скаргу з підстав зазначених у ній, підозрюваного ОСОБА_8 , який підтримав думку свого захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги захисників підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу .
Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, які перешкодять виконанню покладених на нього процесуальних обов'язків.
У відповідності до п. «с» ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.
Згідно до ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
В кримінальному провадженні №62025240040003872, внесеного до ЄРДР 01.09.2025 , 02.09.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю стверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які слідчий суддя врахував при обранні щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Відповідно ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створ ять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/ обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Слідчий суддя належним чином, в дотримання вимог ст.ст.177,178 КПК України перевірив та ретельно дослідив наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та, приймаючи рішення, врахував особу підозрюваного ОСОБА_8 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання, є військовослужбовцем, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин та дійшов вірного висновку, що з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, доцільно обрати тримання під вартою.
З висновками слідчого судді погоджується апеляційний суд.
Враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Доводи апеляційної скарги захисників щодо залишення без задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 є безпідставними.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , колегія суддів, погоджуючись з необхідністю застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави.
У відповідності до положень ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
В той же час, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції. (рішення у справі «Осипенко проти України»). Уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою.
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
Враховуючи вказану практику ЄСПЛ, ст. 183 КПК України, яка наділяє слідчого суддю дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно застави, а також беручи до уваги, дані про особу підозрюваного, апеляційний суд вважає, що в даному випадку можливо визначити ОСОБА_8 заставу.
Суд апеляційної інстанції враховує те, що підозрюваний ОСОБА_8 згідно довідки № 6089 від 24.04.2025 року релігійної організації «Релігійний центр свідків Єгови в Україні» ОСОБА_8 є служителем зазначеного релігійного об»єднання, має на утриманні матір ОСОБА_11 , яка згідно із висновком ЛКК№ 115 дов. 290 від 30.06.2025 має емоційнолабільний розлад (F06.6), вивих правого ліктьового суглобу, ампутацію лівого передпліччя, потребує постійного стороннього догляду, а ОСОБА_8 є єдиною близькою людиною, яка може про неї подбати.
Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваному злочину, обставини його вчинення, майновий стан підозрюваного, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів вважає, що застава у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, здатна забезпечити виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційні скарги захисників необхідно задоволити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задоволити клопотання слідчого частково та застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, а також покладенням на нього відповідних процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.422 КПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційні скарги захисників задоволити частково.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03.09.2025 року скасувати.
Постановити нову ухвалу.
Клопотання слідчого задоволити частково.
Застосувати до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 10 години 28 хвилин 31 жовтня 2025 року, в межах строку досудового розслідування.
Визначити ОСОБА_8 , заставу в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок Вінницького апеляційного суду.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_8 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4