г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/3144/25
Номер провадження 2/213/1470/25
15 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Хмельової С.М.,
за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,
за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся позивач - АТ «ПУМБ» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором від 01 грудня 2021 року у розмірі 46 757,42 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №2002035965301 від 01.12.2021 рокуотримав кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 29 329 грн, який у подальшому збільшено до 30 000,00 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк. Станом на 04.02.2025 заборгованість за кредитним договором становить 46 757,42 грн, яку просить стягнути з відповідача.
Сторони у судове засідання не з'явилися. Про дату та час судового засідання повідомлені своєчасно і належним чином.
Представником позивача в позові зазначено про розгляд справи за відсутності представника банку.
Відповідач про причини неявки не повідомив.
Від представника відповідача Галач Т.А. надійшла заява про проведення судового засідання за її відсутності. Зазначила, що позовні вимоги не визнають, у їх задоволенні просить відмовити повністю з урахуванням доводів, викладених у відзиві.
За таких обставин суд вважає можливим ухвалити рішення у справі за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ч.1 ст.223 ЦПК України.
У зв'язку із неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Із відзиву, поданого представником відповідача Галач Т.А., видно, що відповідач не визнає позовні вимоги у повному обсязі. Вказує, що позивач посилається на Заяву № 2002035965301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 01 грудня 2021 року, підписанням якої відповідач підтверджує прийняття Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ».
Із Заяви про приєднання вбачається встановлення кредитного ліміту у розмірі 30 000,00 грн. З розрахунку заборгованості, який надає позивач до позовної заяви, вбачається погашення кредитного ліміту відповідачем. Однак, позивач тіло кредиту на суму погашення не зменшив. При цьому, в позовній заяві відсутні будь-які роз'яснення зарахування сплаченої відповідачем суми. Також вважає, що умови щодо процентної ставки та строку кредитування не є узгодженими. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданою до позовної заяви Публічною пропозицією АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 01 листопада 2021 року відповідач ознайомився і погодився з нею, підписуючи Заяву про приєднання, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови про сплату процентів у вказаних позивачем розмірі. На думку представника відповідача роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій банку, який може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Тому надану позивачем Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 01 листопада 2021 року не можна вважати складовою кредитного договору.
Також у відзиві зазначає, що встановлена в договорі одностороння безкінечна пролонгація кредитного договору на строк більше одного року не є узгодженою, та порушує принцип добросовісності, розумності та справедливості, а також вимогу Закону України «Про захист прав споживачів» щодо встановлення чітких та зрозумілих умов договору для Споживачів. Такі умови договору вважає нікчемними. На думку представника відповідача відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із відповідачем Банк (позивач) дотримався вимог законодавства про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідь на відзив до суду не надійшла.
28 травня 2025 року позовна заява подана до суду.
На виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України судом здійснено запит до відповідного органу реєстрації на підтвердження зареєстрованого місця проживання відповідача. 11.06.2025 надійшла вказана інформація до суду.
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою. Призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
25 серпня 2025 року до суду надійшов відзив на позов.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з такого.
01 грудня 2021 року ОСОБА_1 підписав заяву на приєднання до Договору про комплексне банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО) №2002035965301, та своїм підписом підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на укладення такого договору, яка розміщена на сайті банку, в повному обсязі з урахуванням умов надання послуг, як обраних безпосередньо при акцептуванні ДКБО так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування. За умовами договору АТ «ПУМБ» відкриває на ім'я клієнта поточний рахунок у гривнях та надає кредитну картку із встановленим кредитним лімітом 30 000 грн, реальна річна процентна ставка складає 47,88%, платіжна дата - 30 число місяця, строк дії кредитного ліміту - 12 місяців, зі спливом якого кредитний ліміт кожного разу продовжується на такий самий строк за відсутності заперечень будь-якої із сторін. У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом передбачено застосування процентної ставки на суму основного боргу у розмірі 62% річних.
Відповідно до розділу «Підтвердження та запевнення» вказаної Заяви, підписанням цієї заяви, відповідач надає підтвердження, що ознайомлений з ДКБО, Тарифами банку та цілком згодний. Всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Також відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, яким визначені основні умови кредитування, що співпадають з умовами, зазначеними в Заяві на приєднання.
Як видно із довідки про збільшення кредитного ліміту 01.12.2021 встановлено кредитний ліміт -30 000,00 грн. В подальшому кредитний ліміт змінювався: 27.02.2022 зменшився до 29 329,00 грн, 03.03.2022 збільшено до 30 000,00 грн.
Із виписки по особовому рахунку відповідача за період з 01.12.2021 по 04.02.2025 видно операції по видачі готівки через банкомат, сплату за придбання товарів, переказ коштів, погашення заборгованості згідно договору та погашення заборгованості за відсотками, тощо
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач періодично вносив кошти на погашення заборгованості по тілу кредиту та відсоткам. Останній раз відповідачем внесено кошти на погашення тіла кредиту 28.02.2023 в сумі 1799,98 грн, на погашення відсотків - 28.02.2023 в сумі 2071,56 грн. Станом на 04 лютого 2025 року за відповідачем значиться заборгованість за кредитним договором в розмірі 46 757,42 грн, з яких: 30 000 грн - заборгованість за кредитом; 16 757,42 грн - заборгованість за процентами. При цьому, нарахування заборгованості по відсоткам було проведено до 29.02.2024.
Банком направлено відповідачу письмову вимогу (повідомлення) від 04.02.2025 року про наявність заборгованості та необхідність її сплати, попереджено про наслідки невиконання цієї вимоги.
Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов'язань за договором кредиту.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до п.2.2.1 розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (в редакціях від 01.11.2021, що діяла на дату укладення договору кредиту) Договір вважається укладеним, а умови Публічної пропозиції Акцептованими Клієнтом з моменту оформлення Заяви на приєднання до Договору у письмовій (паперовій або електронній) формі за умови подання Клієнтом документів і відомостей, перелік яких визначається відповідно до вимог законодавства України та/або внутрішніх документів Банку, якщо інший порядок не встановлений будь-якими іншими умовами Договору.
Згідно з п.5.5. частини 5 розділу ІІ вказаної Публічної пропозиції, строк користування Споживчим кредитом, цільове призначення, розмір процентів за користування Споживчим кредитом та комісій (за умови обрання Клієнтом умов надання Споживчого кредиту з комісією), періоди сплати платежів визначаються Сторонами в Заяві на приєднання до Договору.
Проценти за користування Споживчим кредитом та комісії встановлюються у фіксованому розмірі і підлягають сплаті Клієнтом по день фактичного повного повернення заборгованості за Споживчим кредитом (п.5.7 частина 5 розділ ІІ Публічної пропозиції).
Судом встановлено, що при укладенні кредитного договору №2002035965301 його сторонами були визначені істотні умови, в тому числі: розмір кредитного ліміту, платіжна дата, стандартна та реальна річна процентні ставки, строк дії кредитної лінії, умови застосування штрафних санкцій, розмір процентної ставки в разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом. Вказані умови передбачені саме Заявою на приєднання до ДКБО, які погоджені між сторонами. Заява підписана відповідачем власноруч.
Також з матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідачу до підписання ним кредитного договору № 2002035965301 від 01.12.2021 був наданий на ознайомлення паспорт споживчого кредиту, в якому чітко доведено до відома позичальника суму кредиту та умови і строк кредитування, розмір відсотків, реальна річна процентна ставка, загальні витрати за кредитом, порядок повернення кредиту, тощо. А також, в паспорті споживчого кредиту вказано про те, що розмір процентної ставки за умови невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту складає 62% річних.
Отже, підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту, підтверджує отримання ним всіх пояснень та інформації, необхідної для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання зобов'язань за таким договором.
Заперечуючи проти позовних вимог сторона відповідача також зазначає, що строк кредитного ліміту 12 місяців. При цьому, встановлена одностороння пролонгація з боку банку такого строку. Тому строк кредитного ліміту на їх думку також є неузгодженим.
Суд звертає увагу, що договором №2002035965301 від 01.12.2021 хоча й передбачено строк дії кредитного ліміту 12 місяців, проте й зазначено, що зі спливом такого строку дія кредитного ліміту кожного разу продовжується на такий самий строк за відсутності заперечень будь-якої із сторін або підстав для його скорочення, у порядку, визначеному ДКБО.
Доказів про те, що відповідач ініціював припинення вказаного договору та висловив заперечення проти продовження строку кредитного ліміту суду не надано. Таким чином, дія кредитного ліміту по вказаному договору продовжувалась, що надало право банку нараховувати проценти, в розмірі передбаченому договором.
Враховуючи викладене, заперечення представника відповідача з приводу того, що банк не повідомив відповідача про умови кредитування та останні є неузгодженими, не відповідають встановленим обставинам справи та не є слушними. Сам кредитний договір недійсним не визнавався.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Приписами ст.625 ЦК України, передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Із наданих позивачем доказів видно, що заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору №2002035965301 від 01.12.2021 складає 46 757,42 грн, з яких: 30 000,00 грн - кредит, 16 757,42 грн - проценти, що видно із розрахунку позивача.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору №2002035965301, сторонами договору були погоджені умови та порядок нарахування відсотків за кредитом, який був дотриманий кредитором. Також встановлено, що відповідачем порушувались умови кредитного договору, кошти на повернення кредиту, сплату процентів надавались відповідачем не в повному обсязі, з 30.03.2023 по 29.12.2024 тіло кредиту та нараховані проценти не сплачувались, що вказує на наявність заборгованості по кредиту. При цьому, частково сплачуючи на повернення тіла кредиту, відповідач продовжував користуватися банківською карткою.
За правилами статей 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч.1, ч.5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Судом досліджені всі докази надані сторонами.
В Постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц ВП ВС вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.
Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.
Звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов'язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.
У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов'язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача, за загальним правилом розподілу тягаря доказування, не може бути покладено обов'язок доведення обставин, за які відповідає боржник.
Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Заперечуючи проти нарахування заборгованості по кредиту та відсотками відповідач та його представник свого розрахунку заборгованості по кредиту та відсоткам не навели, будь-яких доказів на спростування доводів позивача щодо невиконання відповідачем зобов'язань за договором кредиту, а також щодо розміру заборгованості - не надали. Клопотань про витребування доказів ними не заявлялось.
Враховуючи викладене, суд погоджується із розрахунками позивача щодо заборгованостіпо кредитному договору.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого ним судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 207, 525, 526, 530, 610- 612, 625, 626, 633, 634, 638, 639, 1048-1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247 ч.2, 263-265, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість за кредитним договором №2002035965301 від 01 грудня 2021 року у розмірі 46 757 (сорок шість тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн 42 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», місцезнаходження: вул. Андріївська, 4, м. Київ, код ЄДРПОУ 14282829.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Дата складення повного судового рішення - 15 серпня 2025 року.
Суддя С.М. Хмельова