1Справа № 335/8865/25 3/335/2323/2025
09 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Романько О.О., розглянувши у судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, не працюючого, паспорт громадянина України № НОМЕР_1 виданий органом 2312 від 11.02.2022, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , тел. НОМЕР_3 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 333882 від 25.08.2025, ОСОБА_1 25.08.2025 о 23 годині 23 хвилин, у м. Запоріжжі по вул.Сєдова, буд.31, неодноразово не виконав законе розпорядження про припинення правопорушення, що виразилося у виді нецензурної лайки, поводив себе зухвало та нахабно, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, наполягав, що не вчиняв хуліганських дій, оскільки відносно нього не було складено протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП. Він не заперечує того, що був у збудженому стані, так як його зупинили на автомобілі та доставили до лікарні на освідування щодо стану наркотичного чи алкогольного сп'яніння, точно якого йому не пояснили. Згідно висновку лікаря ОСОБА_2 № 6276 від 25.08.2025, складеного о 23.25 год., він не перебував в будь-якому стані сп'яніння. Через це поліцейський залишив його в лікарні та відмовився доставити до місця зупинки і самого автомобіля, які знаходилися досить віддалено від самої лікарні. Наближалася комендантська година, він розхвилювався, що не встигне дістатися свого автомобіля, а потім місця проживання до визначеного часу. Тому виказав своє невдоволення поведінкою поліцейських, які йому обіцяли доставити його після проходження обстеження до того місця, де залишився його автомобіль. Далі він був змушений викликати свого знайомого щоб він його забрав з лікарні та довіз до автомобіля. Разом з тим, після того як він виказав свої претензії поліцейським, його силою затримали та доставили до відділення поліції. Це його ще більше обурило. Окрім протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, будь-якого іншого протоколу відносно нього не складали, винуватим у дрібному хуліганстві його не визнавали, тому він вважає, що будь-яких хуліганських дій, про які зазначено в протоколі, він не вчиняв.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Статтею 185 КУпАП передбачено відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП України, суду надано наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 333882 від 25.08.2025; рапорт співробітника поліції від 26.08.2025; протокол про адміністративне затримання АА № 049822 від 25.08.2025; пояснення ОСОБА_1 , дорученням про надання безоплатної вторинної правничої допомоги; компакт-диск.
Кваліфікуючою ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, визначається спосіб його вчинення, злісність непокори, що є відмовою від виконання наполегливих, неодноразово повторених, проте в той же час законних вимог чи розпоряджень поліцейського під час виконання ним службових обов'язків або відмова, виражена в зухвалій формі, яка свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
При цьому, на наявність складу правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, в діях особи впливає не лише вимога, яка була поставлена працівниками поліції, але й наявність обставини, у зв'язку з якою вона висувалась.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується неодноразове невиконання законного розпорядження про припинення правопорушення, виражалось у виді нецензурної лайки, зухвалої поведінки та нахабства. Проте, з досліджених судом матеріалів адміністративної справи не встановлено будь-яких даних щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення за ознаками дрібного хуліганства відносно останнього та притягнення його до адміністративної відповідальності за його вчинення у встановленому законом порядку, відповідно до ст.173 КУпАП. Також, у протоколі не заначено повністю відомостей про таке правопорушення і всіх необхідних складових, зокрема того, що така нецензурна лайка відбувалася у громадському місці.
Для повного та всебічного з'ясування обставин справи, судом у судовому засіданні за допомогою технічних засобів, підлягав перегляду відеозапис події, який збережений на DVD-диску. При поміщенні відповідного диску до технічного пристрою було виявлено, що такий диск є новим, навіть не відформатованим та не містить на собі будь-якого запису.
З огляду на зазначене, суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, що б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду.
Також суд звертає увагу на те, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суди неодноразово в своїй практиці звертають увагу на те, що по суті, таку ситуацію, в якій в підтвердження винуватості особи надано лише протокол про адміністративне правопорушення, в противагу яким ставляться пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, можна характеризувати як «показання на показання».
В своєму рішенні у справі «Старков та Тищенко проти Росії» від 17.12.2019 ЄСПЛ звернув увагу на те, що єдиними доказами, на які посилалися суди при визнанні заявників винними, були протоколи про адміністративні правопорушення та заяви співробітників поліції. Суд, вважав, що нездатність національних судових органів отримати свідчення незалежних спостерігачів за оспорюваними подіями, підірвала справедливість судового розгляду (п. 26 Рішення).
Таким чином, при оцінці та співставленні комплексу доказів, які надані в підтвердження винуватості ОСОБА_1 , суд позбавлений можливості однозначно оцінити його дії, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення.
На переконання суду, долучені до адміністративного матеріалу докази не підтверджують наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, яке інкримінується ОСОБА_1 , а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Коробов проти України»).
Стаття 62 Конституції України зазначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таке положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський суд з прав людини у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Оцінивши докази, долучені до справи, суд приходить до висновку про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, інкримінованого ОСОБА_1 ..
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи встановлені обставини недоведеності поза розумним сумнівом матеріалами справи факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 185, 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: О.О. Романько