Справа № 676/6278/25
2-а/689/18/25
про залишення заяви без руху
15.09.2025 року селище Ярмолинці
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Кульбаба А.В., вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області, інспектора першого взводу першої роти першого батальйону першого полку Управління патрульної поліції в Житомирській області капітан поліції Джегерей Максима Володимировича про скасування постанови, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області, інспектора першого взводу першої роти першого батальйону першого полку Управління патрульної поліції в Житомирській області капітана поліції Джегерей Максима Володимировича про скасування постанови.
Дослідивши матеріали позову, суд приходить до висновку, що заяву необхідно залишити без руху.
Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем не було додано до матеріалів справи документів, підтверджуючих сплату судового збору.
Відповідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі № 543/775/17 (Провадження № 11-1287апп18) за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем при зверненні до суду заявлено клопотання про розстрочку сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Разом з тим, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно зі ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду. При цьому, клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в позовній заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
У своє клопотанні позивач вказує, що на даний час він навчається на першому курсі інтернатури по кардіохірургії у місті Києві і першу заробітну плату ще не отримав. Тому встановлена законом сума судового збору є для нього непосильною.
Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014№ 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Устатті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Надані до суду докази не можуть однозначно свідчити про неможливість сплати позивачем судового збору у встановленому законом розмірі. Так, за твердженням позивача та відповідно до наданих до суду доказів, він не працює та не має доходів, що вочевидь не відповідає дійсності, оскільки доказів про те, що він перебуває на утриманні в будь-яких осіб до суду не надано. Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач навчається на першому курсі інтернатури по кардіохірургії у місті Києві, або наявні інші підстави неможливості його сплати судового збору.
Самі по собі дані про відсутність доходу та перебування у статусі безробітної особи, не свідчать про дійсний матеріальний стан позивача. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для розстрочення сплати судового збору.
Відповідно до п.5 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Враховуючи викладене, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 605,60 грн. та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
При цьому суддя зауважує, що залишення адміністративного позову без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою,зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 286, 293 КАС України, суддя
постановив:
Адміністративний позов за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області, інспектора першого взводу першої роти першого батальйону першого полку Управління патрульної поліції в Житомирській області капітана поліції Джегерей Максима Володимировича про скасування постанови, - залишити без руху, надавши позивачу строк у десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Андрій КУЛЬБАБА