15 вересня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/2853-б/24 (926/2906/25)
Суддя Господарського суду Чернівецької області Дутка В.В., розглянувши матеріали
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ “Роско Груп», м.Чернівці
до фізичної особи-підприємця Кушнір Тетяни Володимирівни, м.Одеса
про стягнення заборгованості в сумі 25 000,00 грн
в межах справи
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс», м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Роско Груп», м. Чернівці
про банкрутство
представники сторін - не викликалися
У провадженні Господарського суду Чернівецької області перебуває справа №926/2853-б/24 про банкрутство ТОВ “Роско Груп». Постановою від 07.05.2025 припинено процедуру розпорядження майном, визнано ТОВ “Роско Груп» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кочин Н.В.
01.09.2025 через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ “Роско Груп» в особі ліквідатора Кочин Н.В. про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 25 000,00 грн у зв'язку з неналежним та несвоєчасним здійснення виконання грошового зобов'язання щодо повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів) в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
12.09.2025 позивач звернувся до суду з заявою про відмову від позову.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Частиною 1 ст. 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Дослідивши матеріали справи та подану заяву про відмову від позову, суд дійшов висновку, що відмова ТОВ “Роско Груп» від позовних вимог не суперечить законодавству України та не порушує права інших осіб. Зокрема, судом встановлено, що заява про відмову від позову підписана ліквідатором ТОВ “Роско Груп» Кочин Н.В.
З огляду на зміст заяви про відмову від позову, суд дійшов висновку, що наслідки відмови від позову, передбачені ст. 231 ГПК України, позивачу відомі та зрозумілі.
За таких обставин, заява ТОВ “Роско Груп» про відмову від позову підписана ліквідатором Кочин Н.В., який не обмежений на вчинення такої процесуальної дії, як відмова від позову.
Згідно приписів ч. 3 ст. 191 ГПК України, у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
У зв'язку з тим, що позивач з власної ініціативи у заяві відмовився від позову і відмова прийнята господарським судом, провадження у справі підлягає закриттю.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Матеріали справи свідчать, що позивачу було відстрочено сплату судового збору за подання до суду позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі № 926/2853-б/24 (926/2906/25).
З урахуванням звернення до суду з позовною заявою в електронній формі позивачем мав би бути сплачений судовий збір з пониженим коефіцієнтом 0,8 зокрема, в розмірі 2422,40 грн.
Разом з тим, відповідно до частини 4 статті 231 ГПК України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви та закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України зумовлює необхідність вирішення питання щодо розподілу судових витрат та стягнення з позивача до державного бюджету 50 відсотків суми судового збору, якій підлягав сплаті при поданні позову на підставі частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись п.4. ч.1 ст. 231, ст.ст.130, 233, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд
1. Прийняти відмову товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ “Роско Груп» від позову.
2. Провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ “Роско Груп» до фізичної особи - підприємця Кушнір Тетяни Володимирівни про стягнення 25 000,00 грн - закрити.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ “Роско Груп» (58000, м.Чернівці, вул.Головна, будинок 122 А, код ЄДРПОУ 36063919) до Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м.Київ / 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) 50 відсотків суми судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в порядку та строк встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Ухвалу підписано 15.09.2025.
Суддя В.В. Дутка