Справа № 296/9456/25
3/296/2255/25
"15" вересня 2025 р. м.Житомир
Суддя Корольовського районного суду м. Житомира Аксьонов В.Є., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу Управління патрульної поліції в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 16 серпня 2025 року о 01 год. 45 хв. в м. Житомирі по вул. Хлібній, поблизу будинку №3 керував транспортним засобом BMW номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку у найближчому закладі охорони здоров'я в лікаря нарколога, висновок №364 від 16.08.2025 року. Водія відсторонено від керування транспортними засобами шляхом зупинки транспортного засобу в дозволеному місці.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9А ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 на виклики до суду не з'явився, про час та місце розгляду даної справи про адміністративне правопорушення судом повідомлявся, з письмовою заявою про відкладення розгляду даної справи про адміністративне правопорушення до суду не звертався, 10.09.2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 адвоката Кравчуна Д.В. про долучення документів , а саме клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у даній справі до моменту звільнення його з військової служби датоване 08.09.2025 р.
Представник особи яка притягається до адміністративної відповідальності адвокат Кравчун Д.В. під час проведення судового засідання в режимі відеоконференції просив розглядати справу за відсутності особи яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки ОСОБА_1 являється військовослужбовцем та проходить службу в ЗСУ.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, суд вважає можливим розглянути дану адміністративну справу без участі особи яка притягається до адміністративної відповідальності.
Представник особи яка притягається до адміністративної відповідальності адвокат Кравчун Д.В. звернувся до суду з клопотаннями про закриття провадження по справі відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, клопотанням про розгляд справи з урахуванням принципу індивідуалізації юридичної відповідальності, а саме, просив у разі визнання ОСОБА_1 винним в адміністративному правопорушенні , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП , застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України і не призначати йому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом та клопотанням про зупинення провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП до моменту звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин по справі.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 130 КУпАП зокрема передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.2.9А ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вивчивши матеріали даної справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозапис з диску з місця зупинки транспортного засобу, з якого вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом 16.08.2025 року о 01 год. 45 хв., водія було зупинено за порушення комендантської години. Під час спілкування працівників поліції з водієм ОСОБА_1 в останнього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, на пропозицію працівника поліції пройти огляд для встановлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою приладу «Drager» водій ОСОБА_1 відмовився, погодився пройти огляд в найближчому медичному закладі охорони здоров'я. Після проходження ОСОБА_1 освідування за допомогою приладу «Drager» в медичному закладі у лікаря нарколога ( відеозапис 1:15) , згідно висновку КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» ЖМР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.08.2025 року водій ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння. В подальшому ОСОБА_1 було роз'яснено його права ( відеозапис 1:27).
З огляду на наведене, доводи представника адвоката Кравчуна Д.В. про відсутність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 суд вважає такими, які надані з метою уникнення адміністративної відповідальності останнього, тому суд не може їх покласти в основу свого рішення.
Суд вважає, що зібрані докази, отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений способі, тому не викликають сумнівів у їх достовірності та істинності.
Щодо твердження сторони захисту , що працівники поліції на місці зупинки транспортного засобу зобов'язанні були викликати представників Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командира (начальника) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) то суд зазначає, що оскільки ОСОБА_1 на момент керування транспортним засобом не перебував при виконанні службових обов'язків , при його зупинці працівниками поліції не надавав документів, які б підтверджували те, що він виконує на момент зупинки обов'язки військової служби, крім того, Мандат А.М. та представником таких підтверджуючих документів не надано, таким чином водій ОСОБА_1 підлягав проведенню огляду на стан алкогольного сп'яніння за загальними правилами.
Щодо клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Кравчуна Д.В. про застосування положень ст. 69 КК України за аналогією закону, та його доводів про наявність підстав не накладати на ОСОБА_1 додаткове адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, то необхідно зазначити таке.
З приводу вказаних доводів, суд зазначає, що аналогія закону застосовується виключно, якщо відповідні суспільні відносини нормативно не врегульовані, тобто існує прогалина у законодавстві.
У чинному КУпАП дійсно наявні деякі такі прогалини, які за аналогією закону можуть регулюватися іншими актами законодавства, як то інститут відводу судді, проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення тощо.
Однак, питання призначення адміністративного стягнення чітко врегульована главою 4 КУпАП, і будь-якої прогалини в даному випадку не існує, як і підстав застосувати аналогію закону.
Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Отже, санкції ч. 1 ст.130 КУпАП є безальтернативною в частині накладення на водіїв стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк, що позбавляє суд можливості накласти стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами.
При цьому, положеннями КУпАП не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов'язкового.
Наведений вище підхід відповідає п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому з урахуванням наведеного вище нормативного регулювання, закріпленого в КУпАП, визначено, що судам за правилами КУпАП основні й додаткові стягнення слід застосовувати в межах санкцій відповідних норм.
Більш того, законодавчо заборонено, починаючи з 17.03.2021, визнання таких правопорушення малозначним та передачу матеріалів справи на розгляд трудовому колективу чи громадській організації, військовій частині (ч. 1 ст. 21 та примітка до ст. 22 КУпАП).
Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за статтею 130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху, а тому тяжкість відповідного стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями, і тому є пропорційним таким, що забезпечує баланс між публічними інтересами та приватними правами особи.
У рішенні по справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З наведених вище мотивів, суд відхиляє доводи представника ОСОБА_1 адвоката Кравчуна Д.В. про можливість за аналогією закону застосувати до цих правовідносин положення ст. 69 КК України, як підставу не накладення на ОСОБА_1 додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Крім цього, положеннями КУпАП також не передбачено можливості зупинення провадження у справі у зв'язку із проходженням військової служби особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, до його звільнення з військової служби.
Більш того, положення ст. 268 КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до моменту його звільнення з військової служби.
Доводи захисника викладені ним в письмових клопотаннях належними та допустимими доказами висновків суду не спростовують.
Доданий до матеріалів справи відеозапис дає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій, які мали місце 16.08.2025 року.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність викладених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи не убачається, тому вказані докази суд визнає належними та допустимими.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 в порушенні ним п.2.9А ПДР України та у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується письмовими доказами та відеозаписами по даній справі.
За таких обставин, суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 40-1, 130, 283 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Штраф стягнути на рахунок: Отримувач коштів: ГУК у Житомирській області;/Житомир обл./21081300; Код отримувача: 37976485 ; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача: 899998; Рахунок отримувача: UА368999980313060149000006001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300 ; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави, в особі ДСА України, в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 (шістдесят) коп. Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/ 22030106; Код за ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Роз'яснити особі, щодо якої застосовано адміністративне стягнення, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 (п'ятнадцять) днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується: подвійний розмір штрафу , визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дня її винесення.
Cуддя В. Є. Аксьонов