Іменем України
15 вересня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/705/25
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу
за позовом: керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави,
вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область,15300;
в особі позивача: Менської міської ради,
вул. Героїв АТО, 6, м. Мена, Чернігівська область, 15600;
до відповідача: Менської районної спілки споживчих товариств,
вул. Чернігівський шлях, 24А, м. Мена, Чернігівська область, 15600;
предмет спору: про стягнення 33 465,62 грн
без виклику (повідомлення) сторін
09.07.2025, керівником Корюківської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі позивача - Менської міської ради, поданий позов до Менської районної спілки споживчих товариств (далі - Спілка) про стягнення 33 465,62 грн безпідставно збережених коштів, унаслідок використання, без правовстановлюючих документів, земельної ділянки площею 0,0417 га, за кадастровим номером 7423010100:01:002:0371, за адресою: вул. Шевченка, 1, м. Мена Корюківського району Чернігівської області, на якій розміщений об'єкт нерухомого майна, належний Спілці. Відтак, відповідно до положень статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України, відповідач повинен відшкодувати власнику земельної ділянки (позивачу) всі доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна за період з 01.01.2023 по 23.06.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, набувши право власності на об'єкт нерухомого майна, за договором купівлі - продажу від 10.12.2014 (зареєстроване право власності в Реєстрі 10.12.2024, реєстраційний номер нерухомого майна: 523995074230), розташований на спірній земельній ділянці, уклав з позивачем договір оренди землі від 22.05.2024 б/н (зі строком дії по 22.05.2044) та зареєстрував право оренди на цю земельну ділянку лише 24.06.2024, тобто по 23.06.2024 фактично користувався спірною земельною ділянкою за відсутності достатньої правової підстави, відтак, останнім безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування спірною ділянкою, що підлягають стягненню, в порядку статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за період з 01.01.2023 по 23.06.2024 у розмірі 33 465,62 грн.
Позов поданий за правилами виключної підсудності за місцем знаходження нерухомого майна (частина 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).
Суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; установив сторонам строки для подачі письмових заяв по суті спору в порядку статей 165 - 167, 178, 184, 251 ГПК України, про що постановив ухвалу від 14.07.2025.
Ухвала про відкриття провадження в справі доставлена 14.07.2025 о 20:43, до електронного кабінету відповідача в підсистемі Електронний суд, про що сформовано довідку про доставку електронного листа користувачу ЄСІТС.
Відповідач, у належний строк, подав відзив на позов (направлений засобами поштового зв'язку), яким проти задоволення позову заперечив.
Суд залишив зміст відзиву на позов поза увагою, оскільки його подано з порушення вимог частини 1 статті 178 ГПК України, відсутні докази на підтвердження направлення цього документу на адресу позивача.
Прокурор, у належний строк, подав відповідь на відзив, позов підтримав.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.
Суд врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з'ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (витяг сформований 27.05.2025 за № 428819261) Менською районною спілкою споживчих товариств (код ЄДРПОУ 01776613), на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна від 10.12.2014 б/н, зареєстроване право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю, магазин з підвалом, загальною площею 245,9 кв. м., розташований за адресою: м. Мена Чернігівської області, вул. Шевченка, 1 (реєстраційний номер об'єкта: 523995074230), на земельній ділянці за кадастровим номером 7423010100:01:002:0371, площею 0,0417 га, категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для обслуговування приміщення магазину; відноситься до земель комунальної власності територіальної громади міста Мена Чернігівської області.
Земельна ділянка за кадастровим номером 7423010100:01:002:0371, площею 0,0417 га, сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 08.03.2011; розробник ПП ІАЦ Відродження, Іващенко Р.С.
Менська міська рада впродовж тривалого часу вживала заходів для укладення з Менською районною спілкою споживчих товариств договору оренди спірної ділянки, в межах якої розміщений вказаний вище об'єкт нерухомості, належний Спілці на праві власності, шляхом листування з відповідачем (листи - звернення від 04.08.2016 № 870/03-15, від 27.09.2023 № 04-14/1904).
Рішенням Менської міської ради (42 сесія 8-го скликання) від 22.11.2023 № 703 «Про передачу в оренду земельної ділянки Менській райспоживспілці» вирішено, за клопотанням Спілки від 17.11.2023 № 17, передати останній земельну ділянку в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код згідно з КВЦПЗ 03.07) в м. Мена по вул. Шевченка, 1, площею 0,0417 га, за кадастровим номером 7423010100:01:002:0371, терміном на 20 років, під об'єкт нерухомого майна, що знаходиться в Спілці на праві власності; встановити оренду плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок у рік, що повинна сплачуватись в строки, передбачені чинним законодавством.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 24.06.2024, за Менською районною спілкою споживчих товариств зареєстроване право оренди на земельну ділянку за кадастровим номером 7423010100:01:002:0371, площею 0,0417 га, на підставі договору оренду землі від 22.05.2024 б/н (номер запису: 55647742).
01.04.2025, у досудовому порядку, Менська міська рада зверталась до Спілки з вимогою № 04-20/627 щодо сплати збитків внаслідок використання земельних ділянок, без правовстановлюючих документів, згідно з актом визначення розміру збитків, затвердженого рішенням виконкому Менської міської ради від 27.03.2025 № 64, у тому числі щодо земельної ділянки за кадастровим номером 7423010100:01:002:0371, розмір яких за період з 01.01.2023 по 23.06.2024 склав 33 465,62 грн.
Дане звернення Ради залишене Спілкою без виконання.
Щодо наявності в прокурора підстав та повноважень для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Менської міської ради.
Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів, у формі орендної плати, за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, що належить територіальній громаді в особі Менської міської ради.
Відповідно до п. 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді в виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За частиною 1 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, в випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частинами 3, 4 цієї статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
В силу положень частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін, як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити (…) скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27). При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Для представництва в суді інтересів держави, прокурор, за законом, має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й відокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком; повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб.
Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, зокрема порядку надання земель комунальної форми власності в оренду, є підставою для вжиття заходів прокурорського реагування, в тому числі шляхом звернення із відповідним позовом до суду.
Інтереси держави в сфері захисту земельних правовідносин полягають у забезпеченні правомірного обігу майнових прав на земельні ділянки, додержання законодавчого порядку їх відчуження, а також у визнанні та захисті законних форм землекористування.
Керівником Корюківської окружної прокуратури пред'являється позовна вимога в інтересах органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій в спірних правовідносинах - Менської міської ради, оскільки земельна ділянка належить на праві комунальної власності відповідній територіальній громаді, а відповідно до статті 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, а тому відповідач своїми діями - несплатою коштів за використання земельної ділянки, за відсутності правовстановлюючих документів, порушує інтереси Ради.
Користування відповідачем упродовж тривалого часу земельною ділянкою, без правовстановлюючих документів, не лише спричинило втрати бюджету, а й є дискримінацією інших землекористувачів, що опинились у гіршому економічному становищі порівняно із суб'єктами, що ухиляються від належного оформлення відносин у земельній сфері та відповідно сплати орендної плати.
Ненадходження вчасно та / або в повному обсязі платежів за використання землі, що перебуває в комунальній власності, призводить до невиконання прибуткової частини бюджету, чим порушуються інтереси держави в особі територіальної громади.
Менська міська рада, як орган місцевого самоврядування територіальної громади, виступає суб'єктом права власності на земельну ділянку (статті 80, 83 Земельного кодексу України, далі - ЗК України) та зобов'язана здійснювати захист майнових прав громади.
За змістом підпунктів 34, 341 частини 1 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення питань регулювання земельних відносин, прийняття рішень щодо здійснення виконавчим органом сільської, селищної, міської ради державного контролю за використанням та охороною земель, - є виключною компетенцією селищної ради. Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема звертатись до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні»).
Звертаючись до господарського суду з цим позовом, прокурор зазначає, що Менська міська рада, за наявності порушень інтересів територіальної громади, а саме: за фактом несплати до місцевого бюджету Менською районною спілкою споживчих товариств плати за користування спірною земельною ділянкою впродовж тривалого часу, зокрема в період з 01.01.2023 по 23.06.2024, не вживає ефективних заходів до усунення порушень та не здійснює захист економічних (матеріальних) інтересів територіальної громади та інтересів держави в цілому, в зв'язку з чим місцевим бюджетом недоотримані кошти в сумі 33 465,62 грн, що повинні бути сплачені Спілкою за фактичне користування спірною ділянкою, на якій розміщений належний останньому об'єкт нерухомості.
Натомість, Рада обмежилась лише листуванням з відповідачем та не вживала ефективних заходів із захисту інтересів держави та громади впродовж тривалого часу, що свідчить про наявність достатніх підстав для представництва її інтересів прокурором у суді.
На звернення прокурора, Рада листом від 08.05.2025 № 04-17/881 повідомила, що Менською районною спілкою споживчих товариств у добровільному порядку не сплачені кошти за користування спірною земельною ділянкою, без правовстановлюючих документів, натомість, за відсутності належного фінансування в Ради відсутня можливість самостійно звернутись до суду за захистом майнових інтересів громади та держави.
На виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор, листом від 16.06.2025 № 51-77-2498вих-25, повідомив Менську міську раду про звернення з даним позовом та представлення її інтересів в суді.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
З огляду на невчинення Менською міською радою впродовж тривалого часу (починаючи з 2015 року) належних заходів, спрямованих на відновлення порушених прав територіальної громади, суд дійшов висновку, що керівник Корюківської окружної прокуратури, виконуючи надані законом функції, правомірно звернувся до суду з даним позовом про стягнення зі Спілки безпідставно збережених коштів у сумі 33 465,62 грн, внаслідок використання земельної ділянки, належної територіальній громаді, без правовстановлюючих документів, реалізуючи покладені державою повноваження по захисту інтересів держави в особі повноважного суб'єкта - Менської міської ради.
Щодо обов'язку відповідача сплатити кошти за користування земельною ділянкою позивача без належної правової підстави.
За статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У частині 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).
У силу приписів статті 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Частиною 1 статті 79 ЗК України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Відповідно до статті 3 Закону України “Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає в визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (витяг сформований 27.05.2025 за № 428819261) у власності Менської районної спілки споживчих товариств (код ЄДРПОУ 01776613), за договором купівлі-продажу від 10.12.2014, серія 1231, за адресою: вул. Шевченка, 1, м. Мена, Чернігівська область, перебуває об'єкт нерухомого майна (нежитлова будівля - магазин), загальною площею 245,9 кв. м., розташований на земельній ділянці площею 0,0417 га за кадастровим номером: 7423010100:01:002:0371; реєстраційний номер: 523995074230.
За частинами 1 та 2 статті 120 ЗК України (в редакції чинній на час державної реєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомості) в разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває в користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були в попереднього землекористувача.
Зважаючи на те, що нежитлові будівлі не можуть бути відокремлені від земельних ділянок, на яких вони розташовані, вказаними положеннями закону врегульований правовий режим нерухомого майна і правовий режим земельних ділянок, на яких це майно розташоване, а тому користувач земельної ділянки зобов'язаний сплачувати за користування нею певну плату, що відповідає положенням статті 206 ЗК України, та оформити право користування земельною ділянкою.
За частиною 1 статті 377 ЦК України (у редакції, чинній на дату набуття права власності на об'єкт нерухомості Спілкою) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, установлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Таким чином, із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, Спілка, як власник такого майна, стала фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, тому саме із цієї дати в відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне йому майно.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрував право оренди на спірну земельну ділянку - 24.06.2024 (номер запису в Реєстрі: 55647742) на підставі договору оренди від 22.05.2024 б/н.
Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.
Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Судом установлено, що Спілка використовує земельну ділянку площею 0,0417 га за кадастровим номером 7423010100:01:002:0371, під об'єктом нерухомого майна - нежитлової будівлі, магазину, площею 245,9 кв. м., за адресою: вул. Шевченка, 1, м. Мена, Чернігівська область, належного їй на праві власності згідно з договором купівлі-продажу від 10.12.2014, номер 1231 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 523995074230).
Користування земельною ділянкою в період з 01.01.2023 по 21.05.2024 здійснювалося за відсутності правовстановлюючих документів, право оренди на спірну ділянку зареєстроване в Реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.06.2024 (номер запису: 55647742) на підставі договору оренди від 22.05.2024 б/н, відтак, орендна плата за фактичне володіння і користування Спілкою цією ділянкою до місцевого бюджету не сплачувалася, отже, кошти, що в разі укладення договору оренди, були б сплачені позивачу в якості орендної плати, відповідач утримав (зберіг) у себе без належної правової підстави.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.
Виходячи з приписів наведених норм, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку щодо сплати коштів за фактичне користування земельною ділянку, без укладення договору оренди землі, за період з 01.01.2023 по 21.05.2024 як безпідставно збережених коштів, відповідно до приписів статті 1212 ЦК України.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18, від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.
Щодо правових підстав здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів.
Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України). Наведене узгоджується з приписами статті 21 Закону України «Про оренду землі».
Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, зокрема, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, в розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.
Згідно з п. 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин, здійснює управління в сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 5 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 дійшла висновку, що оскільки земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
Слід зазначити, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом щодо проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період (постанова ВП ВС від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).
Суд установив, що розрахунок безпідставно збережених коштів, здійснений прокурором виходячи з нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки на 2023 та 2024 роки, в розмірі 12%, виходячи зі ставок орендної плати за земельні ділянки (затверджені рішенням Менської міської ТГ від 30.06.2021 № 322, та з урахуванням приписів підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, про що до матеріалів справи надані витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель: №№ НВ-7400679912023 та НВ-7400379062024 (сформованих на 20.09.2023 та 08.05.2024), що є належними доказами в розумінні статті 76 ГПК України.
Розмір безпідставно збережених Спілкою коштів за користування земельною ділянкою площею 0,0417 га, за кадастровим номером 7423010100:01:002:0371, за відсутності правовстановлюючих документів, за період 01.01.2023 по 21.05.2024, складає 31 302,15 грн.
За висновком суду, прокурор неправомірно проводив нарахування безпідставно збережених коштів, у порядку статей 1212, 1214 ЦК України, після укладення між Радою та Спілкою договору оренди від 22.05.2024 б/н, позаяк, з цього моменту між сторонами виникли договірні зобов'язання, що виключають застосування наведених норм до спірних правовідносин.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
За приписами частин 2, 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).
Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
За приписами частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Відповідач на підставі належних та допустимих доказів не спростував правомірність заявлених прокурором вимог.
За висновком суду, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки площею 0,0417 га, за кадастровим номером 7423010100:01:002:0371, у період з 01.01.2023 по 21.05.2024, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Таким чином, вимоги прокурора про стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів у вигляді орендної плати підлягають задоволенню частково, в розмірі 31302,15 грн за період з 01.01.2023 по 21.05.2024.
Щодо розподілу судових витрат.
При ухваленні рішення в справі, суд, зокрема, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, за рахунок відповідача має бути відшкодовано судовий збір, сплачений прокурором при подачі позову, в сумі 2832,25 грн пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 42, 46, 53, 55, 73, 74, 76 - 79, 91, 123, 129, 178, 184, 233, 236, 238, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Задовольнити частково позов керівника Корюківської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114) в інтересах держави в особі Менської міської ради (код ЄДРПОУ 04061777) до Менської районної спілки споживчих товариств (код ЄДРПОУ 01776613) про стягнення 33465,62 грн.
2. Стягнути з Менської районної спілки споживчих товариств (вул. Чернігівський шлях, 24А, м. Мена, Чернігівська область, 15600; код ЄДРПОУ 01776613) на користь Менської міської ради (вул. Героїв АТО, 6, м. Мена, Чернігівська область, 15600; код ЄДРПОУ 04061777) безпідставно збережені кошти, внаслідок використання земельної ділянки площею 0,0417 га, за кадастровим номером 7423010100:01:002:0371, за адресою: вул. Шевченка, 1, м. Мена, Чернігівська область, без правовстановлюючих документів, у сумі 31302,15 грн.
3. Стягнути з Менської районної спілки споживчих товариств (вул. Чернігівський шлях, 24А, м. Мена, Чернігівська область, 15600; код ЄДРПОУ 01776613) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір у сумі 2832,25 грн.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частина рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.
Суддя А. В. Романенко