1Справа № 333/7494/24 2/335/336/2025
15 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Романько О.О., за участю секретаря судового засідання Корсунової Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал») в особі представника Столітнього Михайла Миколайовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») в особі представника Столітнього М.М. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.02.2022 ОСОБА_1 уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») договір про надання споживчого кредиту № 5587040, згідно умов якого ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачеві кредит в сумі 11 000,00 грн. на строк 360 днів, а відповідач зобов'язалася повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
25.09.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та позивачем укладено договір факторингу № 25.09/23-Ф, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 53 247,70 грн., з яких 11 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 29 113,29 грн. - сума заборгованості за відсотками та 13 134, 00 проценти за 60 календарних днів (23.11.2022 по 21.01.2023).
Відповідач зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним не виконала.
З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором № 5587040 від 23.02.2022 в розмірі 53 247,70 грн., та понесені судові витрати.
Ухвалою судді від 11.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
18.10.2024 представником відповідача адвокатом Пузіним Д.М. надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважають, що зазначений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідач ОСОБА_1 кредитний договір №5587040 від 23.02.2022 в електронному вигляді з ТОВ «Авентус Україна» не укладала та не підписувала. Матеріали справи містять копію договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, графік платежів, який є додатком до вказаного договору, і паспорт споживчого кредиту, де зазначено, що їх підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису. Проте, позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу.
Додатково зазначили, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. До суду надано паперові копії електронних доказів, а оригінали цифрового файлу в форматі PDF, DOC(X), XML надано не було, тобто неможливо перевірити відповідність копії оригіналу. На цей час відсутні будь-які докази, що підтверджують перерахування ТОВ «Авентус Україна» коштів відповідачу згідно із договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту та отримання саме відповідачем вищезазначених коштів. А також відсутні будь-які підтвердження отримання відповідачем повідомлень про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 5587040 від 23.02.2022, відповідно до Договору факторингу № 25.09/23-Ф від 25.09.2023, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна».
Також вказали, що ставлять під сумнів відповідність поданих паперових копій електронних доказів, які долучені до позовної заяви оригіналам, а саме - договір факторингу № 25.09/23-Ф від 25.09.2025, укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна».
Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Крім того, зазначили, що відповідно до позовної заяви станом на дату звернення до суду ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» заборгованість відповідача за кредитним договором № 5587040 від 23.02.2022 становить : 11 000 грн. - сума кредиту, 29 113 грн. 70 коп. - сума процентів за користування кредитом, 13 134 грн. - сума процентів за 60 календарних днів. Однак, з 24.02.2022 по теперішній час у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за №64/2022» за №2102-ІХ від 24.02.2022 та Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні діє воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і діє на теперішній час. Пункт 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України (в редакції з 17 березня 2022 року) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та фінансова установа не мали права нараховувати у період дії в Україні воєнного стану позичальнику, який мав прострочення виконання грошового зобов'язання за договором, як 3% річних, так й інфляційних втрат, оскільки за законом відповідач звільнений від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК. В задоволенні позову прохали відмовити в повному обсязі (а.с.116-122).
23.10.2024 представником позивача надано відповідь на відзив, відповідно до якого прохали клопотання про витребування інформації в АТ «ПУМБ» задовольнити та зазначили, що кредитний договір укладений між ТОВ «Авентус України» та відповідачем повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана позивачем в позовній заяві.
23.02.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір № 5587040 про надання споживчого кредиту.
Так, на підтвердження укладання Договору про надання споживчого кредиту з ТОВ «Авентус Україна», позивачем було надано електронний доказ в паперовій формі (додаток до позовної заяви №4), який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «M640568», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомилася та погодилася з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.
Далі зазначили, що відповідач, оформлюючи кредитний договір заходить на Веб- сайт ТОВ «Авентус Україна» за посиланням https://www.creditplus.ua, реєструється та створює електронний кабінет, до якого йому надходить текст кредитного договору та де він має змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту, інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Таким чином, відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідач. А тому, вважають, що не має жодних сумнівів в тому, що 23.02.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих вимог та укладено електронний Договір №5587040 про надання споживчого кредиту не виникає.
Окремо зазначили щодо перерахування коштів та розрахунків.
Так, переказ коштів, виданих в межах кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 ,яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера.
Позивач вважає, що наданий розрахунок є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості у цій справі. Так, укладаючи кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів на наступних умовах: 1.5.1.Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. 1.5.2. Знижена процентна ставка 0,995 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 25.03.2022 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першогоплатежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове достроковеповернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає відТовариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чимрозмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентноюставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентноюставкою. У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальноїзнижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється застандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, щопередбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.»
25.03.2022 відповідач не здійснила оплату процентів згідно графіку платежу та не повернула тіло кредиту.
Також зазначили, що наданий позивачем до суду першої інстанції поденний розрахунок заборгованості (картка обліку) є належним та допустимим доказом заборгованості.
Далі зауважили зауважити, що п. 10.8 Договору, відповідно до якого підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, зокрема, що: - перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті ; - він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», що розміщені на Веб-сайті та затверджені наказом №19-ОД від 05.01.2022, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Підписуючи договір, позичальник погоджувався на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів. У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку.
У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
Враховуючи викладене, нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору.
Також зазначили, що на виконання вимог чинного законодавства ані первісним кредитором, ані позивачем не здійснювалось нарахування неустойки та пені за невиконання умов кредитного договору.
Враховуючи викладене, нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору.
Таким чином, відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, чим порушив умови договору.
19.05.2025 представником позивача надана заява про здійснення найменування позивача у цивільній справі, в якій зазначили, що рішенням № 251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Представник позивача в судове засідання, не з'явився. В позові представником позивача зазначено про розгляд за відсутності представника позивача.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилася, причину неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. 18.10.2024 представником відповідача адвокатам Пузіним Д.М. надано відзив та 02.12.2024 та 17.02.2025 надав заяву про розгляд справи за їх відсутності.
12.03.2025 клопотання представника позивача задоволено та винесено ухвалу про витребування у АТ «ПУМБ» інформацію, щодо факту належності платіжної карти НОМЕР_1 ОСОБА_1
28.03.2025 на виконання ухвали суду АТ «ПУМБ» надано витребувану судом інформацію.
У зв'язку із зазначеним, на підставі ст. ст. 247 ЦПК України, суд розглянув справу за відсутності сторін у справі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши надані позивачем докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідач пройшла реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Авентус Україна» (надалі - «ІТС»).
Потім для безпосереднього оформлення кредиту відповідач в ІТС обрала бажану суму кредиту та строк кредитування; ознайомилася з текстом примірного кредитного договору, що пропонувався для укладання, інформацією зазначеною в частині 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншою необхідною інформацією, шляхом перенаправлення (відсилання) до них/неї, що повністю відповідає частині 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Після прийняття ТОВ «Авентус Україна» позитивного рішення щодо надання кредиту відповідачу Товариство зробило пропозицію в особистому кабінеті укласти електронний кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомилася до моменту укладання.
Після прийняття відповідачем умов кредитного договору з нею було укладено електронний кредитний договір, який був підписаний відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «М640568».
Таким чином, 23.02.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено кредитний договір № 5587040, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» зобов'язалося надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених зазначеним договором, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним на умовах, передбачених договором (а.с. 85-90). У цей же день відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 10-11).
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 11 000, 00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача НОМЕР_1 .
25.09.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 25.09/23-Ф, за яким позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 40 113,70 грн., з яких 11 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 29 113,29 грн. - сума заборгованості за відсотками, що підтверджується витягом з реєстру боржників (а.с 35-39).
Станом на 25.03.2022 відповідач не здійснила оплату процентів згідно графіку платежів та не повернула тіло кредиту.
Позивачем за період з 23.11.2022 по 21.01.2023 нараховано 13 134, 00 процентів з урахуванням денної ставки в розмірі 1,99 % за 60 календарних днів.
Згідно з листом Центру операційної підтримки АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/3683бт від 24.03.2025 в банку на ім'я ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_3 до поточного рахунку НОМЕР_4 у гривні. Кошти в сумі 11 000,00 грн. 23.02.2022 були зараховані на банківську картку № НОМЕР_3 , яка випущена на ім'я ОСОБА_1 за платіжною операцією переказу, де платник - ТОВ «Авентус Україна», надавач платіжних послуг з переказу коштів - ТОВ «Пейтек Україна» (а.с. 181).
Відповідно до рішення № 251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Відповідно до п.10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постановою Правління НБУ від 03 листопада 2021 року № 113 Договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу 6 споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_5 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права.
Відповідно до частини 3 статті 656 ЦК України відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни; (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Відповідно до п. 1.1. Договору факторингу за цим договором Позивач (Фактор) зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» (Клієнта) (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно п. 1.2. Договору факторингу перехід від клієнта (ТОВ «Авентус Україна») до Фактора (Позивача) вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор (Позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права Вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора (Позивача) права вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Отже, з врахуванням пункту п. 1.2. Договору факторингу, право грошової вимоги за кредитним договором № 55877040 від 23.02.2022 перейшли до позивача 25.09.2023 - з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 25.09/23-Ф від 25.09.2023.
Згідно з Актом прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №25.09/23-Ф від 25.09.2023 на час укладення договору факторингу заборгованість, яка обліковувалася за ОСОБА_1 становила 40 113,70 грн., яка складалася з: 11 000,00 грн. - основна сума боргу; 29 113,70 грн. - заборгованість за відсотками.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за договором № 55877040 від 23.02.2022 вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем, як правонаступника ТОВ «Авентус Україна» становить 53 247,70 грн., з яких 11 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 29 113,29 грн. - сума заборгованості за відсотками та 13 134, 00 проценти за 60 календарних днів (а.с. 24-38).
Вказані обставини не спростовані відповідачем.
Разом з тим, позивачем не доведено підстав для нарахування процентів за 60 календарних днів (23.11.2022 - 21.01.2023) в розмірі 13 134 грн.
В договорі факторингу конкретно не визначено того, що після відступлення прав грошових вимог до фактора переходить право нарахування процентів.
У такому випадку нарахування штрафних санкцій можливе не на підставі умов договору, а на підставі ст. 625 ЦК України (3% річних). Але таких вимог позивач не висував.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Таким чином, електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Сторони вільні обрати форму правочину, в т.ч. електронну. Тож електронний договір не може бути визнаний недійсним виключно через те, що він має електронну форму.
За ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства чи за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою,яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаютьсяіншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет- магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами». А тому, підписання відповідачем шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.
Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020, проте у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20 був сформульований правовий висновок, відповідно до якого учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: оригінал; електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Наведені правові позиції Верховного Суду ґрунтуються на презумпції свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства. Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги.
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Отже, договір факторингу є підставою для заміни сторони кредитора у грошовому зобов'язанні.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.
На підставі ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач факт укладання нею кредитного договору, невиконання зобов'язань за цим договором не спростувала, також як і наданого позивачем розрахунку заборгованості, доказів погашення заборгованості на користь позивача або первісного кредитора не надавала.
Таким чином, виходячи із закріпленої у ст. 614 ЦК України презумпції вини боржника у зобов'язанні, яка відповідачем не спростована, суд вважає позовом таким, що підлягає задоволенню.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідачу надавався строк на надання до суду відзиву на позовну заяву і всіх доказів, які можливо доставити до суду, що підтверджують заперечення проти позову, але відзив до суду не надходив. Відповідачем не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості, він не суперечить вимогам закону, і тому суд бере його за основу.
При цьому, з огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, понесених сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України). Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Позивачем за звернення до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.. Стягненню підлягає сума судового збору пропорційно задоволеним вимогам (75,33%), що становить 1824,79 грн.
У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов'язані з розглядом справи.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі і факт надання ним правової допомоги позивачеві підтверджено договором про надання правової допомоги № 17/07-2023 від 17.07.2023, укладеним між позивачем та адвокатом Столітнім М.М. (а.с. 36-37), звітом про надання правової допомоги за вищезазначеним договором, який містить детальний опис наданих адвокатом позивачеві послу на загальну суму - 10 000 грн. 00 коп. (а.с. 18); рахунком на оплату по замовленню від 06.08.2024 № 3899/06/08, що підтверджує сплату позивачем гонорару представникові в сумі 10 000,00 грн. (а.с. 18).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19.
Про неспівмірність судових витрат на правничу допомогу представник відповідача у відзиві на позов не зазначав.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.
Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
Зокрема на це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.
З урахуванням вищевикладеного та того, що відповідач з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивача до суду не звертався, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі пропорційному задоволеним вимогам (75,33%), що становить 7533,00 грн.
Доказів понесення інших витрат представником позивача суду не надано, із заявами про намір надати докази понесення витрат після ухвалення рішення представник позивача до суду не звертався.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 137, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 353-354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» в особі представника Столітнього Михайла Миколайовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», ідентифікаційний код 44559822 (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2) заборгованість за кредитним договором від №5587040 від 23.02.2022 в розмірі 40 113 (сорок тисяч сто тринадцять) гривень 70 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 11 000 (одинадцять тисяч) гривень 00 копійок, 29 113 (двадцять дев'ять тисяч сто тринадцять) гривень 70 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_6 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ««Фінтраст Капітал» ідентифікаційний код 44559822 (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2) судові витрати в загальному розмірі 9357 (дев'ять тисяч триста п'ятдесят сім) гривень 79 копійок, які складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 7 533 (сім тисяч п'ятсот тридцять три) гривні 00 копійок та судового збору в розмірі 1824 (одна тисяча вісімсот двадцять чотири) гривні 79 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення повністю складене 15.09.2025.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О. О. Романько