Справа № 286/1512/25
12 вересня 2025 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Гришковець А. Л. ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -
Позивач звернувся до суду із позовною заявою і просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №662664596 в сумі 49 776 грн. 00 коп., з них: 20 400 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту та 29 376 грн. 00 коп. заборгованості по процентах за користування кредитом, а також судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн. 00 коп., мотивуючи тим, що 01.10.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №662664596 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від товариства кредитні кошти у розмірі 20 400 грн. 00 коп.. На виконання умов договору грошові кошти були перераховані товариством на банківську картку № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем при укладанні договору. Проте, в порушення умов договору та правил, позичальник не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки.
26.11.2024, відповідно до ст. 1077 ЦК України, товариство відступило право вимоги за договором до ТОВ «Таліон плюс» за договором факторингу №МВ-ТП/10.
Зобов'язання зі сторони кредитора за договором виконані в повному обсязі. В свою чергу, відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 59 976 грн. 00 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачу первісним кредитором (з дати укладання договору по дату відступлення права вимоги) та розрахунком заборгованості позивача (з дати отримання права вимоги станом на дату розірвання договору). Проценти за договором після розірвання договору не нараховуються.
Проте позивач, діючи в межах своїх прав, самостійно визначає обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення. Виключне право на визначення позовних вимог належить позивачу. У зв'язку з чим, останній просить суд стягнути частину заборгованості за договором, яка становить 49 776 грн. 00 коп.. Розмір штрафних санкцій вказаний в загальному розрахунку заборгованості, однак позивач не включає їх до розміру позовних вимог.
Щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи складає: 2422 грн. 40 коп. судового збору та 5000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
Розгляд справи проводиться відповідно до положень ст.279 ЦПК України в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Відзиву на позов відповідачем до суду не надано, хоча своєчасно та належним чином останній повідомлявся про відкриття провадження у справі з роз'ясненням прав на подання відзиву на позов, що підтверджується поштовим повідомленням та оголошенням про відкриття провадження у справі і проведення її розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін на офіційному веб-сайті судової влади України.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В абзаці 2 ч.2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
У статті 3 Закону «Про електронну комерцію» законодавець закріпив, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
В ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» законодавець, в свою чергу, закріпив, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до п.п.15,16 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, що встановлено п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».
Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 по справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу також врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу ч. 2 ст. 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Вказаного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 01.10.2024 ОСОБА_1 , тобто відповідач, на сайті «moneyveo» заповнив заявку на отримання грошових коштів в кредит, де зазначив свої персональні дані, розмір кредиту в сумі 20 400 грн.00 коп., суму першого траншу 5100 грн. 00 коп., початковий строк дисконтного періоду - 25 днів, строк кредитування - 1826 днів, а також номер банківської картки: НОМЕР_1 , яка дійсна до 07.2028 (а. с. 18).
Цього ж дня, 01.10.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №662664596 (а. с. 20(зворот)-31).
Відповідно до ч. 2 вказаного договору «Предмет договору та сума кредиту» кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в сумі кредитного ліміту у розмірі 20 400 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. договору, є загальною сумою кредиту за цим договором і є максимальною сумою грошових коштів на умовах кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 5100 грн. 00 коп. 01.10.2024. Другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах, передбачених цим договором.
В ч. 3 договору «Дисконтний період кредитування. Пролонгація. Поновлення» зазначено, що позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 25 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може буди продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 25 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 726 грн. 75 коп.. Про суму нархованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій, позичальник інформується через особистий кабінет. У разі, якщо строк дисконтного періоду закінчився, позичальник має можливість повернутися в дисконтний період, якщо протягом 30 календарних днів з дати його закінчення здійснить оплату всіх фактично нарахованих на дату повернення процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки). Після поновлення дисконтного періоду, його тривалість складає 30 календарних днів та застосовуються умови його пролонгації дисконтного періоду, описані в п. 3.2. договору.
Згідно ч. 5 договору «Порядок надання кредиту» кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5457-08ХХ-ХХХХ-8249, що відбувається не пізніше ніж протягом 3-х банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.
Відповідно до ч. 8 договору «Вартість послуг кредитодавця. Ціна договору» за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника договором не передбачено. Процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою. Процентна ставка за договором є фіксованою і не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Разом з тим, кредитодавець має право в односторонньому порядку зменшити загальну вартість кредиту для позичальника, що не є зміною істотних умов цього договору. У разі якщо позичальник не здійснить повного дострокового погашення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду кредитування, то зобов'язання позичальника по оплаті процентів за користування кредитом визначаються шляхом множення базової процентної ставки на фактичну кількість днів користування кредитом (від дати видачі першого траншу до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання).
Базова процентна ставка складає 1,00% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 365% річних.
За період від 01.10.2024 до 26.10.2024 (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 43% від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,57% від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 208,05% річних.
Пунктом 15 договору визначено реквізити сторін.
Вказаний договір підписано сторонами, зокрема відповідачем (позичальником) - ОСОБА_1 01.10.2024 о 22:48:39, одноразовим ідентифікатором YMBR.
Також, 01.10.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору №662664596 від 01.10.2024, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 5100 грн. 00 коп.. Безготівковий переказ цього та інших траншів за договором може бути здійснено за реквізитами платіжної картки позичальника 5457-08ХХ-ХХХХ-8249. З моменту отримання траншу вказаного в п. 1.1. договору, базова процентна ставка за договором (для суми всіх наступних траншів в рамках всього кредитного ліміту та для суми, яка вже є в користуванні) буде складати 1,00 % в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 365 відсотків річних (а. с. 32-33).
Крім того, 01.10.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору №662664596 від 01.10.2024, згідно умов якої сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 10 200 грн. 00 коп.. Безготівковий переказ цього та інших траншів за договором може бути здійснено за реквізитами платіжної картки позичальника 5457-08ХХ-ХХХХ-8249. З моменту отримання траншу вказаного в п. 1.1. договору, базова процентна ставка за договором (для суми всіх наступних траншів в рамках всього кредитного ліміту та для суми, яка вже є в користуванні) буде складати 1,00 % в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 365 відсотків річних (а. с.33 (зворот)-34).
Вказані додаткові угоди також було підписано сторонами електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, зокрема ОСОБА_1 MNV8NE47 та MNV48MB4 відповідно.
01.10.2024 сторонами електронними підписами одноразовими ідентифікаторами було підписано і паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору №662664596 від 01.10.2024, в якому містяться інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови. Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному договорі №662664596 від 01.10.2024 (а. с. 18 (зворот)-20).
Копії: платіжного доручення ПАТ КБ «ПриватБанк» від 01.10.2024, підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» (коди платіжних інструкцій 4526ВЕ59-9461-40А3-АВ6А-79159536D9DB та 20F7DA6C-2E97-45D3-BC31-726EB4EC3B2D) від 01.10.2024 та довідок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтверджують переказ коштів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на рахунок ОСОБА_1 (№5457-08ХХ-ХХХХ-8249) в сумі 5100 грн., 5100 грн. та 10 200 грн., що в загальній сумі становить 20 400 грн. 00 коп. згідно договору №662664596 від 01.10.2024 (а. с. 39-42).
Таким чином, укладення вказаного кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача і укладений ним з позивачем правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі. Договір містить всі істотні умови, по яких сторони в належній формі досягли згоди.
При цьому, суд звертає увагу, що без входу відповідача на веб-сайт товариства і здійснення ним всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, кредитний договір, а також додаткові угоди до кредитного договору між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не було б укладено.
26.11.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу №МВ-ТП/10, згідно умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобв'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання реєстру прав вимоги. Майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує (а. с. 10 (зворот)-13).
З копії платіжної інтсрукції кредитового переказу коштів №864 від 29.11.2024 вбачається, що ТОВ «Таліон плюс» на рахунок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було перераховано грошові кошти в сумі 2 957 631 грн. 29 коп.. Призначення платежу: плата за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №МВ-ТП/10 від 26.11.2024 (а. с. 15).
Копія реєстру прав вимоги від 26.11.2024 до договору факторингу №МВ-ТП/10 від 26.11.2024 підтверджує, що в реєстрі прав вимоги під №322 значиться боржник - ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №662664596 від 01.10.2024. Сума заборгованості становить 42 024 грн. 00 коп., з них: 20 400 грн. 00 коп. заборгованості за основним боргом, 11 424 грн. 00 коп. заборгованості за відсотками та 10 200 грн. 00 коп. заборгованості по інших нарахуваннях (а. с. 13 (зворот)-14).
З розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що заборгованість згідно кредитного договору №662664596 від 01.10.2024 виведено в сумі 42024 грн.00 коп., з них: 20 400 грн. 00 коп. заборгованості за тілом кредиту, 11 424 грн. 00 коп. заборгованості за відсотками та 10 200 грн. 00 коп. заборгованості по пені (а. с. 15 (зворот)-16).
Розрахунок заборгованості ТОВ «Таліон плюс» за кредитним договором №662664596 від 01.10.2024 свідчить, що заборгованість по вказаному кредитному договору виведено, в свою чергу, в сумі 59 976 грн. 00 коп. з них: 20 400 грн. 00 коп. заборгованості за тілом кредиту, 29 376 грн. 00 коп. заборгованості за відсотками та 10 200 заборгованості за пенею (не є предметом спору) (а. с. 16 (зворот)-17).
Суд звертає увагу, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон плюс» заборгованість за вищевказаним кредитним договором, яка становила на момент відступлення прав вимоги 42 024 грн. 00 коп., з них: 20 400 грн. 00 коп. заборгованості за тілом кредиту, 11 424 грн. 00 коп. заборгованості за відсотками та 10 200 грн. 00 коп. заборгованості по пені.
При цьому, враховуючи, що строк кредитування був погоджений сторонами строком на 25 днів (дисконтний період), доказів того, що позичальник ініціював продовження строку дисконтного періоду, а також зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять, тому розмір відсотків підлягає перерахуванню.
Відтак, розмір відсотків відповідно до умов договору становить 5100 грн. 60 коп. за період з 01.10.2024 по 26.10.2024, виходячи з розрахунку: 20400 грн.00 коп. (тіло кредиту) х 1% (відсоткова ставка, визначена в п. 8.3. договору) х 25 днів (строк позики).
За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не було вжито належним чином заходів щодо добровільного погашення заборгованості по договору кредитної лінії №662664596 від 01.10.2024, суд приходить до висновку про стягнення з нього суми заборгованості, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 20 400 грн. 00 коп. та заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 5100 грн. 00 коп., що в загальній сумі становить 25 500 грн. 00 коп. та відповідно до висновку про часткове задоволення позову.
Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу регламентовано у ст.ст. 133-137 ЦПК України.
Частинами 1-2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи має подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У ч.48 постанови від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Судом при дослідженні письмових доказів встановлено, що 02.12.2024 між адвокатським об'єднанням «Ліга Юридичних Технологій та Інновацій» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір про надання правової допомоги №5 (а. с.44 (зворот)-48).
Відповідно до п.1.1. вказаного договору клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати професійну правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
30.12.2024 між адвокатським об'єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій», в особі керуючого партнера Колінько Альони Валеріївни, та клієнтом - ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №360 про надання правової допомоги до договору №5 від 02.12.2024. Відповідно до умов вказаної угоди сторони погодили, що вартість послуг адвокатського об'єднання по супроводженню справи становить 5000 грн., що включає в себе: аналіз кредитної справи та формування юридичного висновку - 1000 грн.; підготовка та направлення повідомлення відповідачу про оплату заборгованості (досудова вимога) -500 грн.; збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у даній справі та підготовка позовної зави і направлення копії доданих до неї документів до суду - 3500 грн. (а. с. 49).
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 адвокатське об'єднання «Ліга юридичних технологій та інновацій», в особі керуючого партнера Колінько Альони Валеріївни, виконало, а клієнт - ТОВ «Таліон плюс» прийняв послуги за надання правової допомоги у справі клієнта про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №662664596 від 01.10.2024, згідно договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 та Додатку до нього. Сторони погоджуються, що адвокатське об'єднання виконало свої зобов'язання у межах договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 та додаткової угоди до договору, у повному обсязі, а саме: підготовка до розгляду справи (аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій) -1000 грн.; підготовка та направлення повідомлення про оплату заборгованості (досудова вимога) - 500 грн. та підготовка позовної заяви, що включає збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у справі та направлення копії та доданих доданих до неї документів до суду - 3500, що в загальній сумі становить 5000 грн. 00 коп. (а. с.50).
Копія платіжної інструкції кредитового переказу коштів №1 260 від 30.12.2024 підтверджує факт перерахування ТОВ «Таліон плюс» на рахунок адвокатського об'єдання «Ліга юридичних технологій та інновацій» 5000 грн.. Призначення платежу: оплата за надання правової допомоги згідно договору №5 від 02.12.2024 та додаткової угоди №360 від 30.12.2024 (а. с. 50 (зворот)).
Таким чином, враховуючи на долучені стороною позивача на підтвердження витрат на правову допомогу та досліджені докази, які дають змогу оцінити певні види правничої допомоги адвоката на предмет пов'язаності їх з розглядом справи, та враховуючи складність справи, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 5000 грн. витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.
Поряд з цим, враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - стягненню на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2561 грн. 00 коп., що складає 51,22 % від заявленої суми). (Висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18).
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. в дохід держави, (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі), який відповідно до ст.141 ЦПК підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі (2422,40х51,22%)=1240 грн. 75 коп..
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Таліон плюс» (код ЄДРПОУ: 39700642), яке знаходиться за адресою: вул. Жабинського, 13 в м. Чернігів, заборгованість за договором кредитної лінії №662664596 від 01.10.2024 в сумі 25 500 грн. 00 коп., з них: 20 400 грн. 00 коп. заборгованості за тілом кредиту та 5100 грн. 00 коп. заборгованості по процентах за користування кредитом, судовий збір в сумі 1240 грн. 75 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 2561 грн. 00 коп..
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На рішення суду до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А. Л. Гришковець