15.09.2025
ЄУН 337/4771/25
Провадження №1-кс/337/371/2025
15 вересня 2025 року Слідчий суддя Хортицького районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_3 , про незаконне тримання особи відповідно до ст. 206 КПК України
встановив:
15.09.2025 року до суду надійшла скарга ОСОБА_2 , в якій вона вказує, що є матір'ю ОСОБА_3 12 вересня 2025 року, приблизно о 15-30 годин він добровільно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою оформлення відстрочки від мобілізації. Підставою для надання йому відстрочки є те, що він є офіційним доглядальником інваліда І групи - ОСОБА_4 . Попри це, після звернення до ТЦК та СП його не відпустили, фактично позбавили свободи та утримують без будь-яких законних підстав чи судового рішення. Крім того син має серйозні проблеми зі здоров'ям. Є підстави вважати, що він пройшов ВЛК під тиском працівників ТЦК та СП та без належних документів.
Вона зверталася до Хортицького районного відділку поліції №5 м. Запоріжжя із заявою про незаконне утримання сина (дата звернення - 13.09.2025). На даний момент правоохоронні органи не відреагували на звернення та жодних дій не вчинили. Вважає, що утримання сина у ТЦК та СП є незаконним, що суперечить ст. 29 Конституції України (право на свободу та особисту недоторканність), ст. 3, 28 Конституції України (право на повагу до гідності та охорону здоров'я), ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України.
Просить негайно перевірити обставини тримання та законність підстав тримання ОСОБА_3 у ІНФОРМАЦІЯ_2 та/або іншого ймовірного місця його перебування. Зобов'язати посадових осіб ТЦК та СП надати суду документи та пояснення щодо правових підстав його утримання. У випадку встановлення незаконного позбавлення свободи - постановити ухвалу про його негайне звільнення. Зобов'язати ТЦК та СП врахувати обставини, що він є офіційним доглядальником інваліда І групи та має серйозні захворювання, які перешкоджають його призову та перебуванню у військовій службі.
Дослідивши матеріали заяви, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Стаття 2 КПК України передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Відповідно до ч. 3 ст. 206 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Стаття 206 КПК України регулює відносини під час досудового розслідування, а саме - запобіжні заходи, затримання особи, а слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою, органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
З аналізу положень статті 206 та інших положень КПК України вбачається, що нею врегульовано порядок здійснення контролю слідчим суддею щодо законності тримання осіб під вартою, а зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи (яка позбавлена свободи), слідчий суддя уповноважений під час розгляду скарги на незаконне тримання під вартою або іншого клопотання (скарги), розгляд яких віднесено до його повноважень та які подані в порядку, передбаченому КПК України, а тому у слідчого судді відсутні повноваження надавати оцінку діям службових осіб РТЦК та СП та військової частини щодо виконання порядку проведення призову громадян України на строкову військову службу.
Слідчий суддя дійшов висновку, що КПК України не передбачено право слідчого судді з'ясовувати підстави затримання особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, та у зв'язку з розглядом скарг/заяв, поданих за межами положень кримінального процесуального закону.
Матеріали заяви, поданої ОСОБА_2 в порядку ст.206 КПК України, не містять відомостей того, що заявниця являється матір'ю ОСОБА_3 і її син був затриманий уповноваженою службовою особою РТЦК та СП без ухвали слідчого судді.
Відповідно до норм кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи ТЦК та СП не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції. Відтак, ОСОБА_5 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
Суд констатує, що призов громадянина на військову службу під час мобілізації не є позбавлення особи права на свободу, а є обов'язком громадянина України, передбачений ст. 65 Конституції України, відтак, не є незаконним утриманням особи.
У разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаних із мобілізацією, особа, яка вважає, що її права порушені (або її представник) з метою судового захисту має право звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі наявності відомостей про вчинення стосовно особи протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень - до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
У рішенні від 21 листопада 2019 року у справі «Мельник проти України» (CASEOFMELNYKv.UKRAINE) (заява № 72286/01) Європейський Суд з прав людини наголосив, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Незгода із діями працівників ТЦК та СП не належить до юрисдикції та повноважень слідчого судді, компетенція якого розповсюджується лише на стадію досудового розслідування. А тому, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для розгляду у порядку ст. 206 КПК України заяв, скарг, поданих не в рамках кримінального провадження.
Частиною 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Порядок розгляду суддею питань, визначених ст. 206 КПК України, положення цього Кодексу не регулюють, а тому слідчий суддя вважає, що слід застосувати норму ч. 4 ст. 304 КПК України щодо відмови у відкритті провадження за скаргою, яка подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Таким чином, у відкриті провадження за заявою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 , про незаконне тримання особи відповідно до ст.206 КПК України необхідно відмовити.
Керуючись ст. 206, 303-304 КПК України, слідчий суддя -
У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_3 , про незаконне тримання особи відповідно до ст.206 КПК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її отримання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1