Справа № 308/8918/25
15 вересня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Газій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансових послуг «Стандартний» №2111569074692 від 25.04.2021, посилаючись на те, що 25.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем було укладено зазначений договір, за яким остання отримала кредит у розмірі 4?800,00 грн строком на один рік, однак взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у сумі 58?537,92 грн, з яких: 4?800,00 грн - основний борг, 53?737,92 грн - нараховані проценти на дату відступлення права вимоги.
При цьому первинним кредитором ТОВ «Служба миттєвого кредитування» було відступлено право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Вердикт Капітал» (далі ТОВ «Вердикт Капітал»), а ТОВ «Вердикт Капітал», в свою чергу, відступило право вимоги ТОВ «Коллект Центр», яке набуло право вимоги на підставі договору про відступлення права вимоги.
16.07.2025 засобами поштового зв'язку відповідач ОСОБА_1 надіслала до суду відзив на позовну заяву, який зареєстрований канцелярією суду 29.07.2025. У відзиві відповідач зазначає, що позивачем нараховані проценти за користування кредитними коштами поза межами строку дії кредитного договору, при цьому їх розмір у кілька разів перевищує суму основного боргу (тіло кредиту), що свідчить про несправедливість умов договору. Крім того, умови договору є суперечливими, оскільки в його тексті містяться різні строки повернення грошових коштів. Детальна інформація про автопролонгацію договору відсутня як у паспорті кредиту, так і в інших інформаційних документах, а положення про автопролонгацію викладене складно, незрозуміло та без належного повідомлення відповідача про його наявність. Відсутність окремої згоди відповідача на застосування автопролонгації, а також відсутність чіткого і зрозумілого викладення відповідного пункту ставить відповідача у нерівне становище з позивачем та робить зазначену умову несправедливою. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
25.07.2025 позивач надав письмову відповідь на відзив, у якій зазначив, що розрахунок заборгованості містить деталізацію складових заявленої суми із зазначенням періоду нарахувань та відповідних умов договору. Відповідач не надав жодних доказів виконання зобов'язань або контррозрахунку, який би спростовував наведені суми. Позивач вказує, що відповідно до умов кредитного договору від 25.04.2021 строк користування кредитними коштами становив один рік, орієнтовний строк повернення - 16 днів, при цьому розмір процентної ставки був визначений фіксовано та змінювався залежно від фактичного строку користування кредитом. Проценти нараховувалися лише в межах строку дії договору - до 25.04.2022. Посилання відповідача на несправедливість умов договору є безпідставними, оскільки він добровільно погодився з ними при підписанні договору та не заявляв зауважень чи вимог про їх зміну, а положення Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування» стосуються штрафних санкцій, які у даному випадку не нараховувалися.
Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
25.07.2025 через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін.
Інші процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.06.2025 вказану справу передано на розгляд судді Голяни О.В.
Ухвалою суду від 25.06.2025 постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 08.09.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи з повідомленням сторін.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
25.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг «Стандартний» №2111569074692 від 25.04.2021.
Згідно з п.1.1 Договору товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті та складає 4800,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.
Відповідно до п.1.3. договору орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.
Згідно п.1.4. договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.б); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в). д) тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до п.п.1.4.1.,1.4.2 договору нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.
Згідно з п.1.9. договору граничний строк кредитування (строк дії договору): 1 рік. В п.4.2 договору зазначена реальна річна процентна ставка.
Товариство має право здійснити автоматичне подовження строку дії кредитного договору на наступний термін за умови сплати позичальником (або за умови договірного списання) нарахованих за договором відсотків без оформлення /підписання будь-яких додаткових угод, звернень тощо (п.п. 2.1.1.11 п. 2 Договору).
Відповідно до пункту 4.3 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідно до п.4.9 позичальник підтверджує, що: отримав від товариства до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, у тому числі інформацію, що міститься у ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; отримав підписаний сторонами екземпляр договору, графік платежів, паспорт кредиту; ознайомлений з умовами Закону України «Про захист прав споживачів», повідомленням суб'єкта персональних даних про його права, визначені Законом України «Про захист персональних даних», мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані та правилами; отримав кредит не на споживчі цілі; інформація надана товариством з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
У додатку №1 до договору «Заява анкета» зазначено, що нараховані проценти обов'язкові до сплати на 16 день з моменту отримання кредиту. Строк кредитування - 365 днів з правом повернення достроково та зобов'язання повернути кредит у розмірі 4800 грн та проценти у розмірі 1356,00 грн. Дата початку нарахування процентів за користування кредитом визначена сторонами з 25.04.2021.
Договір про надання фінансових послуг, додаток до нього укладено в електронному вигляді, шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
В Паспорті споживчого кредиту, підписаному електронним підписом одноразовим ідентифікатором, також зазначена інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти.
ТОВ «Служба миттєвого кредитування» свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_1 за договором №2111569074692 від 25.04.2021 виконало та надало їй кредит в сумі 4 800,00 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 05.03.2025.
01.12.2021 укладено договір №1-12, відповідно до якого ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2111569074692.
Пунктом 2.3. договору №1-12 від 01.12.2021 передбачено,що з дати відступлення Прав Вимоги Фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані Клієнтом) за Договорами фінансових послуг за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь?яких платежів і комісій, а також право вимагати у Боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов Договорів фінансових послуг .
10.03.2023 укладено договір №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2111569074692.
Станом на день формування позовної заяви загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором №2111569074692 від 25.04.2021 становить 89 095.20 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) 4800.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 84295.20 грн
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №2111569074692 від 25.04.2021 в розмірі 58 537.92грн, що складається із заборгованості за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) в розмірі 4800.00 грн; заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 53737.92 грн.
Оцінка суду.
Відповідно до частин 1, 3, 4 та 5 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором . Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Стаття 638 ЦК України вказує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 Закону України «Про електрону комерцію»).
У ст. 11 Закону України « Про електрону комерцію» зазначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
В силу ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, матеріалами справи належним чином доведено факт отримання відповідачкою кредитних коштів, що підтверджується довідкою про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в позику коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Відповідач у відзиві зазначає, що позивач безпідставно нарахував проценти за межами строку дії кредитного договору, їх розмір суттєво перевищує суму основного боргу, умови договору суперечливі щодо строків повернення коштів, а положення про автопролонгацію викладене незрозуміло, без належного повідомлення та окремої згоди, що, на її думку, робить договір несправедливим.
Згідно зі статтями 6, 627, 628 ЦК України сторони є вільними у виборі контрагента, укладенні договору та визначенні його умов, якщо вони не суперечать закону, звичаям ділового обороту, принципам розумності та справедливості. Зміст договору складають умови, визначені сторонами та погоджені ними, а також обов'язкові положення законодавства. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним. Укладений між сторонами договір презюмується правомірним, а набуті права та обов'язки мають виконуватися сторонами належним чином.
За кредитним договором (ч. 1 ст. 1054 ЦК України) кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кошти, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти. Отримання кредитних коштів створює для позичальника благо - можливість правомірно не повертати кошти певний час, за що він сплачує проценти (ст. 1048 ЦК України). Поняття «користування кредитом» є різновидом «користування чужими коштами» у розумінні постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, коли проценти сплачуються лише в межах погодженого строку кредитування.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове повернення (ч. 2 ст. 1050 ЦК України). У даному випадку з матеріалів справи вбачається, що проценти нараховувалися з 25.04.2021 по 24.04.2022, тобто в межах строку дії договору (365 днів), визначеного пунктами 1.3, 1.4 та 1.9 договору про надання фінансових послуг №2111569074692 від 25.04.2021, підписаного відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису. Умови договору щодо строків повернення кредиту та порядку нарахування процентів були чіткими, зрозумілими, прийняті відповідачем добровільно та не оскаржувалися у встановленому законом порядку.
Посилання відповідача на суперечливість умов договору та різні строки повернення коштів є безпідставними, оскільки договір чітко розмежовує орієнтовний строк повернення (16 днів) та граничний строк кредитування (365 днів), а порядок нарахування процентів детально врегульований пунктами договору та заявою-анкетою, підписаною відповідачем. Розмір процентів (2% за кожен день користування кредитом) визначений сторонами, відповідач погодився з ним під час укладення договору, і він не був визнаний судом несправедливим чи недійсним.
Щодо доводів про відсутність належного повідомлення про автопролонгацію договору та відсутність окремої згоди на її застосування, суд зазначає, що положення про автоматичне продовження строку кредитування (п. 2.1.1.11 договору) було прямо передбачене в договорі, погоджене сторонами та підписане відповідачем електронним підписом, що є юридично чинним способом волевиявлення. Разом з тим, у даному випадку положення про автопролонгацію фактично не застосовувалося, оскільки проценти нараховувалися лише протягом основного строку дії договору - протягом 1 року.
Щодо тверджень про несправедливість умов договору через розмір процентів, який перевищує суму основного боргу, суд зазначає, що відповідач добровільно підписав договір з визначеним порядком нарахування процентів, умови були чітко викладені, а закон не містить заборони встановлювати вказану процентну ставку за взаємною згодою сторін. Закон України «Про споживче кредитування», на який посилається відповідач, регулює виключно обмеження щодо штрафних санкцій (пеня, штрафи), але не стосується процентів за користування кредитом.
Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача як необґрунтовані, оскільки проценти нараховані в межах строку дії кредитного договору, умови договору були відомі, зрозумілі та прийняті відповідачем при підписанні договору, і жодних підстав для визнання цих умов несправедливими чи недійсними судом не встановлено. Позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонами.
За ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивач сплатив 2 422,40 грн. судового позовних збору, який підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до частини першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до вказаної норми закону під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Колегія суддів звертається до правової позиції, зазначеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, у якій Велика Палата зробила наступні висновки.
З наданих до суду документів убачається, що між позивачем та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, відповідно до якого ТОВ «Коллект центр» було надано юридичні послуги. Згідно з витягом з акту №10 від 30.05.2025 року, вартість правничої допомоги становить 16 000 грн, у тому числі: надання усної консультації та вивчення документів (2 години) - 4 000 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу (4 години) - 12 000 грн.
Суд враховує, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Встановивши та проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її характер та складність, а також те, що судове засідання у справі не проводилося у зв'язку з неявкою учасників процесу, ціну позову, яка становить 58?537,92 грн, при загальній визначеній адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» вартості за надану правничу допомогу у розмірі 16 000 грн, суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат є завищеним та неспівмірним. При цьому суд враховує фінансове становище відповідача, яка отримала кредит у розмірі лише 4 800,00 грн, що свідчить про обмеженість її можливостей. З огляду на це, суд вважає обґрунтованим і таким, що відповідає дійсним і необхідним витратам, покласти на відповідача обов'язок компенсувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 грн.
Враховуючи наведене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягає стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.
З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання фінансових послуг 2111569074692 від 25.04.2021 в розмірі 58 537.92 гривень, в тому числі 4800,00 гривень - тіло кредиту; 53737,92 гривень - заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 2 422,40 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, оф.306, код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя О.В. ГОЛЯНА