Справа № 308/5957/24
15 вересня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Данко В.Й.,
за участю:
секретаря судового засідання Павлюх Л.М.,
розглянувши заяву Бичкова Володимира Вячеславовича, який діє в інтересах адвокатського об'єднання «Статус», про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до адвокатського об'єднання «Статус» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, та поновлення на роботі
до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від представника відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення суду, а саме - в частині вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Заява обґрунтована тим, що відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується документально доданими до заяви доказами. За наслідками розгляду справи по суті суд позов задовольнив частково, що для забезпечення пропорційного стягнення судових витрат зумовлює необхідність у стягненні з позивача витрат на юридичні послуги, якими користувався відповідач. Поряд із цим, при ухваленні судом рішення по суті питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалося.
12.09.2025 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу. В обґрунтування заперечень позивач вказує на те, що заявлені представником відповідача витрати є завищеними.
Крім того, позивач вважає, що представник відповідача не подавав заяв, які би у розумінні частини 8 статті 141 ЦПК України слугували підставою для вирішення питань щодо розподілу судових витрат після ухвалення рішення суду.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають юридичне значення для розгляду справи розгляду та вирішення по суті поданої представником позивача заяви, суд встановив таке.
На розгляді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебувала справа №308/5957/24 за позовом ОСОБА_1 до адвокатського об'єднання «Статус» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, та поновлення на роботі.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.09.2025 по справі №308/5957/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема:
-визнано незаконним та скасовано наказ №3-к Адвокатського об'єднання «Статус» від 29.02.2024 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади адвоката;
-поновлено ОСОБА_1 на посаді адвоката в Адвокатському об'єднанні «Статус» з 29.02.2024. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді адвоката в Адвокатському об'єднанні «Статус» допущено до негайного виконання;
-стягнуто з адвокатського об'єднання «Статус» код ЄДРПОУ 38754495, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 29А на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.03.2024 по 01.09.2025 у розмірі 13 920 (тринадцять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 12 коп. із проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства. Рішення суду в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, а саме - в розмірі 773 (сімсот сімдесят три) грн. 34 коп. допущено до негайного виконання з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства;
-у задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю;
-вирішено питання розподілу судових витрат в частині судового збору.
Суд з'ясував, що позивач у позовній заяві (Т.1, а.с.6) вказував про те, що докази на підтвердження понесених адвокатських витрат будуть надані у подальшому.
На аналогічні обставини звертав увагу й відповідач у відзиві (Т.2, а.с.169), зазначаючи про те, що гонорар адвоката обчислюється погодинно.
За таких обставин питання розподілу решти судових витрат, що пов'язані з розглядом справи, не вирішувалося.
Виходячи з наявності підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, представник відповідача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Надаючи правову оцінку заяві представника відповідача, суд виходив із такого.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На переконання суду, посилання представника відповідача у відзиві (Т.2, а.с.169) на те, що докази про склад та обсяги витрат на професійну правничу допомогу будуть подані не пізніше строку, встановленого ЦПК України, позаяк оплата юридичних послуг проводиться погодинно, цілком узгоджуються із приписами статті 141 ЦПК України.
Суд вважає, що наявність вищевказаного своєчасного (на стадії підготовчого провадження) застереження з боку представника відповідача уможливлює вирішувати питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем, після ухвалення рішення по суті спору.
При цьому суд зауважує, що процесуальний закон для учасника справи імперативно не детермінує форми та реквізитів заяви, про яку йдеться у частині 8 статті 141 ЦПК України.
Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За обставин цієї справи суд встановив наявність підстав для частково задоволення позову, тому витрати на професійну правничу допомогу мають стягувати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З приводу стягнення адвокатських витрат суд зазначає про таке.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно з частиною 1 статті 26 цитованого Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру або погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Вказане узгоджується із правовим висновком відображеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі №922/1964/21.
Згідно з частиною 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).
Згідно з частинами 5 та 6 цієї ж статті ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат.
При цьому суд наголошує на тому, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Водночас суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною 4 статті 141 ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
За змістом частини 5 цієї ж статті ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини 9 статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Вказане узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.01.2021 по справі № 280/2635/20 та від 03.10.2019 по справі №922/445/19.
Крім того, системний аналіз наведеного правового регулювання дає підстави стверджувати про необхідність розмежування понять «зменшення судових витрат» та «розподіл судових витрат».
У цьому контексті суд бере до уваги правові висновки, відображені в постановах Верховного Суду від 22.12.2021 по справ №873/212/21, від 01.12.2021 по справі №910/20852/20 та від 30.11.2020 по справі №922/2869/19.
Так, в силу положень статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені статтею 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 по справі № 904/4507/18.
Екстраполюючи викладене на обставини цієї справи, суд вказує на те, що відносини представництва між відповідачем та його представником виникли на підставі договору про надання правничої допомоги №29/04 від 29.04.2025.
Згідно з пунктом 1 цього договору сторони погодили, що предметом договору є надання адвокатом Бичковим В.В. професійної правничої допомоги та здійснення представництва у цивільній справі №308/5957/24.
Відповідно до розділу 3 цього договору сторони погодили гонорар та умови його оплати, визначивши, що оплата адвокатських послуг є погодинною та становить 1500 гривень. Гонорар підлягає виплаті на підставі акту прийому-передачі послуг протягом 3-х робочих днів, але не пізніше строку подання його для розподілу судових витрат на банківський рахунок, вказаний у договорі.
У подальшому між АО «Статус» і адвокатом Бичковим В.В. укладено договір про надання професійної правничої допомоги №30/04 від 30.04.2025, яким доповнено договір №29/04 від 29.04.2025 розділ 3 договір викладено в оновленій редакції.
Так, із урахуванням змін та доповнень АО «Статус» і адвокатом Бичковим В.В. погоджено, що оплата адвокатських послуг є погодинною та становить 1500 грн./год. без ПДВ не залежно від виду професійної правничої допомоги. Гонорар підлягає виплаті на підставі акту прийому-передачі послуг протягом 5-ти робочих днів, але не пізніше строк подання його для розподілу судових витрат, на банківський рахунок, вказаний у договорі. За змістом пункту 3.3. договору №30/04 від 30.04.2025 узгоджено, що акт прийому-передачі послуг має відповідати змісту виставленого рахунку-фактури. У пункті 3.4. договору №30/04 від 30.04.2025 сторони погодили також час, який не включається до погодинного гонорару.
На підтвердження заявленого розміру понесених адвокатських витрат представник відповідача долучив:
-рахунок-фактуру №04/09 від 04.09.2025, у якому міститься розбивка видів професійної правничої допомоги, витраченого часу та суми гонорару. У рахунку-фактурі відображено, що загальна вартість юридичних послуг складає 18 165 грн. 00 коп. без ПДВ;
-платіжну інструкцію №105 від 05.09.2025, з якої вбачається, що АО «Статус» здійснило переказ коштів на користь адвоката Бичкова В.В. у розмірі 18 165 грн.; призначення платежу - «гонорар адвокату (справа №308//5957/24) згідно договору №30/04 від 30.04.2025 р. Без ПДВ»;
-договір про надання професійної правничої допомоги №30/04 від 30.04.2025;
-договір про надання професійної правничої допомоги №29/04 від 29.04.2025;
Із урахуванням матеріалів справи та змісту рахунку-фактури №04/09 від 04.09.2025 вбачається, що обчислення гонорару здійснювалося виходячи з такого:
1)підготовка клопотання про залучення третьої особи від 01.05.2025, витрачено 1 год., сума гонорару 1500 грн.;
2)підготовлено додаткові пояснення від 08.05.2025 (Т.2, а.с.193), витрачено 0,5 год., сума гонорару 750 грн.;
3)підготовлено відзив на позовну заяву від 08.05.2025 (Т.2, а.с.149), витрачено 4,5 год., сума гонорару 6 750 грн.
4)підготовлено заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву від 01.06.2025 (Т.2, а.с.213), витрачено 3 год., сума гонорару 4500 грн.;
5)підготовлено додаткові пояснення від 18.08.2025 (Т.3, а.с.19) витрачено 0,25 год., сума гонорару 375 грн.;
6)представництво інтересів АО «Статус» в режимі відеоконференції 09.05.2025, 03.06.2025, 19.08.2025, 01.09.2025, загальна сума гонорару 4290 гривень.
Надаючи правову оцінку заявленому розміру адвокатських витрат, про відшкодування яких просить відповідач, суд доходить до переконання про те, що їх розмір є завищеним з огляду на таке.
Суд вказує про те, що правова позиція відповідача та його представника відповідача фактично було сформована у відзиві на позовну заяву, тоді як доказів якісно нового комплексного та всебічного вивчення юридичної природи спірних правовідносин для підготовки заперечень та додаткових пояснень суду не надано та з матеріалів справи не вбачається.
У цьому контексті заслуговують на увагу твердження позивача, викладені у письмових запереченнях.
При цьому з обставин справи слідує, що позиція відповідача в цілому зводилася до заперечень проти трудових відносин між сторонами у справі.
Поряд із цим, додаткові пояснення від 08.05.2025 стосуються виключно обставин щодо відмови позивача від частини позовних вимог.
Крім того, відповідачем та його представником не надано докази того, що справа має значний суспільний інтерес або її вирішення могло би суттєво вплинути на репутацію відповідача.
Участь представника відповідача у розгляді справи в режимі відеоконференцзв'язку документально підтверджується.
Водночас суд звертає увагу на те, що підготовче провадження у справі закрито 30.07.2025, тобто до цього часу аналіз спірних матеріально-правових відносин не здійснювався.
Вказані обставини суд розцінює з точки зору співвідношення вартості оплати адвокатських послуг, які пов'язані з розглядом справи по суті, та тих, цільове призначення яких стосується збору доказового матеріалу та носить попередній (підготовчий) характер, а відтак потребує іншого рівня підготовки адвоката.
Також суд враховує посилання представника відповідача не брати під час розподілу витрат до уваги суму витрат у розмірі 1500 грн., понесених відповідачем за підготовку клопотання про залучення третьої особи від 01.05.2025.
Таким чином, суд доходить до переконання, що з урахуванням принципів справедливості та пропорційності з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати за професійну (правничу) допомогу в розмірі 4 000 гривень.
Керуючись статтями 12, 13, 18, 81, 133-141, 259, 263-265, 270 ЦПК України, суд
заяву Бичкова Володимира Вячеславовича, який діє в інтересах адвокатського об'єднання «Статус», про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь адвокатського об'єднання «Статус» код ЄДРПОУ 38754495, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 29А витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
У задоволенні решти заяви відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.Й. Данко