10 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 607/21865/23
провадження № 61-12815св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Тернопільська міська рада,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2024 року в складі судді Черніцької І. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року в складі колегії суддів: Гірського Б. О., Хоми М. В., Храпак Н. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тернопільської міської ради та просилавстановити факт родинних відносин, а саме те, що вона є двоюрідною племінницею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її двоюрідна тітка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якої залишилося спадкове майно - квартира АДРЕСА_1 .
21 травня 2021 року на підставі поданої нею заяви Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 388/2021 до майна померлої ОСОБА_2
26 вересня 2021 року вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру, проте постановою державного нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва у зв'язку з відсутністю будь-якого підтвердження факту родинних відносин між нею та померлою.
В подальшому вона звернулася до Деснянського районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_2 в порядку окремого провадження.
Під час розгляду заяви судом було встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2023 року визнано спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , відумерлою.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18 вересня 2023 року її заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності позовних вимог. Позивач не надала належні, достатні та допустимі доказів, які б у своїй сукупності та взаємозв'язку підтверджували той факт, що ОСОБА_3 була рідною сестрою ОСОБА_4 . За відсутності таких доказів не можна беззаперечно встановити, що ОСОБА_5 (матір позивача) є двоюрідною сестрою ОСОБА_2 , а відтак і те, що ОСОБА_1 є двоюрідною племінницею спадкодавиці.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_6 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року в справі № 638/15738/17 та від 11 лютого 2022 року в справі № 947/22756/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Суди не здійснили повний та всебічний розгляд справи з дослідженням всіх наявних у справі доказів, наданням їм оцінки як кожному окремо, тау і усім разом.
Вона позбавлена можливості надати свідоцтва про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з огляду на те, що місцем народження зазначених осіб є курська область рсфср. При цьому, вона здійснювала всі можливі заходи щодо отримання цих документів.
Додатковими доказами на підтвердження родинних відносин між нею та ОСОБА_2 є те, що в неї зберігаються особисті документи спадкодавця та її матері ОСОБА_4 . Вона займалась похованням ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції допитав свідків, які у своїх показаннях підтвердили обставини, на які вона посилалась в позовній заяві в обґрунтування своїх вимог.
Вказане в сукупності свідчить про доведеність факту родинних відносин між нею та ОСОБА_2 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року відкрито касаційне
провадження у справі та витребувано її матеріали з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
04 листопада 2024 року справа № 607/21865/23 надійшла до Верховного Суду.
Тернопільська міська рада направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного
провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або
апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може
встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність
або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над
іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є рідними сестрами. ОСОБА_5 , яка є її матір'ю, та ОСОБА_2 є двоюрідними сестрами, відтак вона є двоюрідною племінницею ОСОБА_2 .
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_2 , батьками якої є ОСОБА_10 та ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла.
21 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Першої тернопільської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та за її заявою заведено спадкову справу № 388/2021.
Згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру № 64825925 від 21 травня 2021 року, відсутні відомості про спадкові договори, заповіти ОСОБА_2 .
26 вересня 2022 року ОСОБА_1 подала нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 , земельну ділянку на території кооперативу «Залізничник» Тернопільського району та садовий будинок на ній.
Постановою державного нотаріуса Першої тернопільської державної нотаріальної контори від 26 вересня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із відсутністю документів, що підтверджують факт родинних відносин між нею та ОСОБА_2 .
Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками відповідно до свідоцтва про народження є ОСОБА_12 та ОСОБА_5 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00030920826 від 26 травня 2021 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_14 31 жовтня 1973 року.
Матір позивача ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до свідоцтва про народження її батьками є ОСОБА_16 та ОСОБА_3 .
Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Червоногвардійським РВ Макіївського УМВС України в Донецькій області 28 листопада 2000 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5, народилась в селі Поддергузівка Совєтського району Курської області. У паспорті міститься відмітка про укладення 09 квітня 1954 року шлюбу з ОСОБА_12 .
Згідно відповіді Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 31 січня 2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за діючими та архівними картотеками не значиться. Обліки документування паспортними документами в базі ЄІАС УМП ДМС України містять інформацію з 1974 року.
Встановлено, що ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_4 .
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2023 року, яке набрало законної сили, визнано відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та складається з квартири АДРЕСА_1 . Передано відумерлу спадщину у власність територіальній громаді міста Тернополя в особі Тернопільської міської ради.
Ухвалою Деснянського районного суду від 18 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, а саме, що вона є двоюрідною племінницею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено без розгляду у зв'язку з наявністю спору про право.
В матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 була рідною сестрою ОСОБА_4 .
Відповідно до показань допитаного в суді першої інстанції свідка ОСОБА_18 , вона знайома з ОСОБА_1 з 2008 року, так як проживала у квартирі АДРЕСА_3 . ОСОБА_2 проживала у квартирі АДРЕСА_4 . Знає ОСОБА_1 як племінницю ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_21 суду пояснив, що його дружина ОСОБА_18 з 2008 року орендувала у кімнату у квартирі за АДРЕСА_3 . ОСОБА_2 проживала у квартирі АДРЕСА_4 . Він особисто за вказаною адресою ніколи не проживав, лише приїжджав 1-2 рази на тиждень. Дружина ОСОБА_18 проживала там постійно з 2008 року до дня смерті власниці квартири, так як здійснювала за нею догляд. ОСОБА_2 говорила йому, що має племінницю ОСОБА_1 .
Відповідно до показань свідка ОСОБА_3 , вона проживає у квартирі АДРЕСА_5 . Особисто знайома з ОСОБА_1 з 2010 року та з ОСОБА_18 з 2008 року. Вона неодноразово приходила у гості до ОСОБА_18 , яка проживала у квартирі АДРЕСА_3 . Під час таких зустрічей була присутня і ОСОБА_1 , яка говорила, що є двоюрідною племінницею ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_27 суду пояснила, що є рідною сестрою ОСОБА_1 . Заначила, що ОСОБА_2 є їх двоюрідної тіткою. Їх бабуся ОСОБА_28 та матір ОСОБА_2 - ОСОБА_4 були рідними сестрами, вони народилися в Тульській області.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розгляд справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа
За правилами частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Положеннями частини першої статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Згідно з правилами частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановивши, що позивач не надала суду належні та достатні докази на підтвердження факту її кровної спорідненості зі спадкодавцем ОСОБА_2 , а саме, те, що вона є її двоюрідною племінницею, а показання свідків за відсутності будь-яких інших доказів не можуть бути достатньою правовою підставою для встановлення факту родинних відносин, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.
Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним
Судом у зазначеній в касаційній скарзі постанові.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування
оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до необхідності
переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза
межами повноважень суду касаційної інстанції.
Обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судових рішень,
касаційний суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі
колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко