03 вересня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/376/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
за участі секретаря судового засідання Саловська О.А.
Розглянув справу в порядку загального позовного провадження
за позовом: Керівника Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області, 48400, Тернопільська область, м.Бучач, вул. Міцкевича, 10А, в інтересах держави в особі:
- Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, 46008, м. Тернопіль, вул. Шашкевича, 3 (позивач 1);
- Золотопотіцької селищної ради, 48451, Тернопільська область, Чортківський район, смт. Золотий Потік, вул. Д. Галицького, буд 124 (позивач 2);
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А;
про відшкодування 173 580 грн. шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища
За участю прокурора Куліковської Лілії Богданівни
представників від:
позивача 1: Жмуд Наталія Володимирівна, головний спеціаліст сектору правового забезпечення - юрисконсульт
позивач 2: не з'явився
відповідача: Довгопола Катерина Андріївна, адвокат
Суть справи.
Керівник Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (позивача 1) та Золотопотіцької селищної ради (позивача 2) звернулися до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", про відшкодування 173 580 грн. шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
В обґрунтування позову прокурор вказує, що в ході реалізації представницьких повноважень в порядку ст.131-1 Конституції України та ст.ст.23, 24 Закону України "Про прокуратуру" прокуратурою опрацьовано матеріали кримінального провадження №12022211130000198 від 27.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.246 КК України, в ході розгляду якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища. Зокрема, встановлено факти незаконної рубки дерев на земельних ділянках лісогосподарського призначення, наданих у користування для ведення лісового господарства постійному лісокористувачу та завдання шкоди інтересам держави спричиненою рубкою на суму 173 580 грн.
Прокурором зазначено, що оскільки у кримінальному провадженні №12022211130000198 не встановлено особи, якою завдано шкоди, тому відповідальність покладається на відповідача, як постійного лісокористувача ділянки, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев.
Позиція позивачів.
Державна екологічна інспекція у Тернопільській області письмових пояснень по суті спору не надала, водночас її представниця в судовому засіданні 03.09.2025 позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Просить суд позов задоволити.
Золотопотіцька селищна рада письмових пояснень щодо позовних вимог не надала.
Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позов від 15.07.2025 (вх.№5201 від 15.07.2025) та його представниця в судовому засіданні позовні вимоги заперечив. Звертає увагу суду на те, що оригінали доказів на які посилається прокурор знаходяться в матеріалах кримінального провадження №12022211130000198 у ВП № 2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУНП у Тернопільській області. Тобто, додатками до позову у справі № 921/376/25 є копії матеріалів вказаного кримінального провадження, без зазначення документів (супровідних листів тощо), якими такі докази були отримані з Бучацького відділу поліції. Зазначені докази долучені до матеріалів справи без належного передання офіційних документів. Серед наданих додатків до позовної заяви відсутня постанова про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні або визначення старшого групи прокурорів, наділеного повноваженнями щодо розголошення даних досудового розслідування або ж постанови керівника Бучацької окружної прокуратури про надання дозволу на розголошення матеріалів. Вважає, що оскільки в матеріалах справи фактично відсутній дозвіл процесуального керівника у кримінальному провадженні № 12022211130000198 на використання і розголошення будь-яких матеріалів досудового розслідування та відсутність визначеного обсягу передання матеріалів кримінального провадження, відповідні докази не є належними і допустимими в рамках розгляду даного спору.
Щодо доводів прокуратури, що встановити особу, яка вчинили незаконну порубку не представляється можливим зазначила, що зі змісту Пояснень ОСОБА_1 від 07.11.2022 вбачається, що останній намагався викрасти колоди з даного лісового масиву, перевезти до себе додому та використати їх у власних цілях. Вказаній особі, за недоведеністю, не було оголошено про підозру за кваліфікацією частини 3 статті 246 КК України, хоча його дії вже на момент виявлення незаконної рубки достеменно як мінімум кваліфікувались за частиною 3 статті 15, частиною 2 статті 28 та частиною 4 статті 185 КК України. Твердження органу досудового розслідування та Прокуратури щодо непричетності до безпосередньої рубки дерев як складової об'єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 246 КК України, базується виключно на показах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яких було викрито на стадії підготовки до вивозу зрізаних дерев. Інших доказів в матеріалах кримінального провадження не міститься.
Водночас ОСОБА_1 як особа, яка вчинила (задокументований) завершений замах на крадіжку деревини, навіть не допитувався як свідок в рамках кримінального провадження №12022211130000198. Відтак, факт поділу ОСОБА_1 на колоди двох дерев породи "Сосна" у кварталі 81 виділі 2 Золотопотіцького лісництва базується виключно на свідченнях двох поліцейських і неналежному доказі невідповідності розмірів згідно протоколу огляду речей від 07.11.2022, свідчить про непереконливість твердження про "невстановлення причетних до незаконної рубки осіб". Вказане свідчить про пасивність правоохоронного органу щодо належного розслідування.
Щодо висновку експерта щодо становленого розміру шкоди зазначила, що останній фактично виступає розміром шкоди, заподіяної довкіллю. Звертає увагу суду на те, що зрублені два стовбури породи "Сосна", які були предметом злочину у кримінальному провадженні № 12022211130000198, мають суттєву залишкову вартість, яка значно відрізняється від нульової. Проте, у Висновку експерта вартість зрублених дерев з урахуванням їх екологічної цінності визначена не була, що свідчить про неповний розрахунок розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду. Відтак, вважає, що Висновок експерта не може виступати достовірним доказом правильного розміру збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки.
Просить суд в позові відмовити.
Позиція прокуратури викладена у відповіді на відзив.
Прокурор у відповіді на відзив від 21.07.2025 (вх.№5351 від 22.07.2025) доводи позивача заперечив та зазначив, що ДП "Бережанське лісомисливське господарство" правонаступником якого є ДП "Ліси України" будучи постійним лісокористувачем, який відповідно до норм ст.19 Лісового кодексу України зобов'язаний: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів, відповідно до законодавства, на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо вжиття будь-яких необхідних та достатніх заходів для забезпечення охорони лісових насаджень від незаконних рубок, що в свою чергу підтверджує протиправність поведінки у формі бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій території. Вказане однозначно свідчить про невиконання ДП "Бережанське ЛМГ", правонаступником якого є ДП "Ліси України" покладених ЛК України обов'язків щодо охорони лісу від незаконних порубок, тобто про його протиправну бездіяльність.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16).
Відповідач, як постійний лісокористувач має обов'язок попередити, припинити та/або зафіксувати незаконну порубку дерев на підвідомчій території, водночас належних та достатніх заходів не вжив.
Також зазначив, що вироком Бучацького районного суду від 06.01.2023 (справа № 595/1531/22) затверджено угоду про визнання винуватості від 16 грудня 2022 року, укладену між прокурором Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області та підозрюваним ОСОБА_1 , згоду на яку надано представником потерпілої сторони ДП "Бережанське лісомисливське господарство". ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, замаху на таємне викрадення колод зрізаної деревини породи "Сосна", яка на праві власності належить ДП "Бережанське лісомисливське господарство". Оскільки осіб, які здійснили незаконну порубку дерев, у ході досудового розслідування кримінального провадження №12022211130000198 від 27.10.2022 не встановлено, тому збитки, завдані незаконною рубкою дерев, мають бути відшкодовані постійним користувачем лісового масиву, де сталася незаконна рубка, тобто ДП "Бережанське ЛМГ" правонаступником якого є ДП "Ліси України".
Щодо висновку експерта, прокурор звертає увагу суду на те, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18), а можливість використання при розгляді іншої справи в якості одного з доказів виконаних у кримінальному провадженні висновків експерта підтверджено Верховним Судом (постанови від 17 жовтня 2019 року у справі № 678/364/15-ц; від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 та від 10 березня 2020 року у справі № 9901/740/18).
Просить позов задоволити.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/376/25 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у даній справі призначено на 06.08.2025; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
Надалі, ухвалою суду від 06.08.2025 закрито підготовче провадження по справі №921/376/25 та призначено її до розгляду по суті на 20.08.2025.
Судове засідання 20.08.2025 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Чопка Ю.О. на лікарняному.
Ухвалою суду від 26.08.2025 розгляд справи по суті відкладено на 03 вересня 2025.
Прокурор, представниця Державної екологічної інспекції у Тернопільській області в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Золотопотіцька селищна рада участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечила, хоча про час т місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Представниця відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила.
03 вересня 2025 року справу розглянуто по суті та, у відповідності до вимог ч.6 ст.233 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Як вбачається з рапорту старшого інспектора-чергового Відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, 27.10.2022 о 18.36 год. на лінію "102" надійшло повідомлення дільничного офіцера поліції Боднарука І.І. про те, що в природньому заповідному фонді здійснено незаконну порубку деревини, а саме ялини.
На підставі даного повідомлення, слідчим невідкладно проведено огляд місця події, про що складено протокол огляду місця події від 27.10.2022. Огляд проводився за участю помічника лісничого Золотопотіцького лісництва Красножоного Віктора Івановича, в лісовому масиві Золотопотіцького лісництва, а саме у 81 кварталі 2 виділу, що знаходиться поряд із с.Костільники Золотопотіцької ОТГ Чортківського району. В ході проведення огляду виявлено 2 пні від дерева породи "Сосна" діаметрами 28 см (30 * 28 см) та 38 см (38 * 38 см). Також, поряд із пнем №2 виявлено міні-трактор марки Lider без номерного реєстраційного номера, до якого приєднаний саморобний двохосний причеп, на якому на момент огляду знаходились 7 колод дерева породи "Сосна".
Вказаний протокол підписано без зауважень особами, що брали участь в огляді місця події 27.10.2022, в тому числі і представником Золотопотіцького лісництва Красножоногим В.І.
Слідчим Відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області за вищезгаданим фактом 27.10.2022 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12022211130000198 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.246 КК України.
На вищевказані 7 колод дерева породи "Сосна" слідчим суддею Бучацького районного суду накладено арешт.
07.11.2022 слідчим за участю помічника лісничого Золотопотіцького лісництва Красножоного В.І. проведено огляд арештованих речових доказів - 7-ми колод, які знаходились на двохосному саморобному причепі, та були виявлені на місці події 27.10.2022, про що складено Протокол огляду від 07.11.2022. В ході огляду до кожної із сторін колод приставлялись 2 зрізи, зроблені із пнів незаконно зрубаних дерев, для встановлення збігу поверхонь та в подальшому призначення трасологічної експертизи. Однак, в ході огляду речових доказів та порівнянь, будь-яких збігів зрізів 2 пнів та 7-ми колод виявлено не було.
Вказаний протокол підписано без зауважень особами, що брали участь в огляді, в тому числі і представником Золотопотіцького лісництва Красножоногим В.І.
Згідно пояснень жителя с.Костільники ОСОБА_1 від 07.11.2022, якого виявили працівники поліції на місці події у 81 кварталі 2 виділу Золотопотіцького лісництва, останній 26.10.2022 о післяобідню пору проходив лісовим масивом, який знаходиться неподалік с.Костільники Чортківського району та побачив, що біля 2 пнів від дерева породи "Сосна" знаходяться 2 закінчення стовбура дерева. Він вирішив їх забрати собі та перевести додому, щоб у подальшому їх спалити у своїй пічці. На наступний день (27.10.2022) ОСОБА_1 поїхав на тракторі у лісовий масив, щоб забрати два зрізаних дерева породи "Сосна" де і виявлений працівниками поліції в момент коли зрізав гілля від кінцівок стовбурів. Хто здійснив незаконну порубку двох дерев у 81 кварталі 2 виділу Золотопотіцького лісництва йому невідомо.
Надалі, 08.11.2022 слідчим ВП №2 (м. Бучач) Чортківського РВП Головного управління Національної поліції в Тернопільській області винесено постанову про залучення спеціаліста Державної екологічної інспекції в Тернопільській області для нарахування розміру завданої шкоди внаслідок незаконної порубки 2 дерев породи "Сосна" у лісовому масиві Золотопотіцького лісництва, який знаходиться у 81 кварталі 2 виділу, на території природно-заповідного фонду, неподалік с.Костільники Чортківського району Тернопільської області.
Державна екологічна інспекція в Тернопільській області листом від 15.11.2022 направила слідчому розрахунок розміру шкоди.
Зі змісту листа Державної екологічної інспекції у Тернопільській області №12120/103-04/2022 від 08.11.2022, вбачається що на виконання звернення Відділу поліції №2 (м.Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області складено розрахунок розміру шкоди.
Розрахунок розміру шкоди проведено державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Вітряком О.В. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 року №575 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд".
Згідно долученого розрахунку розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд, внаслідок незаконної рубки дерев у кварталі 81 виділ 2 Золотопотіцького лісництва ДП "Бережанське лісомисливське господарство", що в межах регіонального ландшафтного парку "Дністровський каньйон", остання становить 173 580 грн.
Вказаний вище лист та розрахунок розміру шкоди, який підписаний державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Вітряк О.В., скеровані до СВ ВП №2 (м. Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області.
Висновком судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12022211130000198 від 19.05.2023 №78/23-22, проведеної експертом Тернопільського відділення КНДІСЕ, підтверджено розмір збитків, заподіяних внаслідок незаконної порубки двох дерев породи "Сосна" у 81 кварталі 2 виділу Золотопотіцького лісництва ДП "Бережанське лісове господарство", що знаходиться за межами с.Костільники Золотопотіцької ОТГ Чортківського району, в межах природно-заповідного фонду, в розмірі 173 580 грн.
Згідно листа Національного природного парку "Дністровський каньйон" №25 від 15.01.2025 виділ 2 81 кварталу лісу Золотопотіцького лісництва Філії "Бережанське лісомисливське господарство" ДП "Ліси України" входить в межі території національного природного парку "Дністровський каньйон" і надається у постійне користування Парку.
Філія "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", на запит прокуратури, листом від 11.04.2025 року повідомила, що квартал 81 виділ 2 Золотопотіцького лісництва, де було виявлено факт самовільної рубки 2 дерев породи "Сосна" знаходиться у державній власності і перебуває у постійному користуванні ДП "Ліси України" (філія "Подільський лісовий офіс") і відноситься до регіонального ландшафтного парку "Дністровський каньйон" на території Золотопотіцької ОТГ.
Також вказаним листом філія повідомила, що станом на час самовільної рубки 27.10.2022 року, постійним лісокористувачем кварталу 81 виділ 2 було ДП "Бережанське ЛМГ", а станом на 01.01.2025 року його правонаступником є ДП "Ліси України" філія "Подільський лісовий офіс".
Речові права на земельну ділянку у кварталі 81 виділ 2 не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, як стверджує прокурор, внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача, а саме незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів, спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача, що є порушенням ст.ст. 89, 90 Лісового кодексу України, оскільки відповідач як постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов'язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, розташованій у кварталі 81 виділі 2 Золотопотіцького лісництва Філії "Бережанське лісомисливське господарство", спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.
Відтак, оскільки особу, яка здійснила незаконну порубку дерев під час досудового розслідування кримінального провадження не встановлено, постійний лісокористувач має понести відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих інтересам держави.
Оскільки шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу залишається невідшкодованою, прокурор просить стягнути таку з відповідача в сумі 173 580 грн.
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природною середовища" до компетенції Державної екологічної інспекції України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить зокрема організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Постановою Кабінету Міністрів України за №275 від 19.04.2017 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України (далі - Положення).
Пунктом 1 Положення визначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Основними завданнями Держекоінспекції є: здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони, захисту, використання і відтворення лісів (п. 3 Положення).
Згідно з п. 4 Положення Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства - про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування.
Державна екологічна інспекція у Тернопільській області, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Тернопільській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 01.03.2023 № 44, є територіальним органом Державної екологічної інспекції України (Держекоінспекція України) та їй підпорядковується.
Відповідно до частини 2 розділу 2 Положення Державна екологічна інспекція у Тернопільській області здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
14.08.2024 та 10.01.2025 Бучацькою окружною прокуратурою, в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області листи за №53-3184вих.-24 та №53-171вих.-25за змістом якого прокуратура просила інспекцію: повідомити про те чи вживались нею заходи, у тому числі представницького характеру, з метою стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу незаконною порубкою дерев; надати відповідні підтверджуючі документи/повідомити про причини невжиття таких заходів та наявність наміру на вжиття відповідних заходів.
У відповіді на зазначені листи, Державна екологічна інспекція Тернопільської області у листах за №1-1-05-2506 від 19.08.2024 та №8-05-250 від 17.01.2025 повідомила, що інформація з приводу досудового розслідування, як і будь-які матеріали розслідування, на адресу Інспекції не надходили, виходячи з чого вжиття заходів претензійно_позовних не здійснювалося. Крім того, Інспекція зазначає, що зважаючи на обмежене фінансування коштів на сплату судового збору, Інспекція не заперечує щодо вжиття прокурором заходів представницького характеру у відповідності до вимог ст.131- 1 Конституції України, абз.3 чи 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру".
Отже, всупереч вимог законів, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області, як органом контролю, не вжиті надані законом повноваження щодо стягнення шкоди, завданої самовільною порубкою дерев.
За наведених мотивів суд погоджується з доводами прокурора, про те що Державна екологічна інспекція у Тернопільській області є компетентним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Крім того, відповідно до п. б) абз. 2 статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Приписами пунктом 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України визначено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків (пункт 4 частини 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України).
Як встановлено судом, виявлений факт незаконної порубки дерев мав місце на території, яка перебуває у адміністративно - територіальних межах Золотопотіцької селищної ради.
Таким чином, судом встановлено, що в спірних правовідносинах Золотопотіцька селищна рада є органом до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів в її адміністративно-територіальних межах.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Золотопотіцької селищної ради, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Бучацька окружна прокуратура звернулася з листами №53-3186ВИХ-24 від 14.08.2024 та №53-196ВИХ-25 від 10.01.2025 до даного органу місцевого самоврядування, з проханням надати інформацію про те, чи вживалися селищною радою заходи щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та чи є намір вжиття таких заходів в майбутньому.
У відповідь Золотопотіцька селищна рада листом від 14.01.2025 №40/2-09, в селищній раді відсутнє фінансування щодо сплати судового збору для подання позовної заяви до ДП "Ліси України".
За таких обставин, враховуючи звернення прокурора до компетентних органів та нездійснення позивачами захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом упродовж тривалого часу, у даному випадку, відповідно до ст. 131- 1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявні підстави для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення до суду цього позову в інтересах органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та Золотопотіцької селищної ради про стягнення заподіяної шкоди.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухваленні рішення, висновки суду.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають навколишнє природне середовище як сукупність природних і природносоціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Статтею 1 Лісового кодексу України визначено, що ліс це тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 №1003 "Деякі питання реформування управління лісової галузі" прийнято рішення про утворення державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" шляхом злиття спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, з подальшим перетворенням державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі.
Згідно з ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Згідно Статуту ДСГП "Ліси України" (нова редакція, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 06.02.2025 №34, ДСГП "Ліси України" (далі Підприємство) засноване на державній власності та належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.
Пунктами 3.1, 3.2.2 вказаного Статуту передбачено, що Підприємство створено, зокрема з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання і відтворення лісів. Одним із основних завдань Підприємства є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Згідно п. 4.11 Статуту, утворені Підприємством філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи діють на підставі положень про них, затверджених Генеральним директором Підприємства, та мають поточний рахунок, печатку та штампи із своїм найменуванням, вести первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також подавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом.
Згідно долученого до матеріалів справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.05.2025, ДСГП "Ліси України" є правонаступником, зокрема, Державного підприємства "Бережанське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00993018).
Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, на якій було зафіксовано незаконну порубку лісових насаджень (а саме 2 дерева породи "Сосна") розташована в кварталі 81 виділ 2 Золотопотіцького лісництва ДП "Бережанське лісомисливське господарство", яка перебуває у постійному користуванні ДСГП "Ліси України".
Вказана обставина відповідачем не заперечується.
Статтею 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
У відповідності до ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів, відповідно до законодавства, на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Статтею 89 ЛК України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.
До основних завдань державної лісової охорони, як зазначено в ст. 90 ЛК України, входить здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства та забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 86 та ст. 90 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на органи виконавчої влади з питань лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Статтями 93, 90 ЛК України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів (у тому числі через бездіяльність).
Враховуючи вищезазначені норми законодавства, слід зазначити, що забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, а в даному випадку ДСГП "Ліси України".
Обов'язок щодо збереження лісових насаджень передбачений також установчими документами ДСГП "Ліси України", а саме п.п.3.1. та 3.2. Статуту.
Відповідно до ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Згідно з пунктом "е" ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Частиною 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Суд зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.
Частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18).
Правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Таким чином, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі №925/382/17, 09.12.2019 у справі №906/133/18, 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та підтримано Верховним Судом у справі №914/669/22 від 18.05.2023.
У п. 88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах №№909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
Згідно зі статтею 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). У даному випадку бездіяльність відповідача полягає невжитті всіх можливих і достатніх заходів з охорони лісу, оскільки факт незаконної порубки третіми особами не заперечується та не спростовано.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. У даному випадку відповідачем не дотримано вимоги ЛК України щодо забезпечення охорони лісу від незаконних порубок, внаслідок чого завдано збитки навколишньому природному середовищу, та державі, як власнику лісових ресурсів.
Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.
Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов'язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов'язків, покладених на особу. Враховуються і її суб'єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.
В даному випадку порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища виявлено у лісових насадженнях, користування якими здійснювало ДП "Бережанське лісомисливське господарство", правонаступником якого на даний час є ДСГП "Ліси України" в особі філії Подільський лісовий офіс".
Факт незаконної порубки дерев свідчить, що останнім відповідний комплекс заходів щодо збереження таких дерев здійснено не належним чином.
Враховуючи, що територія лісу, на якій здійснено порубку належала до відповідальності ДСГП "Ліси України", саме ним неналежно виконано обов'язок відносно охорони дерев.
Факт незаконної рубки лісу та наявність у ДСГП "Ліси України", обов'язків щодо його охорони (лісу), про що відмічено раніше, свідчить про неналежне виконання останнім, як лісокористувачем таких обов'язків. Неналежні/недостатні заходи щодо охорони лісу (свідченням чого є наявність зрубаних дерев) свідчать також і про бездіяльність відповідача (наявність вини), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу.
Достатність відповідних заходів була б досягнута при відсутності факту незаконної порубки.
За таких обставин, ДСГП "Ліси України" як постійним лісокористувачем та особою, що має здійснювати лісову охорону, на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства не забезпечено охорону і збереження лісів, внаслідок чого допущено незаконну рубку на підвідомчій території, а тому саме відповідач, як правонаступник ДП "Бережанське лісове господарство", має відшкодувати шкоду, заподіяну лісу (навколишньому природному середовищу) внаслідок порушення лісового та природоохоронного законодавства.
Доводи відповідача про те, що постанова прокурора Бучацької окружної прокуратури від 14.08.2024 в рамках кримінального провадження №12022211130000198 винесена з порушенням норм КПК судом до уваги не приймаються, оскільки її правомірність та законність не може перевірятись в межах господарського процесу.
Також відхиляються доводи відповідача про те, що висновок експерта не може виступати достовірним доказом правильного розміру збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки, оскільки Верховний Суд у постанові від 10.07.2019 у справі № 686/23256/16-ц виклав висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі.
Також, Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі №752/21411/17 вказано, що суд враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.
Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18), а можливість використання при розгляді іншої справи в якості одного з доказів виконаних у кримінальному провадженні висновків експерта підтверджено Верховним Судом (постанови від 17 жовтня 2019 року у справі № 678/364/15-ц; від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 та від 10 березня 2020 року у справі № 9901/740/18).
Відтак, висновок експерта від 19.05.2023 є належним та допустимим доказом, яким підтверджено розмір заподіяної шкоди на заявлену до стягнення суму 173 580 грн.
Доказів на спростування даних, вказаних у розрахунках, відповідачем не надано.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст.74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Розподіл судових витрат.
В порядку ст.ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 7, 13, 42, 53, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м.Київ, вул. Руставелі Шота, 9А (код 44768034) на користь держави в особі Золотопотіцької селищної ради, Тернопільська область, Чортківський район, с.Золотий Потік, вул. Д.Галицького, буд. 124 (код 04392735) - 173 580 (сто сімдесят три тисячі п'ятсот вісімдесят) грн. шкоди за порушення законодавства про охорону природного середовища.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3.Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м.Київ, вул. Руставелі Шота, 9А (код 44768034) на користь Тернопільської обласної прокуратури, м.Тернопіль, вул. Листопадова, 4 (код 02910098) - 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення прокурор, сторони вправі оскаржити його до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення виготовлено 15 вересня 2025 року.
Суддя Ю.О. Чопко