Іменем України
15 вересня 2025 року м. Кропивницький
справа № 393/126/25
провадження № 22-ц/4809/1269/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Письменного О. А., Чельник О. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 13 травня 2025 року у складі судді Подліпенця Є. О. і
Короткий зміст позовної заяви
В січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило поновити строк позовної давності та стягнути на свою користь заборгованість за договором № 200520543 від 03 травня 2016 року у розмірі 56 140 грн 88 коп, яка складається із: суми інфляційних втрат - 16 929 грн 95 коп, суми 3 % річних - 3 240 грн 31 коп, заборгованості - 35 970 грн 62 коп.
Позовна заява мотивована тим, що 03 травня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено угоду № 200520543 щодо кредитування, за умовами якої банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 15 850 грн з встановленням строку користування з 03.05.2016 по 03.05.2021, а позичальник зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору № 7-БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GLI6N618071, проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський».
Таким чином, правонаступником прав та обов'язків ПАТ «Банк Михайлівський» по кредитним договорам стало ТОВ «Діджи Фінанс».
Банк виконав перед позичальником умови договору, надавши йому кредитні кошти, однак відповідач порушив умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого, станом на 17.01.2025 загальний розмір заборгованості відповідача перед ТОВ «Діджи Фінанс» становить 35 970 грн 62 коп, з яких: 11 899 грн 30 коп - заборгованість за кредитом, 24 071 грн 32 коп - заборгованість за відсотками.
Оскільки ОСОБА_1 в добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором після направлення йому претензії, позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 13 травня 2025 року в задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що станом на день подання позовної заяви існує заборгованість відповідача перед ТОВ «Діджи Фінанс» за кредитним договором № 200520543 від 03.05.2016, а станом 20.07.2020 заборгованість відповідача перед первісним позичальником ПАТ «Банк Михайлівський» відсутня.
Короткий зміст апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ТОВ «Діджи Фінанс» просить скасувати рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 13 травня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що з урахуванням постанови від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16 ні ТОВ «ФК «Фагор», ні ТОВ «ФК «Плеяда» не можуть бути визначені як належні кредитори за кредитним договором, а тому перерахунок грошових коштів на їх користь жодним чином не може бути визначеним як належне виконання зобов'язань.
Будь-які довідки від даних юридичних осіб щодо виконання зобов'язання не можуть бути підставою для відмові у задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс»», оскільки належного виконання зобов'язань в розумінні цивільного законодавства не відбулось.
Передача грошових коштів від відповідача на користь зазначених юридичних осіб має ознаки безпідставно отриманих коштів, а не виконання обов'язку по сплаті кредитної заборгованості, та не може бути визнана належною, адже норми щодо застосування наслідків нікчемності правочину мають імперативний характер, а недійсність правочинів була з моменту їх вчинення.
Відзив на апеляційну скаргу
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки ціна позову становить 56 140 грн 88 коп, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2025 становить 90 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до кредитного договору банк надав позичальнику кредитний ліміт в розмірі 15 850 грн, з встановленням строку користування з 03.05.2016 по 03.05.2021, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
Крім того, відповідач був ознайомлений з тарифами по продукту та з умовами кредитування, що підтверджується його підписом у Довідці про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Прибуткова картка + кредитка (не іменна) / Зарплатна»
Згідно умов договору, банк вказав, що надає позичальнику у користування кредитні кошти шляхом встановлення максимального кредитного ліміту у розмірі 50 000 грн, з встановленим строком користування 12 місяців, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений у договорі строк, сплатити відсотки за користування кредитними коштами. Процентна ставка за користування кредитом становить 58,8% річних і нараховується на залишок заборгованості по кредиту.
Відповідно до копій видаткової накладної та товарного чеку № 6304337 від 03.05.2016 відповідач придбав у ТОВ «Дієса» комп'ютерну техніку з додатковим її налаштуванням та відповідно до копії квитанції від 03.05.2016 сплатив за неї суму в розмірі - 12 699,30 грн, з яких: сплатив кредитними коштами на суму - 11 899,30 грн та 800 грн було сплачено готівкою.
19.05.2016 між ТОВ «ФК «Плеяда» та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір факторингу № 1905, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Плеяда» перейшли права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і який укладений з ОСОБА_1
20.05.2016 між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор» було укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Фагор» перейшли права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і який укладений з ОСОБА_1 .
На підтвердження сплати заборгованості за кредитним договором №200520543 від 03.05.2016 відповідачем надано відповідні квитанції № 193М36086 від 08.11.2016 на суму 5 411 грн та № 0.0.675135993.1 від 22.12.2016 на суму 10 199 грн, призначення платежу: «погашення заборгованості згідно кредитного договору № 200520543», які відповідач перераховував відповідно до наданих йому банком реквізитів, оскільки не повідомлявся ні про банкрутство ПАТ «Банк Михайлівський», ні про наявність договорів факторингу.
20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитним договором відповідача, на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону), що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16 відповідно до якої позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський».
Згідно з витягом у з реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до Договору № 7_БМ про відступленням прав вимоги від 20.07.2020 до нового кредитора ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 200520543, укладеним 03.05.2016 з відповідачем на загальну суму 35 970,62 грн.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача станом на 17.01.2025 становить 56 140,88 грн, з яких: 35 970,62 грн - заборгованість за кредитом; 3 240,31 грн - сума збитків з урахуванням 3 % річних; 16 929,95 грн - сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Матеріалами справи підтверджується, що 03.05.2016 ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Банк Михайлівський» із заявою (оферта) № 200520543 про відкриття поточного рахунку та надання кредиту в розмірі 15 850 грн (а. с. 36).
Дана заява підписана особисто ОСОБА_1 та представником банку.
03.05.2016 відповідач заповнив та підписав анкету № 2758817 з наданням особистих даних та даних про доходи та витрати (а. с. 36 на звороті).
Згідно довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту кредиту на споживчі потреби, сума кредиту до 50 000 грн, строк кредиту 12 місяців (а. с. 38).
В довідці зазначені загальні умови надання кредиту в рамках карткового продукту та орієнтовна сукупна вартість кредиту в рамках карткового продукту, з якими позичальник ознайомлений 03.05.2016, про що свідчить його підпис.
Відповідно до розписки про отримання платіжної картки ОСОБА_1 отримав платіжну картку 03.05.2016 відповідно до договору № 200520543 від 03.05.2016 (а. с. 40 на звороті).
20 липня 2020 року ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених Протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15 червня 2020 року, уклали договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги, за яким банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув право вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених в Додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (а. с. 34-35).
Згідно додатку № 1 до договору факторингу № 7_БМ З № 7-БМ про відступлення права вимоги від 20 липня 2020 року вбачається, що ПАТ «Банк Михайлівський» відступив ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 200520543 від 03.05.2016 (загальний залишок заборгованості - 35 970 грн 62 коп; заборгованість по тілу кредиту 11 899 грн 30 коп; заборгованість за доходами 24 071 грн 32 коп (а. с. 49).
03.05.2016 між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір добровільного страхування життя (програма страхування від нещасних випадків держателів платіжних карток банку), про що свідчить ксерокопія договору. Договір підписаний ОСОБА_1 та представником ПАТ «Банк Михайлівський» (а. с. 38-39).
З урахуванням наведеного та аналізуючи надані позивачем письмові докази, суд приходить до висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів, що також не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції.
Разом з тим, на підтвердження сплати заборгованості за кредитним договором № 200520543 від 03.05.2016 відповідачем до суду першої інстанції надано відповідні квитанції № 193М36086 від 08.11.2016 на суму 5 411 грн (а. с. 71) та № 0.0.675135993.1 від 22.12.2016 (а. с. 72) на суму 10 199 грн, відповідно до яких ОСОБА_1 сплачено відповідні кошти на рахунок ТОВ «ФК «Фагор», призначення платежу: «погашення заборгованості згідно кредитного договору № 200520543».
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16 апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16 задоволено.
Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16 скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «Діджи Фінанс» у цій частині.
Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов'язано ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2.
Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 № 1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу.
Визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор».
Зобов'язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2.
Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 № 1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що 19.05.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» (клієнт) і ТОВ «ФК «Плеяда» (фактор) укладено договір факторингу № 1905, за умовами якого фактор зобов'язався передати грошові кошти у розпорядження клієнта, а банк зобов'язався відступити на користь ТОВ «ФК «Плеяда» право вимоги до третіх осіб (боржників).
20.05.2016 між ТОВ «ФК «Плеяда» і ТОВ «ФК «Фагор» укладено договір факторингу № 1, за умовами якого ТОВ «ФК «Плеяда» за плату відступило на користь ТОВ «ФК «Фагор» права вимоги, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору факторингу № 1905.
23.05.2016 згідно з рішенням Правління Національного банку України № 14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
Аналіз викладеного свідчить про те, що відповідачем було повністю погашено заборгованість за кредитним договором № 200520543 від 03 травня 2016 року на рахунок ТОВ «ФК «Фагор», яке на момент сплати коштів отримало право вимоги та було кредитором за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 відповідно до договору факторингу, чинного на момент сплати коштів.
При цьому, відповідач сплачуючи кошти в рахунок погашення кредитної заборгованості не знав та не міг знати, що в подальшому договір факторингу, за яким ТОВ «ФК «Плеяда» отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 , буде визнано недійсним, а тому діяв добросовісно, як наслідок, доводи апеляційної скарги про те, перерахунок грошових коштів на користь ТОВ «ФК «Фагор» жодним чином не може бути визначеним як належне виконання зобов'язань, є безпідставними.
Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що передача грошових коштів від відповідача на користь ТОВ «ФК «Фагор» не може бути визнана належною, адже норми щодо застосування наслідків нікчемності правочину мають імперативний характер, а недійсність правочинів була з моменту їх вчинення, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
За таких обставин, наслідки недійсності правочину стосуються саме сторін, між якими його було укладено, а тому кошти, які були отримані ТОВ «ФК «ФАГОР» на підставі недійсного правочину підлягають поверненню первісному кредитору, яким на даний момент є ТОВ «Діджи Фінанс», що 20 липня 2020 року на підставі укладеного з ПАТ «Банк Михайлівський» договору № 7_БМ набув прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200520543 від 03 травня 2016 року.
Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що передача грошових коштів від відповідача на користь ТОВ «ФК «Фагор» має ознаки безпідставно отриманих коштів, а не виконання обов'язку по сплаті кредитної заборгованості, з огляду на те, що вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм, що регулюють порядок застосування наслідків недійсного правочину.
Таким чином, встановивши, що заборгованість відповідача перед первісним позичальником ПАТ «Банк Михайлівський», відсутня, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200520543 від 03 травня 2016 року.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що/ вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81,89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення, а рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 13 травня 2025 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді О. А. Письменний
О. І. Чельник