8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" вересня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2534/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 )
до "M?TB?X AL?MI" M?HDUD M?SULIYY?TLI C?MIYY?TI (AZ1122, BAKI S?H?RI YASAMAL RAYONU, H?S?NB?Y Z?RDABI PR., ev 87A)
про стягнення коштів в розмірі 1 154 748,42 дол. США (31 871 864,70 грн.)
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився.
Фізична особа-підприємець Василевський Віктор Якович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Kitchen Land" про стягнення грошових коштів в розмірі 1154748,42 дол. США (що еквівалентно 31871864,70 грн.), з яких: 184993,01 дол. США (що еквівалентно 5105936,57 грн.) - основна заборгованість, 926356,81 дол. США (що еквівалентно 25568096,40 грн.) - пеня, 43398,60 дол. США (що еквівалентно 1197831,74 грн.) - штраф.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов контракту №2808/19 від 28.08.2019 щодо своєчасної та в повному обсязі оплати товару.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.08.2020 позов було залишено без руху у зв'язку із відсутністю будь-яких доказів укладання правочину позивача із ТОВ "Kitchen Land", оскільки до позову додані ксерокопії договору та додатків до нього, не посвідчені жодним чином.
Отримавши повідомлення позивача від 25.08.2020 про відсутність в нього доказів, суд прийняв процесуальне рішення розглядати справу по суті.
Тож ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 було відкрито провадження у справі №922/2534/20 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду від 16.09.2020 вирішено звернутися з дорученням до Міністерства юстиції України для направлення процесуальних документів по справі №922/2534/20 дипломатичними каналами Товариству з обмеженою відповідальністю "Kitchen Land" (вул. Гасан бей Зардаби, 87а, Ясамалський район, м. Баку, Азербайджанська Республіка, AZ1122).
Ухвалами Господарського суду від 16.09.2020, 10.03.2021, 09.06.2021, 22.09.2021 провадження у справі №922/2534/21 за позовом фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Kitchen Land" про стягнення коштів в розмірі 1154748,42 дол. США (31871864,70 грн.) за контрактом №2808/19 від 28.08.2019, зупинялось до отримання підтвердження виконання судового доручення.
07.09.2021 на адресу Господарського суду Харківської області від "Бакинского Коммерческого суда" (мова оригіналу) надійшла ухвала та повідомлення від 15.07.2021, відповідно до якого вбачається, що судове доручення, направлене до Міністерства юстиції України для направлення процесуальних документів по справі №922/2534/20 дипломатичними каналами товариству з обмеженою відповідальністю "Kitchen Land", не було виконано, у зв'язку з відсутністю останнього за зазначеною в повідомленні адресою. У повідомленні було зазначено про необхідність уточнення юридичної адреси ТОВ "Kitchen Land" та з'ясування його ідентифікаційного номеру, зареєстрованому в податковій службі Азербайджанської Республіки.
Після цього позивач змінив свою думку щодо особи контрагента, із яким укладено правочин і повідомив суд, що договір був укладений з іншим суб'єктом.
Так, 22.09.2021 на адресу господарського суду надійшла заява ФОП Василевського В.Я. (вх.№22217) про долучення до матеріалів справи статуту ТОВ "Метбех Алеми" (на англ. Kitchen Land Limited Liability Compani), рішення засновників ТОВ "Кухонный мир", Витяг з державного реєстру комерційної структури Міністерства по податкам Азербайджанської Республіки щодо ТОВ "Метбех Алеми", свідоцтво про державну реєстрацію комерційної структури ТОВ "Метбех Алеми" (ІПН 1305519951).
В подальшому господарський суд, діючи із метою направлення вищезазначених документів, звернувся з дорученням до Міністерства юстиції України для направлення процесуальних документів по справі № 922/2534/20 дипломатичними каналами Товариству з обмеженою відповідальністю "Kitchen Land" (вул. Гасан бей Зардаби, 87а, Ясамалський район, м. Баку, Азербайджанська Республіка, AZ1122, (ІПН 1305519951).
Ухвалою Господарського суду від 22.09.2021 відкладено підготовче засідання у справі №922/2534/20 на 16.03.2022 об 11:00 год. Зупинено провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича, м. Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Kitchen Land", м. Баку, про стягнення коштів в розмірі 1154748,42 дол. США (31871864,70 грн.) за контрактом №2808/19 від 28.08.2019, до отримання підтвердження виконання судового доручення.
24.12.2021 до Господарського суду Харківської області Міністерством юстиції України повернуто без виконання доручення суду про вручення судових документів (вх.№30396). Відповідно до наданої до повідомлення Міністерства юстиції України рішення Бакинського Комерційного суду (суддя Нурієва Сабіна Відаді кизи) вбачається, що юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Kitchen Land" "не існує". У зв'язку з чим, доручення Господарського суду Харківської області про вручення документів ТОВ "Kitchen Land" повертається.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.06.2022 провадження у справі №922/2534/20 закрито.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.06.2022 у справі №922/2534/20 скасовано. Справу №922/2534/20 направлено для подальшого розгляду до Господарського суду Харківської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2023 для розгляду справи №922/2534/20 визначено суддю Пономаренко Т.О.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.03.2023 прийнято справу №922/2534/20 за позовом Фізичної особи Василевського Віктора Яковича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Kitchen Land" про стягнення грошових коштів в розмірі 1154748,42 дол. США (31871864,70 грн.) до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначено справу №922/2534/20 до розгляду у підготовчому засіданні на 19 квітня 2023 року. Позивачу встановлено строк 5 днів з дня вручення цієї ухвали для надання письмових пояснень з урахуванням вказівок, які містяться у постанові Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2023. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.
12.04.2023 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення (вх.№9015 від 12.04.2023).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 03.05.2023.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.05.2023 вирішено повернутися до розгляду справи №922/2534/20 за позовом Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Kitchen Land" про стягнення грошових коштів в розмірі 1154748,42 дол. США (31871864,70 грн.) у підготовчому провадженні. Заяву (вх.№9015 від 12.04.2023) Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича в частині про заміну неналежного відповідача задоволено. Вирішено замінити неналежного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Kitchen Land" належним - "M?TB?X AL?MI" M?HDUD M?SULIYY?TLI C?MIYY?TI (AZ1122, BAKI S?H?RI YASAMAL RAYONU, H?S?NB?Y Z?RDABI PR., ev 87A). Оскільки технічні можливості КП "Діловодство спеціалізованого суду" в частині написання тексту іноземними мовами обмежені, вірну назву та адресу відповідача азербайджанською мовою дивитись на сайті https://www.e-taxes.gov.az/ebyn/commersialChecker.jsp за індивідуальним податковим номером: 1305519951 (копія заяви позивача із зазначенням назви додається). Відкладено підготовче засідання на 22 листопада 2023 року. Запропоновано відповідачу подати відзив на позов, оформлений згідно з вимогами ст.165 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких він ґрунтуються, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; заперечення на відповідь на відзив (у разі отримання відповіді на відзив), протягом 5 днів з дня її отримання, оформлені згідно з вимогами ст.167 ГПК України, разом із документами, що підтверджують їх надіслання (надання) позивачу; заяви з процесуальних питань (при наявності). Зобов'язано позивача надати до суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на офіційну мову Азербайджанської Республіки копію ухвали Господарського суду Харківської області від 03.05.2023 про заміну неналежного відповідача у справі №922/2534/20 у трьох примірниках та судового прохання про вручення відповідачу документів по справі у трьох примірниках та заяви (вх.№9015 від 12.04.2023) у трьох примірниках, у строк 15 днів з моменту отримання цієї ухвали. Вирішено звернутися з дорученням до Міністерства юстиції України для направлення даних документів дипломатичними каналами "M?TB?X AL?MI" M?HDUD M?SULIYY?TLI C?MIYY?TI (AZ1122, BAKI S?H?RI YASAMAL RAYONU, H?S?NB?Y Z?RDABI PR., ev 87A) (вірну назву відповідача та його адресу див. на сайті https://www.e-taxes.gov.az/ebyn/commersialChecker.jsp за індивідуальним податковим номером: 1305519951).
Однак, Міністерство юстиції України повернуло доручення Господарського суду Харківської області про вручення судових документів ТОВ «Метбех Алеми» (Азербайджанська Республіка), складене на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, і повідомляє, що згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net), Азербайджанська Республіка приєдналась до згаданої Конвенції 17.02.2023, проте чинності для цієї держави вона набуває з 01.09.2023. Також, Міністерство юстиції України зазначило, що вручити судові документи особі, яка знаходиться на території Азербайджанської Республіки, можливо на підставі Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, яка наразі є чинною у відносинах між Україною та Азербайджанською Республікою. 29.12.2023 для України ця Конвенція припинить свою дію.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.07.2023 провадження у справі №922/2534/20 поновлено.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 33.07.2023 зобов'язано Міністерство юстиції України виконати вимоги Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року шляхом направлення засвідчених перекладів на офіційну мову Азербайджанської Республіки судових та позасудових документів разом із дорученням про вручення відповідних документів безпосередньо до компетентного органу Азербайджанської Республіки для вручення їх відповідачу у справі №922/2534/20. Провадження у справі №922/2534/20 зупинено.
Однак, Міністерство юстиції України повернуло доручення Господарського суду Харківської області про вручення судових документів ГОВ «Kitchen Land»" на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року та Розділу VI Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань падання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України №1092/5/54 від 27.06.2008 і одночасно інформує, що згідно з порядком, встановленим цією Конвенцією суд надсилає доручення безпосередньо до Центрального органу запитуваної держави (відповідна вимога також відображена у пункті 6.7 Розділу VI вказаної Інструкції). Також Міністерство юстиції України зазначило, що вищевказана Конвенція набуває чинності для Азербайджанської Республіки з 1 вересня 2023 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 провадження у справі №922/2534/20 поновлено.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 зобов'язано позивача надати до суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на офіційну мову Азербайджанської Республіки копію цієї ухвали Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2534/20 у трьох примірниках та судового прохання про вручення відповідачу документів по справі у трьох примірниках у строк 15 днів з моменту отримання цієї ухвали. Вирішено звернутися з дорученням до уповноваженого Азербайджанською Республікою Центрального органу - Міністерства юстиції Азербайджанської Республіки (Проспект Іншаатчілар, 1, місто Баку, AZ1073, Азербайджанська Республіка) із судовим дорученням про вручення судових та позасудових документів у справі №922/2534/20 для вручення відповідних документів в порядку, передбаченому Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року, відповідачу - "M?TB?X AL?MI" M?HDUD M?SULIYY?TLI C?MIYY?TI (AZ1122, BAKI S?H?RI YASAMAL RAYONU, H?S?NB?Y Z?RDABI PR., ev 87A) (вірну назву відповідача та його адресу див. на сайті https://www.e-taxes.gov.az/ebyn/commersialChecker.jsp за індивідуальним податковим номером: 1305519951). Провадження у справі №922/2534/20 зупинено.
19.09.2023 на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 позивач надав суду належним чином засвідчені переклади документів (вх.№25408 від 19.09.2023).
21.09.2023 відповідні документи було надіслано Уповноваженому Азербайджанською Республікою Центральному органу Міністерству юстиції Азербайджанської Республіки.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 провадження у справі №922/2534/20 поновлено.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 підготовче засідання у справі №922/2534/20 відкладено на 19 червня 2024 року. Зобов'язано позивача надати до суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на офіційну мову Азербайджанської Республіки копії цієї ухвали Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 про відкладення підготовчого засідання у справі №922/2534/20 у двох примірниках, в термін до 13.12.2023.
08.12.2023 на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 позивач надав суду належним чином засвідчені переклади документів (вх.№33868 від 08.12.2023).
11.12.2023 на адресу відповідача було направлено нотаріально засвідчений переклад на офіційну мову Азербайджанської Республіки копії ухвали від 22.11.2023 про відкладення підготовчого засідання та зупинення провадження по справі №922/2534/20.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.06.2024 провадження у справі №922/2534/20 поновлено.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.06.2024 підготовче засідання у справі №922/2534/20 відкладено на 15.01.2025. Зобов'язано позивача надати до суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на офіційну мову Азербайджанської Республіки копії цієї ухвали Господарського суду Харківської області від 19.06.2024 про відкладення підготовчого засідання у справі №922/2534/20 у двох примірниках, в термін до 10.07.2024.
25.06.2024 до суду від Міністерства юстиції України надійшло рішення Бакинського комерційного суду, надіслане Міністерством юстиції Азербайджанської Республіки (вх.№16532 від 25.06.2025).
Згідно рішення Бакинського комерційного суду, вирішено позовну заяву позивача Василевського Віктора Яковича проти відповідача ТОВ «Матбах Алемі» щодо вимоги «грошей» за справою №922/2534/20, попереджувальний лист (претензію), договір, рішення про припинення провадження за справою від 05.09.2023 надіслати Господарському Суду Харківської області, Україна.
У вказаному рішенні судом зазначено, що незважаючи на те, що документи за судовим дорученням Господарського суду Харківської області були відправлені поштовою посилкою (листом) на адресу ТОВ «Матбах Алсмі»: місто Баку, Ясамальський район, проспект Гасапбска Зардаби, будинок 87А, вони були повернені із заміткою «адреса не встановлена» і тому офіційне отримання ТОВ «Матбах Алсмі» документів було неможливо.
05.07.2024 на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 19.06.2024 позивач надав суду належним чином засвідчені переклади документів (вх.№17307 від 05.07.2024).
В той же день на адресу відповідача було направлено нотаріально засвідчений переклад на офіційну мову Азербайджанської Республіки копію ухвали від 19.06.2023 про поновлення провадження, відкладення підготовчого засідання та зупинення провадження по справі №922/2534/20.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.01.2025 провадження у справі №922/2534/20 поновлено.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 03 вересня 2025 року. Зобов'язано позивача надати до суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на офіційну мову Азербайджанської Республіки копії цієї ухвали Господарського суду Харківської області від 15.01.2025 про закриття підготовчого провадження та призначення справи №922/2534/20 до судового розгляду по суті у двох примірниках у строк 15 днів з моменту отримання цієї ухвали. Провадження по справі зупинено.
29.01.2025 на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 15.01.2025 позивач надав суду належним чином засвідчені переклади документів (вх.№2581 від 29.01.2025).
05.02.2025 на адресу Уповноваженого Азербайджанською Республікою Центральному органу Міністерству юстиції Азербайджанської Республіки було направлено нотаріально засвідчений переклад на офіційну мову Азербайджанської Республіки ухвали Господарського суду Харківської області від 15.01.2025 про закриття підготовчого провадження та призначення справи №922/2534/20 до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.09.2025 провадження у справі №922/2534/20 поновлено.
Позивач в судове засідання 03.09.2025 не з'явився, проте 01.09.2025 звернувся до суду із клопотанням (вх.№19899 від 01.09.2025) про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи.
Відповідач явку свого представника в судове засідання 03.09.2025 не забезпечив, про причини неявки не повідомив.
Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Як було встановлено судом, відповідач - "M?TB?X AL?MI" M?HDUD M?SULIYY?TLI C?MIYY?TI (м. Баку, Азербайджанська Республіка) не є резидентом України.
В матеріалах справи відсутні відомості про наявність у відповідача представництва на території України.
Статтею 365 ГПК України передбачено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з ст.367 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Порядок передачі судових та позасудових документів регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15.11.1965 р.).
Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19 жовтня 2000 року Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15 листопада 1965 року в м. Гаага.
Так, на підставі ст.367 ГПК України, відповідач має бути повідомлений про розгляд справи.
Водночас названою нормою встановлено право, а не обов'язок суду звертатися у разі необхідності, з урахуванням обставин конкретної справи та вимог закону, до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави з судовим дорученням. Аналогічна правова позиція викладена в у постанові Верховного Суду від 09 червня 2020 року у справі №910/3980/16.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2018 у справі №910/6880/17, ані норми чинного процесуального законодавства України, ані приписи зазначених вище міжнародних договорів, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, не містять вимоги щодо необхідності повідомлення іноземного суб'єкта господарювання про кожне наступне судове засідання у справі шляхом направлення до компетентного органу іноземної держави судового доручення про вручення документів нерезиденту України, та, у зв'язку з цим, зупинення щоразу провадження у справі, що, у свою чергу, призводить до порушення розумного строку розгляду справи.
У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Суд зазначає, що всі процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією із КП "Діловодство спеціалізованого суду".
З огляду на викладене, зважаючи на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 09 червня 2020 року у справі №910/3980/16 та від 10.09.2018 у справі №910/6880/17, суд не вбачає підстав для повторного здійснення зазначених вище процесуальних дій щодо повідомлення відповідача у зв'язку з їх недоцільністю.
Крім того суд зазначає, що всі процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Таким чином суд, виходячи з презумпції обізнаності відповідача, дійшов висновку про належне повідомлення останнього про розгляд даної справи.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
З огляду на зазначене, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 03.09.2025 судом проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
28.08.2019 між ФОП Василевським В.Я. (продавець) та ТОВ «Kitchen Land» ("M?TB?X AL?MI" M?HDUD M?SULIYY?TLI C?MIYY?TI) (покупець) укладено контракт №2808/19 (надалі - Контракт), за яким продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити оздоблювальні будівельні матеріали, рекламні матеріали, перелічені в специфікаціях (додатках на поставку) до цього контракту, які є його невід'ємною частиною на передбачених цим Контрактом умовах.
Згідно п.2.1 Контракту поставка товару здійснюється на підставі і відповідно до замовлення покупця.
Відповідно до п.2.3 Контракту підтвердженням розміщеного замовлення, є підписана обома сторонами Специфікація (Додаток на поставку).
Відповідно до п.3.8 Контракту, датою поставки замовленої покупцем партії товару, а також моментом переходу права власності і всіх ризиків від продавця до покупця буде вважатися дата оформлення електронної митної декларації, що свідчить про те, що продукція взята під контроль митних органів України.
Пунктом 5.1 Контракту передбачено, що оплата за поставлений за цим контрактом товар здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування валютних коштів банківським переказом на зазначений в п.5.2 Контракту валютний рахунок продавця в наступному порядку: покупець оплачує кожну партію товару в розмірі 100% від суми виставленого продавцем інвойсу в термін 80 календарних днів з моменту поставки товару.
Згідно з п.11.3 Контракту у разі порушення покупцем строків оплати, передбачених п.5.1 цього Контракту, покупець сплачує пеню в розмірі 3% від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати.
Відповідно до п.11.4 Контракту за порушення терміну проведення оплати за товар, передбаченого п.5.1 цього Контракту, більше 10 календарних днів, покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 20% від суми поставленої, але не оплаченої партії товару.
Продавець виставив покупцеві наступні інвойси: інвойс від 26.11.2019 №8 на суму 33 368,27 доларів США, інвойс від 28.11.2019 №9 на суму 33 241,73 доларів США, інвойс від 02.12.2019 №10 на суму 33 271,16 доларів США, інвойс від 03.12.2019 №11 на суму 16 678,38 доларів США, інвойс від 06.12.2019 №12 на суму 16 833,40 доларів США, інвойс від 09.12.2019 №13 на суму 16 648,49 доларів США, інвойс від 11.12.2019 №14 на суму 16 655,85 доларів СІЛА, інвойс від 11.12.2019 №15 на суму 16 880,17 доларів США, інвойс від 18.12.2019 №16 на суму 16 864,84 доларів США, інвойс від 20.12.2019 №17 на суму 16 550,72 доларів США.
Продавець взяті на себе зобов'язання за контрактом виконав і поставив покупцеві товар, що підтверджується наступними електронними митними деклараціями:
- від 29.11.2019 №UА807170/2019/066073,
- від 29.11.2019 №UА807170/2019/066074,
- від 03.12.2019 №UА807170/2019/066683,
- від 03.12.2019 №UА807170/2019/066672,
- від 06.12.2019 №UА807170/2019/067581,
- від 06.12.2019 №U807170/2019/0675 83,
- від 09.12.2019 №UА807170/2019/800184,
- від 12.12.2019 №UА807170/2019/801098,
- від 13.12.2019 №UА807170/2019/801417,
- від 16.12.2019 №UА807170/2019/801841,
- від 18.12.2019 №UА807170/2019/802507,
- від 21.12.2029 №UА807170/2019/803359,
- від 03.01.2020 №UА807170/2020/000142.
Як стверджує позивач, покупець взяті на себе зобов'язання щодо оплати товару за Контрактом не виконав в повному обсязі.
Як свідчать матеріали справи, покупець здійснив 16.03.2020 часткову оплату на суму 26 700,00 доларів США та 20.03.2020 - на суму 5 300,00 доларів США по інвойсу від 26.11.2019 №8, що підтверджується меморіальними ордерами від 16.03.2020 №170445 та від 20.03.2020 №167804.
Відтак, загальна сума оплати складає 32 000,00 доларів США.
Позивачем на адресу відповідача направлена претензія від 29.05.2020 про оплату на розрахунковий рахунок згідно контракту від 28.08.2019 №2808/19 заборгованості в розмірі 184 993,01 доларів США, оплати штрафу в розмірі 43 398,60 доларів США та оплати пені в розмірі 502 869,00 доларів США.
Однак, як стверджує позивач, відповідач претензію не виконав, надіслана претензія повернута за зворотною адресою у зв'язку із тим, що одержувач не знайдений.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частинах 1, 2 статті 638 ЦК України встановлено що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Контракту №2808/19 від 28.08.2019 за своєю правовою природою є договором поставки.
Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 5.1 Контракту сторони погодили, що оплата за поставлений за цим контрактом товар здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування валютних коштів банківським переказом на зазначений в п.5.2 Контракту валютний рахунок продавця в наступному порядку: покупець оплачує кожну партію товару в розмірі 100% від суми виставленого продавцем інвойсу в термін 80 календарних днів з моменту поставки товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 ст.692 ЦК України).
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, продавець виставив покупцеві наступні інвойси: інвойс від 26.11.2019 №8 на суму 33 368,27 доларів США, інвойс від 28.11.2019 №9 на суму 33 241,73 доларів США, інвойс від 02.12.2019 №10 на суму 33 271,16 доларів США, інвойс від 03.12.2019 №11 на суму 16 678,38 доларів США, інвойс від 06.12.2019 №12 на суму 16 833,40 доларів США, інвойс від 09.12.2019 №13 на суму 16 648,49 доларів США, інвойс від 11.12.2019 №14 на суму 16 655,85 доларів СІЛА, інвойс від 11.12.2019 №15 на суму 16 880,17 доларів США, інвойс від 18.12.2019 №16 на суму 16 864,84 доларів США, інвойс від 20.12.2019 №17 на суму 16 550,72 доларів США.
Продавець взяті на себе зобов'язання за контрактом виконав і поставив покупцеві товар, що підтверджується наступними електронними митними деклараціями:
- від 29.11.2019 №UА807170/2019/066073,
- від 29.11.2019 №UА807170/2019/066074,
- від 03.12.2019 №UА807170/2019/066683,
- від 03.12.2019 №UА807170/2019/066672,
- від 06.12.2019 №UА807170/2019/067581,
- від 06.12.2019 №U807170/2019/0675 83,
- від 09.12.2019 №UА807170/2019/800184,
- від 12.12.2019 №UА807170/2019/801098,
- від 13.12.2019 №UА807170/2019/801417,
- від 16.12.2019 №UА807170/2019/801841,
- від 18.12.2019 №UА807170/2019/802507,
- від 21.12.2029 №UА807170/2019/803359,
- від 03.01.2020 №UА807170/2020/000142.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було встановлено судом, покупець здійснив часткову оплату, а саме: 16.03.2020 на суму 26 700,00 доларів США та 20.03.2020 на суму 5 300,00 доларів США по інвойсу від 26.11.2019 №8. Відтак, загальна сума оплати складає 32 000,00 доларів США.
Доказів сплати відповідачем заборгованості в сумі 184 993,01 доларів США матеріали справи не містять.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявність перед позивачем заборгованості з оплати за товар отриманий на підставі Контракту, керуючись приписами ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано пред'явлено позов про стягнення суми основного боргу з відповідача у розмірі 184 993,01 дол. США, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 926 356,81 дол. США та штраф у розмірі 43 398,60 дол. США.
Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин (тут і надалі в редакції кодексу, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) визначала, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частина 2 зазначеної статті визначала такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).
Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовувався припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
Згідно з п.11.3 Контракту у разі порушення покупцем строків оплати, передбачених п.5.1 цього Контракту, покупець сплачує пеню в розмірі 3% від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати.
Відповідно до п.11.4 Контракту за порушення терміну проведення оплати за товар, передбаченого п.5.1 цього Контракту, більше 10 календарних днів, покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 20% від суми поставленої, але не оплаченої партії товару.
Верховний Суд у постанову по справі №917/194/18 від 02.04.2019 вказав, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
Водночас, в силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 13.1 Контракту передбачено, що всі спори за цим Контрактом підлягають вирішенню в Господарському суді Харківської області у відповідності до процесуального та матеріального законодавства України.
Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №909/660/14 та постанові КГС ВС від 6 березня 2019 року у справі №916/4692/15.
Відтак, пеня в даному випадку має обчислюватись і стягуватись в національній валюті України - гривні. При цьому саме у гривні вона повинна обчислюватись на момент щоденного прострочення зобов'язання.
Водночас розрахунок, який подано позивачем, здійснено в доларах і не щоденно, тоді як у 2020 році курс долара США до національної валюти - гривні, змінювався майже кожен день.
З огляду на зазначене, позивачем пеню розраховано невірно з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 926 356,81 доларів США пені задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок штрафу судом встановлено, що такий розрахунок позивачем здійснено арифметично вірно, а відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, Суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача та підлягають стягненню до Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича до "M?TB?X AL?MI" M?HDUD M?SULIYY?TLI C?MIYY?TI (AZ1122, BAKI S?H?RI YASAMAL RAYONU, H?S?NB?Y Z?RDABI PR., ev 87A) про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.
Стягнути з "M?TB?X AL?MI" M?HDUD M?SULIYY?TLI C?MIYY?TI (AZ1122, BAKI S?H?RI YASAMAL RAYONU, H?S?NB?Y Z?RDABI PR., ev 87A) на користь Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) суму основної заборгованості у розмірі 184 993,01 дол. США (що еквівалентно 5 105 936,57 грн.), штрафу у розмірі 43 398,60 дол. США (що еквівалентно 1 197 831,74 грн.).
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 926 356,81 доларів США - відмовити.
Стягнути з "M?TB?X AL?MI" M?HDUD M?SULIYY?TLI C?MIYY?TI (AZ1122, BAKI S?H?RI YASAMAL RAYONU, H?S?NB?Y Z?RDABI PR., ev 87A) судовий збір у розмірі 94 556 (дев'яносто чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 52 коп., зарахувавши вказану суму в дохід Державного бюджету України.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "15" вересня 2025 р.
Суддя Т.О. Пономаренко