15 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/6393/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т. М. (головуючої), Власова Ю.Л., Колос І.Б.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» (далі - ТОВ «Спектрум Ессетс», скаржник, відповідач)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 (головуюча - суддя Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.)
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - Банк, позивач)
до ТОВ «Спектрум Ессетс»
про стягнення 2 013 591,15 грн.
Предметом судового розгляду є наявність / відсутність підстав для забезпечення позову.
1. Стислий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
1.1. Банк звернувся до суду з позовом до ТОВ «Спектрум Ессетс» про стягнення 2 013 591,15 грн штрафу.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено положення підпункту 18.1 укладеного між сторонами договору про відступлення прав вимоги №2 від 18.11.2024, що призвело до звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача штрафу.
1.3. Також від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах суми позовних вимог.
1.4. Вказана заява мотивована тим, що відповідача позбавлено ліцензії на діяльність фінансових компаній згідно з рішення комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України №21/198-рк «Про застосування до ТОВ «Спектрум Ессетс» заходу впливу у вигляді відкликання ліцензії на діяльність фінансової компанії» від 24.02.2025, що може вплинути на фінансовий стан та створити ризики подальшої платоспроможності відповідача. Відтак, за твердженнями заявника, існують обставини, які, на його думку, можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення у цій справі.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.05.2025 у справі №910/6393/25 відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.
2.2. Північний апеляційний господарський суд постановою від 08.07.2025 у справі №910/6393/25 частково задовольнив апеляційну скаргу Банку, скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.05.2025 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №910/6393/25; частково задовольнив заяву Банку про забезпечення позову та вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Спектрум Ессетс» в межах суми позову 2 013 591,15 грн.
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги
3.1. ТОВ «Спектрум Ессетс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.05.2025, якою Банку відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. У касаційній скарзі ТОВ «Спектрум Ессетс» з посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема, приписи статей 136, 236 ГПК України при ухваленні оскаржуваної постанови та не враховував висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 №381/4019/18 та постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22.
4.2. Також скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції порушив частину п'яту статті 236 ГПК України, адже постанова не є обґрунтованою, тобто такою, що ухвалена на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Банк у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів ТОВ «Спектрум Ессетс», просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Верховний Суд ухвалою від 14.08.2025 відкрив касаційне провадження у справі №910/6393/25 за касаційною скаргою ТОВ «Спектрум Ессетс» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
6.2. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 09.09.2025 у зв'язку з відпусткою судді Бенедисюка І.М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/6393/25, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуюча), Власов Ю.Л., Колос І.Б.
6.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025, якою ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.05.2025 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову скасовано. Заяву Банку про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Спектрум Ессетс» в межах суми позову 2 013 591,15 грн.
7.2. Перед Верховним Судом поставлено питання перевірки доводів касаційної скарги щодо застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права (див. пункти 4.1 цієї постанови) при прийнятті оскаржуваного судового рішення.
7.3. Перевіряючи правильність застосування апеляційним судом норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.
7.4. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).
7.5. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
7.6. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
7.7. Колегія суддів зазначає, що правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.
7.8. Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Кюблер проти Німеччини»).
7.9. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
7.10. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.
7.11. Відповідно до пункту першого частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
7.12. Частиною першою статті 138 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
7.13. Верховний Суд зазначає, що наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії з відповідним їх підтвердженням. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
7.14. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
7.15. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
7.16. Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (на яку посилається скаржник) також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
7.17. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №925/1459/23, від 06.06.2024 у справі №910/17599/23, від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22.
7.18. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).
7.19. Колегія суддів виходить з того, що Верховний Суд у низці постанов зазначав щодо суті цих критеріїв.
7.20. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
7.21. Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
7.22. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
7.23. При цьому, у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
7.24. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
7.25. Обранням належного відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвідношення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).
7.26. Верховний Суд також вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
7.27. Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов'язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.
7.28. Отже, положеннями, якими врегульовано питання вжиття заходів забезпечення позову, передбачено, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
7.29. Розглянувши заяву Банку про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції відмовив у її задоволенні, зазначивши, що заява Банку не містила обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду, так само як і не містила документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
7.30. Однак суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції, у зв'язку з чим скасував ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову та вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Спектрум Ессетс» в межах суми позову 2 013 591,15 грн.
7.31. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційним судом встановлено, що в обґрунтування підстав забезпечення позову Банк посилався на такі обставини:
- позовні вимоги у цій справі заявлено у зв'язку з виявленням банком порушень ТОВ «Спектрум Ессетс» умов, вказаних у пункті 18.1 договору №2 про відступлення прав вимог щодо відсутності пов'язаності з державою-агресором в розумінні Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187. Відповідно до пункту 18.2 цього договору у ТОВ «Спектрум Ессетс» виник обов'язок сплатити Банку штраф у розмірі 100% ціни договору не пізніше десяти робочих днів з дати отримання відповідної вимоги Банку;
- ТОВ «Спектрум Ессетс» надало недостовірну інформацію для участі в аукціоні та під час підписання договору №2 про відступлення прав вимог, чим ввело в оману щодо відсутності пов'язаності з рф. Такі дії, на думку Банку, свідчать про недобросовісну поведінку відповідача, що, у свою чергу, створює певні ризики невиконання в подальшому рішення суду;
- Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України 24.02.2025 прийняв рішення №21/198-рк «Про застосування до ТОВ «Спектрум Ессетс» заходу впливу у вигляді відкликання ліцензії на діяльність фінансових компаній», у зв'язку з чим з 25.02.2025 відповідач втратив право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг за відповідною ліцензією;
- з огляду на викладене заявник вважає, що сфера діяльності відповідача звузилась, єдиним видом діяльності компанії є КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», що може негативно відобразитися на фінансовому стані ТОВ «Спектрум Ессетс» та створює ризики подальшої щодо платоспроможності;
- наведені обставини, на переконання Банку, дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у зв'язку з чим просив накласти арешт на грошові кошти та майно ТОВ «Спектрум Ессетс» в межах суми 2 013 591,15 грн.
7.32. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначив, що підставою позову у цій справі визначено порушення відповідачем положення підпункту 18.1 укладеного між сторонами договору про відступлення прав вимоги № 2 від 18.11.2024, а предметом позову, з яким позивач звернувся до суду, є стягнення штрафу у розмірі 2 013 591,15 грн. Відтак, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
7.33. Колегія суддів апеляційного господарського суду не погодилася з висновками суду першої інстанції щодо необхідності надання заявником доказів щодо очевидно можливого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїми коштами, та вважає, що такі висновки порушують баланс інтересів сторін.
7.34. Вирішуючи питання щодо доцільності забезпечення позову, судова колегія врахувала, як, зазначено заявником, що 24.02.2025 Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України прийнято рішення №21/198-рк «Про застосування до ТОВ «Спектрум Ессетс» заходу впливу у вигляді відкликання ліцензії на діяльність фінансових компаній» з огляду на визнання ділової репутації цієї установи небездоганною, оскільки відповідач пов'язаний із рф, про що він надав недостовірну інформацію для участі в аукціоні та під час підписання договору №2. Саме на цих обставинах гуркнуються позовні вимоги, які підлягають встановлення судом під час розгляду справи по суті.
7.35. Також суд апеляційної інстанції, дослідивши заяву позивача про забезпечення позову, дійшов висновку про існування реальної загрози ефективному захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів заявника у разі задоволення позову без вжиття заходів забезпечення позову, а не вжиття заходу забезпечення позову щодо накладення арешту та подальші ймовірні дії відповідача щодо розпорядження грошовими коштами можуть унеможливити ефективний захист порушеного права.
7.36. На думку апеляційного суду, вказані заходи забезпечення позову є співмірними із предметом позовних вимог. Вжиття заходу забезпечення позову у цьому випадку спрямоване на те, щоб протягом судового розгляду спору по суті суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою та забезпечив протягом розгляду справи продовження існування стану, який є предметом спору.
7.37. Апеляційний суд зазначив, що у цій справі заявлено позовні вимоги майнового характеру, а Банк просив вжити заходи забезпечення шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах суми позову, беручи до уваги ту обставину, що відповідач має можливість у будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, що у майбутньому може утруднити виконання судового рішення (якщо таке буде ухвалене на користь позивача), колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість заяви Банку про забезпечення позову та необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Спектрум Ессетс» в межах суми позову 2 013 591,15 грн. В іншій частині суд відмовив.
7.38. Висновки суду апеляційної інстанцій, викладені у пунктах 7.30-7.37 цієї постанови, Верховний Суд, виходячи з того, що застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Спектрум Ессетс» відповідає правильному застосуванню статей 136, 236 ГПК України, є розумним, обґрунтованим та адекватним, має логічний зв'язок з предметом позову, відповідає меті заходу забезпечення позову, підставам вжиття таких заходів та має на меті збереження існуючого становища до набрання рішенням законної сили.
7.39. Апеляційний суд дійшов заснованого на правильному застосуванні статей 136, 137 ГПК України висновку про існування реальної загрози ефективному захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів заявника у разі задоволення позову без вжиття заходів забезпечення позову, а не вжиття заходу забезпечення позову щодо накладення арешту та подальші ймовірні дії відповідача щодо розпорядження грошовими коштами можуть унеможливити ефективний захист порушеного права.
7.40. Щодо посилання ТОВ «Спектрум Ессетс» на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 №381/4019/18 у якій викладено висновок про те, що: «саме лише посилання в заяві позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, адже має характер припущення», а також на постанову Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 у якій викладено висновок про те, що: «вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо)» Верховний Суд зазначає, що наведені висновки не суперечать змісту оскаржуваного судового рішення, при цьому, у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції встановив і навів міркування, які підтверджують існування ризиків утруднення або унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову (див. пункти 7.30- 7.37 цієї постанови), а також дійшов висновку про достатню обґрунтованість заяви про забезпечення позову з огляду на її відповідність критеріям співмірності, адекватності та зв'язку з предметом спору. Відтак, доводи щодо неправильного застосування статті 236 ГПК України Суд відхиляє.
7.41. Враховуючи наведене, Верховний Суд, діючи в межах повноважень, передбачених статтею 300 ГПК України, перевіривши у межах касаційної скарги законність та обґрунтованість судових рішень, дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правомірно застосував статті 136 - 139, 236 ГПК України.
7.42. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
7.43. Доводи Банку, викладені у відзиві, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.
7.44. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
7.45. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу ТОВ «Спектрум Ессетс» слід залишити без задоволення.
9. Судові витрати
9.1. Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі №910/6393/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя Ю. Власов
Суддя І. Колос