08 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/1493/24
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду: Студенець В.І. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М., Вронська Г.О., Губенко Н.М., Кібенко О.Р., Кондратова І.Д., Кролевець О.А., Мамалуй О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоінвестбуд-ЛВ"
на додаткове рішення Господарського суду Львівської області
(суддя - Бортник О.Ю.)
від 25.11.2024
та постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Якімець Г.Г., судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б.)
від 14.05.2025
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоінвестбуд-ЛВ"
про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
у справі № 914/1493/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоінвестбуд-ЛВ"
до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"
про стягнення 2 460 570,76 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Порада С.В.,
відповідача - Сорока Д.М.,
Історія справи
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлоінвестбуд-ЛВ" (далі - ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ") у червні 2024 року звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" (далі - ЛМКП "Львівводоканал") заборгованості у розмірі 2 460 570,76 грн, мотивуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором підряду.
У позовній заяві ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" вказало, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких у суді першої інстанції становить 10 000 грн, та заявило про наявність у нього витрат на правничу допомогу, докази понесення яких будуть надані у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).
Господарський суд Львівської області розглянув спір із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та рішенням від 15.10.2024 позов задовольнив частково, стягнувши з ЛМКП "Львівводоканал" на користь ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" 568 849,90 грн та 8 532,75 грн судового збору. В задоволенні решти вимог відмовив.
2. ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" 21.10.2024 звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ЛМКП "Львівводоканал" 12 135 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" надало суду: копію договору про надання правової допомоги від 12.05.2019, укладеного між Адвокатським об'єднанням "Греца і Партнери" (далі - АО "Греца і Партнери") та ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" (далі - Договір про ПД), копію додаткової угоди від 01.08.2023 №3; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АО №1131855 від 18.06.2024 адвокатом Митровкою Ярославом Васильовичем, копію детального опису робіт (послуг) від 21.10.2025 на суму 12 135 грн, копії рахунків від 09.05.2024 на суму 6 330 грн, від 31.05.2024 на суму 375 грн, від 05.07.2024 на суму 3 135 грн, від 16.10.2024 на суму 2 295 грн, копії актів виконаних робіт від 09.05.2024 на суму 6 330 грн, від 31.05.2024 на суму 375 грн, від 05.07.2024 на суму 3 135 грн, від 16.10.2024 на суму 2 295 грн, копію платіжних інструкцій від 05.06.2024 на суму 6 330 грн, від 09.09.2024 на суму 3 135 грн, від 21.10.2024 на суму 375 грн від 21.10.2024 на суму 2 295 грн.
Як вбачається з поданого заявником детального опису робіт (послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та актів від 09.05.2024 №004020 та від 31.05.2024 №004131, АО "Греца і Партнери", від імені якого на підставі статуту діяв керуючий партнер Греца Ярослав Васильович, надало ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" ще 04.04.2024 послуги з підготовки позовної заяви у справі, а також 29.05.2024 послуги з коригування позовної заяви.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Господарський суд Львівської області додатковим рішенням від 25.11.2024 частково задовольнив заяву ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" та стягнув з ЛМКП "Львівводоканал" 4 955,39 грн витрат на професійну правничу допомогу; у задоволенні решти вимог заяви відмовив.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
- з поданого заявником детального опису робіт (послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та Актів №004020 і №004131 вбачається, що АО "Греца і Партнери", від імені якого на підставі статуту діяв керуючий партнер Герца Ярослав Васильович, надало ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" 04.04.2024 послуги з підготовки позовної заяви у справі, обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, а також 29.05.2024 - послуги з коригування заяви та обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, станом на 27.05.2024;
- в матеріалах справи немає та ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" не надало доказів, що вказані послуги надавались належно уповноваженим на це правником адвокатом;
- позовна заява з додатками підписана керівником ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" 06.06.2024 і цього ж дня скерована на адресу суду поштою, що підтверджується штемпелем АТ "Укрпошта" на поштовому конверті, в якому позовна заява надійшла до суду;
- ордер серії АО №1131855 видано АО "Греца і Партнери" адвокату Митровці Я.В. лише 18.06.2024, тобто станом на 04.04.2024 та 29.05.2024 цей адвокат не мав повноважень на надання позивачу правничої допомоги і не міг готувати згадані вище документи;
- в матеріалах справи немає ордеру, який би був виданий АО "Греца і Партнери" адвокату Герца Я.В. на надання правничої допомоги ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" в період з 04.04.2024 до 29.05.2024, відтак, у суду немає підстав для висновку про те, що адвокат Герца Я.В. був належно уповноваженою особою на надання ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" послуг з професійної правничої допомоги у період з 04.04.2024 до 29.05.2024, а також, що ці роботи виконано адвокатом з дотриманням ним вимог статті 26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
- щодо витрат на професійну правничу допомогу, які спричинені надмірним зволіканням керівника позивача з направленням позову до суду, яке зумовило необхідність перерахунку ціни позову та коригування позовної заяви, суд дійшов висновку, що ці витрати не покладаються на відповідача, оскільки, зумовлені надмірним зволіканням позивача з подачею позову, а не розглядом справи (частина п'ята статті 129 ГПК), і їх має нести позивач;
- суд відхилив витрати позивача, що стосуються подання до суду через електронний кабінет заяви про відеоконференцію, оскільки таке не є наданням професійної правничої допомоги у справі;
- керуючись пунктом 3 частини четвертої статті 129 ГПК, взявши до уваги ту обставину, що позивач зменшив позовні вимоги до 575 638,34 грн, з яких рішенням суду задоволено стягнення 568 849,90 грн, суд дійшов висновку, що на відповідача варто покласти 4 955,39 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу.
4. Західний апеляційний господарський суд постановою від 20.01.2025 додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2024 скасував; ухвалив нове рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовив.
Постанова Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 мотивована тим, що ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" до ухвалення рішення від 25.11.2024 не подавало доказів, які б підтверджували розмір понесених судових витрат, як і не зробив заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
5. Верховний Суд постановою від 12.03.2025 скасував постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд у постанові, зокрема зазначив, що ГПК України не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про намір подати докази понесення судових витрат, то зазначення ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" у позовній заяві про те, що докази понесення судових витрат будуть надані у строки, що визначені ГПК України, і є заявою позивача, мова про яку йде у частині восьмій статті 129 ГПК України. Висновки ж апеляційного господарського суду про те, що відповідна заява Товариства не є належним підтвердженням виконання вимог ГПК України суд касаційної інстанції визнав помилковими та такими, що містять ознаки надмірного формалізму, який обмежує сторону судового провадження права на відшкодування судових витрат, яке є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК).
6. Західний апеляційний господарський суд за результатом нового розгляду справи постановою від 14.05.2025 додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2024 (про часткове задоволення заяви ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" та стягнення з ЛМКП "Львівводоканал" 4 955,39 грн витрат на професійну правничу допомогу) залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зокрема, відзначив і таке:
- щодо подання представником позивача заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції: підготовка та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (що є заявою з процесуальних питань) залежить виключно від волевиявлення учасника справи і є його правом, водночас, це не вимагає значного часу і є радше технічною дією;
- застосування приписів частини дев'ятої статті 129 ГПК України має дискреційний характер, і саме суд, враховуючи обставини справи, може покласти відповідні витрати на сторону, неправильні дії якої призвели до виникнення спору; при цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим;
- доводи про наявність підстав для покладення всіх судових витрат на відповідача відповідно до положень частини дев'ятої статті 129 ГПК є необґрунтованими, оскільки у цій справі обставин того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача не встановлено, а сторонами не заявлялись;
- враховуючи положення частини четвертої статті 129 ГПК України, з огляду на часткове задоволення позовних вимог (568 849,90 грн із заявлених до стягнення 575 638,34 грн), колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції про покладення витрат позивача на послуги адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог на обидві сторони;
- зважаючи на рівень складності справи, надані адвокатом послуги, ураховуючи критерії розумності, справедливості та реальності судових витрат, суд першої інстанції правомірно присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 4 955,39 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
7. ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2024 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025, у якій просить їх скасувати в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про повне задоволення заяви ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" про розподіл судових витрат.
В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" посилається на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права (частину першу статті 26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльністю", частину першу статті 123 ГПК України, частину другу статті 126 ГПК України, частину дев'яту статті 129 ГПК України) без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 16.06.2022 у справі №873/244/21; від 02.04.2020 у справі №912/2171/18, від 25.03.2021 у справі №905/717/20, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 25.11.2021 у справі №904/5929/19, від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21, додаткових постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №916/376/19, від 12.07.2022 у справі №910/18970/19.
ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" у касаційній скарзі зазначає, зокрема, таке:
- суд першої інстанції відмовив у стягненні витрат на надання послуг з підготовки позовної заяви у справі, обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, а також послуги з коригування заяви та обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, станом на 27.05.2024 через неправильне трактування підстави для надання правничої допомоги (посилається на постанову Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19); з такою позицією суду погодився й суд апеляційної інстанції; ці послуги надавались на підставі Договору про ПД; важливо розмежовувати: 1) надання правничої допомоги, що передбачає представництво інтересів клієнта в судовому процесі; 2) надання правничої допомоги, яка не потребує такого представництва;
- суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що необхідність виконання послуг з коригування заяви та обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, станом на 27.05.2024 була викликана виключно зволіканням позивача з поданням позовної заяви; така необхідність виникла через тривале невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, а також через відмову добровільно врегулювати спір та сплатити заборгованість у позасудовому порядку;
- зменшення витрат на правничу допомогу за подання заяви про відеоконференцію не є обґрунтованим, оскільки ця дія є невід'ємною частиною професійних послуг адвоката, що підлягають відшкодуванню;
- у цій справі спір очевидно виник через неправильні та протиправні дії відповідача у вигляді систематичного та тривалого періоду затримування оплати виконаних позивачем робіт; позивач неодноразово, але безрезультатно вживав заходи щодо досудового врегулювання відповідного спору;
- заявлена до стягнення сума становила 575 638,34 грн, тоді як суд стягнув 568 849,90 грн, що свідчить про мінімальну розбіжність між заявленими вимогами та фактично задоволеними; ця різниця жодним чином не повинна нівелювати право скаржника на повне відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
8. На адресу Суду 19.06.2025 надійшов відзив ЛМКП "Львівводоканал", в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
У відзиві ЛМКП "Львівводоканал" зазначає, зокрема, таке:
- позивач порушив процедуру, встановлену нормами ГПК України, для реалізації права на відшкодування витрат на правничу допомогу, зокрема, не подав до закінчення судових дебатів доказів понесених судових витрат та заяви про неможливість подати докази, що підтверджують розмір понесених ними судових витрат на правничу допомогу і вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог;
- причиною несвоєчасного погашення заборгованості за договором була відсутність у ЛМКП "Львівводоканал" власних коштів, виділення відповідних бюджетних асигнувань та важкий фінансовий стан підприємства, спричинений воєнним станом, зростанням вартості електроенергії, паливно-мастильних матеріалів тощо;
- з приводу стягнення штрафних санкцій та судових витрат ЛМКП "Львівводоканал" звернулося з листом до ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" щодо можливості укладення мирової угоди, однак не отримало жодної відповіді.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
9. Верховний Суд ухвалою від 12.06.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні.
Колегія суддів ухвалою Верховного Суду справу №914/1493/24 за касаційною скаргою ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 передано на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Корпоративна палата), існує різна судова практика щодо можливості розподілу судових витрат на правничу допомогу, пов'язаних із поданням заяв про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Корпоративної палати від 08.09.2025 справу №914/1493/24 прийнято до розгляду судовою палатою.
Підстави для передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
10. ТОВ "Житлоінвестбуд-ЛВ" у касаційній скарзі зазначає, що зменшення витрат на правничу допомогу за подання заяви про відеоконференцію є необґрунтованим, оскільки ця дія є невід'ємною частиною професійних послуг адвоката, що підлягають відшкодуванню; вважає, що такий підхід прямо суперечить висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, згідно з яким беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта.
Суди попередніх інстанцій вважали, що витрати, пов'язані із поданням заяв про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, не підлягають стягненню, оскільки підготовка та подання таких заяв залежить виключно від волевиявлення учасника справи і є його правом, водночас, це не вимагає значного часу і є радше технічною дією.
11. Оцінюючи наведене вище, колегія суддів відзначає, що пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принциів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з положеннями частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 129 ГПК України).
Учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою (частина перша статті 197 ГПК України).
12. Здійснивши аналіз застосування положень статті 197 ГПК України у контексті наявності/відсутності правових підстав для віднесення підготовки заяв/клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції до судових витрат колегія суддів відзначає таке.
Так, Верховний Суд у пункті 3.5 постанови від 25.10.2022 у справі №910/19650/20 (склад колегія суддів: Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.) зазначив:
"Колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача про те, що складання та направлення процесуальних документів, зокрема, складання заяви про участь у засіданні в режимі відеоконференції, проекту заяви про розподіл судових витрат, тощо, є технічними та вартість вказаних послуг не підлягає відшкодуванню. Як вірно вказав суд, надання таких послуг також відноситься до правової допомоги, яка надається клієнту при розгляді справи і на яку останній має право відповідно до законодавства.
…
Складання та подання стороною документів, які пов'язані із представництвом інтересів у суді, без наявності відомостей щодо їх явної безпідставності, може бути предметом розподілу витрат за результатом розгляду справи, з огляду на те, що такі дії в повній мірі слугуватимуть можливості надати правничу допомогу".
Верховний Суд у додаткових постановах від 05.09.2023 у справі №914/8/22 (склад суду: Багай Н. О. - головуючого, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.), від 15.08.2024 у справі №910/18756/23 (склад суду: Бенедисюк І. М. (головуючого), Ємець А. А., Малашенкова Т. М.) також стягнув судові витрати на правничу допомогу за підготовку проєкту клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.
Разом з тим, Верховний Суд у постановах від 28.01.2025 у справі №910/5810/24 (склад суду: Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кролевець О.А.) та від 04.03.2025 у справі №922/1290/24 (колегія суддів: Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.) не здійснював розподіл судових витрат на правничу допомогу, пов'язаних із поданням заяв про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, оскільки вважав, що "підготовка та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (що є заявою з процесуальних питань) залежить виключно від волевиявлення учасника справи і є його правом. Крім того, це не вимагає значного часу і є радше технічною дією".
Більше того, Верховний Суд у додатковій постанові від 22.08.2025 у справі №914/2182/24 щодо питання можливості розподілу витрат на підготовку заяви про участь у судових засіданнях у суді касаційної інстанції та подання до суду засобами електронного кабінету ЄСІКС заяви про участь у судових засіданнях в суді касаційної інстанції вказав, що підготовка та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (що є заявою з процесуальних питань) залежить виключно від волевиявлення учасника справи і є його правом, а також, не вимагає значного часу та є радше технічною дією, а шаблон заяви існує в ЄСІКС. Представники Підприємства скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та не були зобов'язані брати участь у судових засіданнях, оскільки, Верховний Суд повідомляв учасників справи, що явка представників у судові засідання є необов'язковою.
13. Отже, у постановах від 28.01.2025 у справі №910/5810/24, від 04.03.2025 у справі №922/1290/24 та від 22.08.2025 у справі №914/2182/24 Верховний Суд фактично дійшов до протилежних висновків, аніж у постановах Верховного Суду від 25.10.2022 у справі №910/19650/20, від 05.09.2023 у справі №914/8/22 та від 15.08.2024 у справі №910/18756/23.
Водночас Верховний Суд у постановах від 28.01.2025 у справі №910/5810/24, від 04.03.2025 у справі №922/1290/24 та від 22.08.2025 у справі №914/2182/24 не ініціював питання щодо відступу від попередньо сформованих висновків Верховного Суду щодо розподілу витрат на складення та подання до суду заяв про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ураховуючи наведене, Корпоративна палата вважає, що наявні обґрунтовані підстави для відступу/уточнення правових висновків, викладених, зокрема, у постанові від 22.08.2025 у справі №914/2182/24 щодо можливості розподілу судових витрат на правничу допомогу, пов'язаних із поданням заяв про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Верховний Суд у цій справі вважає, що розглядаючи заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу в частині стягнення витрат за надання послуг складення та подання до суду заяв про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд у кожному окремому випадку має з'ясувати, зокрема, таке: чи були пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи не зловживала сторона наданим правом на подання такого роду клопотань, кількість часу, витраченого на подання таких клопотань, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
14. Відповідно до судової практики ЄСПЛ, як би чітко не було сформульовано положення законодавства, у будь-якій галузі права існує неминучий елемент судового тлумачення. Завжди існуватиме потреба у роз'ясненні нечітких норм або тих, які потребують пристосування до обставин, що змінюються. Знову ж таки, хоча визначеність є вкрай необхідною, вона може спричиняти надмірну суворість, а закон повинен бути здатним відповідати обставинам, що змінюються. Таким чином, багато законів неминуче сформульовані у термінах, які тією чи іншою мірою є нечіткими, і чиє тлумачення та застосування є питаннями практики. Функція здійснення правосуддя, закріплена за судами, полягає саме у подоланні сумнівів щодо тлумачення, які залишаються (див. рішення у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", заява № 14902/04, пункт 568, від 20 вересня 2011 року).
Однакове та уніфіковане застосування закону обумовлює загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність. Верховний Суд має забезпечувати єдність судової практики для того, щоб виправляти непослідовності та таким чином, підтримувати громадську довіру до судової системи (пункти 1, 20 Висновку Консультативної ради європейських суддів № 20 (2017) про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону від 10.11.2017).
Щоб гарантувати юридичну визначеність Суд має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання. Таких же висновків щодо відступлення викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 (пункти 43-45), від 05 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43, 44) та інші.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (пункт 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Питання про передачу справи на розгляд палати може вирішуватися судом за власною ініціативою (частина перша статті 303 ГПК України).
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
З огляду на викладене вище, а також ураховуючи наявність протилежних та суперечливих висновків щодо можливості включення до судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката складення та подання до суду заяв про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, Корпоративна палата вважає за необхідне передати справу №914/1493/24 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 234, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Справу № 914/1493/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоінвестбуд-ЛВ" на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Баранець
Г. Вронська
Н. Губенко
О. Кібенко
І. Кондратова
О. Кролевець
О. Мамалуй