Справа № 355/508/25
Провадження № 2/355/549/25
05 вересня 2025 року Баришівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Чальцевої Т.В.,
секретаря судового засідання Верби Ю.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Березанської міської ради Броварського району Київської області, третя особа - Баришівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, -
18.03.2025р. представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Молнар Т.І. звернулась до суду з позовом до Березанської міської ради Броварського району Київської області, третя особа - Баришівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті свого двоюрідного брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 залишив заповіт на користь позивача, який 05.07.2022 року за реєстровим №7991 було посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О.
Особи, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Покійний ОСОБА_2 проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана обставина підтверджується даними паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 24.10.2013 року Баришівським РС УДМС України в Київській області. Аналогічні відомості задекларовано спадкодавцем при складанні заповіту.
ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій в районі населеного пункту Мар 'інка Донецької області, що підтверджується сповіщенням військової частини НОМЕР_2 МО України від 08.10.2022 року №642/3522. Спадкодавець похований позивачем за місцем свого народження, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Пийтерфолвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 03.03.2023 року №156.
Згідно положень ч.1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Покійному ОСОБА_2 на праві приватної власності належали житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка в межах цього домогосподарства площею 0,1279 га; дві земельні ділянки площами 0,3146 га та 2,1656 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Недрянської сільської ради Баришівського району.
За прийняттям спадщини позивач звернувся до Баришівської державної нотаріальної контори. Вказана обставина підтверджується витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі №72129844 від 12.04.2023 року. Однак у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно, оформлених на ім'я спадкодавця, позивач обмежений у можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Така ситуація обумовлена тим, що покійний ОСОБА_2 за життя не здійснив державної реєстрації набутих речових прав.
За таких обставин через відсутність можливості документального підтвердження належності речових прав на спадкове майно позивач позбавлений можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.
Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами с територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування с неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Потреба такого способу захисту права власності як пред'явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон №№ 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Позивачем замовлено проведення технічної інвентаризації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , копія технічного паспорту додається.
Згідно довідки КП «Баришівське бюро технічної інвентаризації» від 14.03.2024 року №83 цей об'єкт нерухомого майна на підставі акту про передачу житлового жилого будинку садибного типу з надвірними будівлями, виданого радгоспом «Комсомолець Полісся» на підставі рішення виконкому Недрянської сільської ради №№40 від 25.11.1991 року, належить ОСОБА_3 (покійній матері спадкодавця). Речове право зареєстровано Переяслав-Хмельницьким МБТІ 24.03.1992 року в книзі №1 за реєстровим №133.
Згідно положень ч.1 ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1279 га також належала покійній ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №178394 від 17.02.2012 року. Земельні ділянки зі складу земель сільськогосподарського призначення площами 0,3146 га та 2,1656 га на території Недрянської сільської ради також належали ОСОБА_3 , належність речових прав підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №239230 від 25.05.2006 року, серії ЯГ №238575 від 25.05.2006 року.
Мати спадкодавця - ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження спадкодавця серії НОМЕР_3 від 25.03.1978 року.
Після їй смерті ОСОБА_2 прийняв спадщину в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК як спадкоємець, який постійно проживав з спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Вказана обставина підтверджується довідкою виконавчого комітету Недрянської сільської ради від 09.12.2016 року №831, витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №47873615 від 26.05.2017 року.
Однак свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 не отримав.
Частиною 3 ст. 1296 ЦК України регламентовано, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Верховний Суд роз'яснив, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права (таку правову позицію відображено в постанові ВС від 14.08.2019 р. у справі №523/3522/16-ц).
Відповідно до приписів ст. 41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Згідно положень п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності може бути проведена на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
У зв'язку з вищевикладеним, позивачі звернулись до суду із вищевказаним позовом, який просили задовільнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 20.03.2025р. відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
27.08.2025р. на адресу суду надійшли заява представника позивача адвоката Молнар Т.І. щодо підтримання позовних вимог та розгляду справи у відсутність позивача та його представника.
08.04.2025р. на адресу суду надійшла заява представника відповідача -- Березанської міської ради Броварського району Київської області щодо визнання позову та розгляду справи у їх відсутність.
27.03.2025р. на адресу суду надійшла заява третьої особи - Баришівської державної нотаріальної контори щодо вирішення позову на розсуд суду та розгляду справи у їх відсутність.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з вищевикладеним, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 24.10.2022р. (а.с. 11).
ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті свого двоюрідного брата
ОСОБА_2 залишив заповіт на користь позивача, який 05.07.2022 року за реєстровим №7991 було посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О.(а.с. 9).
Особи, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Покійний ОСОБА_2 проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана обставина підтверджується даними паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 24.10.2013 року Баришівським РС УДМС України в Київській області. Аналогічні відомості задекларовано спадкодавцем при складанні заповіту (а.с. 8,10).
ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій в районі населеного пункту Мар 'інка Донецької області, що підтверджується сповіщенням військової частини НОМЕР_2 МО України від 08.10.2022 року №642/3522 (а.с. 13).
Спадкодавець похований позивачем за місцем свого народження, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Пийтерфолвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 03.03.2023 року №156 (а.с. 14).
Згідно положень ч.1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Покійному ОСОБА_2 на праві приватної власності належали житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка в межах цього домогосподарства площею 0,1279 га; дві земельні ділянки площами 0,3146 га та 2,1656 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Недрянської сільської ради Баришівського району ( а.с. 23-27).
За прийняттям спадщини позивач звернувся до Баришівської державної нотаріальної контори. Вказана обставина підтверджується витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі №72129844 від 12.04.2023 року. Однак у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно, оформлених на ім'я спадкодавця, позивач обмежений у можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Така ситуація обумовлена тим, що покійний ОСОБА_2 за життя не здійснив державної реєстрації набутих речових прав.
За таких обставин через відсутність можливості документального підтвердження належності речових прав на спадкове майно позивач позбавлений можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.
Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами с територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування с неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Потреба такого способу захисту права власності як пред'явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон №№ 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Позивачем замовлено проведення технічної інвентаризації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , копія технічного паспорту додається ( а.с. 15-22).
Згідно довідки КП «Баришівське бюро технічної інвентаризації» від 14.03.2024 року №83 цей об'єкт нерухомого майна на підставі акту про передачу житлового жилого будинку садибного типу з надвірними будівлями, виданого радгоспом «Комсомолець Полісся» на підставі рішення виконкому Недрянської сільської ради №№40 від 25.11.1991 року, належить ОСОБА_3 (покійній матері спадкодавця). Речове право зареєстровано Переяслав-Хмельницьким МБТІ 24.03.1992 року в книзі №1 за реєстровим №133 (а.с. 31).
Згідно положень ч.1 ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1279 га також належала покійній ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №178394 від 17.02.2012 року. Земельні ділянки зі складу земель сільськогосподарського призначення площами 0,3146 га та 2,1656 га на території Недрянської сільської ради також належали ОСОБА_3 , належність речових прав підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №239230 від 25.05.2006 року, серії ЯГ №238575 від 25.05.2006 року.
Мати спадкодавця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження спадкодавця серії НОМЕР_3 від 25.03.1978 року ( а.с. 28).
Після їй смерті ОСОБА_2 прийняв спадщину в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК як спадкоємець, який постійно проживав з спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Вказана обставина підтверджується довідкою виконавчого комітету Недрянської сільської ради від 09.12.2016 року №831, витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №47873615 від 26.05.2017 року (а.с. 30-31).
Однак свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 не отримав.
Частиною 3 ст. 1296 ЦК України регламентовано, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Верховний Суд роз'яснив, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права (таку правову позицію відображено в постанові ВС від 14.08.2019 р. у справі №523/3522/16-ц).
Відповідно до приписів ст. 41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Згідно положень п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності може бути проведена на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Згідно положень пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Як передбачено п.4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Згідно ст. 392 цього Кодексу, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що право на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до частини 3 статті 3 цього Закону, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Згідно положень ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно, їх обтяжень та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то воно виникає з моменту проведення такої реєстрації.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із угод.
Відповідно до положень ч.1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом (частина четверта статті 182 Цивільного кодексу України, статті 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268-1270 ЦК України.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з викладеного, суд вважає доведеним наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, у позовній заяві позивач не ставить вимоги про стягнення судового збору з відповідача. Відтак, ухвалюючи рішення, суд не вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору сплачених позивачем при зверненні до суду з вищевказаним позовом.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 392, 1216, 1217, 1233, 1296, 1297 Цивільного кодексу України, Законом України «Про нотаріат», Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, п.23 постанови Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування",ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 353 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Березанської міської ради Броварського району Київської області, третя особа - Баришівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на :
-житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;
-земельну ділянку площею 0,1279 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3220285101:14:010:0002;
-земельну ділянку площею 0,3146 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Недрянської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий номер 3220285100:14:068:0447;
-земельну ділянку площею 2,1656 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Недрянської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий номер 3220285100:14:071:0034.
Судові витрати у справі, понесені позивачем ОСОБА_1 - залишити за ним.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його
проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Баришівського
районного суду Т. В. Чальцева