04.09.2025 Єдиний унікальний номер 205/4650/25
Справа № 205/4650/25
Провадження № 2/205/3007/25
04 вересня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Федотової В.М.,
при секретарі - Киричок Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів,
У березні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаною позовною заявою.
В обґрунтування позову зазначила, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.05.2018 року було розірвано. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.09.2019 року із відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.07.2019 року і до досягнення дітьми повноліття. Виконавчий лист, виданий на примусове виконання зазначеного рішення суду, перебуває на виконанні у Першому Правобережному ВДВС. Відповідач до червня 2023 року аліменти взагалі не виплачував, в період з червня 2023 року частково сплатив заборгованість. Заборгованість відповідача зі сплати аліментів на дітей за період з 01.07.2019 року по 01.06.2023 року складала 395 017,18 грн., за період х 01.06.2023 року по 01.03.2025 року, з урахуванням частково сплачених коштів, стала складати 204 834,05 грн. Позивач вважає, що оскільки заборгованість відповідача за період з 01.07.2019 року по 01.06.2023 року складала 395 017,18 грн., сплачувати яку відповідач почав з 01.06.2023 року, то відповідач має сплатити пеню за несвоєчасну сплату аліментів за період з 01.07.2019 року по 01.06.2023 року. Розмір неустойки розрахований позивачем та визначений, з урахуванням положень Сімейного кодексу України, формули розрахунку пені, за період з 01.07.2019 року по 01.06.2023 року і становить 1 887 720,31 грн.
У зв'язку з тим, що одержувач аліментів має право на стягнення неустойки у розмірі не більше 100 відсотків заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь неустойку за прострочення сплати аліментів за період з 01.08.2019 року по 01.06.2023 року у розмірі 395 017,18 грн.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 09.05.2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.
04.06.2025 року відповідач ОСОБА_2 направив до суду відзив на позовну заяву у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що до червня 2023 року йому не було відомо, що позивач зверталась до виконавчої служби із заявою про стягнення аліментів. Матеріали справи не містять доказів надсилання відповідачу постанови про відкриття виконавчого провадження. Матеріали справи містять лист про направлення постанови про примусове виконання виконавчого листа до військової частини НОМЕР_1 лише 08.08.2023 року. Звертає увагу суду, що на платника аліментів не можна покладати відповідальність у вигляді пені зі сплати аліментів, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
05.06.2025 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив у якій вона просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначила, що відповідачу було достеменно відомо про розгляд справи про стягнення аліментів у суді, він був присутній у судових засіданнях та у заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги про стягнення аліментів на дітей визнав. На думку позивача, відповідач свідомо ухилявся від сплати аліментів. Виконавча служба з листопада 2019 року вживала заходи для виконання рішення суду про стягнення аліментів з відповідача. 23.04.2020 року відділом виконавчої служби на адресу відповідача було направлено повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників. Позивач проживає з малолітніми дітьми, займається їх вихованням та утриманням, стабільних доходів не має, оскільки не може влаштуватись на постійну роботу у зв'язку із тим, що діти змушені часто залишатися вдома під її наглядом через військовий стан та постійні обстріли м. Дніпро. В свою чергу відповідач є військовослужбовцем ЗСУ, регулярно і своєчасно отримує дохід. Відповідачем не доведена відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів на утримання дітей, відповідних доказів матеріали справи не містять.
22.08.2025 року позивач ОСОБА_1 просила суд долучити до матеріалів справи уточнений розрахунок заборгованості по аліментам станом на 01.08.2025 року. згідно якого заборгованість відповідача за період з 01.08.2019 року по 01.06.2023 року складає 395 017,18 грн.
Позивач ОСОБА_1 письмово просила розгляд справи проводити без застосування засобів технічної фіксації, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Суд у зв'язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
При цьому обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Суд, враховуючи ту обставину, що позивачу та відповідачу були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне ухвалити відповідне рішення по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що батьками малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с. 13, 14).
На теперішній час малолітні діти проживають з позивачем та перебувають на її утриманні, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось відповідачем (а.с. 23, 24).
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.09.2019 року із відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.07.2019 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 15).
Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС міста Дніпра від 20.11.2019 року було відкрите виконавче провадження № 60639325 на виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.09.2019 року про стягнення із відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.07.2019 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 55).
Також, державним виконавцем Шевченківського ВДВС міста Дніпра у вказаному виконавчому провадженні було винесено наступні постанови:
- про арешт майна боржника від 23.04.2020 року;
- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 23.04.2020 року;
- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 23.04.2020 року;
- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 23.04.2020 року;
- про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 01.12.2022 року та від 06.08.2023 року;
Згідно копії відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.11.2022 року відповідач ОСОБА_2 23.05.2022 року був призваний на військову службу за мобілізацією (а.с. 21).
Відповідно до копії постанови Дніпровського апеляційного суду від 29.07.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 вирішено задовольнити, рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01.04.2025 року скасувати, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про зменшення розміру стягуваних аліментів задовольнити, зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2019 року у справі № 200/9511/19 на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітніх дітей з 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу) до 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку. Також вирішено відкликати виконавчий лист, виданий на виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2019 року у справі № 200/9511/19.
Позивач вважає, що оскільки заборгованість відповідача за період з 01.07.2019 року по 01.06.2023 року складала 395 017,18 грн., сплачувати таку заборгованість відповідач почав з 01.06.2023 року, а тому із відповідача слід стягнути пеню за несвоєчасну сплату аліментів за період з 01.07.2019 року по 01.06.2023 року.
Згідно із розрахунком Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 60639325 року на 01.08.2025 року складає 211 226,76 грн., а за період з 01.08.2019 року по 01.06.2023 року - 395 017,18 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам, які склалися між сторонами у вказаній справі, суд зазначає наступне.
Положеннями ч. 2 ст. 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно із частиною 1 статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.
У справі № 333/6020/16-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і вважала, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Крім того, аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), та зазначено про необхідність обчислення пені за прострочення сплати аліментів за кожен день прострочення сплати аліментів.
У Постанові Верховного Суду України № 6-94цс15 від 01 липня 2015 року викладено правову позицією щодо порядку проведення розрахунку неустойки (пені), яка стягується на підставі ст.196 СК України. Зокрема, зазначено, що з урахуванням правової природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилося стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувалися.
Тобто, неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це вид забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.
Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, то строк виконання цього обов'язку буде різним, а тому кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Отже, пеня за прострочення зі сплати аліментів нараховується за кожним періодичним платежем окремо з дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, після чого розмір нарахованої пені за кожним щомісячним платежем підсумовується та визначається загальна сума пені за порушення аліментних зобов'язань.
За змістом частини 2 ст. 197 ЦПК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
За правилами частин 1-2 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у п. 22 роз'яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів.
Водночас, доводи відповідача щодо того, що він не знав про примусове стягнення із нього аліментів на утримання дітей за рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.09.2013 року суд до уваги не приймає, оскільки відповідних доказів матеріали справи не містять.
До того ж, відповідач не позбавлений права у разі зміни матеріального стану, погіршення здоров'я та у інших випадках звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів відповідно до ст. 192 СК України.
На думку суду, відповідачем ОСОБА_2 не доведено відсутність його вини в простроченні сплати аліментів на утримання дітей за період з 01.08.2019 року по 01.06.2023 року.
Жодних обґрунтованих підстав, які б переконали суд, що відповідач з 01.08.2019 року по 01.06.2023 року реально не міг виконувати рішення суду та сплачувати аліменти, під час судового засідання не наведено та доказів не надано.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, а тому є всі підстави для стягнення з нього на користь позивача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Як вбачається із розрахунку Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 60639325 року на 01.08.2025 року складає 211 226,76 грн., а за період з 01.08.2019 року по 01.06.2023 року - 395 017,18 грн. Із вказаного розрахунку також вбачається, що відповідач до 01.06.2023 року аліменти не сплачував.
Визначаючи період за який необхідно стягнути неустойки за прострочення сплати аліментів, суд бере до уваги розрахунок Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 60639325.
Крім того, здійснюючи розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суд враховує положення ч. 1 ст. 196 СК України в тій частині, що розмір пені обмежений розміром заборгованості, на який нараховується пеня, яка підлягає застосуванню в силу ст. 5 Цивільного Кодексу України, оскільки вказана норма пом'якшує цивільну відповідальність боржника за несвоєчасну сплату аліментів.
Правила нарахування пені за заборгованість по сплаті аліментів підтверджені Постановою Верховного Суду від 25.04.2018 року (справа № 572/1762/15-ц).
Загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
p = (A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Таким чином, дослідивши розрахунок позивача, суд з ним погоджується та зазначає, що розмір неустойки (пені) по аліментах за період з 01.08.2019 року по 01.06.2023 року складає 1 887 720,31 грн. Розрахунок неустойки (пені) по аліментам наданий позивачем відповідачем не спростований.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Оскільки факт наявності заборгованості зі сплати аліментів підтверджується належними доказами і відповідачем не спростовано вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів позивачу за вказаний період, суд доходить висновку, що вказана заборгованість виникла з вини відповідача і вимоги позивача про стягнення пені за вказаний період є обґрунтованими.
При цьому, наявність постанови Дніпровського апеляційного суду від 29.07.2025 року у справі № 205/17389/24 не є перешкодою у стягненні неустойки (пені) за несплату аліментів у вказаний період.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи надані по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, враховуючи приписи статті 196 СК України, оскільки сума пені не може перевищувати 100% заборгованості, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача неустойку за прострочення сплати аліментів за період з 01.08.2019 року по 01.06.2023 року у розмірі 395 017,18 грн.
Крім того, позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача в дохід держави в порядку ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 247, 258-260, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 180, 182, 185, 187, 194-196 СК України, суддя
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) неустойку за прострочення сплати аліментів за період з 01.08.2019 року по 01.06.2023 року у розмірі 395 017,18 (триста дев'яносто п'ять тисяч сімнадцять) гривень 18 копійок.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Сторони по справі:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 15 вересня 2025 року.
Суддя: Федотова В.М.