8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
08 вересня 2025 року м. ХарківСправа № 922/2192/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Ломакіній О. В.
розглянувши заяву Приватного підприємства "Натафарм" про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 19624 від 27.08.2025 у справі
за позовом Приватного підприємства "Натафарм", м. Харків
до Дочірнього підприємства "Сляпчук", м. Харків
про стягнення 71590,85 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Приватне підприємство "Натафарм" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Сляпчук" про стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати у розмірі 60120,00 грн., сплаченої за Договором № 01/05-1 від 01.05.2024, 3% річних у розмірі 1889,72 грн. та інфляційних втрат у розмірі 9581,13 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.06.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 позов було задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Сляпчук" на користь Приватного підприємства "Натафарм" суму попередньої оплати у розмірі 60120,00 грн.; 3% річних у розмірі 88,94 грн.; інфляційні втрати в розмірі 480,96 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2053,55 грн. В решті позову відмовлено.
Приватне підприємство "Натафарм" подало до суду заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 19624 від 27.08.2025), згідно якої просить суд ухвалити додаткове рішення у цій справі про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2025 заява Приватного підприємства "Натафарм" про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 19624 від 27.08.2025) була прийнята до розгляду та розгляд заяви призначено на 08.09.2025 о 11:45.
Сторони про розгляд заяви були повідомлені належним чином.
Розглянувши заяву Приватного підприємства "Натафарм" про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.
20 травня 2025 року між Приватним підприємством "Натафарм" (Клієнт) та Адвокатом Феленко С.О. (Адвокат) було укладено Договір № 20/05-25 про надання правничої (правової) допомоги (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Адвокат зобов'язувався за дорученням або заявою Клієнта надавати останньому правничу допомогу в порядку та на умовах, визначених даним Договором, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та витрати, необхідні для виконання його доручень.
Згідно з п. 1.2. Договору надання Клієнту правової допомоги в рамках вказаного Договору полягає у наступному:
- здійснення правового консультування ситуацій, які стосуються Клієнта та його прав і інтересів;
- підготовка та складення різного роду документів правового характеру (позовних заяв, скарг, претензій, повідомлень, пояснень тощо) для захисту його прав та інтересів;
- представництво прав та інтересів Клієнта органах державної виконавчої служби, органах державної податкової служби, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності, в тому числі в правоохоронних органах (органах поліції) та органах прокуратури, в органах нотаріату, в Міністерстві юстиції України та його територіальних органах та структурних підрозділах, в страхових компаніях в справах, що стосуються Клієнта;
- процесуальне представництво прав та інтересів Клієнта в судових органах всіх інстанцій в справах, які стосуються Клієнта;
- надання інших видів правничої (правової) допомоги, необхідної для належного захисту прав та інтересів Клієнта.
Відповідно до п. 4.1. Договору розмір гонорару за надання правничої допомоги за даним Договором, а також конкретний вид правничої допомоги та строки сплати гонорару, визначаються у рахунках.
На виконання умов Договору Адвокатом було виставлено відповідачу для оплати рахунок № СФ-2 від 23.06.2025 на суму 10000,00 грн. за надання правничої допомоги, зокрема, щодо підготовки позовної заяви про стягнення попередньої оплати за договором про виконання послуг № 01/05-1 від 01.05.2024 та представництво інтересів в суді першої інстанції.
23.06.2025 позивачем була сплачена вартість правничої допомоги в сумі 10000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 961 від 23.06.2025.
25.08.2025 між Приватним підприємством "Натафарм" (Клієнт) та Адвокатом Феленко С.О. (Адвокат) було складено Акт наданих послуг № 2 по наданню правничої (правової) допомоги за Договором № 20/05-25 від 20.05.2025.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом позивачу за Договором послуг з професійної правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):
- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлену правову позицію, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Крім того, у зазначеній вище постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено також правову позицію, що суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, дослідивши надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.
Згідно ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 8477,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 126, 129, 221, 232, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Приватного підприємства "Натафарм" про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 19624 від 27.08.2025) - задовольнити частково.
Ухвалити у справі № 922/2192/25 додаткове рішення.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Сляпчук" (61052, м. Харків, провулок Сімферопольський, буд. 6, код ЄДРПОУ 32951487) на користь Приватного підприємства "Натафарм" (61096, м. Харків, проспект Героїв Сталінграда, буд. 148 В, кв. 42, код ЄДРПОУ 33852123) 8477,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
В решті заяви - відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення.
Повне додаткове рішення складено "15" вересня 2025 р.
Суддя А.М. Буракова