15 вересня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/288/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
за участі секретаря судового засідання: Бега В.М.
розглянув справу
за позовом - керівника Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області (вул. Міцкевича, 10А, м. Бучач, Тернопільська область, 48400) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46008)
до відповідача - Бучацької міської ради (майдан Волі, 1, м. Бучач, Тернопільська область, 48400)
про стягнення шкоди в сумі 58244,90 грн.
За участі від:
прокуратури - Куліковська Л.Б.
позивача - Мартинюк З.І.
відповідача - не з'явився
Зміст позовних вимог.
09.05.2025 через систему "Електронний суд" керівник Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області звернувся до Господарського суду Тернопільської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області з позовною заявою б/н від 09.05.2025 (вх. №325 від 09.05.2025) до Бучацької міської ради про стягнення шкоди в сумі 58244,90 грн, внаслідок вчинення невстановленими особами рубки 4 дерев породи граб в лісовому масиві «Бучацькі Гаї» («Жизномирські Гаї»), що знаходиться за межами населеного пункту с. Жизномир.
Прокурор зазначив, що позивач не вжив заходів щодо стягнення з відповідача в судовому порядку зазначених збитків, що свідчить про неналежний захист законних інтересів держави та відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для вжиття ним заходів представницького характеру та пред'явлення цього позову.
Ураховуючи наведене, прокурор просив суд задоволити позов.
Позиція позивача - Державної екологічної інспекції у Тернопільській області.
Від Державної екологічної інспекції у Тернопільській області заперечень щодо заявленого прокуратурою позову не надходило.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві на позов просив повністю відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування цьому ним зазначено, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" здійснюючи контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, органи місцевого самоврядування правом на проведення перевірок та звернення до суду з позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, не наділені.
Згідно з ст. 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідачем також зазначено, що прокуратурою не доведено належними та достовірними доказами розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної порубки дерев, що є обов'язковою умовою для застосування цивільно-правової відповідальності.
У матеріалах справи відсутні докази, що незаконна вирубка здійснювалася за участю або внаслідок бездіяльності Бучацької міської ради. Також відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіяною шкодою. Для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, майнової шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи та шкодою і вини особи, яка завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Також ним звернено увагу суду на те, що за даним фактом, 14.10.2022 розпочато досудове розслідування, яке на час розгляду справи господарським судом ще триває.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 14.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/288/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.06.2025, яке відкладалось на 30.06.2025.
Ухвалою суду від 30.06.2025 закрито підготовче провадження по справі №921/288/25 та призначено її до розгляду по суті на 24.07.2025.
24.07.2025 розгляд справи по суті відкладено на 04.08.2025.
Ухвалою суду від 29.07.2025 продовжено строк розгляду справи по суті на підставі ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також, у зв'язку із перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення судового засідання 04.08.2025, розгляд справи №921/288/25 по суті призначено на 15.09.2025.
Прокурором та представником позивача в судовому засіданні 15.09.2025 підтримано позовні вимоги.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 15.09.2025 не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином.
12.09.2025 від відповідача надійшла заява №08-10/2372 від 12.09.2025 (вх. №6439), у якій він заперечив проти позову та просив суд розгляд справи проводити за відсутності його представника.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.
15.09.2025 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
14.10.2022 Відділенням поліції №2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ГУНП в Тернопільській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12022211130000181 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, зазначивши, що 13.10.2022 невідома особа, перебуваючи в лісовому масиві "Бучацькі Гаї", що знаходиться за межами с. Жизномир Чортківського району Тернопільської області здійснила незаконну рубку дерев породи граб.
Згідно з проведеним 14.10.2022 слідчим СВ ВП №2 (м. Бучач) Крижанівським Н.П. оглядом місця події в лісовому масиві «Бучацькі Гаї» (правильна назва «Жизномирські Гаї»), що знаходиться за межами населеного пункту с. Жизномир Чортківського району Тернопільської області виявлено 4 пні від дерева породи граб діаметрами 55 * 65 см, 36 * 46 см, 62 * 70 см, 29 * 34 см, а навколо них виявлено тирсу (протокол огляду місця події від 14.10.2022 міститься в матеріалах справи). При цьому здійснювалось їх фотографування.
Матеріали справи містять датований 17.10.2022 протокол огляду (додатковий) місця події, в ході проведення якого, з метою проведення трасологічної експертизи та встановлення ідентичності дерева із пнем породи граб здійснено зрізи пнів №1, №2, №3, №4, поставлено на них позначки з відповідними цифрами та залишено написи "Зроблено зріз". При цьому здійснювалось їх фотографування.
17.10.2022 слідчим СВ ВП №2 (м. Бучач) Крижанівським Н.П. винесено постанову про залучення спеціаліста для нарахування завданої шкоди навколишньому природному середовищу у кримінальному провадженні, якою залучено із Державної екологічної інспекції в Тернопільській області спеціаліста для нарахування завданої шкоди внаслідок незаконної порубки дерев у лісовому масиві "Бучацькі Гаї", що знаходиться за межами с. Жизномир Чортківського району Тернопільської області, у кримінальному провадженні №12022211130000181 від 14.10.2022.
Листом №11175/103/04-2022 від 17.10.2022 слідчим направлено Державній екологічній інспекції в Тернопільській області для виконання постанову від 17.10.2022 про залучення спеціаліста.
20.10.2022 слідчим СВ ВП №2 (м. Бучач) Крижанівським Н.П., за участі спеціаліста - державного інспектора з охорони НПС Тернопільської області Дуди В.І. проведено огляд чотирьох кругових зрізів, здійснених 17.10.2022 під час огляду місця події. В ході даного огляду здійснено замір вказаних зрізів дерева породи граб та встановлено, що діаметр зробленого зрізу №1 становить 56 см, №2 - 44 см, №3 - 62 см, №4 - 34 см (протокол огляду речового доказу від 20.10.2022 міститься в матеріалах справи).
Листом №1/1-1-05-2306 від 25.10.2022 Державною екологічною інспекцією в Тернопільській області направлено слідчому: розрахунок розміру шкоди; копію польової переліскової відомості замірів пнів незаконно зрізаних дерев; план - схему місця скоєння незаконної порубки дерев.
Відповідно до проведеного державним інспектором з охорони НПС Тернопільської області В.І. Дудою орієнтовного розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу, внаслідок незаконної рубки дерев у лісовому урочищі "Жизномирські Гаї" лісових насаджень на землях запасу не наданих у власність чи користування за межами населеного пункту на території Бучацької міської ради (квартал 11 виділ 12 лісових насаджень колишнього РКСЛГП "Бучачліс") розмір заподіяної шкоди становить 58244,90 грн.
За результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12022211130000181, експертом Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 20.09.2023 складено висновок №673/23-22, у якому зазначено, що відповідно до матеріалів кримінального провадження та розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу, внаслідок незаконної порубки дерев у лісовому урочищі "Жизномирські Гаї" лісових насаджень на землях не наданих у власність чи користування за межами населеного пункту на території Бучацької міської ради (квартал 11 виділ 12 лісових насаджень колишнього РКСЛГП "Бучачліс"), проведеного представником Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, розмір заподіяної шкоди становить 58244,90 грн.
Відповідно до листа №1949/08-10 від 26.05.2025 старшого групи слідчих у кримінальному провадженні - старшого слідчого СВ відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області М. Кобзаря, адресованого Бучацькому міському голові В. Фреяку, станом на 26.05.2025 за результатами досудового розслідування кримінального провадження №12022211130000181 від 14.10.2022, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, встановити особу, яка вчинила незаконну порубку 4 (чотирьох) дерев у лісовому масиві «Жизномирські Гаї» за межами населеного пункту на території Бучацької міської ради (квартал 11 виділ 12 лісових насаджень колишнього РКСЛГП «Бучачліс») не представилось можливим, про підозру нікого повідомлено не було і на даний час у даному кримінальному провадженні процесуальне рішення не прийнято і у даному кримінальному провадженні тривають слідчі та розшукові дії.
У адресованому Бучацькій міській раді листі №53-142 вих-25 від 08.01.2025 Бучацька окружна прокуратура просила надати інформацію про те, чи земельна ділянка лісового фонду урочища «Жизномирські Гаї» (квартал 11 виділ 12 лісових насаджень колишнього РКСЛГП «Бучачліс») в с. Жизномир Чортківського району Тернопільської області перебуває у комунальній власності, чи їй присвоєно кадастровий номер та хто є постійним лісокористувачем земельної ділянки лісового фонду урочища «Жизномирські Гаї», з якого часу.
У відповідь на це звернення Бучацька міська рада листом №06-10/125 від 16.01.2025 повідомила прокуратуру про те, що зазначену у запиті земельну ділянку було проінвентаризовано у лютому 2023 року. Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення комунальної власності для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг на зазначену у запиті земельну ділянку розроблено Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс-Груп». Відповідно до розробленої документації земельна ділянка площею 31,6869 га, кадастровий номер 6121281100:01:001:1480, розташована за межами населеного пункту с. Жизномир.
У вказаному листі органом місцевого самоврядування також зазначено, що станом на жовтень 2022 року земельна ділянка площею 31,6869 га, кадастровий номер 6121281100:01:001:1480 не була сформованою та не була передана в користування третіх осіб.
В якості додатків до листа органом місцевого самоврядування долучено та надіслано прокуратурі:
- рішення №3103 від 22.02.2023 Бучацької міської ради, яким: затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення комунальної власності для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг; за межами населеного пункту с. Жизномир на території Бучацької міської ради Чортківського району Тернопільської області (п.1 рішення); передано Комунальному підприємству «Лісопаркове господарство «Бучацькі ліси» Бучацької міської ради» (код ЄДРНЮУ 44589459) в постійне користування земельну ділянку для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг площею 31,6869 га, кадастровий номер 6121281100:01:001:1480, яка розташована за межами населеного пункту с. Жизномир на території Бучацької міської ради Чортківського району Тернопільської області (п.2 рішення).
- витяг №324837787 від 06.03.2023 з Державного реєстру речових прав, відповідно до якого 01.03.2023 за Комунальним підприємством "Лісопаркове господарство "Бучацькі ліси" Бучацької міської ради зареєстроване інше речове право - право постійного користування земельною ділянкою площею 31,6869 га за кадастровим номером 6121281100:01:001:1480, номер запису про інше речове право 49440414.
Наявні у матеріалах справи Інформація від 06.05.2025 Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та Інформація №423532798 від 21.04.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вказують на те, що власником земельної ділянки площею 31,6869 га за кадастровим номером 6121281100:01:001:1480 є Бучацька міська рада, а з 01.03.2023 її постійним землекористувачем є Комунальне підприємство "Лісопаркове господарство "Бучацькі ліси" Бучацької міської ради.
За твердженням прокурора та позивача, оскільки в ході досудового розслідування кримінального правопорушення №12022211130000181 від 14.10.2022 не встановлено осіб, які здійснили незаконну порубку дерев, тому завдані незаконною порубкою дерев збитки мають бути відшкодовані органом місцевого самоврядування на території якого знаходиться ліс, тобто Бучацькою міською радою, що й стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18).
За висновком Конституційного Суду України, наведеним у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, поняття "інтереси держави" є оціночним; в кожному конкретному випадку прокурор, який звертається до суду із заявою, повинен обґрунтувати в суді наявність підстав для представництва інтересів держави (в тому числі публічних інтересів територіальної громади), але виключного переліку обставин, які можуть використовуватися, закон не передбачає.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, від 05 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, від 05 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 05 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Отже, прокурор, звертаючись з позовом до суду, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 зі справи № 912/2385/18.
Необхідність захисту інтересів держави у даній справі прокурор обґрунтував бездіяльністю Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, як органу уповноваженого здійснювати функції щодо охорони та використання природних ресурсів, у зв'язку із незверненням ним до суду з позовною заявою про стягнення шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Отже, державні органи та інші суб'єкти владних повноважень зобов'язані вживати (реалізовувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав, в межах визначених законодавством повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекцїї, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 230 від 07.04.2020, до повноважень Держекоінспекцїї належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про використання та охорону земель, поводження з відходами; пред'явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
З огляду на те, що Держекоінспекція уповноважена державою здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, які перебувають і є об'єктами права власності Українського народу, тому в даному випадку остання є органом, уповноваженим на захист інтересів держави у цій сфері.
Згідно п.1, п.3 Положення про Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 01.03.2023 №44, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується.
Повноваження Інспекції поширюються на територію Тернопільської області.
Зверненню прокурора 09.05.2025 з позовом до суду передувало його звернення до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області з листом №53-3189 вих-24 від 14.08.2024 з проханням у строк до 23.08.2024 повідомити чи буде звертатися Державна екологічна інспекція у Тернопільській області з позовом до органу місцевого самоврядування про стягнення вищезазначених збитків, якщо ні, то вказати на причини.
Листом №1-1-05-2505 від 19.08.2024 Держекоінспеція повідомила прокуратуру, що інформація з приводу досудового розслідування, як і будь-які матеріали розслідування, на її адресу не надходили, виходячи з чого не здійснювалось вжиття претензійно - позовних заходів.
Разом з тим, у своїй відповіді позивач повідомив прокуратуру про те, що він не заперечує щодо розгляду питання вжиття заходів представницького характеру, зважаючи на обмежене фінансування коштів для сплати судового збору.
Надалі, у січні 2025 року прокурор повторно звернувся до позивача з листом №53-170вих-25 від 10.01.2025, у якому просив в строк до 22.01.2025 надати інформацію про те, чи останній звертався до суду з позовом до органу місцевого самоврядування з вимогою про стягнення завданих збитків.
Державна екологічна інспекція у Тернопільській області листом №8-05-262 від 17.01.2025 повторно повідомила прокуратуру що інформація з приводу досудового розслідування, як і будь-які матеріали розслідування, на її адресу не надходили, виходячи з чого не здійснювалось вжиття претензійно - позовних заходів.
У своїй відповіді позивач також повідомив прокуратуру про те, що він не заперечує щодо розгляду питання вжиття заходів представницького характеру, зважаючи на обмежене фінансування коштів для сплати судового збору.
Матеріали справи не містять доказів самостійного звернення позивача з аналогічним позовом до суду.
З наведеного вбачається, що позивач не планував вживати відповідних заходів для відшкодування шкоди, що вказує про його бездіяльність.
Суд вважає, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Бучацькою окружною прокуратурою попередньо повідомлено Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області про представництво інтересів держави в її особі (лист №53-1646вих-25 від 07.05.2025).
Предметом спору у цій справі є стягнення шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового законодавства.
Згідно з статтею 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до частини першої статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (частина перша статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої вбачається, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина.
Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема ЛК України.
Відповідно до статті 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
За змістом пункту «ї» частини першої статті 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до приписів статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
За приписами статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Положеннями статті 11 цього Закону передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Своєю чергою, за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
За змістом статті 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Водночас відповідно до підпункту 1 пункту «б» частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження - здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
З наведеного слідує, що приписи вказаних законів надають повноваження органам місцевого самоврядування здійснювати контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів. Такі повноваження покладено на як безпосередньо на місцеві ради, так і передбачена можливість здійснювати їх через виконавчі органи, які створюються відповідними радами і підконтрольні та підзвітні їм.
Відповідно до статті 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.
У постанові від 19.09.2024 у справі № 918/1356/23, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звертав увагу на те, що ЛК України, зокрема частина друга статті 107 ЛК України в редакції, чинній з 10.07.2022, передбачає обов'язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду. Аналіз частини другої статті 107 ЛК України свідчить про те, що такий обов'язок виникає в органу місцевого самоврядування за наявності таких умов у їх сукупності: - якщо особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені та - якщо ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування.
Як зазначалося вище, відповідальність місцевих рад за стан навколишнього природного середовища на своїй території також передбачена статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Наявними матеріалами справи, а саме складеними в ході досудового розслідування кримінального провадження №12022211130000181 протоколами огляду місця події підтверджено факт вчинення невідомими особами порубки 4 дерев породи граб в лісовому масиві «Жизномирські Гаї», що знаходяться за межами населеного пункту с. Жизномир Чортківського району Тернопільської області.
За результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12022211130000181, експертом Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 20.09.2023 складено висновок №673/23-22, у якому зазначено, що відповідно до матеріалів кримінального провадження та розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу, внаслідок незаконної порубки дерев у лісовому урочищі "Жизномирські Гаї" лісових насаджень на землях не наданих у власність чи користування за межами населеного пункту на території Бучацької міської ради (квартал 11 виділ 12 лісових насаджень колишнього РКСЛГП "Бучачліс"), проведеного представником Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, розмір заподіяної шкоди становить 58244,90 грн.
Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (такий висновок щодо можливості використання в господарському судочинстві висновку експерта, наданого в межах кримінального провадження, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18, у постановах Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 910/21300/17, від 15.06.2021 у справі № 910/5898/20, від 11.03.2021 у справі № 923/188/20, від 04.08.2021 у справі №918/36/19).
Аналізуючи лист №1949/08-10 від 26.05.2025 старшого групи слідчих у кримінальному провадженні - старшого слідчого СВ відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області М. Кобзаря, суд зазначає, що у спірних правовідносинах конкретні особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлено. У вищевказаному кримінальному провадженні процесуальне рішення не прийнято.
Якщо подані докази відповідають вимогам, що висуваються до їх процесуальної форми згідно з ГПК України, містять інформацію про предмет доказування в господарському провадженні, у суду виникає обов'язок надати їм оцінку з наведенням мотивів відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України). Законодавство не встановлює заборону дослідження матеріалів кримінального провадження в порядку господарського судочинства, якщо на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Матеріали кримінального провадження підлягають оцінці сукупно з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статей 76-79, 86 ГПК України (пункт 64 постанови Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 910/114/19).
Земельна ділянка, на якій виявлено порушення, належить Бучацькій міській раді на праві комунальної власності, та станом на момент виявлення порушення - 14.10.2022, не була надана у власність або користування громадянам чи юридичним особам.
Таким чином, сукупність вказаних обставин, а саме: наявність шкоди, невстановлення осіб, винних у її заподіянні, перебування земельної ділянки на за межами с. Жизномир Чортківського району Тернопільської області та у власності відповідача, відповідає умовам, які визначені у частині другій статті 107 ЛК України.
Частина друга статті 107 ЛК України, на підставі якої прокурор звернувся до суду з позовом, не ставить настання відповідальності органу місцевого самоврядування за порушенння лісового законодавства у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної лісу, у залежність від того, чи спірні земельні ділянки належать до комунальної чи до державної власності. Зміст приписів цієї статті кореспондується із приписами статті 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» щодо покладення відповідальності на орган місцевого самоврядування, на території якого завдана шкода (постанова Верховного Суду від 06.05.2025 у справі №918/710/24).
У постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 918/1356/23 у подібних правовідносинах у контексті застосування статті 107 ЛК України також зазначено, що протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов'язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв'язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу. Вина відповідача презюмується та ним не спростована.
У даній справі, суд оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, враховує наявність завданої шкоди, обов'язок ради щодо контролю на своїй території за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища і фактичну бездіяльність щодо виконання такого обов'язку, а також взаємозв'язок вказаних обставин, чим спростовуються заперечення відповідача проти позову.
Станом на момент вирішення спору матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем збитків у сумі 58244,90 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст.73, ч. 1 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь держави 58244,90 шкоди є обґрунтованими, належним чином не запереченими і не спростованими відповідачем, а тому такими, що підлягають до задоволення.
Розподіл судових витрат.
В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 20, 53, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України,-
Позов задоволити.
1. Cтягнути з Бучацької міської ради (майдан Волі, 1, м. Бучач, Тернопільська область, 48400, ідентифікаційний код 04058479) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46008, ідентифікаційний код 37977693) шкоду, заподіяну внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в сумі 58244 (п'ятдесят вісім тисяч двісті сорок чотири) грн 90 коп., яку зарахувати на розрахунковий рахунок Бучацької міської ТГ, Чортківського району, (IBAN) UA878999980333199331000019757, одержувач ГУК у Тернопільській області, код класифікації доходу в бюджет 24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37977599, Казначейство України (ЕАП).
Видати наказ.
2.Стягнути з Бучацької міської ради (майдан Волі, 1, м. Бучач, Тернопільська область, 48400, ідентифікаційний код 04058479) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, р/р UA 498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910098, КЕКВ - 2800).
Видати наказ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 15 вересня 2025 року.
Суддя І.П. Шумський