13 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 199/9896/22
провадження № 61-4828св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Грушицького А. І.,
суддів: Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - держава в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області в інтересах якої до суду звернувся перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області,
відповідачі: ОСОБА_1 , дочірнє підприємство «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 жовтня 2023 року у складі судді Подорець О. Б., додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2023 року у складі судді Подорець О. Б., постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року у складі колегії суддів Канурної О. Д., Космачевської Т. В., Халаджи О. В.та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року у складі колегії суддів Канурної О. Д., Космачевської Т. В., Халаджи О. В.,
у справі за позовом першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча») про витребування земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що 19 листопада 2019 році приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус Маріупольського МНО) Чекіда О. А. зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1170 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 34251595).
Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку був, як зазначено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Донецькій області) від 02 жовтня 2019 року № 4960-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_1 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,00 га, у тому числі ріллі площею 2,00 га (кадастровий номер 1421786600:03:000:1170) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів та копія якого міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до наданої ГУ Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами - номером та датою - наказом від 02 жовтня 2019 року № 4960-СГ «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою», ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності що перебуває у запасі на території Роздольненської сільської ради Великоновоселківського району Донецької області за межами населених пунктів.
Тобто, зміст наказу від 02 жовтня 2019 року № 4960-СГ, фактично прийнятого ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься у реєстраційній справі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1170.
Згідно із листом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 23 грудня 2022 року № 10-5-0.3-2300/2-22, ОСОБА_1 зверталася до управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 19 липня 2019 року № 3386-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.
В подальшому ОСОБА_1 звернулася до управління із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 1421786600:03:000:1170 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району. Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 21 жовтня 2019 року № 5369-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, площа земельної ділянки 2,00 га, кадастровий номер 1421786600:03:000:1170 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність.
Таким чином, держава ніколи не приймала рішення про відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1170, а ділянка вибула з державної власності поза її волею.
Згодом земельна ділянка була передана її власником в оренду. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 1421786600:03:000:1170 згідно із договором оренди землі від 22 листопада 2019 року № 637 передана ОСОБА_1 в оренду ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» строком на 10 років (номер запису про інше речове право 34692916).
Прокурор вважав, що наявні підстави для подання позовної заяви у даній справі в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області. Нікольська селищна рада Маріупольського району Донецької області, як представник власника (територіальної громади), мала б здійснити захист прав на земельні ділянки, а нездійснення захисту компетентним органом полягає у тому, що Нікольська селищна рада Маріупольського району Донецької області не вжила будь-яких заходів для витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Прокурор просив суд:
- витребувати у ОСОБА_1 та ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь власника земельної ділянки відповідно до частини другої статті 83 ЗК України - Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, із кадастровим номером 1421786600:03:000:1170, що розташована на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права оренди ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на земельну ділянку із кадастровим номером 1421786600:03:000:1170, припинивши право оренди на цю земельну ділянку;
- стягнути з відповідачів витрати зі сплати судового збору пропорційно позовних вимог до них у розмірі 6 202,50 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 11 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовив.
Судові витрати поклав на позивача.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позовні вимоги не доведені належними, достовірними та допустимими доказами. Прокурор надав докази у копіях, які не засвідчені з оригіналу та не надав вирок суду за результатами розгляду кримінального провадження, відкритого стосовно підроблення наказів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області.
Оскільки факт неправомірності набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності не випливає із закону, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття та презюмується, відтак, підлягає доказуванню неправомірність набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку. Тому суд зробив висновок про відмову у задоволенні позову про витребування від відповідача ОСОБА_1 земельної ділянки.
Вимога позову про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди є похідною від задоволення вимоги позову про витребування земельної ділянки. Враховуючи, що вимога про витребування земельної ділянки не задоволена, тому відсутні підстави для задоволення похідної вимоги позову. Таким чином, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська додатковим рішенням від 24 жовтня 2023 року стягнув з Донецької обласної прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 14 лютого 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури залишив без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2023 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2023 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами незаконність та безпідставність вибуття з державної власності в особі територіальної громади Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,00 га з кадастровим номером 1421786600:03:000:1170, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .
Суд вказав, що наявність двох наказів під одним номером і з різними текстами, зокрема про передачу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 різних земельних ділянок, які територіально розташовані в різних районах, мають різне цільове призначення та площу, не доводить недійсність якогось із цих документів та незаконність набуття вказаними особами права власності на земельні ділянки.
Лист ГУ Держгеокадастру у Донецькій області про те, що воно не приймало рішення про надання у власність спірної земельної ділянки
не свідчить про те, що саме зазначений наказ є підробленим чи недійсним.
Доводи прокурора про те, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1170 за ОСОБА_1 була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, тобто, що ця ділянка вибула з володіння власника не з його волі, колегія суддів не взяла до уваги, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Дніпровський апеляційний суд додатковою постановою від 06 березня 2024 року заяву ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат» про ухвалення додаткової постанови задовольнив частково.
Стягнув з Донецької обласної прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2024 року до Верховного Суду, перший заступник керівника Донецької обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, додаткове рішення суду першої інстанції та додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні заяв про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 23 квітня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував її із Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.
10 травня 2024 року справу передано колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Верховний Суд ухвалою від 09 квітня 2025 року зупинив касаційне провадження у справі № 199/9896/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судусправи № 199/9897/22.
Верховний Суд ухвалою від 15 травня 2025 року поновив касаційне провадження у справі № 199/9896/22.
Верховний Суд ухвалою від 15 травня 2025 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.
Згідно із протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 16 травня 2025 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Ігнатенко В. М., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі прокурор посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц, від 05 квітня 2023 року у справі № 139/997/21 та інших.
У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що ОСОБА_1 зареєструвала за собою право власності на земельну ділянку державної власності на підставі підробленого наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області. Оскільки земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею, вона може бути витребувана навіть від добросовісного набувача.
Суди зробили висновки на припущеннях, зокрема, що можуть існувати два накази ГУ Держгеокадастру у Донецькій області.
ОСОБА_1 не надала доказів, які б підтверджували отримання нею спірної земельної ділянки, не надала жодних документів при розгляді справи, не з'являлася у судові засідання, тому суди порушили вимоги щодо рівності та змагальності сторін, фактично звільнили ОСОБА_1 від доказування.
Зазначає, що відсутність вироку щодо підробки документів не може бути підставою для відмови в позові.
Суди не дослідили докази, які мають значення для правильного вирішення спору.
Доводи інших учасників справи
У травні 2024 року ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» надіслало відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що 16 липня 2019 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 19 липня 2019 року № 3386-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовною площею 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4960-СГ було затверджено документацію із землеустрою та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1170 площею 2,00 га сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 21 жовтня 2019 року № 5369-СГ відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1170 площею 2,00 га сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.
Рішенням приватного нотаріуса Маріупольського МНО Донецької області Чекіди О. А. від 19 листопада 2019 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1170 площею 2,00 га було зареєстровано за ОСОБА_1
22 листопада 2019 року ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» і ОСОБА_1 уклали договір оренди землі № 637, за умовами якого ОСОБА_1 передала ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» в платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1170 для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га строком на 10 років.
Рішенням державного реєстратора юридичного департаменту Маріупольської міської ради Донецької області Іщук Н. Ф. від 13 грудня 2019 року право оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 22 листопада 2019 року, зареєстровано за ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (номер запису про інше речове право 34692916).
13 квітня 2022 року ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулося із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Національної поліції України та Служби безпеки України в зв'язку з тим, що в результаті бойових дій втратило доступ до офісу, в якому знаходилися всі установчі документи підприємства, печатка, штампи, всі дозволи, ліцензії та інша розпорядча документація, відомості про що були внесені до ЄРДР за № 22022050000001220.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та аргументи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Спірні правовідносини стосуються правомірності набуття права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1170 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно із статтею 118 ЗК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Процедура державної реєстрації земельної ділянки визначена Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051).
Відповідно до пункту 107 Порядку № 1051, зараз і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи (пункт 109 Порядку № 1051).
Пунктом 113 Порядку № 1051 встановлено, що Державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.
У справі, що переглядається, суд установив, що наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 19 липня 2019 року № 3386-СГ ОСОБА_1 отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою для безоплатного відведення 2,00 га землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Темрюцької сільради Нікольського району.
Наказом від 02 жовтня 2019 року № 4960-СГ затверджено документацію та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,00 га (кадастровий номер 1421786600:03:000:1170) без зміни цільового призначення.
Рішенням приватного нотаріуса Маріупольського МНО Донецької області Чекіди О. А. від 19 листопада 2019 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1170 площею 2,00 га зареєстровано за ОСОБА_1 .
Заперечуючи проти правомірності набуття земельної ділянки прокурор посилається на те, що 19 листопада 2019 року приватний нотаріус Маріупольського МНО Чекіда О. А. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрував право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1170. Підставою для реєстрації зазначено наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4960-СГ від 02 жовтня 2019 року «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення». У подальшому, 22 листопада 2019 року ОСОБА_1 передала вказану земельну ділянку в оренду ДП «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» строком до 01 січня 2030 року.
Наказ від 02 жовтня 2019 року № 4960-СГ не стосується ОСОБА_1 , а виданий на ім'я ОСОБА_2 щодо іншої земельної ділянки (кадастровий номер 1421284600:01:001:0647) на території Роздольненської сільради Великоновоселківського району, що підтверджується даними системи «ДОК ПРОФ».
16 липня 2019 року ОСОБА_1 подала клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою і наказом від 19 липня 2019 року № 3386-СГ їй надано такий дозвіл щодо ділянки на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області. 02 жовтня 2019 року вона звернулася із заявою про затвердження проекту, однак наказом від 21 жовтня 2019 року № 5369-СГ їй відмовлено. Цей наказ чинний і не оскаржувався. Відтак, держава не приймала рішення про надання у власність ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1170, тож право власності у ОСОБА_1 не виникло.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 1051 Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях.
Документи в паперовій формі, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру, витяги з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру, довідки, що містять узагальнену інформацію про землі (території), викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану), кадастрові плани земельних ділянок та інші документи створюються шляхом роздрукування їх електронної (цифрової) форми за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Під час створення ідентичних за документарною інформацією та реквізитами документів в електронній та паперовій формі кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.
У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.
Документи в електронній формі, які створюються на виконання вимог цього Порядку, повинні відповідати вимогам законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг.
У пункті 32 Порядку № 1051 зазначено, що документи Державного земельного кадастру є його складовими частинами, які створюються, відображаються та змінюються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є, зокрема, і поземельні книги (підпункт 4 пункту 31 Порядку
№ 1051).
До Поземельної книги в паперовій формі додається засвідчена копія рішення, яке є підставою для внесення відомостей до неї (пункт 112 Порядку
№ 1051).
Поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа. Поземельна книга в електронній (цифровій) формі засвідчується кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора. Не завірені кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора записи у Поземельній книзі в електронній (цифровій) формі вважаються недійсними (пункт 50 Порядку № 1051).
Внесення відомостей до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі є внесенням відомостей до Державного земельного кадастру (пункт 51 Порядку № 1051).
До Поземельної книги в електронній (цифровій) формі додаються електронні копії документів, що є підставою для внесення відомостей до неї (пункт 52 Порядку № 1051).
На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
Частинами першою та другою статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).
Аналогічні процесуальні положення закріплені у частині третій статті 100 ЦПК України та пункті 1 частини другої статті 76 ЦПК України.
Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (постанова Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).
З урахуванням наведеного, колегія Верховного Суду зауважує, щонаказ про передання земельної ділянки у власність, внесений до електронної системи (Електронний документообіг), існує як електронний документ, має юридичну силу оригіналу, якщо він оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. Електронний документ, створений з дотриманням вимог законодавства, має таку ж юридичну силу, як і документ на паперовому носії. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Оцінка електронного доказу здійснюється судом на загальних підставах, передбачених статтею 89 ЦПК України.
Щодо вирішення спору по суті
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що прокурор не довів належними та допустимими доказами незаконність та безпідставність вибуття з державної власності в особі територіальної громади Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,00 га з кадастровим номером 1421786600:03:000:1170, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .
Верховний Суд не знаходить підстав для незгоди із зазначеним висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року).
Відповідно до частин першої, третьої статті 388 ЦК України, у реакції, яка діяла на час вирішення спору, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Відповідно до статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
У матеріалах справи, що переглядається в касаційному порядку, наявні дві копії наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4960-СГ, які суттєво відрізняються за своїм змістом (т. 1 а. с. 9, 10).
Одна з копій виготовлена з паперового носія, який був підставою для здійснення оспорюваної державної реєстрації права власності на земельну ділянку, інша - паперова копія електронного документу із системи «ДОК ПРОФ». Паперові оригінали зазначених документів сторонами не надано.
Встановивши, що розробка проектно-технічної документації, державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі здійснювалися за ініціативою ОСОБА_1 , у справі наявна відповідна копія наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4960-СГ, який був наданий державному реєстратору для реєстрації права власності відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли загалом обґрунтованого висновку про те, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами підробку документів, на підставі яких ОСОБА_1 передано у власність спірну земельну ділянку.
У контексті доводів прокурора щодо наявності в електронній системі
Держгеокадастру «ДОК ПРОФ» електронного документа з відмінним змістом, що свідчить про підробку наданого ОСОБА_1 наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4960-СГ, колегія суддів ураховує наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з частинами шостою, сьомою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини друга, четверта статті 83 ЦПК України).
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно встановив фактичні обставини справи, визначився з нормами матеріального та процесуального права, які підлягають до застосування, та надавши правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, з урахуванням зазначених критеріїв оцінки доказів та застосуванням балансу вірогідностей, дійшов загалом обґрунтованого висновку про недоведеність прокурором заявлених позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Зазначені висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки поданим сторонами доказам, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається прокурор у касаційній скарзі.
Такі висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2024 року у справі № 205/2120/23, від 16 грудня 2024 року у справі № 199/3188/23, від 25 листопада 2024 року у справі № 199/9914/22, від 05 лютого 2025 року у справі № 199/9920/22, від 12 лютого 2025 року у справі № 199/9890/22, від 27 лютого 2025 року у справі № 199/9901/22, від 06 березня 2025 року у справі № 199/3147/23 та від 12 березня 2025 року у справі № 199/3265/23.
Водночас, Верховний Суд, з урахуванням положень частини третьої статті 400, частини другої статті 414 ЦПК України, зауважує про порушення судами попередніх інстанцій правил юрисдикції, визначених статтями 19-22 ЦПК України при розгляді позовних вимог першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області, заявлених до ДП Ілліч-Агро Донбас » ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З огляду на те, що спір у справі в частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах органу місцевого самоврядування до ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»є земельним спором між територіальною громадою та юридичною особою, а тому, виходячи із суб'єктного складу сторін, належить до господарської юрисдикції, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи наведене, оскаржені судові рішення в частині вимог до ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» підлягають скасуванню, а провадження в справі у цій частині - закриттю. Розгляду в поряду цивільного судочинства підлягали лише позовні вимоги до ОСОБА_1 .
Верховний Суд роз'яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи № 199/9896/22 у частині вимог до ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до відповідного суду господарської юрисдикції.
Беручи до уваги зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» суми судових витрат на професійну правничу допомогу.
Правові підстави для стягнення з позивача на користь відповідача суми понесених судових витрат при закритті провадження у справі визначені положеннями частини п'ятої статті 142 ЦПК України, зокрема лише як наслідок необґрунтованих дій позивача.
Таких підстав для відшкодування судових витрат на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» Верховним Судом не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях (в межах підстав касаційного оскарження), питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Частинами першою, другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Враховуючи наведене, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 жовтня 2023 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року підлягають скасуванню в частині вирішення позовних вимог, заявлених до ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», провадження у справі в цій частині підлягає закриттю. В частині вимог, заявлених до ОСОБА_1 , зазначені судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Оскаржені заявником додаткові судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій про стягнення з органу прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» суми судових витрат на професійну правничу допомогу підлягають скасуванню, як судові рішення, які є частиною основних судових рішень.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 412, 414, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу першого заступника керівника Донецької обласної прокуратуризадовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 жовтня 2023 рокута постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року в частині позовних вимог першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до державного підприємства «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди скасувати.
Провадження у справі в частині позовних вимог першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до державного підприємства «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права орендизакрити.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року в частині залишення без змін додаткового рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2023 року скасувати.
Додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2023 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року скасувати.
В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. І. Грушицький
Судді В. М. Ігнатенко
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
В. В. Пророк