Справа № 202/7967/21
№ 1-кп/202/66/2025
Іменем України
15 вересня 2025 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 12021041660000355 від 03.07.2021 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ум. Берислав Херсонської області, українець, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -
сторони кримінального провадження
прокурор ОСОБА_4
захисник ОСОБА_5
обвинувачений ОСОБА_3
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, тривалий час ухилявся від явки до суду та перебував у розшуку, а тому наявні ризики, а саме: переховуватися від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які є актуальні та продовжують існувати, тому, на думку прокурора, застосування до обвинуваченого жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Захисник заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на те, що ризики, які наведені в клопотання прокурора нічим не підтверджені, тому просив застосувати менш суворий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений підтримав свого захисника.
Суд заслухав думку сторін кримінального провадження, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, з огляду на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121КК України, який відносяться до тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, а отже, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує, у разі визнання його винуватим, то існує реальний ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду, тим більш, що факт переховування від суду встановлений ухвалою суду про оголошення ОСОБА_6 у розшук, суд вважає доведеним і існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, з огляду на те, що після зміни запобіжного заходу з тримання під вартою ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у в чиненні іншого кримінального правопорушення, тобто існують щонайменше два ризики, зазначені у клопотанні прокурора, та передбачені ч. 1 ст. 177 КПК.
Доводи захисника про відсутність доказів щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурора встановлено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою та встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, захисником не наведено.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
На підставі наведеного, суд переконаний у необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч. ч. 2 ст. 121 КК України, суд вважає недоцільним визначати йому розмір застави.
Керуючись ст.ст. 331, 350 КПК України, суд, -
Постановив :
Клопотання прокурора - задовольнити
ОСОБА_3 продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 13.11.2025 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти діб.
Головуючий: ОСОБА_7