15 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/11152/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Власова Ю.Л.,
розглянув у порядку письмового провадження заяву Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» (далі - Банк, заявник, позивач)
про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат
у справі за позовом Банку
до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - Товариство, відповідач),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оіліндустрія ЛТД» (далі - ТОВ «Оіліндустрія ЛТД», третя особа),
про стягнення 4 992 273,53 грн,
1. Банк звернувся до суду з позовом до Товариства про стягнення 4 992 273,53 грн, з яких 4 570 193,41 грн безпідставно набутих коштів, 290 608,80 грн інфляційних втрат та 131 471,32 грн 3 % річних.
2. Господарський суд міста Києва рішенням від 27.11.2024 позов задовольнив.
2.2. Північний апеляційний господарський суд постановою від 07.04.2025 скасував рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2024. Ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
3. Верховний Суд постановою від 24.06.2025 касаційну скаргу Банку задовольнив. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 у справі №910/11152/24 скасував, рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 у справі №910/11152/24 залишив в силі, стягнув з Товариства на користь Банку 149 768,20 грн судового збору за подання касаційної скарги.
4. У розділі 10 постанови від 24.06.2025 Суд вказав таке:
« 10.1. Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на відповідача, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу задовольняє, постанову суду апеляційної інстанції скасовує, а рішення суду першої інстанції залишає в силі.
10.2. Що ж до означеного Банком у касаційній скарзі клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення яких будуть надані з урахуванням вимог частини восьмої статті 129 ГПК України, то суд касаційної інстанції зазначає, що вказане клопотання буде розглянуто у строки і спосіб, передбачені ГПК України. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого ГПК України, наступатимуть наслідки, передбачені абзацом 3 частини восьмої статті 129 ГПК України».
5. Банк звернувся до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат, у якій просить ухвалити додаткову постанову у справі №910/11152/24, якою стягнути з Товариства на користь Банку витрати на професійну правничу (правову) допомогу в загальній сумі, що становить 452 333,40 грн.
5.1. До матеріалів заяви Банк, як вказано у ній, додав такі документи:
« 1. Копія Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №251021 від 25.10.2021 року.
2. Копія довіреності представника AT «КБ «ГЛОБУС» Гаврищук Н.Є.
3. Копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Гаврищук Н.Є.
4. Копія Додаткової угоди №91-1 від 25.06.2025 року до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №251021 від 25.10.2021 року.
5. Копія Акту №91-1 від 25.06.2025 року прийому-передачі послуг за Додатковою угодою №91-1 від 25.06.2025 року до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №251021 від 25.10.2021 року.
6. Копія платіжної інструкції № 5795 від 27.06.2025р., що підтверджує оплату Позивачем наданих послуг в суді Касаційної інстанції.
7. Докази направлення заяви та доданих до неї документів Відповідачу та Третій особі».
5.2. Заявник зазначив, що поданими документами підтверджуються розмір витрат, понесених позивачем на професійну правничу (правову) допомогу адвоката, пов'язаних з розглядом справи №910/11152/24 у сумі 9300 євро, що станом на день подачі проведення розрахунку становить 452 333,40 грн, за розгляд справи в суді касаційної інстанції, яка включає в себе: надання консультації в рамках зустрічі щодо вирішення цієї справи; вивчення судової практики з цих питань; підготовка та складання касаційної скарги; ознайомлення з ухвалою Верховного Суду про усунення недоліків та підготовка та складання касаційної скарги у новій редакції; відправлення вказаних документів суду та учасникам справи.
6. Верховний Суд ухвалою від 12.08.2025 витребував з Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/11152/24. Справа надійшла до Суду 04.09.2025.
7. Від Товариства до Суду 18.08.2025 надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат, в яких Товариство просить відмовити у задоволенні заяви, а у разі ухвалення рішення про стягнення з нього витрат на правничу допомогу, зменшити їх розмір до 1 грн.
7.1. У поданих запереченнях, Товариство посилається, зокрема, на таке:
(1) оскільки умови Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №251021 від 25.10.2021 (далі - Договір) не визначають плату за правничу професійну допомогу адвоката, яка була надана позивачеві та вартість якої він вимагає стягнути з відповідача, то підстави для задоволення заяви відсутні;
(2) позивач не надав докази понесення ним витрат на правничу допомогу (за послуги, що були надані ще до 08.05.2025 - дата подання оновленої касаційної скарги), до закінчення судових дебатів; клопотання про поновлення процесуального строку для подання таких доказів з обґрунтуванням поважності причин їх неподання до закінчення судових дебатів у справі не заявляв;
(3) оскільки позивач не подав попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, не зазначив поважні причини такого неподання, відшкодування таких витрат порушить принцип змагальності сторін;
(4) обсяг наданих адвокатом послуг є неспівмірним із заявленою сумою судових витрат на професійну правову допомогу.
7.2. Заперечень від третьої особи до Суду не надходило.
8. Склад суду змінено відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2025.
9. Верховний Суд ухвалою від 09.09.2025 прийняв до розгляду заяву Банку про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат.
10. Розглянувши заяву Банку, заперечення Товариства та дослідивши матеріали цієї справи, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла таких висновків.
11. Як убачається з матеріалів справи, Банк звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 у справі №910/11152/24. Скаржник також зазначив у касаційній скарзі про те, що у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі орієнтовно 450 000 грн, та повідомив, що докази таких витрат, що сплачені/мають бути сплачені Банком у зв'язку з розглядом цієї справи, будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.
12. Верховний Суд 24.06.2025 ухвалив постанову у цій справі, якою, зокрема, касаційну скаргу Банку задовольнив; постанову суду апеляційної інстанції скасував, а рішення суду першої інстанції залишив в силі.
13. Банк у строк протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (постанови від 24.06.2025), а саме 27.06.2025 направив до Верховного Суду засобами поштового зв'язку (до Суду надійшла 02.07.2025) заяву про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат, до якої додані документи, які підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу (пункт 5.1. цієї додаткової постанови).
14. Верховний Суд виходить з того, що в силу приписів статей 59, 131 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу для надання якої в Україні діє адвокатура, а стаття 16 ГПК України вказує на те, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
15. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
16. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
17. Верховний Суд зазначає, що принцип в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
18. Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2021 року у справі №910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та пункт 20 постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №917/304/21).
19. У додатковій постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.
20. З огляду на зазначене вище у цій додатковій постанові, Суд встановив, що Банк у касаційній скарзі попередньо визначив суму та розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та зазначив, що докази таких витрат будуть подані протягом після ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.
21. Протягом п'яти днів після ухвалення постанови від 24.06.2025 у цій справі Банк 27.06.2025 направив до Верховного Суду засобами поштового зв'язку з заяву про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат з обґрунтуванням остаточного розміру відшкодування на професійну правничу допомогу та доказами на його підтвердження, яке надійшло до Суду 02.07.2025 (пункти 5- 5.2. цієї додаткової постанови).
22. Ураховуючи пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та пункт 20 постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №917/304/21, Верховний Суд дійшов висновку, що Банк заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у порядку, межах та строк, які визначені чинним законодавством, зокрема, частиною восьмою статті 129 ГПК України, та заявник дотримав вимоги, передбачені статтями 124, 126, 129 ГПК України.
23. До заяви про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат Банк надав докази направлення заяви та доданих до неї документів відповідачу та третій особі, а саме описи вкладення у цінний лист з описом.
24. Таким чином, Банк дотримався вимог частини дев'ятої статті 80 ГПК України.
25. За таких обставин, правові підстави для залишення без розгляду заяви Банку про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат або відмови в задоволенні такої заяви у зв'язку з недотриманням останнім вимог, передбачених статтями 80, 124, 126, частиною восьмою статті 129 ГПК України відсутні.
26. Як убачається зі змісту поданої заяви, Банк просить стягнути з Товариства витрати на професійну правничу допомогу, понесені Банком у зв'язку з розглядом цієї справи у суді касаційної інстанції у розмірі 452 333,40 грн .
27. Згідно з частиною п'ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
28. Відповідно до статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
29. Розглядаючи заяву Банку, Суд враховує, що предметом розгляду у цій справі було стягнення безпідставно набутих коштів, інфляційних втрат та 131 471,32 грн 3 % річних.
30. Матеріали справи містять копії таких документів:
- копію Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №251021 від 25.10.2021;
- копію довіреності представника Банку Гаврищук Н.Є.;
- копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Гаврищук Н.Є.;
- копію Додаткової угоди №91-1 від 25.06.2025 до Договору, відповідно до якої, керуючись пунктом 3.2. Договору, сторони домовились визначити загальний розмір гонорару адвоката за послуги, пов'язані із підготовкою касаційної скарги справи №910/11152/24 в суді касаційної інстанції, в сумі еквівалентній від 8-10% розміру потенційних безповоротних втрат Банку, а саме сторони встановили гонорар, який складає еквівалент 9 300 євро, що вплачується в гривні за офіційним курсом Національного банку України на день здійснення розрахунків;
- копію Акта №91-1 від 25.06.2025 прийому-передачі послуг за Додатковою угодою №91-1 від 25.06.2025 року до Договору, згідно з яким:
(1) на проведення зустрічі з клієнтом, ознайомлення з наданими клієнтом документами, надання консультації в рамках зустрічі щодо вирішення цієї справи витрачено 8 годин - вартість 1 200 євро;
(2) на вивчення судової практики з питань підготовки касаційної скарги витрачено 18 годин - вартість 2 700 євро;
(3) на складання касаційної скарги витрачено 16 годин - вартість 2 400 євро;
(4) на виготовлення копії касаційної скарги та документів, що додаються до неї для відповідача, третьої особи та суду, направлення рекомендаційним листом з оголошеною цінністю та описом вкладення через відділення АТ «Укрпошта» касаційної скарги на ім'я суду, відповідача та третьої особи (в т.ч. підготовка описів та конвертів) витрачено 2 години - вартість 300 євро;
(5) на ознайомлення з ухвалою Верховного Суду про усунення недоліків та виконання вимог суду касаційної інстанції в усуненні недоліків до касаційної скарги та підготовка касаційної скарги у новій редакції витрачено 16 годин - вартість 2 400 євро;
(6) на виготовлення копії касаційної скарги в новій редакції та документів, що додаються до неї для відповідача, третьої особи та суду, направлення рекомендаційним листом з оголошеною цінністю та описом вкладення через відділення АТ «Укрпошта» касаційної скарги на ім'я суду, відповідача та третьої особи (в т.ч. підготовка описів та конвертів) витрачено 2 години - вартість 300 євро;
- копію платіжної інструкції № 5795 від 27.06.2025, що підтверджує оплату позивачем наданих послуг в суді касаційної інстанції.
30. Суд відзначає дати документів, які надані на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, ураховуючи правову природу цих документів, умов Договору, сутність представництва у суді.
31. Верховний Суд виходить з того, що за пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
32. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).
33. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
34. У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
35. Колегія суддів касаційної інстанції також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
36. Також частини четверта - шоста, сьома, дев'ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.
37. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
38. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
39. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).
40. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
41. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
42. У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
43. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
44. У пункті 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 зазначено таке: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи».
45. Таким чином, вирішуючи заяву/клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
46. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
47. При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
48. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75-79 ГПК України, є належними і допустимими.
49. Суд, у контексті оцінки доказів, поданих Банком на обґрунтування заяви, а також заперечень Товариства, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зокрема, такого змісту:
« 127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19)»;
« 133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку»;
« 135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18»;
« 145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права»;
« 147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».
50. Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.
51. Верховний Суд виходить з того, що з акта здачі-приймання наданих правових послуг (правової допомоги) вбачається, що адвокатом надані позивачу такі послуги: проведення зустрічі з клієнтом, ознайомлення з наданими клієнтом документами, надання консультації в рамках зустрічі щодо вирішення цієї справи; вивчення судової практики з питань підготовки касаційної скарги; складання касаційної скарги; виготовлення копії касаційної скарги та документів, що додаються до неї для відповідача, третьої особи та суду, направлення рекомендаційним листом з оголошеною цінністю та описом вкладення через відділення АТ «Укрпошта» касаційної скарги на ім'я суду, відповідача та третьої особи (в т.ч. підготовка описів та конвертів); ознайомлення з ухвалою Верховного Суду про усунення недоліків та виконання вимог суду касаційної інстанції в усуненні недоліків до касаційної скарги та підготовка касаційної скарги у новій редакції; на виготовлення копії касаційної скарги в новій редакції та документів, що додаються до неї для відповідача, третьої особи та суду, направлення рекомендаційним листом з оголошеною цінністю та описом вкладення через відділення АТ «Укрпошта» касаційної скарги на ім'я суду, відповідача та третьої особи (в т.ч. підготовка описів та конвертів).
52. Водночас, Суд враховує, що, по-перше, правова позиція Банку з моменту подачі позову до суду стала і не зазнавала змін протягом розгляду спору у судах першої та апеляційної інстанціях, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, по-друге, адвокат Гаврищук Н.Є., в тому числі, як убачається з матеріалів справи надавала правову допомогу Банку у судах першої та апеляційної інстанцій (складала та підписувала позовну заяву, відповідь на відзив на позовну заяву, відзив на апеляційну скаргу) тому, відповідно, обізнана у справі з усіма деталями, що з неї випливають, а тому, на переконання Суду, час витрачений представником позивача на проведення зустрічі з клієнтом, ознайомлення з наданими клієнтом документами, надання консультації в рамках зустрічі щодо вирішення цієї справи, вивчення судової практики з питань підготовки касаційної скарги, складання касаційної скарги не повною мірою відповідає обсягу наданих адвокатом послуг і є надмірним.
53. Щодо наданих адвокатом послуг з ознайомлення з ухвалою Верховного Суду про усунення недоліків та виконання вимог суду касаційної інстанції в усуненні недоліків до касаційної скарги та підготовка касаційної скарги у новій редакції, то їх необхідність Суд оцінює в тому числі через призму добросовісності, справедливості та розумності. Оцінка касаційної скарги позивача та заяви про усунення недоліків касаційної скарги на відповідність вимогам процесуального закону належить до повноважень Верховного Суду. Ухвала про залишення касаційної скарги позивача без руху створила правові наслідки саме для позивача, і саме від вчинення чи не вчинення позивачем подальших дій на виконання вимог ухвали суду, їх достатності та належності, залежало відкриття касаційного провадження у справі.
54. Суд вважає неспівмірним з критерієм реальності і необхідності є надання послуги з виготовлення копії касаційної скарги (в т.ч. в новій редакції) та документів, що додаються до неї для відповідача, третьої особи та суду, направлення рекомендаційним листом з оголошеною цінністю та описом вкладення через відділення АТ «Укрпошта», оскільки звернення адвоката до суду з касаційною скаргою, оформленою в паперовій формі, є альтернативою такого звернення через підсистему «Електронний кабінет» у відповідності до положень статті 6 ГПК України.
55. На переконання Суду, ураховуючи вищенаведені критерії, розмір гонорару адвоката у цій справі не є пропорційним, не є необхідним, а є надмірними витратами та у повній мірі не відповідає принципам справедливості, розумності та реальності.
56. Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, викладені у запереченнях, з огляду на викладене у цій додатковій постанові.
56.1. Верховний Суд зауважує, що Товариство у своїх запереченнях не доводить з наведенням відповідного мотивування неспівмірність суми витрат позивача на правничу допомогу зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, а лише обмежилося загальним доводом, що обсяг наданих адвокатом послуг є неспівмірним із заявленою сумою судових витрат на професійну правову допомогу.
56.2. При цьому колегія суддів зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено .
57. Таким чином, керуючись зазначеними у пунктах 35-42 цієї додаткової постанови критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву Банку та документи щодо витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів касаційної інстанції, з огляду на міркування, викладені у цій додатковій постанові, дійшла висновку про не покладення всієї заявленої суми витрат на правничу допомогу в розмірі 452 333,40 грн на Товариство, та покладення витрат у розмірі 100 000 грн.
58. Отже, ураховуючи наведене, оцінивши доводи заяви, виходячи з вищенаведених критеріїв, їх оцінки, викладеної у пункті 52-54 цієї додаткової постанови, та керуючись статтями 2, 123, 80, 73, 75-79, частиною четвертою статті 126, частиною п'ятою статті 129 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з Товариства на користь Банку 100 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є необхідними з надання правничої допомоги касатору в суді касаційної інстанції. В іншій частині заяви Суд не покладає такі витрати на Товариство.
Керуючись статтями 2, 123, 126, 129, 221, 244 ГПК України, Верховний Суд
1. Заяву Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» витрати на надання правничої допомоги у розмірі 100 000,00 грн.
3. У задоволенні іншої частини заяви Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат відмовити.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов