Справа № 337/1819/25
Номер провадження 2/337/1293/2025
05 вересня 2025 рокум. Запоріжжя
Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючої судді Калугіної Г.Б.,
за участю секретаря Сьомченко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, адреса: м. Запоріжжя, бул. Будівельників, буд. 19, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернуласявся до суду із позовною заявою, в якій просить визнати ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою в АДРЕСА_1 . Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що станом на момент подання позову до Хортицького районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 є рідним братом Позивачки ОСОБА_1 (дошлюбне призвіще ОСОБА_4 ), який з січня 1993 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Також після народження у 2019 році у ОСОБА_2 сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) він також був зареєстрований за адресою батька: АДРЕСА_1 . Квартира АДРЕСА_2 була видана ОСОБА_5 на підставі ордеру на житлове приміщення № 389 від 29 січня 1993 року на сім'ю із чотирьох осіб: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2008 року Відповідач ОСОБА_2 ні дня не проживав за вищенаведеною адресою, постійно обіцяв мені та іншому брату ОСОБА_6 та нашому батьку ОСОБА_5 знятися з реєстраційного обліку, після смерті брата ІНФОРМАЦІЯ_7 та смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_5 Відповідач також обіцяв знятися з реєстраційного обліку, але ніяких дій з цього приводу не виконував, а навпаки ще зареєстрував у 2019 році за своєю реєстрацією свого сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Відповідач з 2008 року мешкав у своєї дружини - АДРЕСА_3 . Також Відповідач - син ОСОБА_3 з моменту його народження ні дня не проживав у квартирі АДРЕСА_2 , а мешкав з батьком та матір'ю за адресою: АДРЕСА_3 . З 2008 року я разом з батьком ОСОБА_5 та іншим братом ОСОБА_6 здійснювала утримання вищенаведеної квартири, сплачували за комунальні послуги, здійснювали поточний ремонт та інше. На даний час Відповідачі добровільно знятися з реєстраційного обліку не бажають та їх реєстрація в житловому приміщенні (квартирі) створює перешкоди для Позивача та позбавляє їх можливості в повній мірі використовувати житлове приміщення. Так Відповідачі, які зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 Відповідач - з 1993 року та Відповідач - з 2019 року фактично в неї не проживають та не з'являється за адресою своєї реєстрації, квартирою взагалі не цікавляться, плату за користування житловим приміщенням та за комунальні послуги не сплачують. При цьому, перешкоди в користуванні житловою площею Відповідачам не чинились, Відповідачі не проживає в квартирі за особистим бажанням. Відповідачу та Відповідач які зареєстровані за адресою: квартира АДРЕСА_2 в зазначеній квартирі не проживають без поважних причин більше 6 місяців, спірним житловим приміщенням не цікавиться, будь яких особистих речей Відповідача 1 та Відповідача 2 у квартирі немає. В зв'язку з тим, що Відповідачі зареєстровані в квартирі, Позивач вимушена сплачувати додаткову суму комунальних платежів, платежів за газ, водопостачання та водовідведення та інші нарахування - які вираховуються залежно від зареєстрованих за адресою осіб, за ще двох людей, які фактично не проживають за адресою реєстрації: Відповідач 1 - вже 17 років та Відповідач 2 - вже 6 років відповідно. Окреслена реєстрація місця проживання Відповідачів 1 та 2 створює для Позивача перешкоди для отримання житлових соціальних пільг, оскільки в їх розрахунку визначається сукупний дохід та кількість усіх зареєстрованих осіб за вказаною адресою. Також реєстрація місця проживання Відповідачів 1 та 2 у вказаної квартирі створює для Позивача перешкоди у вільному користуванні майном, оскільки у разі необхідності здійснення Позивачем приватизації квартири знадобиться їх згода та особиста присутність. Також відповідно до постанови за ВП № 74667919 від 24.04.2024 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржників про солідарне стягнення з боржників ОСОБА_7 та ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 18289,34 грн була вимушена погашати заборгованість також за Відповідача 1. Відповідач 1 жодним чином не виконував наведену постанову я особисто здійснювала погашення спільної заборгованості за комунальні послуги у розмірі 20418,27 грн, що підтверджується додатком № 1 до Інструкції з організації примусового виконання рішень з ТОВ «Інтерпластмодерн» про відрахування з заробітної плати по виконавчому документу. Таким чином, очевидним є те, що Відповідачі 1 та 2, перебуваючи на реєстраційному обліку за адресою: квартира АДРЕСА_2 , у квартирі яка належить Позивачу, чинять перешкоди Позивачу у користуванні та розпорядженні майном. Відповідачі 1 та 2 втратили правові підстави для користування майном - квартирою, таким чином у Відповідачів припинилось право користування даним приміщенням, що є похідним від нього. Водночас інших законних підстав для користування Відповідачами майном Позивача за обставинами справи відсутні. Факт не проживання Відповідачів за адресою: квартира АДРЕСА_2 підтверджується Актом від 09.04.2025 року про не проживання осіб: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2008 року та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 2019 року за місцем своєї реєстрації: по АДРЕСА_1 , складеного та засвідченого уповноваженою особою ОСББ «Рубана-24». До того ж сам Відповідач 1 майже 17 років не проживає у квартирі, де зареєстрований. Відповідач 2 не проживає у квартирі, де зареєстрований 6 років, на данний час з 2022 року Відповідач 1 та Відповідач 2 проживають у Німеччині. Просить суд, визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою квартира АДРЕСА_2 .
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2025 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за цим позовом та призначено підготовче судове засідання за участю сторін та третьої особи, та витребувано в з Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину кордону України громадянином України ОСОБА_2 , та громадянином України ОСОБА_3 .
06.05.2025 від представника Відділу по Хортицькому району служби (управління у справах дітей Запорізької міської ради надійшло клопотання про заміну третьої особи Служби у справах дітей Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району.
08.05.2025 від Державної прикордонної служби України надійшла витребувана інформація про перетин кордону відповідачами ОСОБА_8 та ОСОБА_3 .
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15.05.2025 було замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, Службу у справах дітей Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради на належну - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району.
23.05.2025 від третьої особи Органу опіки та піклування районної адміністрації ЗМР по Хортицькому району до суду надійшли письмові пояснення, які обґрунтовані тим, що Малолітній ОСОБА_3 , 2019 р.н., з моменту реєстрації набув права користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава, на якій місце проживання малолітнього реєструвалося в спірній квартирі, у судовому порядку не оспорювалася, тому вважається, що він за фактом народження набув права користування цим житлом на законних підставах. Через свій вік будучі малолітньою дитиною ОСОБА_3 , 2019 р.н., не міг самостійно обирати місце проживання та проживав з батьками в іншому місці, тому факт його не проживання у спірній квартирі обумовлений поважними причинами і не є безумовною підставою для позбавлення права користування цим житлом. Не можна вважати не поважною причину не проживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці з батьками, оскільки малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Визначальним в цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини. Відповідно до ст. 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (ст. 16 Конвенції ООН про права дитини). Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 , 2019 р.н., набув право власності або право постійного користування іншим житлом, а відтак, визнання дитини такою, що втратила право на користування житлом може призвести до порушення її прав та інтересів на користування житлом. Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону. Відповідно до статті 3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Враховуючи вищезазначене, вважають, що ОСОБА_3 , 2019 р.н., не проживає в спірній квартирі з поважних причин, а тому не втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 . Просять відмовити в задоволенні позовних вимог відносно малолітнього ОСОБА_3 , 2019 р.н.
03.07.2025 від позивачки ОСОБА_1 до суду надійшли пояснення по справі, які вона обґрунтовує тим, що наведені органом опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району посилання у поясненні на: оскільки малолітня дитина не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт її не проживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення дитини права користування цим житлом, крім того, право користування житлом у дитини виникає на підставі факту її народження, жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (ст. 16 Конвенції ООН про права дитини) - не зовсім відображають реальну ситуацію в даній справі, на думку позивачки абсолютизувати право неповнолітніх осіб бути зареєстрованими у житлі, в якому вони реально уже давно не проживають впродовж років, теж не є правильним. Адже наявність в житлі зареєстрованих дітей, які-там не живуть, суттєво обтяжує користувача житла. Позивач не може вільно користуватись приміщенням а також несе додатковий фінансовий тягар за зареєстрованих осіб. Отже баланс інтересів, про які той же Верховний Суд, і зазначає у своїх висновках, повинен бути дотриманий в обидві сторони. Просить суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Позивачка в своїй позовній заяві подала клопотання про виклик в судове засідання та допитати в якості свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.07.2025 було задоволено клопотання позивачки про виклик свідків та закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити, додатково пояснила, що на цей час комунальні платежі сплачує лише за показами встановлених лічильників, проте до цього часу погашає борг, стягнутий солідарно з неї та відповідача ОСОБА_2 . Також реєстрація місця проживання Відповідачів у вказаної квартирі створює для неї перешкоди у вільному користуванні майном, а саме приватизації квартири.
Від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_12 до суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника відповідача.
Представник третьої особи Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у їх відсутність, просить вирішити справу за наявними у матеріалах справи доказами та з урахуванням наданих ними пояснень та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , 2019 р.н.
Заслухавши пояснення позивачки, показання свідків, дослідивши докази та з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 , була видана ОСОБА_5 на підставі ордеру на житлове приміщення № 389 від 29.01.1993 року, виданого Виконавчим комітетом Ради народних депутатів м. Запоріжжя на сім'ю із чотирьох осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 (арк. 21).
Згідно копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 від 09.09.2016, виданого Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління Міністерства юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , актовий запис № 6212 (арк. 22).
Згідно копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 від 15.03.2010, виданого Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління Міністерства юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , актовий запис № 1936 (арк. 23).
За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Згідно з ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
У ч. 3 ст. 71 ЖК України наведено випадки, у яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців.
Вичерпного переліку поважності причин не проживання в житловому приміщенні законодавство не встановлює, у зв'язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.
Згідно зі ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Слід зазначити, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. При вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності особи у жилому приміщення понад шість місяців та поважність причин такої відсутності.
Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів.
При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Суд має всебічно перевірити доводи сторін щодо поважності причин відсутності у жилому приміщенні понад зазначені у статті 71 ЖК України строки.
При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого жилого приміщення.
Відповідний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 454/2025/15-ц.
У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов'язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов'язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов'язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Стаття 8 Конвенції гарантує кожній особі право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. The U.K. від 24 листопада 1986 року), так і на наймача або членів його сім'ї (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18 лютого 1999 року).
Пункт 2 статті 8 Конвенції визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine»), рішення від 02 грудня 2010 року) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.
Згідно акту про не проживання осіб за місцем реєстрації від 11.04.2025, виданого уповноваженою особою ОСББ «Рубана 24», зазначено, що відповідачі фактично не проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 - з 2008 року, ОСОБА_3 - з 2019 року, також зазначено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з березня 2022 року перебувають за межами України - у Німеччині (арк. 18).
Згідно відповіді Державної прикордонної служби відповідач ОСОБА_2 виїхав за межі території України 19.08.2022, дані про в'їзд на територію України на момент розгляду справи відсутні. Відповідач ОСОБА_3 виїзджав за межі території України 22.05.2021 та повернувся в Україну 28.05.2021 (арк. 52-53).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що є сусідом позивачки, відповідача ОСОБА_2 в останнє бачив у 2014-2015 роках, а коли у нього народився син, то його якось прописали в квартирі, але він там ніколи не проживав, знає, що відповідачі виїхали за кордон зі слів позивачки.
Свідок ОСОБА_11 пояснила, що є сусідкою позивачки, мешкає в будинку з 2007 року, відповідачів взагалі ніколи не бачила, в квартирі тривалий час мешкають лише позивачка зі своїм чоловіком.
Показаннями названих свідків також підтверджуються ті обставини, які зазначені позивачем, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 втратили правовий зв'язок із квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , не проживаючи в такій, а саме: ОСОБА_2 - з 2008 року, ОСОБА_3 - з 2019 року.
Таким чином, позивачем доведено належними і допустимими доказами наявність обставин, які дають підстави для висновку, що відповідачі протягом тривалого часу не проживають у квартирі АДРЕСА_1 .
При цьому, судом в ході розгляду цивільної справи не встановлено поважності причин відсутності ОСОБА_2 понад шість місяців в квартирі за місцем реєстрації.
Враховуючи наведене правове регулювання та правові висновки Верховного Суду, беручи до уваги встановлені обставини справи, cуд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 , є підставною та підлягає задоволенню.
Разом з тим, вимога про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою у АДРЕСА_1 , не підлягає до задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції про права дитини).
Не можна вважати не поважною причину не проживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці, з одним із батьків, оскільки малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Визначальним в цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.
Наведені правові висновки узгоджуються з висновками суду касаційної інстанції, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 року у справі № 755/16152/16-ц.
Станом на день звернення до суду, ОСОБА_3 не досяг чотирнадцятирічного віку, а відтак є малолітньою дитиною у розмінні ч. 2 ст. 6 СК України, а факт не проживання дитини в квартирі, а також те, що його батько виїхав за кордон України не може бути безумовною підставою для визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання таким, що втратив право користування житлом, малолітнього ОСОБА_3 до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 15.09.2025.
Суддя Г.Б. Калугіна