Справа № 203/2156/25
Провадження № 2/0203/1395/2025
25.08.2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - Єдаменко С.В.,
при секретарі - Пархоменко А.В.,
за участю в режимі відеоконференції представника позивача - адвоката Риженка Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
встановив:
01 квітня 2025 року ОСОБА_1 , через представника адвоката Риженка Д.О., відповідно до Розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року, яким змінено територіальну підсудність судових справ Ворошиловського районного суду міста Донецька шляхом їх передачі до Селидівського міського суду Донецької області та відповідно до Рішення Вищої ради правосуддя № 2584/0/15-24 від 29.08.2024 року, яким змінено територіальну підсудність судових справ Селидівського міського суду Донецької області шляхом їх передачі до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська (наразі - Центральний районний суд міста Дніпра) з 02.09.2024 року, звернувся до суду з позовом до Донецької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є сином померлої ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла на тимчасово окупованій території в місті Донецьку. Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки служби єдиного замовника від 10 листопада 2022 року ОСОБА_2 була зареєстрована у вказаній квартирі до своєї смерті. Інших осіб у вказані квартирі не проживало та зареєстровано не було. 11 січня 2023 року позивач звернувся до Державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Свицької О.Ю. із заявою про вступ до спадщини. 08 листопада 2023 року нотаріусом було надано позивачу лист № 5875/02-14, в якому було зазначено, що нотаріус не має змоги отримати інформацію від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав на нерухоме майно до 01 січня 2013 року, оскільки вони знаходяться на тимчасово окупованій території, у зв'язку з чим було рекомендовано вирішити вказане питання в судовому порядку. Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом на вищевказану квартиру. (а.с.1-2)
Ухвалою судді від 03 квітня 2025 року вказана позовна заява була залишена без руху. (а.с.22) 07 квітня 2025 року позивачем було усунуто недоліки позовної заяви. (а.с.24-43)
Ухвалою судді від 07 квітня 2025 року було відкрито провадження у справі, призначено її до судового розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін. (а.с.44)
В підготовче засідання 07 травня 2025 року сторони по справі не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 30 травня 2025 року. (а.с.52)
В підготовче засідання 30 травня 2025 року в режимі відеоконференції з'явився представник позивача, відповідач в підготовче засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Представник позивача вважав за можливе призначити справу до судового розгляду. Оскільки всі дії з підготовки справи до розгляду в судовому засіданні були виконані 30 травня 2025 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 17 червня 2025 року. (а.с.а.с.58, 59)
В судове засідання 17 червня 2025 року з'явився представник позивача, відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 07 липня 2025 року. (а.с.64)
Судове засідання 07 липня 2025 року не відбулося через зайнятість судді в іншому провадженні, у зв'язку з чим розгляд справи було перенесено на 14 серпня 2025 року. (а.с.69)
В судове засідання 14 серпня 2025 року в режимі відеоконференції з'явився представник позивача, відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином. В судовому засіданні було ухвалено здійснювати розгляд справи в заочному порядку, з'ясовано думку представника позивача щодо позовної заяви, досліджено матеріали справи та ухвалено перейти до стадії ухвалення рішення, яке буде оголошено 25 серпня 2025 року. (а.с.75)
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позов до суду не надходив. Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення на його адресу судових повісток. (а.с.а.с.45, 55, 60, 65, 75) Клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не надав, про причини неявки не повідомив. Конверти, направлені на адресу відповідача, повернулись із позначкою «за закінченням терміну зберігання». (а.с.а.с.51, 63, 68, 73, 74)
З урахуванням викладених вище обставин на підставі ст.ст.280, 287, 288 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку.
Заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 24 квітня 1963 року, ОСОБА_2 є рідною матір'ю позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8)
Згідно свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) № 2845 від 16 квітня 1993 року ОСОБА_2 на праві приватної власності належала квартира загальною площею 56,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Проведено реєстрацію квартири в Донецькому БТІ і записана у реєстрову книгу за № 8/2-252. (а.с.6-7)
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 09 січня 2023 року, актовий запис № 348, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.9)
Згідно довідки муніципального унітарного підприємства адміністрації міста Донецька № 2737 від 10 листопада 2022 року ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , з 05 травня 1981 року по день смерті. Зареєстрованих осіб з 29 липня 2022 року немає. (а.с.19)
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 71126682 від 11 січня 2023 року відкрито спадкову справу № 70131419 у зв'язку зі смертю спадкодавця ОСОБА_2 (а.с.14)
Згідно відповіді № 5874/0214 від 08 листопада 2023 року, наданої державним нотаріусом Київської державної нотаріальною конторою у місті Одеса Савицькою О.Ю., зазначено, що шляхом доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_4 , за ОСОБА_2 не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У зв'язку з тим, що місто Донецьк входить до переліку тимчасово окупованих територій, нотаріус позбавлений можливості отримати інформацію від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав на вищезазначене майно до 1 січня 2013 року. Роз'яснено процедуру вирішення зазначено питання в судовому порядку. (а.с.15-16)
Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Потреба такого способу захисту права власності, як пред'явлення позову про його визнання, виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).
З 01 січня 2013 року впроваджено систему державної реєстрації прав в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.
До 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності та інших речових прав на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, проводилась реєстраторами підприємств бюро технічної інвентаризації у Реєстрі прав власності, що є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах). Відтак, розпорядником інформації та документів щодо державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що здійснювалась на паперових носіях, є відповідне БТІ.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 набувши право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , зареєструвала своє право власності у Донецькому БТІ, про що зроблений відповідний запис у реєстрову книгу за №8/2-252. (а.с.6-7)
Загальновідомим та таким, що не підлягає доказуванню у даній справі, є факт, що починаючи з 07.04.2014 м. Донецьк тимчасово окуповано, що також визначено у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
Суду не надано доказів переміщення Донецького БТІ, як не надано і доказів евакуації реєстраційних справ щодо нерухомого майна з м. Донецька.
Відтак, суд приходить до висновку, що доступу до реєстраційних справ, які зберігаються в Донецькому БТІ, позивач та державні реєстратори не мають.
03 серпня 2004 року набув чинності Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а з 01.01.2013 в Україні запроваджено систему державної реєстрації прав.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2018 р. № 484) затверджено Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Приписами абз.1 п.3 ч.3 ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 71126682 від 11.01.2023) щодо вказаної квартири відсутні. (а.с.14)
У той час судом встановлено, що 08 листопада 2023 року державним нотаріусом Київської державної нотаріальною конторою у місті Одеса Савицька О.Ю. відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що місто Донецьк входить до переліку тимчасово окупованих територій, нотаріус позбавлений можливості отримати інформацію від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав на вищезазначене майно до 1 січня 2013 року. Роз'яснено процедуру вирішення зазначено питання в судовому порядку. (а.с.15-16)
Частиною другою ст.16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правову позицію щодо застосування статті 392 ЦК України і звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.
Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачається у статті 16 ЦК України.
У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.
Так, застосування такого способу захисту прав, як звернення з позовом про визнання права на речові права, можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах.
Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Наведений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц.
В даній справі судом встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем квартири, але не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з відсутністю відомостей про право власності у державному реєстрі речових на нерухоме майно та об'єктивною неможливістю внести вказані відомості до реєстру з зазначених вище причин.
При цьому суд зазначає, що у позивача відсутній інший, окрім звернення до суду, шлях для відновлення свого порушеного права власності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.
Відповідно до приписів ч.1 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
В той же час, враховуючи обставини справи та відсутність порушень прав позивача з боку відповідача, суд дійшов висновку про покладення судових витрат на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 274, 280-282ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Донецької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_5 ) в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.ст.273, 289 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня підписання його повного тексту. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня підписання повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст заочного рішення підписано 04.09.2025 р.
Суддя С.В. Єдаменко