Справа № 355/1733/25
Провадження № 2-о/355/59/25
09 вересня 2025 року Баришівський районний суд Київської області, в складі:
головуючого судді Чальцевої Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Верби Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем однією сім'єю на час відкриття спадщини, -
установив:
Заявник ОСОБА_1 звернулася до Баришівського районного суду Київської області із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини однією сім'єю. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, ОСОБА_2 . Після смерті, ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої входить квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.02.2014 року та свідоцтвом про право власності на житло від 16.05.1994 року. За життя ОСОБА_2 ніякого заповідального розпорядження стосовно свого майна не склав.
Заявник ОСОБА_1 та спадкодавець ОСОБА_2 проживали однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу за однією адресою з серпня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , вели з спільне господарство, спільний побут та бюджет, що підтверджується Довідкою виданою Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» від 25.04.2025 року.
Відповідно до ст.. 1270 ЦК України заявниця звернулася до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Нещодавно звернувшись до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про надання інформації щодо можливості видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак на звернення нотаріусом було надано позивачці роз'яснення щодо того, що їй необхідно встановити факт спільного проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу більше п'яти років з ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв'язку з вищевикладеним, заявник просить суд встановити факт постійного спільного проживання однією сім'єю більше п'яти років із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 14.08.2025 відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі.
Проведення підготовчого судового засідання призначено на 09.09.2025 р.
Заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду повідомлялись належним чином; надали на адресу суду письмове клопотання щодо розгляду справи у їх відсутність, просили задовольнити заяву у повному обсязі.
Заінтересована особа - Дванадцята Київська державна нотаріальна контора - у судове засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду повідомлялись належним чином; надала на адресу суду заяву якою просила справу слухати за її відсутності, заявлені вимоги визнає в повному обсязі.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження, суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з вищевикладеним, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що завява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
В матеріалах спадкової справи №428/2025 заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 міститься повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть з якого вбачається що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 31).
Згідно довідки №197/02-16 від 25.04.2025 року виданої КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу за однією адресою з серпня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 , вели з спільне господарство, спільний побут та бюджет (а.с.11).
Листом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори №2737/02-14 від 23..04.2025р. було роз'яснено заявнику щодо необхідності заявнику для подання заяви про прийняття спадщини та в подальшому отримання свідоцтва про право на спадщину за законом звернутися до суду з заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю більше п'яти років зі спадкодавцем ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому розглядаються заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до правового висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.
Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України). При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачою свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини в такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб. Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання, доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Згідно роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини. Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви, оскільки судом встановлено факт постійного проживання однією сім'єю заявника ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , на час відкриття спадщини, так як це підтверджується зібраними по справі доказами.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення заяви, оскільки встановлення цього факту породжує для заявника юридичні наслідки, від яких залежать його майнові права на спадщину. Іншої можливості встановити цей факт заявник не має.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, заявник не просить стягнути судовий збір із заінтересованої особи. Відтак, ухвалюючи рішення, суд не вирішує питання про стягнення з заінтересованої особи на користь заявника витрат по сплаті судового збору сплачених заявником при зверненні до суду с вищевказаною заявою.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 76, 264, 265, 293, 315, 319 ЦПК України , суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного спільного проживання із спадкодавцем однією сім'єю на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 (картка платника податків - НОМЕР_1 ), як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу однією сім'єю разом зі спадкодавцем понад п'ять років за однією адресою з березня місяця 2015 року по 25 травня 2022 року по АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові витрати залишити за заявником.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Баришівського
районного суду Т. В. Чальцева