10 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/11352/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників учасників:
позивача - Сібілєв М.А.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 (у складі колегії суддів: Корсака В.А. (головуючого), Алданової С.О., Євсікова О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення 3 095 400 грн
1. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що передували прийняттю оскаржуваної постанови
1.1. 17.10.2023 між Адвокатським об'єднанням "Синегор" (далі - Об'єднання) та Клієнтом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" (далі - ТОВ "Газойлтехнопайп", Позивач) укладено договір про надання правничої допомоги № 17.10-1 (далі - Договір), за умовами якого Об'єднання зобов'язується надати правову (професійну правничу) допомогу, а Клієнт зобов'язується прийняти надану правову (професійну правничу) допомогу і оплатити її на погоджених сторонами умовах.
У пункті 1.2 Договору сторонами погоджено обсяг і вид правової допомоги за цим Договором: представництво Клієнта у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді, Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду у справах за позовами ТОВ "Газойлтехнопайп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України", Відповідач, Скаржник) про стягнення грошових коштів унаслідок неправомірного стягнення суми банківських гарантій. Конкретні спори, у яких Клієнту надається правова допомога, визначаються у додатках (додаткових угодах) до цього Договору.
У розділі 4 Договору сторонами визначено, що вартість правової допомоги за цим договором визначається за домовленістю сторін у додаткових угодах до цього договору. Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Об'єднання.
1.2. Згідно з додатковою угодою № 04/09 від 04.09.2024 до Договору сторони погодили надання Клієнту правової (професійної правничої) допомоги за підготовку, подачу процесуальних документів (документів по суті справи), підбір судової практики та участь у судових засіданнях у справі за позовною заявою ТОВ "Газойлтехнопайп" до ТОВ "Оператор ГТС України" про стягнення 3 095 400 грн, які були отримані останнім у якості забезпечення виконання за договором №4600006885 від 14.12.2022 та Банківською гарантією №30082/ЮГ-22.
У пункті 2 цієї додаткової угоди сторонами узгоджено вартість правової допомоги та її розрахунок, а саме: вироблення та узгодження правової позиції по справі, у тому числі аналіз актуальної судової практики, кваліфікація спірних правовідносин, вивчення документів клієнта - 8000 грн; складання позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення 3 095 400 грн, які були отримані за Договором №4600006885 від 14 12 2022, та формування і подання повного пакету документів до суду із додатками - 20 000 грн; аналіз відзива Відповідача та складання відповіді на відзив за вказаною справою, формування та направлення інших документів по суті спору - 8000 грн; представництво інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва під час здійснення господарського судочинства, у тому числі участь у всіх судових засіданнях - 14 000 грн, а всього 50 000 грн.
Строк оплати правової допомоги - до 30.11.2024 (пункт 3 додаткової угоди № 04/09).
1.3. За актом приймання-передачі № 15/11-1 від 15.11.2024 на виконання умов Договору Об'єднання надало, а Клієнт прийняв належним чином надану правову допомогу згідно умов додаткової угоди №04/09. Загальна вартість наданої правової (професійної правничої) допомоги становить 50 000 грн.
При цьому у вищевказаному акті сторони обумовили, що Клієнт не має претензій до Об'єднання щодо якості надання правової допомоги по додатковій угоді №04/09.
1.4. 16.09.2024 ТОВ "Газойлтехнопайп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "Оператор ГТС України" 3 095 400 грн.
1.5. При цьому у позовній заяві (сторінка 6) Позивач зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції (37114,80 грн - судовий збір та 50 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу), та повідомив суд про намір подати докази понесених витрат в порядку, визначеному частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України до дебатів або через п'ять днів після ухвалення рішення.
До позовної заяви на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах Позивача додано ордер №1309696 від 13.09.2024 про надання правової допомоги, виданий на ім'я адвоката Пушинського М.В на підставі укладеного між ТОВ "Газойлтехнопайп" та Адвокатським об'єднанням "Синегор" договору про надання правової допомоги від 17.10.2023 №17.10-1.
1.6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 позов задоволено (ухвалено рішення по суті спору).
1.7. 18.11.2024 Позивач подав до вказаного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому просив стягнути з Відповідача 50 000 грн (гонорар) витрат на професійну правничу допомогу. При цьому на підтвердження понесення зазначених витрат до заяви додано наступні докази:
- Договір про надання правової допомоги №17.10-1 від 17.10.2023;
- додаткову угоду №04/09 від 04.09.2024;
- акт приймання-передачі №15/11-1 від 15.11.2024.
1.8. 28.11.2024 Відповідач подав заперечення до заяви про ухвалення додаткового рішення та просив суд зменшити витрати на правничу допомогу на 99%, посилаючись на те, що Позивачем не надано доказів понесення таких витрат, зокрема договорів, рахунків, детального опису робіт. Також Відповідач зазначив про неспівмірність заявлених витрат.
1.9. 05.12.2024 позивач Подав клопотання, до якого долучив:
- рахунок-фактури №29-11-24/11 від 29.11.2024;
- платіжну інструкцію № 403 від 04.12.2024 на суму 50 000 грн.
1.10. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 заяву Позивача про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково, стягнуто з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 30 000 грн. В іншій частині відмовлено.
1.11. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 - без змін.
1.12. Постановою Верховного Суду від 25.03.2025 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому Верховний Суд зазначив наступне:
- з наданих Позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення доказів вбачається, що види правової допомоги (деталізація) та їх вартість, що були надані адвокатом Позивачу в суді першої інстанції, визначені у додатковій угоді від 04.09.2024 №04/09 до Договору. Датований 15.11.2024 акт приймання-передачі №15/11-1 не містить деталізації видів правової допомоги та їх вартості, а лише підтверджує факт надання адвокатом послуг згідно з додатковою угодою від 04.09.2024 № 04/09 та прийняття їх Позивачем;
- єдиним доказом складу (переліку) та розміру витрат, пов'язаних з наданням професійної правової допомоги у цій справі, є додаткова угода №04/09 до Договору, складена 04.09.2024, тобто до 13.11.2024 (до закінчення судових дебатів та постановлення судового рішення), але подана суду 18.11.2024 разом із заявою про ухвалення додаткового рішення;
- суди попередніх інстанцій не зважили на приписи статті 221 Господарського процесуального кодексу України, не досліджували причин, з яких Позивач не подав доказів понесення судових витрат до закінчення судових дебатів, а також їх поважність (чи наводив позивач причини неподання доказів розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів, а якщо так, то чи є ці причини поважними та якими доказами вони підтверджуються), відповідно, вказані судові рішення не містять мотивів прийняття або відхилення зазначених аргументів скаржника, що є порушенням частини четвертої статті 238, частини третьої статті 282 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких у мотивувальній частині рішення мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення вагомих аргументів сторін;
- дослідженню підлягає питання про дотримання Позивачем порядку подання доказів розміру понесених судових витрат, зокрема, в разі пропуску встановленого строку (до закінчення судових дебатів у справі).
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. За результатами нового розгляду заяви Позивача про ухвалення додаткового рішення ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2025 у її задоволенні відмовлено.
В обґрунтування ухвали місцевий господарський суд виходив з того, що:
- сторонами в укладених правочинах від 17.10.2023 та від 04.09.2024 визначено розмір судових витрат. При цьому здійснення Позивачем оплати правової допомоги не поставлено у залежність від підписання сторонами акту надання послуг, що, в свою чергу свідчить про наявність у Позивача ще до моменту відкриття судом провадження у справі належних та допустимих доказів розміру судових витрат;
- Позивач не належним чином скористався наданим йому Господарським процесуальним кодексом України правом на подання заяви про відшкодування судових витрат та не подав до Господарського суду міста Києва до закінчення судових дебатів у справі Договору від 17.10.2023 № 17.10-1 про надання правової допомоги та додаткової угоди від 04.09.2024 № 04/09;
- подання такої заяви у встановлені строки не позбавило б його права на подання додаткових доказів (рахунку-фактури від 29.11.2024 № 29-11-24/1 та платіжної інструкції від 04.12.2024 № 403 на суму 50 000 грн), яких ще не існувало на момент такої заяви;
- Позивачем подано всі наявні докази вже після оголошення судом рішення у справі без належного обґрунтування поважності причин неможливості подання цих доказів до закінчення судових дебатів у справі.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 частково задоволено апеляційну скаргу Позивача, оскаржувану ним ухвалу Господарського суду міста Києва скасовано, а його заяву задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Оператор ГТС України" 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу із заявлених 50 000 грн.
При цьому суд апеляційної інстанції врахував положення статті 221 Господарським процесуальним кодексом України та зазначив, що Позивач вчасно (до судових дебатів) повідомив про те, що докази будуть подані після ухвалення судового рішення, оскільки остаточний підсумок наданої правової допомоги може бути підведений в результаті отримання позитивного рішення на користь Позивача та відповідно, за результатами якого, буде складено акт приймання-передачі наданих послуг, у якому сторони зазначають їх об'єм, якість, а також звіряння наданих послуг, наявність/відсутність претензій один до одного. А зазначені докази, які попередньо заявив Позивач, він подав у п'ятиденний строк після ухвалення рішення.
Також суд апеляційної інстанції врахував правомірне очікування Позивачем (стороною, яка виграла справу), відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, адвокатом заявника складено та подано до суду позовну заяву, відповідь на відзив, а також його адвокат брав участь у судових засіданнях в суді першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи.
Як наслідок, апеляційний суд зазначив про необхідність уникати надмірного формалізму та забезпечувати справедливість судового розгляду.
2.3. З такою постановою суду апеляційної інстанції ТОВ "Оператор ГТС України" не погодилося та скористалося правом її касаційного оскарження.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 13.08.2025 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.2. ТОВ "Оператор ГТС України" у своїй касаційній скарзі просить Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.04.2025.
3.3. Доводами касаційної скарги Відповідача є неврахування вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 25.03.2025 у цій справі, а також неправильне застосування абзацу 2 частини восьмої статті 129, частини першої статті 221, частини п'ятої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, що спричинене неврахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21, які у подальшому враховувалися у постановах від 25.09.2024 у справі № 910/1007/22, від 26.11.2024 у справі № 916/2168/22, від 12.12.2024 у справі № 911/826/23, від 28.01.2025 у справі № 910/5810/24.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Газойлтехнопайп" просить Суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
3.5. Ухвалою Верховного Суду від 08.09.2025 задоволено заяву представника ТОВ "Оператор ГТС України" адвоката Підлипенського Д.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Проте у визначений час розгляду справи Підлипенський Д.В. з технічних причин не зміг доєднатися до участі у судовому засіданні.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Верховний Суд неодноразово зазначав, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника (постанови Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №910/20309/21, від 01.05.2024 у справі № 910/9635/22, від 14.01.2025 у справі № 910/21871/21).
4.3. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу місцевого господарського суду та частково задоволено клопотання Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Оператор ГТС України" визначає неврахування судами при ухваленні оскаржуваної постанови висновків Верховного Суду у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, викладених у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21.
4.4. Колегія суддів наголошує, що положення Господарського процесуального кодексу України покладають обов'язок з визначення та доведення того, якого висновку Верховного Суду не було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення, саме на скаржника, що, з урахуванням положень статті 290 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує останнього, а не суд, у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам скаржник. В іншому випадку вказане призводило б до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальність та диспозитивність.
4.5. Розглянувши доводи касаційної скарги Відповідача у їх сукупності Верховний Суд зазначає наступне.
4.6. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Цей принцип запроваджено для забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
4.7. В такий спосіб відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є принципом господарського судочинства, а статті 123, 129 Господарського процесуального кодексу України - нормами процесуального права, які регламентують види судових витрат, розподіл судових витрат та визначають оптимальний порядок застосування.
4.8. При цьому колегія суддів зазначає, що приписи статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21.
4.9. Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
4.10. Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
4.11. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Пункт 6 цієї ж норми закону визначає інші види правової допомоги (види адвокатської діяльності) з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
4.12. Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій та другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката (в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката) визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
4.13. Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Ця норма передбачає, що сторона може реалізувати своє право на стягнення витрат на правничу допомогу у один із двох передбачених законом способів - до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
4.14. Таким чином, відшкодування судових витрат на правову допомогу здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Аналогічні висновки сформовані Верховним Судом при розгляді справ, зокрема, № 921/262/19 та №918/132/20.
4.15. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не здійснюється.
4.16. Так у постановах від 17.12.2021 у справі № 925/1502/20, від 06.12.2023 у справі №905/493/22, від 01.11.2023 у справі №911/1340/22 Верховний Суд обумовив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов'язками зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі та подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
4.17. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у позовній заяві (перший процесуальний документ до місцевого господарського суду) Позивач зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції (37114,80 грн - судовий збір та 50 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу), та повідомив суд про намір подати докази понесених витрат в порядку, визначеному частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України до дебатів або через п'ять днів після ухвалення рішення. При цьому до позовної заяви на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій в його інтересах Позивач додав ордер від 13.09.2024 про надання правової допомоги, виданий на підставі укладеного між ТОВ "Газойлтехнопайп" та Адвокатським об'єднанням "Синегор" договору про надання правової допомоги від 17.10.2023.
У подальшому 18.11.2024, після ухвалення Господарським судом міста Києва рішення у справі (13.11.2024) Позивач подав до вказаного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому просив стягнути з Відповідача 50 000 грн (гонорар) витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесення зазначених витрат до заяви додано Договір про надання правової допомоги №17.10-1 від 17.10.2023, додаткову угоду №04/09 від 04.09.2024, акт приймання-передачі №15/11-1 від 15.11.2024.
4.18. Колегія суддів звертає увагу, що Відповідач у поданих запереченнях (28.11.2024) до заяви про ухвалення додаткового рішення просив суд зменшити витрати на правничу допомогу на 99%, зазначаючи про їх неспівмірність, а не відмовити у задоволенні клопотання.
4.19. Так само Відповідач не обґрунтував ні місцевому суду у вказаних запереченнях, ні касаційному суду у касаційній скарзі, яким саме чином подання Позивачем саме 05.12.2024 рахунку-фактури та платіжної інструкції (відповідно від 29.11.2024 та від 04.12.2024) впливає на необхідність дотримання такого принципу господарського судочинства, як відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
4.20. З урахуванням викладеного Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідно до положень статті 221 Господарського процесуального кодексу України Позивач вчасно (до судових дебатів) повідомив про те, що докази будуть подані після ухвалення судового рішення, оскільки остаточний підсумок наданої правової допомоги може бути підведений за результатами отримання позитивного судового рішення (на користь Позивача) з подальшим складанням акта приймання-передачі наданих послуг, у якому сторони обумовлюють їх обсяг, якість, звірку наданих послуг, наявність/відсутність взаємних претензій тощо.
4.21. При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що попередньо обумовлені Позивачем докази він подав у передбачений процесуальним законом п'ятиденний строк після ухвалення рішення. Також суд оцінив доводи Відповідача про неспівмірність заявлених Позивачем витрат та задовольнив відповідне клопотання частково, стягнувши 30 000 грн із заявлених 50 000 грн.
4.22. Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду апеляційної скарги апеляційний суд у сукупності з іншими обставинами дослідив та оцінив причини неподання Позивачем Договору та додаткової угоди від 04.09.2024 до ухвалення судового рішення, визнав такі причини поважними, врахував принцип відшкодування стороні витрат на правничу допомогу, правомірне очікування нею відшкодування своїх розумних витрат, а також зазначив про необхідність уникати надмірного формалізму.
4.23. Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду апеляційної інстанції, які не суперечить, а узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у зазначеній Скаржником у касаційній скарзі постанові.
4.24. Крім того зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що судом виконано вказівки та дотримано вимоги, досліджено та оцінено обставини, викладені у постанові Верховного Суду у цій справі від 25.03.2025.
4.25. Інші доводи Скаржника не спростовують дотримання апеляційним судом норм процесуального права, зводяться виключно до незгоди з оскаржуваною постановою та до спонукання Суду переоцінити встановлені обставини всупереч статті 300 Господарського процесуального кодексу України, тому не є підставами для її скасування.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.4. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частина друга цієї ж статті застерігає від скасування правильного по суті і законного рішення з одних лише формальних міркувань.
5.5. За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та не вбачає підстав для її зміни чи скасування.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на заявника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 у справі № 910/11352/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко