11 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 757/15527/22
провадження № 61-4842св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Національного антикорупційного бюро України,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави України в особі Державної казначейської служби України, Національного антикорупційного бюро України та просив стягнути з держави України через Державну казначейську службу України на його користь 3 101 000,00 євро (120 656 012,40 грн) в рахунок відшкодування моральної шкоди та 4 000,00 грн на відшкодування матеріальних витрат, понесених із заявою № 32 та всіх витрат до постановлення ухвали від 30 травня 2019 року на захист конституційних прав потерпілого.
На обґрунтування позову зазначав, що він є учасником народної ініціативи 516 громадян, спрямованої на реалізацію конституційних прав громадян згідно статей 1, 3, 19, 38 Конституції України. З метою реалізації народної ініціативи він звернувся до уповноважених осіб влади, у тому числі до мера міста Львова Садового А. І., і отримав протидію реалізації його конституційних прав.
Після відмови забезпечити реалізацію конституційних прав, він вчинив численні дії з метою приведення дій (рішень) уповноважених осіб влади у відповідність із законом.
31 жовтня 2017 року він особисто подав звернення № 5 Прем'єр-міністру України ОСОБА_4 яке він як заяву/повідомлення про кримінальні правопорушення передав Міністру внутрішніх справ ОСОБА_3.
Уповноваженими особами Національної поліції не були виконані вимоги статей 55, 214 КПК України по заяві № 5, у зв?язку з цим він звернувся зі скаргою до Галицького районного суду м. Львова.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 22 січня 2018 року зобов'язано уповноважених осіб Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУ НП у Львівській області) внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за його зверненням від 31 жовтня 2017 року, адресованим Прем'єр-міністру України, яке долучено до кримінального провадження № 42017140070000081.
Оскільки уповноважені особи ГУ НП у Львівській області відмовились виконувати ухвалу суду від 22 січня 2018 року, він 17 квітня 2018 року подав звернення (заява № 25) до Голови Верховної Ради України ОСОБА_5., яке була передане Генеральному прокурору України, а в подальшому нижчим інстанціям прокуратури без виконання вимог статті 214 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 липня 2018 року зобов'язано уповноважену особу Генеральної прокуратури України внести відомості до ЄРДР за його заявою про кримінальне правопорушення від 17 квітня 2018 року, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Для відновлення порушених прав він 09 січня 2019 року подав заяву/повідомлення про кримінальне правопорушення (звернення до депутата Верховної Ради України Капліна С. М.) № 32, яка в подальшому була направлена до Національного антикорупційного бюро України та залишена без належного виконання.
Ухвалою слідчого судді Солом?янського районного суду м. Києва від 30 травня 2019 року зобов'язано службову особу Національного антикорупційного бюро України, до компетенції якої входить внесення відомостей до ЄРДР, не пізніше 24 годин після отримання копії ухвали внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, зазначені в заяві/повідомленні про кримінальне правопорушення № 32 від 09 січня 2019 року, яка надійшла до Національного антикорупційного бюро України; розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Наведене свідчить про те, що уповноважена особа Національного антикорупційного бюро України, отримавши заяву № 32 від 09 січня 2019 року, не виконала вимоги статті 214 КПК України, а суд в ухвалі від 30 травня 2019 року підтвердив факт незаконності дій (рішення) уповноважених осіб органу досудового розслідування.
Через невиконання уповноваженими особами правоохоронних органів своїх службових обов'язків, та затрачених ним зусиль для оскарження неправомірних дій (бездіяльності) щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, тяжкість наслідків цих порушень, соціальної значимості цих порушень та репутаційних втрат, йому заподіяно моральну шкоду, що полягає у порушенні уповноваженими особами правоохоронного органу його конституційних прав, як потерпілого, та у порушенні його стосунків з учасниками народної ініціативи.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов залишено без задоволення.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ціна позову у справі, що переглядається, становить 3 101 000,00 євро (120 656 012,40 грн), що станом на день подання позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Вказані обставини відповідно до пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_1 не надав достатні, належні та допустимі докази на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань, протиправності дій, факту наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) Національного антикорупційного бюро України.
Відсутні правові підстави для задоволення позову і в частині відшкодування ОСОБА_1 матеріальних витрат (збитків), понесених ним із заявою № 32, та всіх витрат до постановлення ухвали від 30 травня 2019 року у розмірі 4 000,00 грн, оскільки він не довів, що вказані витрати були необхідними для відновлення порушеного права, а судом не встановлено у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення для покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків. Не надано позивачем і документального підтвердження витрат на суму 4 000,00 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 27 вересня 2017 року в справі № 6-1435цс17 та у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021року в справі № 757/66977/17-ц, від 10 лютого 2021 року в справі № 761/24143/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказував на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року в справі № 757/66977/17-ц, який застосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також посилався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвала слідчого судді про зобов'язання слідчого (прокурора) внести відповідні відомості до ЄРДР за результатами перевірки виконання уповноваженими особами органу досудового розслідування вимог статті 19 Конституції України (в особі статті 214 КПК України) є фактом незаконності дій, бездіяльності, рішень наведених осіб та автоматичним підтвердженням спричинення громадянину України моральної шкоди.
Ухвала слідчого судді не є ні відшкодуванням, ні справедливою сатисфакцією на підставі зобов'язання ухвалою припинити порушення права, так як не є покаранням, у тому числі у формі відшкодування.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2024 року відкрито касаційне
провадження у справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.
22 травня 2024 року справа № 757/15527/22-ц надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі заявив клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.
Згідно з частиною першою статті 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Таким чином, питання про виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень.
Колегія суддів не вбачає необхідності виклику учасників справи для надання пояснень у цій справі, а тому заявлене клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції за участю ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного
провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або
апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може
встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність
або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над
іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ОСОБА_1 є учасником та реалізатором народної ініціативи 516 громадян щодо створення обладнаних торгівельних місць для селян та дрібних торговців у Сихівському районі міста Львова. З метою реалізації наведеної народної ініціативи позивач звернувся до уповноважених осіб влади, у тому числі, до мера міста Львова Садового А. І.
31 жовтня 2017 року позивач подав звернення № 5 Прем'єр-міністру України ОСОБА_4 щодо організації притягнення до встановленої законом відповідальності посадовців, які вчинили переслідування, погрози та перешкоджання реалізації народної ініціативи, яке було скеровано керівнику ГУ НП у Львівській області.
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду м. Львова зі скаргою на бездіяльність працівників ГУ НП у Львівській області.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 22 січня 2018 року (справа № 461/458/18) зобов'язано уповноважених осіб ГУ НП у Львівській області внести відповідні відомості до ЄРДР за зверненням ОСОБА_1 від 31 жовтня 2017 року, адресованим Прем'єр-міністру України, яке долучено до кримінального провадження № 42017140070000081.
17 квітня 2018 року позивач подав звернення (заява № 25) до Голови Верховної Ради України ОСОБА_5., посилаючись на відмову уповноважених осіб ГУ НП у Львівській області виконувати ухвалу суду від 22 січня 2018 року. Вказана заява № 25 була скерована до Генеральної прокуратури України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 липня 2018 року (справа № 757/26898/18-к) зобов'язано уповноважену особу Генеральної прокуратури України внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення від 17 квітня 2018 року, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
09 січня 2019 року позивач подав депутату Верховної Ради України Капліну С. М. звернення № 32 (заява/повідомленням про кримінальне правопорушення за фактами порушення конституційних прав, які мають ознаки кримінальних правопорушень за статтями 364, 375, 382 КК України, та притягнення винної особи органу державної влади до наведеної відповідальності), яке було направлено до директора Національного антикорупційного бюро України.
Листом від 18 квітня 2019 року в. о. начальника Управління Національного антикорупційного бюро України по роботі з громадськістю Циганенка О. П. повідомлено про рішення директора Національного антикорупційного бюро України щодо відмови виконати вимоги статті 214 КПК України при отриманні його заяви/повідомлення про кримінальні правопорушення (звернення до депутата Верховного Ради України Капліна С. М. № 32).
Ухвалою слідчого судді Солом?янського районного суду м. Києва від 30 травня 2019 року (справа № 760/14444/19) задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України. Зобов'язано службову особу Національного антикорупційного бюро України, до компетенції якої входить внесення відомостей до ЄРДР, не пізніше 24 годин після отримання копії ухвали внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, зазначені в заяві/повідомленні про кримінальне правопорушення № 32 від 09 січня 2019 року, яка надійшла до Національного антикорупційного бюро України; розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Витягом з ЄРДР підтверджується, що 18 червня 2019 року на виконання ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 30 травня 2019 року уповноваженою особою Національного антикорупційного бюро України внесено до ЄРДР за № 52019000000000506 відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 375 КК України, про що зазначено в заяві ОСОБА_1 № 32 від 09 січня 2019 року.
Із листа територіального управління, розташованого у місті Львові, Державного бюро розслідування № 12-11-10578 від 01 серпня 2022 року вбачається, що кримінальне провадження № 52019000000000506, після його реєстрації Національним антикорупційним бюро України, 23 липня 2019 року надійшло за підслідністю до ТУ ДБР у м. Львові та в подальшому 18 грудня 2019 року матеріали досудового розслідування були об'єднані з кримінальним провадженням № 42019000000000755 від 04 квітня 2019 року. 20 грудня 2019 року за наслідками досудового розслідування слідчим у кримінальному провадженні № 42019000000000755 від 04 квітня 2019 року прийнято рішення про його закриття з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 284 КПК України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеня зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Реалізація особою її права на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом у разі задоволення такої скарги становить достатньо справедливу сатисфакцію з відшкодування шкоди, яку зазнав позивач.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 638/8493/19 (провадження № 61-13452св20).
Отже, ухвала слідчого судді про задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України свідчить про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень посадових осіб і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності Національного антикорупційного бюро України.
Встановивши, що позивач не надав достатні та допустимі докази на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди, протиправності діяння (бездіяльності) її заподіювача, наявності причинного зв'язку між завданою шкодою і протиправними діяннями (бездіяльністю) посадових осіб Національного антикорупційного бюро України, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 .
Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення,
касаційний суд не встановив.
Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Підстави для передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду передбачені статтею 403 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Враховуючи, що заявник не навів обґрунтованих мотивів для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду і колегія суддів не встановила передбачених статтею 403 ЦПК України підстав для такої передачі, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 слід відмовити.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі
колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в режимі відеоконференції відмовити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко