10 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 398/6934/24
провадження № 61-6434св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінасгруп»,
заінтересовані особи: Приватне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінасгруп» на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 лютого 2025 року у складі судді Голосеніної Т.В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 травня 2025 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,
Описова частина
Короткий зміст заяви
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») звернулося до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2009 року у справі № 2-111-2009 задоволено позов ПАТ КБ «Надра» та стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитом у розмірі 446 595,83 дол. США, що згідно офіційного курсу Національного банку України (далі - НБУ) в національній валюті складало 2 197 251,49 грн, та судові витрати 1 730,00 грн.
Згідно з договором про відступлення прав вимоги від 13 серпня 2020 року Приватне акціонерне товариство «Комерційній банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») відступило право вимоги за договорами кредитної лінії від 01 серпня 2007 року № № 2/1/2007/840-КЛ/662 та 2/1/2007/840-К/661 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» разом із усіма додатками до нього.
Посилаючись на зазначені обставини, заявник просив суд на підставі статті 442 ЦПК України замінити сторону стягувача з ПАТ «КБ «Надра» на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» з виконання рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2009 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 лютого 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання сплив 31 жовтня 2022 року, при цьому заявник не просив про його поновлення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 07 травня 2025 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінасгруп» ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 лютого 2025 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з судовим рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим та не вбачав підстав для його скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16 травня 2025 року представник ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» - Скребець О. С. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні заяви.
Суди не звернули увагу на те, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання станом на 26 квітня 2022 року, а саме дату набрання чинності Закону України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ «Про внесення зміни до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не пропущені.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області цивільну справу № 398/6934/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінасгруп», заінтересована особа: Приватне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Надра», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження.
У липні 2024 року справа № 398/6934/24 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2025 року справу № 398/6934/24 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що 01 серпня 2007 року ОСОБА_1 уклала з Відкритим акціонерним товариствам «Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ «КБ «Надра», (правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра») два кредитні договори № № 2/1/2007/840-К/661 та 2/1/2007/840-КЛ/662, які забезпечені договорами поруки від 01 серпня 2007 року № № П/661 та П/662 відповідно, укладеними з ОСОБА_2 .
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2009 року у справі № 2-111-2009 задоволено позов ВАТ «КБ «Надра» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитом у розмірі 446 595 доларів США 83 цента, що згідно офіційного курсу НБУ в національній валюті складало 2197251,49 грн, а також судові витрати 1 730,00 грн.
13 серпня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладений договір відступлення прав вимоги № GL48N718070_Ur_4, за умовами якого ПАТ «КБ «Надра» відступило на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги, зокрема за кредитними договорами від 01 серпня 2007 року № 2/1/2007/840-К/661 та 2/1/2007/840-КЛ/662, а також договорами поруки від 01 серпня 2007 року № № П/661 та П/662 відповідно, якими ці договори забезпечені.
Згідно з довідкою Олександрійського міськрайонного суду від 26 грудня 2024 року б/н цивільна справа № 2-111-2009 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитом знищена в установленому законом порядку та в установлені законом строки згідно з чинною на той час Інструкцією про порядок передання до архіву місцевого та апеляційного суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівних установ та архівних відділів міських рад судових справ та управлінської документації суду, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 15 грудня 2011 року № 168, як така, що не має науково-історичної цінності та втратила практичне значення.
Листом Олександрійського відділу державної виконавчої служби (далі - ДВС) в Олександрійському районі Кіровоградської області від 17 лютого 2025 року повідомлено, що на виконанні у відділі ДВС перебувало два виконавчих провадження № № НОМЕР_2 та НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа від 24 березня 2009 року № 2-111-2009 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитом у розмірі 446 595 доларів США 83 цента, що згідно з офіційним курсом НБУ в національній валюті складало 2 197 251,49 грн, та судових витрат у розмірі 1 730,00 грн.
Постановою державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу від 03 квітня 2018 року при виконанні виконавчого провадження № НОМЕР_2 повернуто стягувачу - ПАТ «КБ «Надра» виконавчий лист на підставі пункту 7 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений у строк до 03 квітня 2021 року.
Після його повторного пред'явлення постановою державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу від 31 жовтня 2019 року при виконанні виконавчого провадження № НОМЕР_1 повернуто стягувачу - ПАТ «КБ «Надра» виконавчий лист на підставі пункту 7 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений у строк до 31 жовтня 2022 року.
Відповідно до листа Олександрійського відділу ДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області від 21 січня 2025 року № 916 станом на 20 січня 2025 року виконавчий лист Олександрійського міськрайонного суду від 24 березня 2009 року № 2-111-2009 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитом на примусовому виконанні не перебуває.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду з заявою про заміну стягувача його правонаступником, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» зазначало, що на підставі договору про відступлення прав вимоги від 13 серпня 2020 року, укладеного з ПАТ «КБ «Надра», набуло право вимоги за договорами кредитної лінії від 01 серпня 2007 року та забезпечувальним договором, укладеними з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно, тому, посилаючись на положення частини 5 статті 442 ЦПК України, просило замінити стягувача у виконавчих листах у справі № 2-111-2009.
Встановивши, що станом на час розгляду заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» строк пред'явлення виконавчого листа від 17 лютого 2009 року № 2-111-2009 до виконання сплинув 31 жовтня 2022 року, враховуючи відсутність клопотання ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про поновлення зазначеного строку та, відповідно, і поважних підстав для його пропуску, суд першої інстанції відмовив у задоволенні його заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та залишив судове рішення без змін.
Проте з таким висновком апеляційного суду повністю Верховний Суд не може погодитися, з огляду на таке.
У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин першої, другої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв'язку із зміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктивний склад у частині кредитора.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватися скарги окремо від рішення суду.
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документу, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Проте разом із тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.
Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).
Відповідно до змісту частини п'ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п'ятої статті 26, частини п'ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.
У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України).
Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.
Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.
За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові
від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10.
У справі, яка переглядається, встановлено, що на виконанні у відділі ДВС перебувало два виконавчих провадження № № НОМЕР_2 та НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа від 24 березня 2009 року № 2-111-2009 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитом:
від 17 вересня 2015 року ВП НОМЕР_2, відкрите за виконавчим листом Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області № 2-111-2009 від 24 березня 2009 року про стягнення солідарно із ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитом у розмірі 446 595,83 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ в національній валюті складає 2 197 251,49 грн., судових витрат у розмірі 1 730,00 грн. При виконанні виконавчого провадження № НОМЕР_2 постановою державного виконавця від 03 квітня 2018 року було прийнято рішення про повернення стягувачу виконавчого листа відповідно до пункту 7 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». У постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений у строк до 03 квітня 2021 року;
від 17 липня 2018 року ВП НОМЕР_1, відкрите за виконавчим листом Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 березня 2009 року № 2-111-2009 про стягнення солідарно із ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитом у розмірі 446 595,83 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ в національній валюті складало 2 197 251,49 грн, судових витрат у розмірі 1 730,00 грн. При виконанні виконавчого провадження № НОМЕР_1 постановою державного виконавця від 31 жовтня 2019 року прийнято рішення про повернення виконавчого листа на підставі пункту 7 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». У постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений у строк до 31 жовтня 2022 року.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п'ята статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункт 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»).
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п'ята статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»).
У постанові Верховного Суду від 02 липня 2024 року в справі № 127/2-1455/2010 (провадження № 61-1831св24) вказано, що: «виконавчий документ неодноразово пред'являвся до виконання та повертався стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, зокрема, на підставі постанови державного виконавця від 29 грудня 2014 року. Частиною п'ятою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на день винесення оскаржуваної постанови) встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Таким чином, з моменту переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у зв'язку з його пред'явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення, яким у даному випадку є 30 грудня 2014 року. Враховуючи наведене, стягувач АТ «Ощадбанк» мав право пред'явити виконавчий документ до виконання з дня переривання цього строку до 30 грудня 2017 року. Встановлено, що банк пред'явив виконавчий лист до виконання у червні 2023 року, тобто після спливу трьох років з дня винесення постанови про повернення виконавчого листа стягувачу».
В частині п'ятій статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» законодавець визначив, у який момент починає перебіг строку пред'явлення виконавчого документу до виконання після його повернення стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення. Початок перебігу такого строку відбувається з наступного дня після постановлення постанови про повернення виконавчого документу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, за загальним правилом, після повернення виконавчого документа стягувачу постановою державного виконавця від 31 жовтня 2019 року він мав бути пред'явлений до виконання у строк до 31 жовтня 2022 року.
Суди встановили, що станом на час розгляду заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» строк пред'явлення виконавчого листа від 17 лютого 2009 року № 2-111-2009 до виконання сплинув 31 жовтня 2022 року.
Відомості про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у справі № 2-111-2009 з підстав, передбачених статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження», матеріали справи не містять.
Водночас 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII доповнено пунктом 102, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, визначені Законом № 1404-VIII строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Запроваджений в Україні 24 лютого 2022року воєнний стан наразі не припинено та не скасовано.
Таким чином, з огляду на положення пункту 102 розділу ХІІІ Закону № 1404-VIII, висновки апеляційного суду про відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження з огляду на пропуск строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання та за відсутності клопотання про його поновлення є передчасними.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Тому постанову апеляційного суду належить скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінасгруп» задовольнити частково.
Постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 травня 2025 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.?
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов