03 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 521/9478/19
провадження № 61-17683св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сакали Микола Якович,
на постанову Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Лозко Ю. П., Назарова М. В.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_3 (далі - відповідачка), ОСОБА_4 (далі - відповідач) про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації та поновлення реєстрації права власності,
ухвалив постанову про таке:
I. Вступ
1. У червні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації та поновлення реєстрації права власності.
2. Відповідачі у судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомляли, з заявами та клопотаннями до суду не зверталися, при цьому відзиву на позовну заяву також не надавали.
3. Суд першої інстанції відмовив у позові.
4. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення про задоволення позову.
5. Відповідачкаоскаржила постанову апеляційного суду в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказала те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навела
у касаційній скарзі.
6. Ключовим питанням у спірних правовідносинах є, чи належний спосіб захисту порушених прав обрано позивачем.
7. Оскаржуване судове рішення переглядається в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК),
у зв'язку з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
8. Позов обґрунтований так:
- 26липня 2018 року спадкодавець ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , склала заповіт, згідно з яким все майно яке належало їй заповіла позивачу;
- ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавець ОСОБА_5 померла;
- 10 травня 2019 року позивач звернувся до Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса із заявою про вступ у спадщину за заповітом;
- державний нотаріус Михайльова Л. І. відкрила спадкову справу;
- 15 травня 2019 року під час проведення нотаріусом дій, пов'язаних
із збором інформації та відомостей щодо наявності будь-якого майна на праві власності померлій ОСОБА_5 , з'ясувалося, що квартира
АДРЕСА_1 , яка належала померлій на праві власності, 02 травня 2019 року ОСОБА_3 продала за договором купівлі-продажу відповідачу;
- цю квартиру ОСОБА_3 реалізувала на підставі договору довічного утримання від 19 листопада 2010 року, згідно з яким остання зареєструвала за собою право власності на спірну квартиру, але який був розірваний рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2014 року
№ 521/7133/14-ц, яке набрало законної сили 01 грудня 2014 року, однак з невідомих причин державний нотаріус Михайльова Л. І., яка засвідчувала і договір довічного утримання від 19 листопада 2010 року і заповіт від 26 липня 2018 року, і якій було достеменно відомо про розірвання договору довічного утримання, не зареєструвала судове рішення та не внесла відповідний запис до реєстру правочинів та реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна;
- ОСОБА_3 , яка відчужила спірну квартиру не була її законним власником, тому не мала правових підстав для продажу цієї квартири,
з огляду на що договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є недійсним з усіма наслідками недійсності правочину;
- договір купівлі-продажу квартири від 02 травня 2019 року, який укладений шахрайським шляхом, порушує права позивача, оскільки унеможливлює отримання ним свідоцтва про право на спадщину;
9. Враховуючи викладене, позивач просив:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02 травня 2019 року спірної квартири, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу
Гуляєвою Н. В.;
- скасувати державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 , номер запису про право власності: 31393481 від 02 травня 2019 року, час реєстрації 13:41:53, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 18211582251101;
- поновити реєстрацію права власності на спірну квартиру за померлою ОСОБА_5 .
ІII. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 червня
2023 року у позові відмовлено.
11. Відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушених прав, вказавши, що у разі порушення речового права позивача, як спадкоємця ОСОБА_5 , воно може бути поновлено лише у разі звернення з вимогою про витребування спірної квартири із чужого незаконного володіння, та саме такий спосіб захисту, в даному випадку буде належним та ефективним.
IV. Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
12. Постановою Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 02 травня 2019 року спірної квартири, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу
Гуляєвою Н. В.
Скасовано державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 , номер запису про право власності: 31393481 від 02 травня 2019 року, час реєстрації 13:41:53, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 18211582251101;
Поновлено реєстрацію права власності на спірну квартиру за померлою спадкодавецею ОСОБА_5 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
13. Задовольнивши позов, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_3 , відчужуючи спірну квартиру, могла бути не обізнана про те що договір довічного утримання розірвано рішенням суду, проте її дії з відчуження спірної квартири є протиправними, а сам договір купівлі-продажу є недійсним, оскільки передумови набуття права власності за відчужувачем ОСОБА_3
є незаконними.
У сукупності вказане свідчить про мету ОСОБА_3 заволодіти чужим майном з корисливих мотивів з метою збагачення, що свідчить про недійсність цього правочину та порушує права позивача як спадкоємця на майно померлої власниці ОСОБА_5 .
14. Апеляційний суд вважав, що витребування майна з чужого незаконного володіння є неналежним способом захисту, оскільки майно не вибуло
з володіння позивача як власника квартири, а лише як спадкоємця на підставі заповіту, як документа, який дає йому право на успадкування спірної квартири.
V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
15. У касаційній скарзі відповідачка просить оскаржуване судове рішення скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
16. Касаційна скарга мотивована такими обставинами:
- суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності та поновлення реєстрації права власності, не буде належним та ефективним способом захисту;
- висновок апеляційного суду про те, що позивач не є власником спірної квартири, тому не може витребовувати майно, отже належним способом захисту є визнання правочину недійсним, є помилковим, оскільки позивач як спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК)), зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього;
- суд апеляційної інстанцій застосував норми права (статей 330, 387, 388, 396, 1268, 1296 ЦК без урахування висновків щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 20 травня 2020 року у справі № 303/6974/16-ц (провадження
№ 61-39511св18), від 04 червня 2020 року у справі № 760/16793/16-ц (провадження № 61-9547св19), від 14 квітня 2021 року у справі
№ 754/11747/18 (провадження № 61-22947св19), від 15 березня 2023 року
у справі № 759/8653/17 (провадження № 61-15468св19), Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12, а також норм права (частини першої статті 203, статей 216, 387, 388 ЦК) без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19),
від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження
№ 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (провадження № 12-303гс18).
VI. Рух справи в суді касаційної інстанції
17. 31 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сакали М. Я. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду.
18. Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху.
19. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження.
20. 10 березня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
21. Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
22. Інші особи не скористалися своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.
VII. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
23. 26 липня 2018 року спадкодавець ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , склала заповіт на ім'я ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі № 3-931, згідно якого все майно, яке належало їй заповіла ОСОБА_2 .
24. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.
25. 10 травня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса із заявою про вступ у спадщину за заповітом. Державним нотаріусом Михайльовою Л. І. відкрито спадкову справу № 470/2019.
26. Під час проведення нотаріусом дій, пов'язаних із збором інформації та відомостей щодо наявності будь-якого майна на праві власності померлій спадкодавцю ОСОБА_5 , з'ясувалося, що спірна квартира, яка належала померлій на праві власності, 02 травня 2019 року ОСОБА_3 відчужила за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гуляєвою Н. В., ОСОБА_4 .
27. Зазначені відомості підтверджуються Інформаційною довідкою
з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15 травня 2019 року.
28. ОСОБА_3 спірну квартиру реалізувала на підставі договору довічного утримання від 19 листопада 2010 року № 3-2942, посвідченого державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Михальовою Л. І., укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , за яким остання зареєструвала за собою право власності на спірну квартиру.
29. Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси
від 17 вересня 2014 року (справа № 521/7133/14-ц), яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року, позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання задоволено. Договір довічного утримання від 19 листопада
2010 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 розірвано.
VIII. Позиція Верховного Суду
30. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 7) та даючи відповідь на ключове питання (див. пункт 6), Верховний Суд зазначає таке.
31. Спірні правовідносини стосуються захисту прав позивача на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 та було незаконно відчужене на користь інших осіб за цивільно-правовими угодами (див. пункти 8-9).
32. Позивач обрав як спосіб захисту своїх прав визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації.
33. Верховний Суд звертає увагу, що нормами цивільного законодавства передбачені засади захисту права власності (стаття 386 ЦК). Зокрема право власності може бути захищено шляхом речово-правових засобів: пред'явлення віндикаційного та негаторного позовів; також шляхом допоміжно речово-правових засобів захисту, у формі пред'явлення позову про визнання права власності тощо.
34. Відповідно до норм статей 16, 391, 386 ЦК власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що
є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
35. Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
36. Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо особливостей застосування способів захисту цивільних прав, що враховується у спірних правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.
37. Так, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права [1].
38. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам [2].
39. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин [3].
40. Щодо особливостей способів захисту прав власника, необхідно звернути увагу, що власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
41. Такий підхід Верховного Суду є сталим, відмінність залежить лише від доказування й фактичних обставин конкретної справи (див., наприклад, відповідну постанову Великої Палати Верховного Суду [4]).
42. Отже, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК.
43. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав [5].
44. Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.
45. Далі Верховний Суд враховує, що згідно з статтями 1216, 1218 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
46. Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК часом відкриття спадщини
є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
47. Частиною першою статті 1268 ЦК передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
48. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК).
49. Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268
ЦК).
50. У постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року вказано, що
у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК, зокрема
у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього [6].
51. Таким чином, оскільки відповідно до статті 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК, переходить до спадкоємців власника (див., наприклад [7-8]).
52. З огляду на викладене, апеляційний суд рішення суду першої інстанції не переглянув, а тому зробив передчасний висновок про його скасування та задоволення позову.
IX. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
53. Верховний Суд частково погоджується із доводами касаційної скарги, які дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права.
54. Верховний Суд звертає увагу на те, що встановлення обставин справи та вирішення питання про оцінку доказів, за змістом частини першої статті 400 ЦПК, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
55. При цьому відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд
є також порушення норм процесуального права, на які посилається позивач
у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані
у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
56. Враховуючи те, що апеляційний суд наділений достатніми процесуальними повноваженнями щодо дослідження доказів та встановлення обставин,
з урахуванням принципу процесуальної економії, Верховний Суд вважає, що справу доцільно направити на новий апеляційний розгляд для усунення вищезазначених порушень.
57. Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, відповідно до статті 141 ЦПК розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Із цих підстав,
керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сакали Микола Якович, задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3. З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
[1] Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/76474144
[2] Постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-84гс20) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/95439652
[3] Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/106558719
[4] Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/81574015
[5] Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/105624089
[6] Постанова Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі№ 6-164цс12
// https://reyestr.court.gov.ua/Review/29023880
[7] Постанова Верховного Суду від 20 квітня 2021 року у справі № 727/967/16-ц (провадження № 61-14293св19) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/96501452
[8] Постанова Верховного Суду від 15 липня 2022 року у справі № 757/482/21-ц (провадження № 61-19444св21) //https://reyestr.court.gov.ua/Review/105249349
Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко